«Чорна рада»: система образів

У романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада» центральне місце посідає родина Шрамів — батько Іван і син Петро. Вони втілюють два покоління козацької еліти, об'єднані спільною метою: бачити Україну єдиною та незалежною. Саме через цих персонажів автор показує, якою має бути справжня патріотична свідомість.

Іван Шрам — полковник-священик

Іван Шрам — паволоцький полковник, який водночас є священиком. Це незвичайне поєднання автор підкреслює вже в першій портретній характеристиці: «по одежі… піп, а по шаблюці під рясою… старий козарлюга». Ряса й шабля — дві найважливіші деталі, які миттєво дають змогу впізнати цього персонажа. Прізвище Шрам походить від шрамів на обличчі — слідів численних боїв.

Шрам — син паволоцького попа, навчався в Київській братській школі, воював під проводом Остряниці й Хмельницького. Його життєва мета — єдина Україна по обидва боки Дніпра під однією гетьманською булавою. Заради цього він готовий на будь-які жертви. Щоб допомогти Сомкові, Шрам удає хворого, передає свій полк осавулові й вирушає на Лівобережжя. Він суворий і непохитний: радше зробить сина ченцем, ніж стане на заваді гетьманові.

Фінал Шрама трагічний і героїчний. Рятуючи Паволоч від нападу Тетері, він бере всю вину на себе й гине. Оповідач називає його «щирий козарлюга і піп» — ця фраза стала хрестоматійною характеристикою персонажа.

Петро Шраменко — син-лицар

Петро Шраменко — єдиний уцілілий син Шрама. Він сміливий: перестрибує провалля, наздоганяючи Кирила Тура, не боїться виклику на поєдинок. Водночас Петро стриманий і шанобливий до батька — жодного разу не заперечує його волі, хоч іноді й має власну думку.

Особливо показовою є лінія кохання Петра до Лесі Череванівни. Він приховує свої почуття, бо дівчина заручена з гетьманом Сомком. Петро не дозволяє собі жодного негідного вчинку — його лицарство виявляється в повазі до чужого вибору. Наприкінці роману, після загибелі Сомка, Черевані стають Петрові родиною, і він одружується з Лесею.

Запам'ятай: Шрам — «щирий козарлюга і піп», ряса й шабля; Петро — сміливий, стриманий, шанобливий син, наречений Лесі.

Центральний конфлікт роману — боротьба за гетьманську булаву між двома претендентами: Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. Це не просто особисте суперництво, а зіткнення двох світоглядів, двох моделей влади. Навколо них гуртується старшина, чия поведінка визначає результат Чорної ради.

Яким Сомко — гетьман-державник

Яким Сомко — переяславський полковник, обраний гетьманом старшиною в Козельці. Його зовнішність літопис описує так: «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної». Сомко вродливий, гордий, щирий і незлобивий, «жартів не любив». Він — справжній державник, який прагне порядку й законності.

Однак Сомкова гордість має зворотний бік: він зневажає чернь — простих козаків і селян, не вважає за потрібне шукати їхньої прихильності. Саме це стає причиною його поразки. Лицарство Сомка виявляється в епізоді з пораненим Кирилом Туром: гетьман побивається над ним: «Лучче б мені до віку не женитись, ніж оце бачить тебе без пам'яті і гласу!» У в'язниці він відмовляється тікати, бо не хоче нової братовбивчої війни. Ця шляхетність коштує йому життя.

Іван Брюховецький — демагог у свитині

Іван Брюховецький (Іванець, Іван Мартинович) — колишній слуга Хмельницького, кошовий отаман запорожців. Його головна зброя — удаване смирення. Він з'являється перед черню в простій свитині й старих чоботах, звертається до натовпу: «Господь з вами, мої дітки». Обіцяє рівність усім, а побратимам — високі посади.

Брюховецький — підступний демагог. Він чудово розуміє психологію натовпу й купує прихильність голоти горілкою та обіцянками. Після ради, поки Сомко сидить у в'язниці, Брюховецький потай шукає, хто б його вбив; Кирило Тур бере від нього перстень, але йде рятувати Сомка. Його образ — застереження Куліша про небезпеку демагогії.

