Другорядні члени речення: означення, прикладка, додаток, обставина

~20 хв · 9 розділів · 12 тестових запитань

Синтаксис

Українська мова НМТ

непрямий додаток: Додаток, що не є прямим. Виражається іменником у непрямому відмінку з прийменником або без нього: думати про друзів, допомагати мамі, пишатися сином.
неузгоджене означення: Означення, яке не змінюється разом з означуваним словом. Виражається іменником у непрямому відмінку, інфінітивом, прислівником або займенниками його, її, їх: книжка брата, бажання вчитися, кава по-турецьки, його зошит.
обставина: Другорядний член речення, який характеризує дію або ознаку за місцем, часом, способом дії, мірою й ступенем, метою, причиною, умовою чи допустом. Відповідає на питання: де? куди? звідки? коли? як? скільки? навіщо? чому? за якої умови? всупереч чому?
прикладка: Різновид означення, виражений іменником, що дає предметові іншу назву. Стоїть у тому самому відмінку, що й означуване слово. При імені людини прикладкою є загальна назва (поет Тарас Шевченко), при назві неістоти — власна (річка Дніпро).
прямий додаток: Додаток при перехідному дієслові, виражений знахідним відмінком без прийменника (читати книжку) або родовим відмінком без прийменника при запереченні (не читав книжки) чи в значенні частини (випити води).
узгоджене означення: Означення, яке стоїть у тому самому роді, числі й відмінку, що й означуване слово. Виражається прикметником, дієприкметником, займенником або порядковим числівником: зелений гай, прочитана книжка, наш клас, третій ряд.