Кількість звуків і букв у слові

~15 хв · 8 розділів · 10 тестових запитань

Фонетика й орфоепія

Українська мова НМТ

диграф: Диграф — це сполучення двох букв, яке позначає один звук. В українській мові диграфами є дж і дз у межах однієї морфеми (джміль — [дж], дзвін — [дз]). На межі морфем ці сполучення позначають два звуки.
межа морфем: Межа морфем — це місце, де закінчується одна морфема (префікс, корінь, суфікс) і починається інша. Для підрахунку звуків важливо визначати межу морфем, щоб зрозуміти, чи позначають дж і дз один звук (у межах однієї морфеми) чи два (на межі префікса й кореня).
подовжений приголосний: Подовжений приголосний — це приголосний звук, який вимовляється довше за звичайний. На письмі його позначають подвоєною буквою (нн, тт, лл, сс, дд, зз, жж), але це один звук, а не два. Наприклад, у слові «знання» [знан':а] подвоєне нн дає один довгий звук [н':].
співвідношення звуків і букв: Співвідношення звуків і букв — це порівняння кількості звуків і букв у слові. В українській мові воно може бути різним: звуків може бути більше (їжак — 4 букви, 5 звуків), менше (день — 4 букви, 3 звуки) або однаково (пам'ять — 6 і 6).
фонетична транскрипція: Фонетична транскрипція — це запис слова звуками в квадратних дужках, який точно передає вимову. Наприклад, слово «щастя» у транскрипції має вигляд [шчаст'а], що показує 6 звуків, хоча букв лише 5.