Африка: клімат, води й природні зони

Більша частина Африки лежить між тропіками (материк простягається від 37° пн. ш. до 35° пд. ш.). Саме тому її називають найжаркішим материком Землі. Сонце двічі на рік буває в зеніті над усією територією між тропіками, а материк найширший саме в тропічних широтах — тому майже вся Африка цілий рік отримує величезну кількість сонячного тепла. У Сахарі денна температура влітку може перевищувати +50 °C, а середньорічні температури на більшій частині материка становлять +20…+30 °C.

Симетрія кліматичних поясів

Кліматичні пояси Африки розміщені симетрично щодо екватора. Від екватора на північ і на південь вони повторюються в такому порядку:

• екваторіальний пояс — басейн річки Конго й узбережжя Гвінейської затоки;

• субекваторіальний пояс — на північ і на південь від екваторіального;

• тропічний пояс — ще далі на північ і на південь;

• субтропічний пояс — на крайній півночі (узбережжя Середземного моря) і крайньому південному заході (район Кейптауна).

Однак на сході Африки, біля екватора, через високі плоскогір'я (Ефіопське нагір'я, Східноафриканське плоскогір'я) замість екваторіального клімату панує субекваторіальний — висота знижує температуру й зменшує кількість опадів.

Характеристика кліматичних поясів

Порушення симетрії

Хоча загальна закономірність симетрична, є три важливі порушення:

• Північна частина Африки значно ширша за південну й прилягає до Азії, тому тропічний пустельний клімат охоплює величезну Сахару — найбільшу тропічну пустелю світу (≈ 9 млн км²).

• На південному сході материка пасати з Індійського океану й тепла Мозамбіцька течія приносять багато вологи, тому там сформувався вологий тропічний клімат із лісами, а не пустеля.

• На південному заході холодна Бенгельська течія охолоджує повітря й зменшує випаровування, що спричиняє утворення прибережної пустелі Наміб.

Річки Африки належать до басейнів Атлантичного та Індійського океанів. До Атлантичного океану впадають Конго, Нігер, Оранжева, а також Ніл — через Середземне море. До Індійського океану впадають Замбезі й Лімпопо. Близько третини площі материка займають області внутрішнього стоку — Сахара, Калахарі, басейн озера Чад. У пустелях трапляються сухі русла — ваді, які наповнюються водою лише після рідкісних злив.

Ніл — найдовша річка Африки

Ніл (≈ 6670 км) — найдовша річка Африки й одна з найдовших у світі. Він утворюється злиттям Білого Нілу, який витікає з озера Вікторія, і Блакитного Нілу, що бере початок з озера Тана на Ефіопському нагір'ї. Ці дві течії зливаються біля Хартума (столиці Судану). Далі Ніл перетинає Сахару транзитом — без жодної притоки на сотні кілометрів. Попри це, річка не пересихає, бо літні дощі на Ефіопському нагір'ї дають потужну повінь улітку й восени. Ніл утворює велику дельту при впадінні в Середземне море.

Конго — найповноводніша річка Африки

Конго (≈ 4700 км) — найповноводніша річка Африки й друга у світі після Амазонки. Її особливість у тому, що вона двічі перетинає екватор і має численні притоки в обох півкулях. Тому дощовий сезон у басейні Конго триває цілий рік — коли в одній півкулі літо й дощі, в іншій теж волого. Саме це пояснює повноводність Конго протягом усього року. На виході з плоскогір'я річка долає пороги й водоспади Лівінгстона, які унеможливлюють судноплавство від океану вглиб материка.

Нігер і Замбезі

Нігер — третя за довжиною річка Африки (≈ 4180 км). Вона бере початок на Гвінейській височині, тече спочатку на північний схід, утворюючи внутрішню дельту на краю Сахари, а потім повертає на південь і впадає в Гвінейську затоку. Така незвичайна траєкторія пояснюється тим, що річка тече стародавньою долиною, яка колись вела до нині пересохлого озера в Сахарі.

Замбезі (≈ 2570 км) впадає в Індійський океан. На ній розташований всесвітньо відомий водоспад Вікторія — понад 100 м заввишки й близько 1,7 км завширшки. На Замбезі споруджено великі ГЕС — Кариба й Кахора-Баса. Оранжева — річка на півдні Африки, яка в сухий сезон сильно міліє, а вологий — стає бурхливою.

