Південна Америка: рельєф і корисні копалини

Південна Америка — четвертий за площею материк Землі (приблизно 18 млн км²). Її обриси нагадують трикутник, широкий на півночі й різко звужений на півдні. Екватор перетинає материк у північній частині, а Південний тропік — приблизно посередині. Тому більша частина Південної Америки лежить у Південній півкулі, а весь материк цілком — у Західній півкулі.

Із заходу материк омиває Тихий океан, зі сходу та півночі — Атлантичний океан і його Карибське море. Північна й Південна Америки з'єднані Панамським перешийком, через який прокладено Панамський канал. Від Антарктиди Південну Америку відокремлює протока Дрейка — найширша протока на Землі (понад 900 км). Від острова Вогняна Земля материк відділяє Магелланова протока. Берегова лінія Південної Америки слабо розчленована — великих заток і півостровів небагато.

Відкриття й дослідження материка

Першим з європейців, хто підійшов до узбережжя Південної Америки, був Христофор Колумб під час своєї третьої експедиції 1498 року. Він досяг гирла річки Оріноко й описав узбережжя сучасної Венесуели. Однак Колумб до кінця життя вважав, що відкрив західний шлях до Азії.

Італійський мореплавець Амеріго Веспуччі в експедиціях 1499–1502 років дослідив східне узбережжя материка й першим дійшов висновку, що це не Азія, а зовсім новий континент — Новий Світ. Саме на його честь німецький картограф Мартін Вальдземюллер у 1507 році назвав новий континент Америкою.

Іспанський конкістадор Франсиско де Орельяна у 1541–1542 роках здійснив унікальну подорож: він першим пройшов Амазонкою від Анд (спустившись річкою Напо) до гирла в Атлантичному океані. Його загін проплив річками понад 6000 км.

Наймасштабніше наукове дослідження материка провів німецький учений Олександр фон Гумбольдт разом із французьким ботаніком Еме Бонпланом (1799–1804). Вони дослідили басейн Оріноко, здійснили сходження на вулкан Чимборасо до висоти ≈ 5900 м (тодішній світовий рекорд), хоча вершини не досягли, описали висотну поясність Анд і зібрали величезну колекцію рослин. На честь Гумбольдта названо Перуанську холодну течію біля західного узбережжя материка — її також називають течією Гумбольдта.

Тектонічна будова Південної Америки чітко поділяє материк на дві частини: давню платформу на сході й молоду складчасту область на заході. Цей поділ визначає майже всі риси рельєфу й розміщення корисних копалин.

Схід: Південноамериканська платформа

Східна частина материка базується на давній Південноамериканській платформі, яка колись була частиною суперконтиненту Гондвана. У межах платформи виділяють два щити — Гвіанський на півночі й Бразильський у центральній і південній частинах. Щити — це ділянки платформи, де давні кристалічні породи виходять на поверхню. Саме вони утворюють Гвіанське й Бразильське плоскогір'я.

Між двома щитами розташований прогин платформи, заповнений товстим шаром осадових порід. У цьому прогині лежить Амазонська низовина. На півдні материка, на південь від Бразильського щита, розташоване Патагонське плоскогір'я.

Захід: Андська складчаста область

Уздовж усього західного узбережжя Південної Америки простягається Андська складчаста область альпійської складчастості. Вона утворилася внаслідок взаємодії літосферних плит: океанічна плита Наска занурюється під Південноамериканську материкову плиту. Цей процес називають субдукцією.

У результаті субдукції вздовж узбережжя утворився глибоководний Перу-Чилійський жолоб, а на суходолі піднялися високі гори Анди. Оскільки плити продовжують рухатися, Анди залишаються сейсмічно активним регіоном: тут часто трапляються землетруси й діють вулкани. Найсильніший зареєстрований в історії землетрус (магнітудою 9,5) стався в Чилі 1960 року.

Як виглядає тектонічна карта

На тектонічній карті Південної Америки добре видно два головні кольори: схід позначений як давня платформа, а захід — як молода складчаста область; якими саме кольорами, підкаже легенда карти, бо в атласах шкали різні. Прогини вздовж підніжжя Анд і між щитами заповнені осадовими породами — там лежать низовини: Орінокська на півночі, Амазонська в центрі й Ла-Платська на півдні.

