Кислотні й основні властивості органічних сполук: порівняння класів

~20 хв · 8 розділів · 11 тестових запитань

Функціональні органічні сполуки і полімери

Будова органічних сполук і вуглеводні

Хімія НМТ

амфотерність: Здатність хімічної сполуки виявляти основні властивості в реакціях із кислотами й кислотні властивості в реакціях із лугами. Головні приклади за програмою НМТ — оксиди й гідроксиди Цинку (ZnO, Zn(OH)₂) і Алюмінію (Al₂O₃, Al(OH)₃). Серед органічних сполук амфотерність виявляють амінокислоти (наприклад, аміноетанова кислота).
карбоксилат: Аніон, що утворюється з карбонової кислоти після відщеплення протона H⁺ від карбоксильної групи –COOH. Загальна формула R–COO⁻. Наприклад, етаноат-йон CH₃COO⁻.
кислотність: Здатність сполуки відщеплювати протон (H⁺) у водному розчині. Кількісно характеризується константою дисоціації Kₐ: що більша Kₐ, то сильніша кислота.
концентрація: Кількість речовини в одиниці об'єму розчину (моль/л). Не слід плутати з силою кислоти: концентрований розчин слабкої кислоти не стає від цього сильною кислотою.
основність: Здатність речовини приєднувати протон (H⁺). Для амінів визначається доступністю неподіленої електронної пари атома Нітрогену. У воді основність спадає: метанамін > амоніак > анілін.
фенолят: Сіль, що утворюється при заміщенні атома Гідрогену гідроксильної групи фенолу на метал. Наприклад, натрій фенолят (C₆H₅ONa) утворюється при дії Na або NaOH на фенол.