Природні зони України: мішані ліси, лісостеп, степ

Ландшафт — це просторово-цілісна система взаємопов’язаних компонентів природи: гірських порід, рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинності й тваринного світу. Ландшафт однорідний за походженням, а його компоненти тісно взаємопов’язані (цілісність): якщо змінюється один компонент, змінюються й усі інші. Наприклад, вирубка лісу на схилі призводить до посилення змиву ґрунту, зниження рівня ґрунтових вод і збіднення видового складу тварин. На карті «Ландшафти України» показано понад 150 різних ландшафтів, згрупованих за природними зонами й висотними поясами.

Фізико-географічне районування поділяє територію України на дві великі частини: рівнинну (Східноєвропейська рівнина) і гірську (Українські Карпати та Кримські гори). У рівнинній частині виділяють чотири природні зони: мішаних лісів (Полісся), широколистих лісів, лісостепову й степову. Гірські країни розглядають окремо — вони мають висотну поясність, а не широтну зональність.

Чому межі зон скошені?

На відміну від класичної схеми широтної зональності, де межі простягаються вздовж паралелей, в Україні межі природних зон ідуть із південного заходу на північний схід. Причина — зростання континентальності й посушливості клімату в східному напрямку. На заході країни пом’якшувальний вплив Атлантичного океану дає змогу лісовій рослинності просуватися далі на південь. На сході, де вплив океану слабшає, степи піднімаються на північ. Тому Лісостеп на заході доходить до півночі Одещини, а на сході Степ підходить до Харківщини.

Антропогенні ландшафти

Ландшафти, змінені господарською діяльністю людини, називають антропогенними. Вони займають понад 90 % території України. Основні типи антропогенних ландшафтів:

• сільськогосподарські (агроландшафти) — найпоширеніші: поля, пасовища, сади;

• селитебні — міські й сільські поселення;

• промислові — кар’єри, терикони, відвали;

• водогосподарські — водосховища, канали, ставки;

• лісогосподарські — штучні лісові насадження;

• рекреаційні — парки, зони відпочинку, курорти.

Природні ландшафти (незмінені або слабко змінені) збереглися переважно в заповідниках і національних природних парках.

Зона мішаних лісів (Полісся)

Зона мішаних лісів займає північ України — територію Полісся. Це смуга завширшки приблизно 100–150 км, що простягається від Волині до Чернігівщини й Сумщини. Клімат помірно теплий і вологий: середня температура січня від $-4,5$ °C на заході до $-7$ °C на сході, липня — $+17$…$+19$ °C. Опадів випадає 550–650 мм на рік, а коефіцієнт зволоження перевищує 1, тобто вологи більше, ніж може випаруватися. Саме тому Полісся — найбільш заболочена частина України.

Рельєф — плоскі зандрові рівнини, утворені пісками, принесеними талими водами льодовика. Подекуди підвищуються морені горби. Густа мережа річок (Дніпро, Прип’ять, Десна, Тетерів), численні озера (Шацькі озера) й болота. Ґрунти переважно дерново-підзолисті — бідні на гумус, кислі, піщані, а також болотні торфові ґрунти в пониззях.

Рослинність: соснові бори на піщаних терасах, дубово-соснові ліси на дерново-підзолистих ґрунтах, вільшняки й луки в долинах річок. Типові тварини: лось, кабан, вовк, лисиця, бобер, глушець, лелека чорний.

Господарське використання Полісся

Лісове господарство — заготівля деревини, особливо сосни. Землеробство спеціалізується на льоні-довгунці, картоплі, житі, гречці. Молочне тваринництво забезпечене природними луками. Важливий ресурс — торф, який використовують як паливо й добриво. Проблеми зони: осушення боліт (меліорація) призвело до зниження рівня ґрунтових вод, зникнення малих річок і посилення торф’яних пожеж. Радіоактивне забруднення після Чорнобильської катастрофи 1986 року зробило частину території непридатною для проживання й господарювання.