Рельєф Південної Америки надзвичайно контрастний: на заході височіють найдовші гори суходолу, а на сході простягаються величезні рівнини й плоскогір'я. Ця закономірність прямо випливає з тектонічної будови материка.

Анди — найдовші гори світу

Анди простягаються вздовж усього західного узбережжя Південної Америки майже на 9000 км — це найдовша гірська система на суходолі. Вони складаються з кількох паралельних хребтів, які називають кордильєрами. Між хребтами розташовані високогірні плато — найбільше з них Андське нагір'я (Альтиплано) на висоті приблизно 3,5–4 км.

Найвища точка Південної Америки — гора Аконкагуа (приблизно 6960 м), розташована в Аргентині. Це найвища вершина Західної й Південної півкуль. Серед відомих вулканів — діючий Котопахі (приблизно 5900 м) в Еквадорі та Чимборасо (приблизно 6260 м), на який піднімався Гумбольдт.

Рівнини й плоскогір'я сходу

Амазонська низовина — найбільша низовина світу (понад 5 млн км²). Вона дуже рівна, її висота переважно не перевищує 200 м над рівнем моря. Крім неї, на сході материка є Орінокська низовина на півночі та Ла-Платська низовина на півдні.

Бразильське плоскогір'я займає величезну територію на сході материка. Його висота коливається від 300 до 1500 м, а окремі вершини сягають майже 2900 м. Тут трапляються столові гори з пласкими вершинами. Гвіанське плоскогір'я на півночі також має столові гори, які називають тепуями.

Профіль материка вздовж паралелей

Профіль рельєфу — це вертикальний розріз поверхні вздовж певної лінії. На НМТ може трапитися завдання зі схемою профілю, де треба визначити форми рельєфу із заходу на схід.

Профіль уздовж 20° пд. ш. із заходу на схід:

• Тихий океан

• Узбережжя з пустелею Атакама

• Анди (Західна Кордильєра, Андське нагір'я із солончаком Уюні, Східна Кордильєра)

• Внутрішні рівнини Гран-Чако й Пантанал

• Бразильське плоскогір'я

• Атлантичний океан

Профіль уздовж екватора із заходу на схід:

• Тихий океан

• Анди Еквадору

• Амазонська низовина

• Гирло Амазонки й Атлантичний океан

На будь-якому профілі Південної Америки високі гори розташовані на заході, а рівнини та плоскогір'я — на сході. Це безпосередньо відображає тектонічну карту: молода складчастість на заході й давня платформа на сході.

Розміщення корисних копалин у Південній Америці підпорядковане чіткій закономірності, яка випливає з тектонічної будови материка. Кожному типу тектонічних структур відповідає свій набір корисних копалин.

Корисні копалини Анд (складчаста область)

В Андах, які утворилися в результаті альпійської складчастості, переважають магматичні породи. З ними пов'язані родовища руд кольорових металів. Найбільше значення має мідь: Чилі посідає перше місце у світі з видобування міді, значні родовища є також у Перу. У Болівії видобувають олово й срібло. Крім того, в Андах є родовища поліметалічних руд, золота й молібдену.

Корисні копалини щитів платформи

На Бразильському й Гвіанському щитах, де на поверхню виходять давні кристалічні породи, зосереджені родовища залізних руд. Найбільші родовища заліза в Бразилії — Каражас і Мінас-Жерайс. Тут також є марганцеві руди, золото й алмази. Боксити (сировина для виробництва алюмінію) утворилися в корі вивітрювання на Гвіанському щиті (Суринам, Гаяна) та в Бразилії.

Осадові корисні копалини

У прогинах платформи й передгірних западинах, заповнених осадовими породами, залягають нафта й природний газ. Найбільші запаси нафти в Південній Америці зосереджені у Венесуелі — у западині Маракайбо й на низовині Оріноко біля підніжжя Анд. Це одні з найбільших розвіданих запасів нафти у світі. Нафту також видобувають у Колумбії, Еквадорі, Аргентині та на шельфі Атлантики біля Бразилії.

Особливе значення має селітра — цінне мінеральне добриво. Її величезні поклади зосереджені в пустелі Атакама (Чилі), де в надзвичайно сухому кліматі накопичувалися нітратні сполуки. У солончаках Андського нагір'я (наприклад, Уюні) є значні запаси літію, який використовують у виробництві акумуляторів.