Старшина навколо Сомка й Брюховецького

Васюта (Василь Золотаренко) — старий ніжинський полковник, спочатку суперник Сомка, але зрештою стає на його бік і гине разом із ним. Вуяхевич — генеральний писар, зрадник, що переходить на бік Брюховецького. Гвинтовка — брат Череванихи, пихатий пан, що зраджує Сомка й отримує ніжинський полк як нагороду. Князь Гагін — царський посланець, присутній на раді як спостерігач від Москви.

Запам'ятай: Сомко — гордий гетьман-державник, що зневажає чернь; Брюховецький — демагог у свитині, що називає чернь «дітками».

Кирило Тур — один із найяскравіших і найсуперечливіших персонажів «Чорної ради». Він запорожець, про якого Сомко каже: «Добрий воїн і душа щира, козацька, хоть удає з себе ледащицю і характерника». Ця фраза — ключ до розуміння образу: за зовнішньою зухвалістю ховається глибоке лицарство.

Хто такий Кирило Тур

Кирило Тур — запорожець, який колись урятував Шрама від ляхів. Він веселий, зухвалий, понад усе цінує козацьку волю. Характерник — у козацьких переказах запорожець, якому приписували надприродну силу (чаклунство, невразливість від куль). Але Тур не справжній характерник, він лише «удає» його. Його справжня сутність — щира, козацька душа.

Учинки, що розкривають характер Тура

• Викрадення Лесі: жартома погрожує викрасти дівчину — і справді викрадає. Це не злочин із лихим наміром, а зухвалий козацький жарт, спосіб показати свою силу й незалежність.

• Поєдинок із Петром: б'ється з ним, а потім братається. Цей епізод показує, що Тур визнає рівного собі супротивника й шанує лицарську честь.

• Покарання киями: мужньо терпить кару за порушення січового звичаю, не просить пощади — це свідчить про повагу до законів Січі.

• Спроба визволити Сомка: перевдягнений іде до в'язниці, щоб урятувати гетьмана, а не вбити його. Це найважливіший доказ його лицарства.

• Відвозить Череваня з родиною на Хмарище й вирушає на Чорну Гору — символічний відхід із політичної арени, де перемогла неправда.

Чому Кирило Тур — не зрадник? Дехто може так подумати через викрадення Лесі чи візит до Брюховецького. Але до Сомка у в'язницю Тур іде, щоб визволити, а не вбити. Він не переходить на бік Брюховецького — навпаки, намагається запобігти трагедії.

Інші запорожці

Богдан Чорногор — побратим Тура, родом із Чорної Гори. Пугач — старий запорожець, суворий охоронець січових звичаїв, що зрештою проклинає Брюховецького за зневагу до них. Запорожці в романі постають двоїсто: з одного боку — воля, побратимство й лицарство, з другого — «голота», яку Брюховецький купує горілкою й обіцянками.

Запам'ятай: Кирило Тур — «характерник» із щирою козацькою душею, що намагається визволити Сомка, а не вбити його.

Родина Череванів, сліпий кобзар Божий чоловік і колишній бранець Василь Невольник репрезентують інший бік життя України XVII століття — не політику й війну, а хутір, родину, народну мораль. Ці персонажі допомагають зрозуміти, якою Куліш бачив справжню Україну.

Михайло Черевань — багатий хуторянин

Михайло Черевань — «тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами». Він огрядний, гаркавить — його мовна прикмета «бгате» (замість «брате») одразу дає змогу впізнати персонажа. Черевань любить пасіку, бенкети й спокій на власному хуторі Хмарище.

Коли Черевань каже: «А що нам, бгате, до України?», Шрам гнівно називає його Барабашем. Це алюзія на історичного гетьмана-зрадника, який ставив власний спокій вище за долю держави. Так Куліш показує, що байдужість до громадських справ — теж свого роду зрада.

Череваниха й Леся

Череваниха — владна господиня, сестра Гвинтовки. Вона потай просватала дочку за Сомка, і її устами автор промовляє: «жіноче царство стоїть кріпше над усі царства». Це іронічне зауваження, але в ньому є частка правди: саме Череваниха керує справами родини.

