Кримська війна 1853–1856 рр. і українські землі

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Україна в XIX столітті

Історія України НМТ

державне ополчення: Додаткове військове формування, скликане маніфестом Миколи I в січні 1855 р. для допомоги регулярній армії під час Кримської війни. Саме маніфест про ополчення спричинив «Київську козаччину».
Київська козаччина: Масовий селянський рух 1855 р. у Київській губернії, учасники якого сподівалися здобути волю від кріпацтва через запис у державне ополчення, яке вони називали «козацтвом». Придушений регулярними військами.
нейтралізація Чорного моря: Ключова умова Паризького миру 1856 р., згідно з якою Росії та Османській імперії заборонялося тримати на Чорному морі військовий флот, будувати військово-морські арсенали й фортеці на узбережжі. Чорне море оголошувалося нейтральним для військових суден.
облога Севастополя: 349-денна оборона головної військово-морської бази Росії на Чорному морі (вересень 1854 – серпень 1855). Очолювали адмірали В. Корнілов і П. Нахімов (обидва загинули). Після захоплення Малахового кургану росіяни залишили південну частину міста.
Паризький мирний договір: Мирний договір, підписаний 18 (30) березня 1856 р., який завершив Кримську війну. Передбачав «нейтралізацію» Чорного моря (заборону Росії та Османській імперії тримати військовий флот і фортеці), повернення Карса Туреччині та втрату Росією південної Бессарабії.
східне питання: Суперництво великих європейських держав (Росії, Великої Британії, Франції, Австрії) за вплив на землях Османської імперії, що слабшала, зокрема на Балканах і навколо чорноморських проток.
чорноморські протоки: Босфор і Дарданелли — вузькі протоки, що з'єднують Чорне море із Середземним. Контроль над ними давав змогу регулювати вихід військових і торговельних суден, тому вони були ключовим об'єктом суперництва в Кримській війні.