Меценати й церковне життя другої половини XIX – початку ХХ ст.

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Україна в XIX столітті

Пам’ятки культури і візуальні джерела

Історія України НМТ

благодійник: Людина, яка безкорисливо допомагає бідним, хворим, сиротам, тобто вирішує соціальні проблеми. На відміну від мецената, благодійник зосереджений на соціальній підтримці, а не на культурі й науці, хоча на практиці ці ролі часто поєднували.
греко-католицька церква: Християнська церква східного обряду, яка визнає верховенство Папи Римського, але зберігає православні обряди й церковнослов'янську мову богослужіння. У Галичині другої половини XIX ст. стала осередком українського національного руху.
меценат: Особа, яка безоплатно фінансує культурні, освітні чи наукові проєкти. У період 1900–1921 рр. відомими меценатами були Євген Чикаленко (газета «Рада») і митрополит Андрей Шептицький (Національний музей у Львові).
обер-прокурор: Світська урядова особа, яка очолювала Священний Синод і контролювала всі його рішення. Найвідоміший обер-прокурор — Костянтин Побєдоносцев (1880–1905), який проводив політику русифікації.
русифікація: Політика нав'язування російської мови й культури неросійському (зокрема українському) населенню. В УРСР посилилася після закону 1959 р., який дозволив батькам обирати мову навчання, що призвело до скорочення українських шкіл.
Священний Синод: Колегія вищих церковних ієрархів, яка керувала православною церквою в Російській імперії. Фактично підпорядковувався світській владі через обер-прокурора й був знаряддям русифікації українських земель.