Культура й духовне життя 1920-х рр.: «Березіль», ВАПЛІТЕ, антирелігійна кампанія

~20 хв · 9 розділів · 9 тестових запитань

Міжвоєнний період і Друга світова війна

Пам’ятки культури і візуальні джерела

Історія України НМТ

«Березіль»: Експериментальний театр, заснований режисером Л. Курбасом 1922 р. в Києві (з 1926 р. — у Харкові). Відомий як «інтелектуальний» театр, ставив п'єси М. Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса»).
антирелігійна кампанія: Політика радянської влади, спрямована на витіснення релігії. У 1920-х — 1930-х рр.: вилучення церковних цінностей (1922), закриття храмів, діяльність «Спілки безбожників», переслідування духовенства, ліквідація УАПЦ (1930). Нова хвиля — наприкінці 1950-х — 1964 р.: закриття храмів і монастирів, переслідування віруючих, пропаганда атеїзму; в УРСР 1961 р. закрили Києво-Печерську лавру.
бойчукісти: Школа монументального живопису, заснована М. Бойчуком при Київському художньому інституті в 1920-х рр. Створювали фрески й розписи для громадських будівель, поєднуючи візантійське мистецтво, давньоруську ікону й народне малярство. Учні: І. Падалка, В. Седляр, О. Павленко.
ВАПЛІТЕ: Вільна академія пролетарської літератури — літературна організація в Харкові (1925–1928), заснована М. Хвильовим. До неї входили М. Куліш, П. Тичина, Ю. Яновський та ін. Видавала журнал «Вапліте». 1928 р. під тиском влади самоліквідувалася.
конструктивізм: Авангардний архітектурний стиль 1920-х років, що ґрунтується на простих геометричних об'ємах, функціональності, відмові від декору й використанні залізобетону та скла. Гасло: «будівля як машина». В Україні найвідоміший зразок — Держпром у Харкові.
літературна дискусія: Суперечка 1925–1928 рр. про шлях розвитку української літератури, ініційована М. Хвильовим. Обговорювали, чи має література бути масовою та спрощеною («просвітянщина»), чи високохудожньою, орієнтованою на європейські зразки.