Леся (Олександра) — лагідна, несмілива красуня. Вона мріяла про гетьмана, але покохала Петра. Леся не бере активної участі в подіях — вона радше об'єкт, за який змагаються чоловіки. Важливо не плутати: сватання «водить» владна мати, а не сама Леся.

Божий чоловік — сліпий кобзар

Божий чоловік — сліпий кобзар, який «ходив без поводиря; у латаній свитині і без чобіт». Він збирає гроші, але не для себе — усе віддає на викуп невільників із турецької неволі. Це персонаж-символ, утілення народної моралі й християнського милосердя.

У фіналі роману Божий чоловік каже Петрові: «Слави треба мирові, а не тому, хто славен». Це означає, що справжня праведність не потребує винагороди — важливий учинок, а не слава про нього. Божий чоловік — носій авторської позиції, голос народної мудрості.

Василь Невольник

Василь Невольник — вірний слуга Череваня, колишній бранець, якого з турецької неволі викупив саме Божий чоловік. Його прізвисько вказує на минуле. Не плутай: Божий чоловік — викупник, Василь Невольник — викуплений.

Запам'ятай: Черевань — «бгате» й «Барабаш»; Божий чоловік — сліпий кобзар-викупник; Василь Невольник — викуплений ним бранець.

Систему образів «Чорної ради» можна подати як кілька груп персонажів, об'єднаних спільною роллю в сюжеті. Діаграма нижче допоможе побачити зв'язки між ними.

Тепер розгляньмо конкретні завдання в тому форматі, який трапляється на НМТ.

Приклад 1. Сліпий кобзар, що ходить без поводиря

Завдання: Сліпий кобзар, що ходить без поводиря й викуповує невільників, — це…

Варіанти: А — Божий чоловік; Б — Василь Невольник; В — Кирило Тур; Г — Пугач; Д — Тарас Сурмач.

Розв'язання: Ключова деталь — «сліпий кобзар, що ходить без поводиря». У романі саме так описано Божого чоловіка: він «ходив без поводиря; у латаній свитині і без чобіт». Друга деталь — «викуповує невільників»: усі зібрані гроші він віддає на викуп бранців.

Відповідь: А — Божий чоловік.

Чому інші варіанти неправильні: Василь Невольник — колишній бранець, якого викупив Божий чоловік, а не навпаки. Кирило Тур — запорожець, не кобзар. Пугач — старий запорожець, охоронець січових звичаїв. Тарас Сурмач — другорядний персонаж, не кобзар.

Приклад 2. Логічні пари «персонаж ↔ характеристика»

Завдання: Установіть відповідність між персонажем (1–4) і його характеристикою (А–Д).

Розв'язання: Сомко — гетьман, обраний старшиною, який у в'язниці відмовився тікати, щоб не розпалювати нової війни (1 → А). Брюховецький удає смиренного, ходить у свитині й старих чоботях, звертається «дітки» (2 → Б). Черевань — багатий пан, якого Шрам називає Барабашем за байдужість до України (3 → В). Шрам — паволоцький полковник-священик, що прагне єдиної України (4 → Г). Варіант Д (Васюта) — зайвий.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 3. Хто приходить до Сомка у в'язницю

Завдання: Хто приходить до Сомка у в'язницю, щоб його визволити?

Варіанти: А — Кирило Тур; Б — Петро; В — Шрам; Г — Божий чоловік; Д — Черевань.

Розв'язання: У романі саме Кирило Тур перевдягається, пробирається до в'язниці й пропонує Сомкові втечу. Шрам і Петро лише чекають на нього поза в'язницею, але не входять усередину.

Відповідь: А — Кирило Тур.

Чому інші варіанти неправильні: Петро й Шрам — чекають зовні, а не входять. Божий чоловік не бере участі в цьому епізоді. Черевань надто обережний для таких ризикованих дій.

Приклад 4. Показне смирення

Завдання: Показне смирення — проста свитина, старі чоботи, звертання «дітки» — характеризує…

Варіанти: А — Брюховецького; Б — Сомка; В — Кирила Тура; Г — Божого чоловіка; Д — Череваня.

Розв'язання: Свитина й старі чоботи — свідомий вибір Брюховецького, який хоче справити враження «свого серед голоти». Звертання «дітки» — його фірмова маніпулятивна фраза. Натомість Божий чоловік теж ходить у латаній свитині й без чобіт, але його бідність справжня, а не показна.