Африка має кілька унікальних озер, які різняться за походженням, розмірами й гідрологічним режимом. Крім поверхневих вод, величезне значення для материка мають підземні води, особливо в посушливих регіонах.

Великі озера Африки

Вікторія — найбільше озеро Африки (≈ 68 тис. км²). Воно прісне, неглибоке (середня глибина ≈ 40 м) і розташоване на Східноафриканському плоскогір'ї. Саме з Вікторії бере початок Білий Ніл — одна з двох головних течій, що утворюють Ніл.

Танганьїка — найдовше прісне озеро світу (≈ 670 км) і друге за глибиною після Байкалу (≈ 1470 м). Воно лежить у тектонічному розломі Східноафриканської рифтової долини. Ньяса (Малаві) — також озеро тектонічного походження, розташоване в тому самому рифті.

Чад — мілке безстічне озеро на краю Сахари. Його площа різко змінюється залежно від сезону: у вологі роки вона може зростати в кілька разів, а в посушливі — майже зникати. Чад живиться річками, які стікають із вологих нагір'їв на півдні.

Підземні води Сахари

Під величезними пісками Сахари залягають потужні артезіанські басейни. Найвідоміший — Нубійський водоносний горизонт, який простягається під територією Єгипту, Лівії, Судану й Чаду. Ці підземні води накопичилися тисячі років тому, коли клімат Сахари був вологішим. Вони виходять на поверхню в оазах — місцях, де підземні води піднімаються близько до поверхні, дозволяючи рости фініковим пальмам і вирощувати сільськогосподарські культури.

Лівія реалізувала грандіозний проєкт «Велика рукотворна ріка» — систему трубопроводів, яка подає підземну воду з Нубійського горизонту до густонаселених прибережних районів Середземного моря.

Використання водних ресурсів

Асуанська гребля на Нілі (збудована 1970 року) створила водосховище Насер — одне з найбільших водосховищ світу. Гребля забезпечує зрошення полів у Єгипті й виробляє електроенергію, але має й негативні наслідки: родючий мул, який раніше щороку виносився на поля під час повені, тепер осідає на дні водосховища, тому ґрунти втрачають природне добриво, а дельта Нілу розмивається морем.

На Замбезі працюють ГЕС Кариба й Кахора-Баса, на Конго — ГЕС Інга. Однак нестача прісної води залишається гострою проблемою для пустельних і напівпустельних регіонів Африки, особливо в Сахелі — перехідній зоні між Сахарою й саванами.

Природні зони Африки розміщені симетрично щодо екватора, повторюючи закономірність кліматичних поясів. Від екватора на північ і на південь послідовно змінюються вологі екваторіальні ліси, савани, тропічні пустелі та тверколисті ліси. Однак через особливості рельєфу, океанічних течій і розмірів материка ця симетрія має помітні порушення.

Вологі екваторіальні ліси (гілея)

Гілея займає басейн Конго й узбережжя Гвінейської затоки. Тут панують червоно-жовті фералітні ґрунти, бідні на поживні речовини, але з великим умістом заліза. Ліс багатоярусний, вічнозелений, із ліанами, що обвивають стовбури. Типові рослини: олійна пальма, фікуси, червоне дерево, каучуконоси. Тваринний світ: горили, шимпанзе, окапі, лісові слони, леопарди, численні птахи й комахи.

Савани й рідколісся

Савани — найбільша за площею природна зона Африки (близько 40 % материка). Вони підковою оточують гілею з півночі, сходу й півдня. Ґрунти — червоні, утворені в умовах сезонного зволоження. Рослинність: високі трави (до 2–3 м), баобаби з товстими стовбурами, зонтичні акації. Тваринний світ надзвичайно багатий: слони, жирафи, зебри, антилопи гну, буйволи, носороги, леви, гепарди, гієни, шакали. Савани — зона класичного африканського сафарі.

Тропічні пустелі

Сахара — найбільша тропічна пустеля світу (≈ 9 млн км²). Вона охоплює кам'янисті (хамада), піщані (ерги) й глинисті ділянки. У центрі Сахари — нагір'я Ахаггар і Тібесті. Оази з фініковими пальмами виникають там, де підземні води виходять на поверхню. Наміб — прибережна пустеля на південному заході Африки, відома туманами й ендемічною рослиною вельвічією, яка живе понад 1000 років. Калахарі — напівпустеля на півдні материка. Типові тварини пустель: верблюд, фенек (пустельна лисиця), антилопа адакс, плазуни (ящірки, змії).