Головна закономірність

Запам'ятай просту схему:

• Руди кольорових металів (мідь, олово, срібло) — на заході, в Андах

• Залізні руди й боксити — на сході, на щитах давньої платформи

• Нафта й газ — у прогинах між щитами й біля підніжжя Анд, а також на шельфі

Приклад 1. Профіль рельєфу вздовж 20° пд. ш.

На схемі профілю Південної Америки вздовж 20° пд. ш. із заходу на схід позначено три форми рельєфу. Визнач правильну послідовність.

Розв'язання: Згадай профіль уздовж 20° пд. ш. Із заходу на схід: Тихий океан → пустеля Атакама → Анди (Західна Кордильєра, Андське нагір'я, Східна Кордильєра) → внутрішні рівнини Гран-Чако → Бразильське плоскогір'я → Атлантичний океан. Отже, правильна послідовність: Анди → Гран-Чако → Бразильське плоскогір'я.

Відповідь: Анди → Гран-Чако → Бразильське плоскогір'я.

Чому інші варіанти неправильні:

• Бразильське плоскогір'я → Анди → Амазонська низовина — Анди не можуть бути посередині, вони на заході.

• Амазонська низовина → Анди → Гвіанське плоскогір'я — Амазонська низовина лежить на сході, а не на заході, і на 20° пд. ш. її немає.

• Анди → Гвіанське плоскогір'я → Ла-Платська низовина — Гвіанське плоскогір'я лежить на північ від екватора, а не на 20° пд. ш.

Приклад 2. Бразильське плоскогір'я і тектонічна структура

Якій тектонічній структурі відповідає Бразильське плоскогір'я?

Розв'язання: Бразильське плоскогір'я утворене на Бразильському щиті — частині давньої Південноамериканської платформи, де кристалічні породи виходять на поверхню. Щит — це піднята ділянка платформи.

Відповідь: щит давньої платформи.

Чому інші варіанти неправильні:

• Область альпійської складчастості — це Анди на заході, а не Бразильське плоскогір'я.

• Прогин платформи з осадовими породами — це Амазонська низовина між двома щитами.

• Глибоководний жолоб — це Перу-Чилійський жолоб в океані біля узбережжя.

Приклад 3. Мідь у складчастих горах Анд

У якій країні Південної Америки видобувають мідь у складчастих горах Анд?

Розв'язання: Мідь — типова корисна копалина Анд, пов'язана з магматичними породами складчастої області. Чилі посідає перше місце у світі з видобування міді. Значні родовища є також у Перу.

Відповідь: Чилі.

Чому інші варіанти неправильні:

• Бразилія — головний видобувач залізних руд на щиті платформи, а не міді.

• Венесуела має найбільші в регіоні розвідані запаси нафти (прогини й западини), а не мідні руди.

• Суринам — видобуває боксити на Гвіанському щиті.

Приклад 4. Землетруси й вулкани на заході материка

Чому на заході Південної Америки часто трапляються землетруси й діють вулкани?

Розв'язання: Західне узбережжя материка — межа зіткнення літосферних плит. Океанічна плита Наска занурюється під Південноамериканську материкову плиту (субдукція). Цей процес створює напруження в земній корі, яке розряджається землетрусами, а також спричиняє плавлення порід і утворення вулканів.

Відповідь: океанічна плита Наска занурюється під Південноамериканську.

Чому інші варіанти неправильні:

• Розходження плит, як у Східній Африці, — там утворюються рифти, а не високі гори.

• Давня платформа з щитами — це стабільна ділянка, де землетруси рідкісні.

• Навантаження від давнього льодовика — у Південній Америці не було такого потужного заледеніння, як у Північній.

Приклад 5. Хто першим пройшов Амазонкою?

Хто з європейців першим пройшов річкою Амазонка від Анд до Атлантичного океану?

Розв'язання: Іспанський конкістадор Франсиско де Орельяна в 1541–1542 роках очолив експедицію, яка від Анд спустилася річкою Напо й далі пропливла Амазонкою до гирла в Атлантичному океані. Це була перша документально підтверджена подорож Амазонкою до океану.

Відповідь: Франсиско де Орельяна.

