Митрополит Андрей Шептицький

Постать митрополита Андрея Шептицького — одна з найвеличніших в історії України початку ХХ століття. Щоб зрозуміти, чому цього церковного діяча називають «Мойсеєм українського народу», варто спочатку простежити його шлях до митрополичого престолу.

Дитинство й повернення до віри предків

Роман Шептицький народився 1865 року в селі Прилбичі на Галичині (нині — Яворівський район Львівської області). Він походив з давнього українського аристократичного роду, який з плином століть ополячився. Під впливом польського оточення родина Шептицьких перейшла на латинський (римо-католицький) обряд і втратила зв'язок з українською традицією. Однак Роман свідомо вирішив повернутися до греко-католицького обряду своїх предків і присвятити життя служінню Богові та українському народові.

1888 року він вступив до чину святого Василія Великого (василіяни) — найдавнішого східного чернечого ордену в Україні. Прийнявши постриг, він узяв чернече ім'я Андрей — на честь святого апостола Андрія Первозванного. Це ім'я стало символом його нового життя.

Від єпископа до митрополита

Завдяки глибокій вірі, освіченості й організаторським здібностям Андрей Шептицький швидко піднімався церковними щаблями. 1899 року його призначили єпископом Станиславівським (тепер — Івано-Франківськ). А вже 1900 року відбулася ключова подія: Андрей Шептицький став митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським — главою Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Саме цю дату — 1900 рік — програма НМТ визначає як опорну для цієї персоналії.

Митрополит очолював УГКЦ понад чотири десятиліття — до своєї смерті 1944 року. Його резиденцією став собор Святого Юра у Львові — духовний центр галицького українства.

УГКЦ як осередок національної свідомості

Щоб оцінити значення постаті Шептицького, треба розуміти роль греко-католицької церкви в Галичині. На відміну від Наддніпрянщини, де православна церква була під контролем російської держави, у Галичині УГКЦ була національною церквою українців. Вона стала осередком суспільного життя: священики очолювали читальні «Просвіти», кооперативи, товариства тверезості, кредитні спілки. Парафіяльна школа, церковний хор, бібліотека — усе це гуртувало людей довкола церкви й формувало національну свідомість. Митрополит Андрей Шептицький, ставши на чолі цієї церкви, отримав у свої руки могутній інструмент для служіння українській справі.

Ставши митрополитом, Андрей Шептицький не обмежився суто церковними справами. Він розгорнув широку культурну, освітню й доброчинну діяльність, яка зробила його одним із найвпливовіших українських діячів Галичини.

Національний музей у Львові

1905 року митрополит заснував Церковний музей, який згодом перетворився на Національний музей у Львові. Шептицький особисто придбав для музею будинок і передав до його фондів власні колекції ікон, стародруків, рукописів і пам'яток української культури. Директором музею він призначив відомого мистецтвознавця Іларіона Свєнціцького. Завдяки цьому музею вдалося зберегти безцінні скарби українського сакрального мистецтва, яким загрожувало знищення або вивезення.

Народна лічниця й доброчинність

1903 року Шептицький заснував у Львові Народну лічницю — безоплатну медичну установу для бідних верств населення. Це був перший український шпиталь такого типу в Галичині. Митрополит також підтримував інші шпиталі, сиротинці, опікувався людьми похилого віку. Його доброчинність не знала національних чи релігійних меж.

Підтримка освіти, мистецтва й науки

Митрополит заснував стипендії для українських студентів і митців. Зокрема, він підтримував видатного художника Олексу Новаківського, допомагаючи йому створити власну мистецьку школу у Львові. Шептицький фінансував видання українських книжок, часописів, підтримував наукові установи. Окремою сторінкою його діяльності стало відродження чернечого чину студитів — давнього східного чернецтва, яке майже зникло в Галичині.

Політична діяльність

Як член австрійської Палати панів (верхньої палати парламенту) і Галицького сейму, Шептицький активно обстоював українські національні вимоги. Він домагався запровадження загального виборчого права до австрійського парламенту (виборча реформа 1907 року) та створення українського університету у Львові. Його авторитет і дипломатичні здібності робили його одним із найефективніших представників українських інтересів у Відні.