Тверколисті вічнозелені ліси й чагарники

Ця зона займає крайню північ (узбережжя Середземного моря, схили Атласу) і крайній південний захід (Капський півострів). Тут панує середземноморський тип клімату. Рослини пристосовані до сухого літа: корковий дуб, маслина, атласький кедр, лавр, мирт. На Кіліманджаро й Ефіопському нагір'ї простежується висотна поясність: біля підніжжя — савани, вище — ліси, ще вище — альпійські луки, а на вершині Кіліманджаро — сніги й льодовики.

Симетрія зон і її порушення

Від екватора на північ і на південь природні зони повторюються: гілея → савани → пустелі → тверколисті ліси. Однак є три порушення:

• Сахара на півночі значно ширша за пустелі півдня, бо північна частина материка ширша й прилягає до Азії.

• На південно-східному узбережжі (Мозамбік, ПАР) через теплу Мозамбіцьку течію й пасати сформувалися вологі ліси, а не пустеля.

• На південному заході холодна Бенгельська течія спричиняє пустелю Наміб просто на узбережжі.

Приклад 1. Визначення природної зони за кліматограмою

Завдання: На кліматограмі показано середньомісячні температури (+20…+30 °C) й опади. Дощовий сезон триває з травня по вересень, сухо — з листопада по березень. Річна сума опадів — близько 900 мм. Якій природній зоні Африки відповідає ця кліматограма?

Розв'язання: Температура весь рік висока (+20…+30 °C), що характерно для субекваторіального або тропічного клімату. Чітко виражений дощовий сезон (травень — вересень) і сухий сезон (листопад — березень) — це ознака субекваторіального поясу. Річна сума опадів 900 мм — типова для саван, а не для гілеї (понад 2000 мм). Оскільки дощовий сезон припадає на літо Північної півкулі (травень — вересень), це савани Північної півкулі.

Відповідь: Савани Північної півкулі.

Чому інші варіанти неправильні: Вологі екваторіальні ліси мають понад 2000 мм опадів рівномірно протягом року, без сухого сезону. Тропічна пустеля має менше 200 мм опадів. Тверколисті ліси мають зимовий дощовий сезон, а не літній.

Приклад 2. Чому Конго повноводна весь рік?

Завдання: Чому річка Конго зберігає повноводність протягом усього року?

Розв'язання: Конго двічі перетинає екватор, і її притоки розташовані в обох півкулях. Коли в Північній півкулі літо й дощовий сезон, у Південній — зима, але там теж є притоки, які отримують опади в свій дощовий сезон. Таким чином, дощі в басейні Конго випадають цілий рік, забезпечуючи постійну повноводність.

Відповідь: Притоки Конго лежать по обидва боки екватора, тому дощовий сезон у басейні триває цілий рік.

Чому інші варіанти неправильні: Живлення льодовиками Кіліманджаро — ні, Конго не живиться льодовиками. Стік з озера Вікторія — це витік Білого Нілу, а не Конго. Танення снігу в Атласі — Атлаські гори на північному заході, не пов'язані з басейном Конго.

Приклад 3. Ознаки савани Африки

Завдання: Виберіть три правильні ознаки, що характеризують савани Африки.

• червоні ґрунти

• баобаби й зонтичні акації

• чергування вологого й сухого сезонів

• багатоярусний ліс на фералітних ґрунтах

• корковий дуб

• вельвічія

• опади понад 2000 мм рівномірно протягом року

Розв'язання: Савани мають червоні ґрунти, рослинність представлена баобабами й акаціями, а клімат характеризується чергуванням вологого й сухого сезонів. Багатоярусний ліс на фералітних ґрунтах — це гілея. Корковий дуб — тверколисті ліси. Вельвічія — ендемік пустелі Наміб. Опади понад 2000 мм рівномірно — екваторіальний клімат.

Відповідь: червоні ґрунти; баобаби й акації; чергування вологого й сухого сезонів.

Приклад 4. Причина пустелі Наміб

Завдання: Що спричиняє утворення пустелі Наміб на узбережжі Південно-Західної Африки?

Розв'язання: Уздовж узбережжя Намібії проходить холодна Бенгельська течія. Вона охолоджує повітря, що зменшує випаровування й утворення хмар. Волога конденсується у вигляді туманів, але дощів майже не буває. Саме тому на узбережжі сформувалася пустеля, хоча за широтою тут мали б бути савани.