Зона широколистих лісів

Це вузька смуга на заході України — Розточчя, Опілля, Передкарпаття. Вона не простягається суцільно через усю країну, як інші зони, а присутня лише на заході, де клімат м’якший і вологіший завдяки близькості Карпат і впливу Атлантики. Опадів тут 600–700 мм, коефіцієнт зволоження > 1. Ґрунти — сірі лісові, родючіші за дерново-підзолисті. Природна рослинність — букові, дубово-грабові та дубово-соснові ліси. Значна частина лісів вирубана, і територія зайнята полями, садами й поселеннями.

Лісостепова зона займає приблизно третину території України. Вона простягається від Волинської височини на заході через Подільську височину, Придніпров’я до південних відрогів Середньоруської височини на сході. Північна межа зони проходить поблизу таких міст, як Луцьк, Житомир, Київ. Південна межа — поблизу Кропивницького й Харкова. Це означає, що вся центральна частина України належить до Лісостепу.

Клімат і рельєф

Клімат помірно теплий: середня температура січня від $-4$ °C на заході до $-7$ °C на сході, липня — $+18$…$+21$ °C. Опадів випадає 500–600 мм на рік. Коефіцієнт зволоження приблизно дорівнює 1 — це означає достатнє зволоження: вологи випадає стільки, скільки може випаруватися. Рельєф — лесові височини, сильно розчленовані ярами й балками. Лес — пухка порода, легко розмивається водою, тому яро-балкова мережа тут дуже густа.

Ґрунти й рослинність

Характерна риса Лісостепу — чергування лісових і степових ділянок. Широколисті ліси (дуб, граб, липа, клен) ростуть на сірих лісових ґрунтах, а лучні степи (ковила, типчак, різнотрав’я) — на типових чорноземах. Саме таке поєднання дало назву зоні. Чорнозем типовий — один із найродючіших ґрунтів у світі, вміст гумусу в ньому сягає 5–7 %.

Господарське використання й проблеми

Лісостеп — найсприятливіша зона для землеробства. Чому? По-перше, тут найродючіші ґрунти (типові чорноземи й сірі лісові). По-друге, достатнє зволоження (коефіцієнт зволоження ≈ 1) — немає ні перезволоження, як на Поліссі, ні посух, як у Степу. Тому тут вирощують пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, соняшник. Природні лучні степи майже повністю розорані — розораність сягає 70–80 %.

Головні проблеми Лісостепу: яружна (лінійна) ерозія — розмивання схилів талими й дощовими водами з утворенням ярів; площинна ерозія — змив верхнього родючого шару з усієї поверхні поля; дегуміфікація — зменшення вмісту гумусу в чорноземах через інтенсивне землеробство без внесення органічних добрив.

Степ — найбільша природна зона України, вона займає приблизно 40 % території країни. Простягається на півдні й сході: від пониззя Дунаю на заході через Причорномор’я, Приазов’я до Донеччини й Луганщини на сході. У межах зони виділяють три підзони:

• північний степ — на звичайних чорноземах;

• південний степ — на південних чорноземах;

• сухий степ — на темно-каштанових і каштанових ґрунтах (Причорномор’я, Присивашшя).

Клімат і природна рослинність

Клімат Степу — найтепліший і найпосушливіший в Україні. Середня температура січня від $-2$ °C на заході до $-7$ °C на сході, липня — $+21$…$+23$ °C. Опадів випадає лише 300–450 мм на рік, коефіцієнт зволоження менший за 1. Це означає, що вологи випаровується більше, ніж випадає. Частими явищами є суховії, посухи й пилові бурі.

Природна рослинність — ковила, типчак, полин, тонконіг. У балках трапляються байрачні ліси (дуб, клен, ясен). У пониззях великих річок (Дніпро, Дністер, Дунай) — плавні з очеретом, вербою, осокою. Унікальне утворення — Олешківські піски на лівобережжі Дніпра, де піщані масиви закріплюють штучними лісонасадженнями.