Дві світові війни стали тяжким випробуванням для України та її народу. Митрополит Андрей Шептицький опинився в епіцентрі подій і в обох війнах засвідчив вірність християнським цінностям та українській справі.

Арешт і заслання (1914–1917)

У вересні 1914 року, після того як російські війська зайняли Львів, митрополита Шептицького було заарештовано. Російська влада вважала його небезпечним духовним провідником галицьких українців і головною перешкодою для переведення греко-католиків у православ'я. Його вивезли вглиб Російської імперії: спочатку до Києва, потім до Новгорода, Курська й нарешті до Суздаля, де він перебував в ув'язненні в Спасо-Євфиміївському монастирі.

Звільнення прийшло після Лютневої революції 1917 року. Повалення монархії в Росії дозволило Шептицькому повернутися до Львова, де він продовжив свою діяльність.

Друга світова війна: рятування євреїв

У роки Другої світової війни та Голокосту митрополит разом зі своїм братом Климентієм Шептицьким, архимандритом студитів, організував рятування євреїв. У монастирях і в резиденції митрополита при соборі Святого Юра переховували єврейських дітей і дорослих, рятуючи їх від знищення нацистами. Цей вчинок — одна з найсвітліших сторінок історії України в роки війни.

Пастирське послання «Не убий» (1942)

У листопаді 1942 року Шептицький видав пастирське послання «Не убий». У ньому митрополит наголосив, що вбивство людини — тяжкий гріх, і закликав вірних не брати участі в насильстві. Це послання мало величезне моральне значення в умовах війни, коли насильство стало повсякденністю.

Останні роки й зовнішність

Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року у Львові, залишивши по собі величезну духовну й культурну спадщину. На портретах і світлинах його легко впізнати: це високий сивобородий ієрарх у чернечому клобуку, з панагією (невеликою іконою на грудях) і хрестом. У пізні роки через хворобу він пересувався в кріслі на колесах, але до останнього дня продовжував керувати церквою.

Розгляньмо типові завдання, які можуть трапитися на НМТ з теми «Митрополит Андрей Шептицький». Кожен приклад містить покрокове пояснення.

Приклад 1. Упізнавання діяча за описом

Завдання: Про кого йдеться в описі? «Греко-католицький митрополит, який 1900 р. очолив церкву, заснував Національний музей у Львові, а 1914 р. був заарештований російською владою».

Розв'язання: Уважно читаємо опис. Перша ключова ознака — «греко-католицький митрополит, який 1900 р. очолив церкву». Це одразу вказує на Андрея Шептицького, адже саме 1900 року він став митрополитом Галицьким. Друга ознака — «заснував Національний музей у Львові» — це справа Шептицького 1905 року. Третя ознака — «1914 р. був заарештований російською владою» — це сталося після окупації Львова російськими військами.

Правильна відповідь: Андрей Шептицький.

Чому інші варіанти неправильні? Йосиф Сліпий — наступник Шептицького, став митрополитом після 1944 року, не засновував Національний музей. Михайло Грушевський — історик, політичний діяч, очолював Центральну Раду, не був церковним діячем. Кирило Трильовський — адвокат, засновник товариства «Січ», не був митрополитом.

Приклад 2. «3 з 7» — вибір фактів про діяльність

Завдання: Які три факти з перелічених стосуються діяльності Андрея Шептицького?

• заснування Національного музею у Львові

• створення Народної лічниці

• командування Легіоном Українських січових стрільців

• заснування товариства «Січ»

• пастирське послання «Не убий»

• видання газети «Рада»

• створення Товариства українських поступовців

Розв'язання: Перевіряємо кожен факт. Заснування Національного музею у Львові (1905) — справа Шептицького. Створення Народної лічниці (1903) — також його справа. Пастирське послання «Не убий» (1942) — написав Шептицький. Командування Легіоном УСС — це справа військових командирів, не митрополита. Заснування товариства «Січ» — Кирило Трильовський. Видання газети «Рада» — наддніпрянська газета, не пов'язана з Шептицьким. Створення Товариства українських поступовців (ТУП) — діячі Наддніпрянщини, не Шептицький.

Правильна відповідь: заснування Національного музею у Львові, створення Народної лічниці, пастирське послання «Не убий».