Відповідь: Холодна Бенгельська течія.

Чому інші варіанти неправильні: Тепла Мозамбіцька течія несе вологу на східне узбережжя, сприяючи лісам. Драконові гори затримують вологу з Індійського океану, але це стосується внутрішніх районів. Мусони Індійського океану впливають на східне узбережжя, а не на західне.

Приклад 5. Витік Білого Нілу

Завдання: Яке озеро є витоком Білого Нілу?

Розв'язання: Білий Ніл бере початок з озера Вікторія, розташованого на Східноафриканському плоскогір'ї. Це найбільше озеро Африки. Блакитний Ніл витікає з озера Тана на Ефіопському нагір'ї. Обидві течії зливаються біля Хартума, утворюючи власне Ніл.

Відповідь: Вікторія.

Чому інші варіанти неправильні: Тана — витік Блакитного Нілу, а не Білого. Танганьїка — глибоке озеро в рифтовій долині, не пов'язане з Нілом. Чад — безстічне озеро на краю Сахари, не має стоку до Нілу.

• Вважають, що екваторіальний пояс тягнеться через усю Африку, забуваючи про субекваторіальний клімат високих плоскогір'їв сходу. Насправді на Ефіопському нагір'ї та Східноафриканському плоскогір'ї через значну висоту панує субекваторіальний клімат, а не екваторіальний.

• Плутають Ніл (найдовша річка Африки) з Конго (найповноводніша) і пояснюють повноводність Нілу притоками в пустелі. Насправді Ніл перетинає Сахару без приток, а його повінь забезпечують дощі на Ефіопському нагір'ї. Конго ж повноводна цілий рік завдяки притокам в обох півкулях.

• Плутають савану зі степом або з вологими екваторіальними лісами. Савана має високі трави, баобаби й акації, червоні ґрунти та чітке чергування вологого й сухого сезонів — це не степ (без дерев) і не гілея (без сухого сезону).

• Пояснюють пустелю Наміб лише широтою, забуваючи про холодну Бенгельську течію. Насправді Наміб лежить на узбережжі, де холодна течія охолоджує повітря й запобігає утворенню дощових хмар — саме це, а не широта, є головною причиною.

• Плутають витоки Білого (озеро Вікторія) й Блакитного (озеро Тана) Нілу. Запам'ятай: Білий Ніл — з Вікторії, Блакитний Ніл — з Тани.

• Вважають зони Африки повністю симетричними й не помічають ширшої Сахари на півночі. Насправді через більшу ширину північної частини материка й близькість до Азії Сахара займає значно більшу площу, ніж пустелі Південної півкулі.

Тема 2.2.1 програми НМТ з географії охоплює клімат, кліматичні пояси й типи клімату, води суходолу (річкові системи, озера, басейни підземних вод, використання водних ресурсів), природні зони й закономірності їх розміщення. Від тебе вимагається вміння визначати тип клімату за кліматичною картою й кліматодіаграмою, а також знати зональні ґрунти.

Номенклатура програми до цієї теми включає: Ніл, Конго, водоспад Вікторія, Танганьїка, Сахара, Наміб. Ці географічні об'єкти потрібно знати й уміти показувати на карті.

Формат завдань на НМТ:

• Завдання 1–20 — вибір однієї відповіді з чотирьох (А–Г), 1 бал за кожне.

• Завдання 25–30 — вибір трьох відповідей із семи, по 1 балу за кожен правильно вказаний варіант (максимум 3 бали за завдання).

Аналіз програми НМТ відносить завдання на кліматодіаграми й типи клімату до найважчих. Тому варто приділити їм особливу увагу.

Стратегія виконання: за кліматограмою спершу визнач кліматичний пояс (за температурою й режимом опадів), а потім — відповідну природну зону. Наявність сухого сезону відрізняє савану від гілеї: якщо є сухий сезон — це савана, якщо опади рівномірні цілий рік — це вологі екваторіальні ліси.

• Африка — найжаркіший материк, більша частина лежить між тропіками.

• Пояси й зони симетричні щодо екватора: гілея, савани, пустелі, тверколисті ліси.

• Ніл — найдовша річка Африки, Конго — найповноводніша.

• Вікторія — найбільше озеро Африки, Танганьїка — найглибше в Африці.

• Савани займають найбільшу площу, Сахара — найбільша тропічна пустеля світу.

• Наміб — пустеля біля холодної Бенгельської течії.