Відповідь: А — Брюховецького.

На НМТ найчастіше помиляються саме в розрізненні персонажів, які мають подібні риси або ролі. Ось найпоширеніші пастки.

• Плутати Сомка й Васюту. Сомко — переяславський полковник, обраний гетьманом у Козельці, гордий державник. Васюта (Василь Золотаренко) — ніжинський полковник, спочатку суперник Сомка, який згодом стає на його бік. Запам'ятай: Сомко — гетьман, Васюта — ніжинський полковник.

• Плутати Шрама й Череваня. Шрам — полковник-священик, патріот, що мріє про єдину Україну. Черевань — багатий хуторянин, якого Шрам називає Барабашем за слова «А що нам, бгате, до України?». Шрам діє, Черевань уникає дій.

• Вважати Кирила Тура зрадником через викрадення Лесі й візит до Брюховецького. Насправді до Сомка у в'язницю Тур іде, щоб визволити, а не вбити. Його викрадення Лесі — козацький жарт, а не злочин.

• Вважати Брюховецького бідняком-народолюбцем. Свитина й «дітки» — маска демагога. Він колишній слуга Хмельницького, який уміло маніпулює натовпом.

• Приписувати слова Череванихи Лесі. Сватання «водить» владна мати, а не лагідна дочка. Леся — несмілива красуня, яка мріяла про гетьмана, а покохала Петра.

• Плутати Божого чоловіка з Василем Невольником. Божий чоловік — сліпий кобзар, який викуповує невільників. Василь Невольник — колишній бранець, якого викупив Божий чоловік. Запам'ятай: кобзар — викупник, Невольник — викуплений.

Завдання на систему образів «Чорної ради» перевіряють, наскільки добре ти знаєш персонажів, їхні характери, вчинки й цитатні характеристики. Ось що варто знати про формат НМТ.

Програмові вимоги

Тема 3.3 програми НМТ з української літератури вимагає «характеризувати героїв, упізнавати їх за репліками». Вимога 6 — «характеризувати літературних героїв, коментувати їхні вчинки». Вимога 8 — «упізнавати літературних героїв за їхніми цитатними характеристиками й репліками».

Формати завдань

Завдання з вибором однієї відповіді з п'яти (1 бал). У демоваріанті НМТ-2026, завдання 5, подано репліку героя «Чорної ради» й питають, до кого вона звернена. Щоб розв'язати, треба знати стосунки між персонажами: хто кому й що міг сказати.

Завдання на логічні пари (1–4 → А–Д, 1 бал за кожну правильно встановлену пару, до 4 балів). Один із можливих форматів — «персонаж ↔ характеристика» чи «персонаж ↔ репліка» (у демоваріанті 2026 є пара «героїня ↔ її репліка»). Зайвим варіантом стає персонаж зі схожою роллю (наприклад, Васюта як зайвий до пари Сомко — Брюховецький — Черевань — Шрам).

Стратегія розв'язання

• Шукай у цитаті маркер — соціальну роль (гетьман, кошовий, кобзар, полковник).

• Звертай увагу на мовні прикмети: Черевань гаркавить («бгате»), Брюховецький називає чернь «дітками».

• Аналізуй вчинок: хто кого рятує, хто кого зраджує, хто від чого відмовляється.

• Пам'ятай про пари-пастки: Сомко ↔ Васюта, Шрам ↔ Черевань, Божий чоловік ↔ Василь Невольник.

• Шрам — паволоцький полковник-священик і патріот, що жертвує собою; Петро — його син, лицар і наречений Лесі.

• Сомко — гетьман-державник, гордий і шляхетний, але зневажає чернь; Брюховецький — демагог у свитині, що купує прихильність «діток».

• Кирило Тур — вільнолюбний запорожець-«характерник» із лицарською душею, що намагається визволити Сомка.

• Черевань — багатий хуторянин («Барабаш» для Шрама); Череваниха — владна мати; Леся — лагідна дочка.

• Божий чоловік — сліпий кобзар-викупник, носій народної моралі.

• Пастки: Сомко ↔ Васюта, Шрам ↔ Черевань, Божий чоловік ↔ Василь Невольник.