Чому інші варіанти неправильні:

• Христофор Колумб (1498) — досяг лише гирла Оріноко, а не Амазонки.

• Амеріго Веспуччі (1499–1502) — дослідив східне узбережжя, але не проходив Амазонкою.

• Олександр фон Гумбольдт (1799–1804) — дослідив Оріноко й Анди, але не проходив Амазонкою.

• Вважають Бразильське й Гвіанське плоскогір'я складчастими горами, а не піднятими щитами платформи. Насправді ці плоскогір'я утворені на давніх кристалічних щитах Південноамериканської платформи, а не в результаті альпійської складчастості. Анди — ось справжні складчасті гори.

• Шукають нафту на щитах, а мідь — у низовинах. Запам'ятай: нафта — в осадових породах прогинів (Венесуела) і на шельфі, а мідь — у магматичних породах Анд (Чилі, Перу).

• Плутають найвищу точку материка Аконкагуа з вулканами Котопахі чи Чимборасо. Аконкагуа (приблизно 6960 м) — це гора в Аргентині, найвища вершина Західної й Південної півкуль. Котопахі й Чимборасо — вулкани в Еквадорі, нижчі за Аконкагуа.

• Переставляють форми рельєфу на профілі й розміщують Анди на сході. На будь-якому профілі Південної Америки Анди завжди на заході, а рівнини й плоскогір'я — на сході. Читай профіль із заходу на схід, як указано в завданні.

• Вважають, що Америку назвали на честь Колумба. Насправді континент названо на честь Амеріго Веспуччі, який першим довів, що це Новий Світ, а не Азія. Колумб до кінця життя вважав, що відкрив шлях до Індії.

• Вважають Амазонську низовину плоскогір'ям через її величезну площу. Амазонська низовина — це рівнина з висотами переважно до 200 м, найбільша низовина світу. Плоскогір'я (Бразильське, Гвіанське) мають значно більші висоти — від 300 до 1500 м і вище.

Тема «Південна Америка: рельєф і корисні копалини» входить до розділу 2.2.3 програми НМТ з географії. Перевіряють уміння пов'язувати за тематичними картами тектонічні структури, рельєф і корисні копалини.

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 6–8 утворюють кластер до карт Південної Америки:

• Завдання 6 — тектонічна карта материка

• Завдання 7 — тектонічна й фізична карти

• Завдання 8 — карта з профілем поверхні

Усі три завдання — вибір однієї відповіді з чотирьох, по 1 балу кожне.

Аналіз програми

У кластері материків ставка робиться на читання тематичних карт і профілів, а не на запам'ятовування номенклатури. Неправильно прочитаний стимул (карта, профіль, схема) може коштувати одразу 2–3 завдань, тому уважно аналізуй кожен елемент.

Стратегія виконання

• Спочатку прочитай легенду тектонічної карти — зрозумій, яким кольором позначено давню платформу, а яким — молоду складчастість.

• Зістав контури тектонічних структур із фізичною картою: де платформа — там рівнини й плоскогір'я, де складчастість — там Анди.

• На профілі спершу знайди Анди — найвищу частину на заході. Це дасть орієнтир для визначення решти форм рельєфу.

• Пам'ятай закономірність: руди кольорових металів — на заході (Анди), залізні руди — на сході (щити), нафта — у прогинах.

• Схід Південної Америки — давня Південноамериканська платформа: Бразильське й Гвіанське плоскогір'я на щитах, Амазонська низовина в прогині між ними.

• Захід — Анди, молоді альпійські складчасті гори, найдовші на суходолі (≈ 9000 км), з діючими вулканами й частими землетрусами через субдукцію плити Наска.

• Аконкагуа (≈ 6960 м) — найвища точка Південної Америки, найвища вершина Західної й Південної півкуль.

• Мідь — в Андах (Чилі — перше місце у світі, Перу); залізні руди — на Бразильському щиті (Бразилія); нафта — у прогинах (Венесуела); селітра — у пустелі Атакама (Чилі).

• Колумб (1498) — першим досяг узбережжя біля Оріноко; Веспуччі (1499–1502) — довів, що це Новий Світ; Орельяна (1541–1542) — першим проплив Амазонкою; Гумбольдт (1799–1804) — дослідив Оріноко й Анди, описав висотну поясність.