Правобережжя за Семена Палія і ліквідація козацтва 1713 року

Після Руїни та так званого «Великого згону» населення Правобережного Подніпров’я різко скоротилося. Сотні сіл і містечок спустіли, а землі перетворилися на безлюдні простори, які називали «Диким полем». До того ж Поділля в 1672–1699 рр. перебувало під владою Османської імперії — турки захопили його 1672 року, а Бучацький мир того ж року закріпив це загарбання.

Перелом настав після 1683 року, коли союзні війська Речі Посполитої та Священної Римської імперії розгромили турків під Віднем. 1684 року постала Священна ліга — коаліція європейських держав для боротьби з Османською імперією. Король Речі Посполитої Ян III Собеський, який командував союзними військами, потребував додаткових сил для продовження війни. Тому 1684 року він дозволив відновити козацтво на Правобережжі.

Було сформовано чотири козацькі полки:

Козацькі слободи приваблювали переселенців пільгами — звільненням від податків на кілька років. Люди з Лівобережжя та Запорожжя охоче переселялися на Правобережжя, сподіваючись на кращу долю.

Семен Палій (Гурко)

Семен Палій (справжнє прізвище — Гурко) народився в містечку Борзна на Чернігівщині. Був запорожцем, уславився як хоробрий воїн. Заснував Фастівський полк, активно заселяв Київщину, воював із татарами й турками. Його авторитет серед козаків був надзвичайно високим — його називали «батьком».

Палій неодноразово звертався до московського царя з проханням прийняти Правобережжя під свою зверхність, однак Петро I відмовляв. Причина — «Вічний мир» 1686 року між Росією та Річчю Посполитою, за яким Правобережжя залишалося під владою польського короля. Порушувати цю домовленість цар не хотів.

1699 рік став переломним для правобережного козацтва. За Карловицьким миром між Священною лігою та Османською імперією Поділля повернулося до складу Речі Посполитої. Війна з турками, заради якої польський король 1684 р. дозволив відновити козацькі полки, завершилася. Тепер шляхта не потребувала козацької військової сили, і сейм ухвалив рішення розпустити правобережні козацькі полки.

Причини повстання

• Наказ польського сейму про ліквідацію правобережного козацтва (1699)

• Повернення польської шляхти й магнатів на Правобережжя після закінчення війни

• Відновлення панщини після закінчення пільгових років для переселенців

Ці три чинники змусили козаків узятися за зброю. 1702 року козаки на чолі з Семеном Палієм, Самусем, Іскрою та Абазином підняли повстання. Вони здобули Білу Церкву, Бердичів, Немирів та інші міста. Повстання швидко охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля й частину Волині.

Однак 1703 року польські війська зуміли розгромити повстанців на Поділлі й Брацлавщині. Андрія Абазина було страчено. Проте Семен Палій продовжив боротьбу й утримав Білу Церкву — свою головну фортецю.

Події на Правобережжі переплелися з Північною війною (1700–1721), у якій Росія воювала проти Швеції. 1704 року гетьман Іван Мазепа з дозволу царя Петра I вступив з військом на Правобережжя. Формально це робилося для допомоги союзникові царя — польському королю Августу II, який воював зі шведським ставлеником Станіславом Лещинським.

Однак справжньою метою Мазепи було поширити свою владу на Правобережжя. На його шляху стояв Семен Палій — популярний серед козаків полковник, якого Мазепа бачив як небезпечного суперника. 1704 року за наказом Мазепи Палія заарештували в Бердичеві й заслали до Сибіру.

Важливо: Палія заарештували не поляки, а за наказом українського гетьмана Івана Мазепи. Цю деталь легко сплутати.

Після арешту Палія Мазепа фактично став гетьманом обох берегів Дніпра (1704–1709). У 1708 році, коли Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII, Петро I повернув Палія із заслання. Палій узяв участь у Полтавській битві 1709 року на боці царя. Помер Семен Палій 1710 року й похований у Межигірському монастирі під Києвом.

Після Полтавської битви Петро I вирішив воювати проти Османської імперії, яка дала притулок шведському королю Карлу XII. 1711 року цар особисто очолив Прутський похід, але російське військо потрапило в оточення й зазнало поразки.

За Прутським миром (1711) Росія змушена була відмовитися від претензій на Правобережжя, залишивши за собою лише Київ. Протягом 1711–1714 років гетьман Пилип Орлик (у вигнанні) здійснив кілька невдалих походів на Правобережжя, намагаючись повернути край під свою владу.

Нові угоди Росії з Туреччиною (1712–1713) підтвердили відмову Росії від Правобережжя. 1713 року — це дата, яку програма НМТ визначає як рік ліквідації козацтва на Правобережжі. 1714 року російські війська остаточно залишили край, а частину населення знову переселили на Лівобережжя. Правобережжя повернулося під владу Речі Посполитої.

Наслідки

• Відновлення магнатського землеволодіння й кріпацтва на Правобережжі

• Релігійні утиски православного населення з боку католицької шляхти

• Створення підґрунтя для гайдамацького руху в другій половині XVIII ст.

Приклад 1. Завдання «3 з 7»

Які три факти характеризують становище Правобережжя наприкінці XVII – на початку XVIII ст.?