Господарське використання

Степ — найрозораніша зона України. Природні степи збереглися лише в заповідниках (Асканія-Нова, Український степовий, Хомутовський степ). Основні культури: озима пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, баштанні (кавуни, дині), виноград. Землеробство потребує зрошення — воду подають каналами (Північно-Кримський, Каховський, Дніпро — Донбас).

Проблеми Степу

Головні екологічні проблеми: вітрова ерозія (дефляція) — видування родючого шару ґрунту, особливо під час пилових бур; засолення ґрунтів унаслідок неправильного зрошення; опустелювання — деградація земель у посушливих районах; промислове забруднення в Донбасі й Придніпров’ї; втрата зрошувальних потужностей після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році.

Приклад 1. Визначення зони за описом ландшафту

Завдання: Прочитайте опис ландшафту: «Плоска піщана рівнина, соснові бори, болота, дерново-підзолисті ґрунти, коефіцієнт зволоження > 1». Визначте природну зону й адміністративну область, де такий ландшафт типовий.

Розв’язання: Ключові ознаки — дерново-підзолисті ґрунти, соснові бори, коефіцієнт зволоження > 1, болота. Це однозначно вказує на зону мішаних лісів (Полісся). Серед областей, що лежать у цій зоні, — Житомирська, Волинська, Рівненська, Київська (північна частина), Чернігівська, Сумська. У завданні правильна відповідь — мішані ліси, Житомирська область.

Чому інші варіанти неправильні:

• Лісостеп, Вінницька область — у Лісостепу сірі лісові ґрунти й чорноземи, а не дерново-підзолисті, і коефіцієнт зволоження ≈ 1.

• Степ, Херсонська область — у Степу каштанові ґрунти або чорноземи південні, коефіцієнт зволоження < 1, панує степова рослинність (ковила, типчак).

• Широколисті ліси, Львівська область — там сірі лісові ґрунти, букові й дубово-грабові ліси, а не соснові бори на пісках.

Приклад 2. Ознаки Лісостепу

Завдання: Виберіть три правильні твердження, що характеризують лісостепову зону України.

Розв’язання: Правильні відповіді:

• «Чергування лісових і степових ділянок» — це головна ознака Лісостепу, яка дала йому назву.

• «Сірі лісові ґрунти й типові чорноземи» — саме таке поєднання ґрунтів характерне для зони.

• «Коефіцієнт зволоження ≈ 1» — у Лісостепі зволоження достатнє, на відміну від Полісся (> 1) і Степу (< 1).

Чому інші варіанти неправильні:

• «Найбільша за площею зона» — найбільша зона — Степ (≈ 40 % території), а Лісостеп займає ≈ 30 %.

• «Природна рослинність переважає» — навпаки, природна рослинність майже повністю замінена агроландшафтами.

• «Переважають каштанові ґрунти» — каштанові ґрунти характерні для сухого Степу, а не для Лісостепу.

• «Межі тягнуться точно вздовж паралелей» — межі зон в Україні скошені з південного заходу на північний схід.

Приклад 3. Чому межі зон зміщуються на північ на сході?

Завдання: Чому на сході України межі природних зон зміщуються на північ?

Розв’язання: Правильна відповідь — «На схід зростають континентальність і посушливість клімату». У східному напрямку слабшає вплив Атлантичного океану, тому клімат стає сухішим і континентальнішим. Через це степи (які потребують менше вологи) просуваються на північ, а лісові зони звужуються.

Чому інші варіанти неправильні:

• «На сході вищий рельєф» — рельєф сходу (Донецька височина, Приазовська височина) не вищий за західні височини (Подільська, Волинська) настільки, щоб зумовити зміщення зон.

• «На сході сильніший вплив Чорного моря» — Чорне море пом’якшує клімат півдня, а не сходу; до того ж його вплив не зміщує межі зон на північ.

• «На сході Сонце стоїть вище» — висота Сонця залежить від широти, а не від довготи; на одній широті вона однакова.

Приклад 4. Антропогенні ландшафти

Завдання: Виберіть три приклади антропогенних ландшафтів.

