Дієвідміни та особові закінчення дієслів

~15 хв · 8 розділів · 12 тестових запитань

Морфологія і граматична норма

Українська мова НМТ

дієвідміна: Тип змінювання дієслова за особами й числами в теперішньому та простому майбутньому часі. В українській мові розрізняють першу (I) і другу (II) дієвідміни. У минулому часі дієвідміни немає.
друга дієвідміна: Дієвідміна, що має особові закінчення: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять). Характерна ознака — голосні и, ї, а, я в закінченнях. Наприклад: робити (роблю, робиш, роблять), кричати (кричу, кричиш, кричать).
основа інфінітива: Частина дієслова без суфікса інфінітива -ти (-ть) і постфікса -ся. Використовується для визначення дієвідміни: дієслова з основою на -и- (крім бити, вити, лити, пити, шити та похідних), на -і- (якщо і в теперішньому часі випадає) та на -а- після ж, ч, ш, щ, й належать до II дієвідміни. Наприклад: носити (основа носи-), сидіти (основа сиді-), кричати (основа крича-).
особове закінчення: Змінна частина дієслова, що вказує на особу й число. В українській мові особові закінчення розрізняють за дієвідмінами: у I дієвідміні це -еш, -е, -емо, -ете, -уть (-ють), а в II — -иш, -ить, -имо, -ите, -ать (-ять).
перша дієвідміна: Дієвідміна, що має особові закінчення: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). Характерна ознака — голосні е, є, у, ю в закінченнях. Наприклад: писати (пишу, пишеш, пишуть), співати (співаю, співаєш, співають).