Розв’язання: Потрібно вибрати три правильні твердження з-поміж семи запропонованих. Згадаймо ключові події: 1684 р. — відновлення козацьких полків на Правобережжі з дозволу польського короля; 1702–1704 рр. — повстання під проводом С. Палія; 1713 р. — ліквідація козацтва на Правобережжі. Саме ці три факти належать до історії Правобережжя зазначеного періоду.

Відповідь: відновлення козацьких полків з дозволу польського уряду, повстання під проводом С. Палія, ліквідація козацтва 1713 р.

Чому інші варіанти неправильні? Зруйнування Батурина (1708) — подія Лівобережної Гетьманщини, пов’язана з переходом Мазепи до шведів. Полки під владою московських воєвод — характеристика Слобідської України, а не Правобережжя. Заснування Нової Січі (1734) — подія, що стосується Запорожжя, а не Правобережжя. Коломацькі статті (1687) — угода, що обмежувала права гетьмана на Лівобережжі.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за уривком

«Фастівський полковник, якого козаки звали батьком, кликав люд на слободи, а 1702 р. підняв козаків проти шляхти…» Про кого йдеться?

Розв’язання: В уривку згадано Фастівський полк, 1702 рік і керівника повстання проти шляхти. Усі ці ознаки вказують на Семена Палія, який заснував Фастівський полк і очолив повстання 1702–1704 рр.

Відповідь: С. Палій.

Чому інші варіанти неправильні? І. Сірко — кошовий отаман Запорозької Січі, діяв у другій половині XVII ст., помер 1680 р., не пов’язаний з Фастовом. К. Гордієнко — кошовий отаман, союзник Мазепи та Орлика, діяв на Запорожжі. П. Полуботок — наказний гетьман Лівобережжя після смерті Скоропадського, не пов’язаний з Правобережжям.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді

Що стало причиною повстання 1702–1704 рр. на Правобережжі?

Розв’язання: Повстання спалахнуло через ухвалу польського сейму 1699 р. розпустити правобережні козацькі полки після завершення війни з Османською імперією. Додатковими причинами були повернення польської шляхти та відновлення панщини.

Відповідь: ухвала сейму розпустити правобережні козацькі полки й повернення шляхти.

Чому інші варіанти неправильні? Андрусівське перемир’я (1667) — подія, що завершила війну між Росією та Річчю Посполитою, не пов’язана з повстанням Палія. Ліквідація Запорозької Січі відбулася 1775 р., значно пізніше. Коліївщина — повстання 1768 р., яке часто плутають із повстанням Палія.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді

У якому регіоні діяв Семен Палій?

Розв’язання: Семен Палій заснував Фастівський полк на Київщині, його головною фортецею була Біла Церква. Усі ці міста розташовані на Правобережній Україні, яка тоді належала Речі Посполитій.

Відповідь: Правобережна Україна (Фастів, Біла Церква).

Чому інші варіанти неправильні? Слобожанщина — регіон, де діяли слобідські козацькі полки, не пов’язаний з Палієм. Запорожжя — регіон діяльності кошових отаманів, зокрема І. Сірка. Лівобережна Гетьманщина — регіон, де діяли гетьмани І. Мазепа, І. Скоропадський та інші.

• Вважати, що правобережні полки відновив цар. Насправді дозвіл 1684 р. дав польський король Ян III Собеський для війни з Османською імперією.

• Думати, що Палія заарештували поляки. Насправді його заарештували 1704 р. за наказом гетьмана Івана Мазепи, який бачив у ньому суперника.

• Плутати ліквідацію козацтва на Правобережжі (1713) з ліквідацією гетьманства (1764) чи ліквідацією Запорозької Січі (1775). Це три різні події з різними датами.

• Вважати Палія спільником Мазепи в союзі зі шведами. Навпаки, після повернення із заслання 1709 р. Палій воював на боці Петра I в Полтавській битві.

• Змішувати повстання Палія (1702–1704) з Коліївщиною (1768). Це різні повстання з різними причинами й перебігом.

• Вважати, що після 1713 р. Правобережжя належало Росії. Насправді воно повернулося під владу Речі Посполитої, де перебувало до поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст.

Повстання під проводом Семена Палія (1702–1704 рр.) — пункт змісту теми 10 програми НМТ. 1713 рік — ліквідація козацтва на Правобережжі — дата, яку потрібно знати в межах теми 10. Семен Палій — персоналія теми 10: треба знати його діяльність (у програмі він не позначений для візуального розпізнавання).

Програма НМТ вимагає вміти показувати на картосхемі українські землі у складі різних держав: Правобережжя — Річ Посполита, Лівобережжя — Росія, Поділля до 1699 р. — Османська імперія.

Формати завдань:

• «3 з 7» (завдання 28–30 у тесті НМТ): по 1 балу за кожен правильний варіант, максимум 3 бали.

• Вибір однієї відповіді (завдання 1–20): 1 бал за правильну відповідь.

• У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 21 — відповідність «рік ↔ подія» за темами 10 і 11: 1713 р. — одна з дат теми 10.

• 1684 — польський уряд дозволив відновити козацтво на Правобережжі: полки Самуся, Іскри, Абазина, Палія (Фастів).

• 1699 — рішення сейму розпустити полки → повстання С. Палія 1702–1704 рр.

• 1704 — Мазепа на Правобережжі, арешт Палія й заслання до Сибіру.

• 1711 — Прутський мир: Росія відмовилася від Правобережжя.

• 1713 — ліквідація козацтва на Правобережжі; край знову під владою шляхти.