Розв’язання: Правильні відповіді:

• «Агроландшафт розораного степу» — сільськогосподарський ландшафт, створений людиною.

• «Кар’єр Кривбасу» — промисловий ландшафт, утворений видобутком залізної руди.

• «Кременчуцьке водосховище» — водогосподарський ландшафт, створений зарегулюванням Дніпра.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Озеро Світязь» — природне озеро льодовикового походження, природний ландшафт.

• «Товтри» — природне утворення, реліктовий риф Сарматського моря.

• «Арабатська Стрілка» — природна піщана коса, природний ландшафт.

• «Букові праліси Карпат» — природні ліси, що збереглися в природному стані, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.

• Вважають, що межі зон проходять уздовж паралелей, як на схемі широтної зональності. Насправді в Україні межі простягаються з південного заходу на північний схід через зростання континентальності клімату на схід.

• Називають найсприятливішою для землеробства зону Степу через найбільшу розораність, забуваючи про нестачу вологи. Найсприятливіший — Лісостеп, де родючі чорноземи поєднуються з достатнім зволоженням (коефіцієнт зволоження ≈ 1).

• Приписують Лісостепу коефіцієнт зволоження > 1, а Поліссю — < 1. Насправді навпаки: Полісся має > 1 (надмірне зволоження), а Лісостеп — ≈ 1 (достатнє).

• Не помічають вузької зони широколистих лісів на заході. Вона існує (Розточчя, Опілля, Передкарпаття) і має сірі лісові ґрунти, букові й дубово-грабові ліси.

• Плутають ландшафт (цілісний природно-територіальний комплекс) з краєвидом чи рельєфом. Ландшафт — це система взаємопов’язаних компонентів, а не просто те, що видно на поверхні.

• Не відносять водосховища й кар’єри до антропогенних ландшафтів. Водосховища — водогосподарські, кар’єри — промислові антропогенні ландшафти, створені людиною.

Тема 3.2.6 програми НМТ з географії охоплює: ландшафт як систему, фізико-географічне районування, карту «Ландшафти України», антропогенні ландшафти, природні зони мішаних і широколистих лісів, лісостепову, степову, їх використання й охорону. Від тебе вимагається вміння знаходити природні зони та їх межі на карті й порівнювати природні зони України за кліматом, ґрунтами, рослинністю й господарським використанням.

У демоваріанті 2026 року завдання з теми 3.2.6 немає, однак зміст завдань НМТ відповідає всій програмі, тому ця тема може з’явитися в будь-якому варіанті.

Форми завдань

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20, 1 бал) — за описом ландшафту визначити природну зону, область або тип ґрунту.

• Вибір трьох відповідей із семи (завдання 25–30, 0–3 бали, по 1 балу за кожен правильно вказаний варіант) — ознаки природної зони, антропогенні ландшафти, проблеми зон.

Стратегія виконання

В описі ландшафту шукай однозначну ознаку — тип ґрунту, коефіцієнт зволоження, характерну рослину — і перевіряй, чи узгоджуються з нею решта ознак. Наприклад, якщо в описі згадано «дерново-підзолисті ґрунти» — це майже напевно Полісся, навіть якщо інші ознаки не згадано. Якщо згадано «коефіцієнт зволоження < 1» — це Степ. Якщо «чергування лісів і степів» — Лісостеп.

• Рівнинні природні зони України: мішані ліси (Полісся), широколисті ліси (захід), Лісостеп, Степ.

• Полісся — коефіцієнт зволоження > 1, дерново-підзолисті ґрунти, соснові бори, болота.

• Лісостеп — коефіцієнт зволоження ≈ 1, сірі лісові ґрунти й типові чорноземи, найсприятливіший для землеробства.

• Степ — коефіцієнт зволоження < 1, чорноземи звичайні й південні, каштанові ґрунти, найрозораніша зона.

• Межі зон простягаються з південного заходу на північний схід через зростання континентальності клімату на схід.

• Агроландшафти, кар’єри, водосховища — приклади антропогенних ландшафтів, змінених людиною.