Приклад 3. Дата обрання митрополитом

Завдання: У якому році Андрей Шептицький став митрополитом УГКЦ?

• 1894

• 1900

• 1907

• 1914

Розв'язання: 1900 рік — це програмова дата обрання Шептицького митрополитом. 1894 рік пов'язаний із заснуванням товариства «Сокіл». 1907 рік — виборча реформа до австрійського парламенту, за яку боровся Шептицький, але це не рік його обрання. 1914 рік — початок Першої світової війни та арешт Шептицького.

Правильна відповідь: 1900.

Приклад 4. Упізнавання за портретом

Завдання (на НМТ — зображення): Кого зображено на портреті? Опис: сивобородий ієрарх у чернечому клобуку, з панагією на грудях.

Розв'язання: Опис однозначно вказує на духовну особу — греко-католицького митрополита. Чернечий клобук (головний убір ченця), панагія (невелика ікона на грудях), хрест — це атрибути вищого духовенства УГКЦ. Сива борода — типова риса Шептицького в пізні роки. Микола Міхновський — адвокат, політик, засновник УНП, не носив чернечого вбрання. Іван Боберський — педагог, провідник сокільського руху, світська особа. Кость Левицький — адвокат, голова НДП, також світський діяч. Відрізнити духовну особу від світських діячів можна за чернечим одягом, клобуком, панагією та хрестом.

Правильна відповідь: Андрей Шептицький.

Під час вивчення теми «Митрополит Андрей Шептицький» учні часто припускаються кількох типових помилок. Розгляньмо їх, щоб уникнути на НМТ.

• Вважати А. Шептицького православним ієрархом. Насправді він очолював Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ), яка визнає верховенство Папи Римського, але зберігає східну літургійну традицію. Плутанина виникає через те, що греко-католицький обряд зовні схожий на православний.

• Плутати дати: 1900 — став митрополитом, 1914 — арешт, 1944 — смерть. Запам'ятайте цю послідовність: спочатку обрання, через 14 років — арешт, а через 44 роки після обрання — смерть.

• Думати, що митрополита ув'язнила австрійська влада. Насправді його заарештувала російська окупаційна влада 1914 року після захоплення Львова. Австрійська влада, навпаки, ставилася до Шептицького з повагою.

• Приписувати Шептицькому заснування «Просвіти» (1868) чи Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). «Просвіту» заснували раніше, до Шептицького. Його власні справи: Національний музей, Народна лічниця, стипендії, підтримка митців.

• Плутати Андрея Шептицького з його братом Климентієм. Климентій Шептицький був архимандритом студитів (очолював чин студитів), а митрополитом — Андрей. Обидва рятували євреїв, але титули в них різні.

Тема «Митрополит Андрей Шептицький» належить до теми 19 програми НМТ з історії України. Програма визначає дату 1900 рік як рік обрання А. Шептицького митрополитом УГКЦ. Зміст теми називає вплив УГКЦ на формування національної свідомості західних українців, а вміння передбачає знання ролі А. Шептицького.

Андрей Шептицький — підкреслена персоналія програми. Це означає, що його зображення можуть запропонувати для візуального розпізнавання. У демоваріанті НМТ-2026 завдання 30 — це формат «3 з 7» про біографію діяча за фото (хоча там інший історичний період).

Формат «3 з 7» (завдання 28–30) оцінюється так: по 1 балу за кожен правильний варіант, максимум 3 бали. Завдання з вибором однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) дають 1 бал. У демоваріанті НМТ-2026 завдання з теми 19 немає, але зміст НМТ визначає вся програма, тому будь-яка тема може трапитися в тесті.

Порада: обов'язково запам'ятайте дату 1900 рік, три головні справи (Національний музей, Народна лічниця, послання «Не убий») і вмійте впізнати Шептицького на портреті. Це мінімум, який перевіряють на НМТ.

• 1900 — А. Шептицький став митрополитом УГКЦ, очолював церкву до 1944 р.

• УГКЦ — осередок національної свідомості галицьких українців

• Справи митрополита: Національний музей у Львові, Народна лічниця, стипендії студентам і митцям

• 1914–1917 — арешт і заслання російською владою

• Друга світова: переховування євреїв, послання «Не убий» (1942)

• Підкреслена персоналія програми — можливе візуальне розпізнавання