Закінчення давального й місцевого відмінків іменників

У давальному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду мають дві паралельні групи закінчень: довге — -ові (-еві, -єві) і коротке — -у (-ю). Обидві форми є нормативними, тобто правильними з погляду сучасної української літературної мови. Ти можеш сказати і «батькові», і «батьку» — і не помилишся. Однак вибір довгого варіанта залежить від групи, до якої належить іменник.

Іменники твердої групи (основа закінчується на твердий приголосний) у давальному відмінку мають закінчення -ові: Петрові, Олегові, братові, дубові, столові. Іменники м'якої групи (основа на м'який приголосний) — -еві: учителеві, Ігореві, лікареві, коневі. Іменники мішаної групи (основа на шиплячий) — також -еві: товаришеві, сторожеві, плащеві. А після й уживаємо -єві: Андрієві, Сергієві, героєві, музеєві.

Хоча довге закінчення найчастіше трапляється в назвах осіб, воно цілком нормативне й для назв неістот: листові (і листу), столові (і столу), дубові (і дубу). Обидва варіанти нормативні, проте в назвах осіб частіше вживають закінчення -ові (-еві, -єві), а в назвах неістот — -у (-ю).

Зовсім інакше поводяться іменники середнього роду II відміни. У давальному відмінку вони мають лише закінчення -у (-ю): селу, вікну, полю, морю, життю, знанню, місту. Форми на зразок «селові», «полеві», «вікнові» є грубою граматичною помилкою — їх не існує в літературній мові.

Коли в реченні кілька іменників стоять у давальному відмінку поспіль, повторювати однакове закінчення не варто — це звучить одноманітно. Українська мова має механізм чергування закінчень, і цього правила варто дотримуватися, особливо в офіційних документах, листах, привітаннях.

Найпростіший спосіб уникнути повтору — чергувати довге й коротке закінчення: пану директорові (або панові директору — обидва варіанти прийнятні). У сполученні «генералові Петренку» перший іменник має довге закінчення, другий — коротке. Так само: лікареві Коваленку, професорові Бондаренку, другові Романенку.

Особливої уваги потребують тричленні сполучення: ім'я + по батькові + прізвище. Правило таке: довге закінчення має лише ім'я, а по батькові й прізвище — коротке (-у, -ю). Найвідоміший приклад — Тарасові Григоровичу Шевченку. Розберімо: Тарас (ім'я, тверда група) → Тарасові; Григорович (по батькові) → Григоровичу; Шевченко (прізвище) → Шевченку. Інші приклади: Іванові Петровичу Коваленку, Андрієві Миколайовичу Бондаренку, Сергієві Олександровичу Шевченку.

Помилкою є повтор однакових закінчень: «пану директору», «Тарасові Григоровичеві Шевченкові». Так само неправильно писати в листі «шановному пану Петру Івановичу» — має бути «шановному панові Петру Івановичу» або «шановному пану Петрові Івановичу».

У практиці листування, написання адрес і привітань діє те саме правило: Олегові Мельнику, пану професорові Бондаренку, шановному добродієві Кравченку. Якщо ти пишеш вітальну листівку, пам'ятай: Андрію — це кличний відмінок (звертання), а Андрієві — давальний (кому?). У підписі «Кому:» пишемо давальний: Андрієві Петровичу.

Місцевий відмінок однини іменників II відміни має три групи закінчень: основне -і (-ї), закінчення -у (-ю) для частини слів із суфіксами -ок, -ик та з основою на г, к, х, а також -ові (-еві) у назвах осіб і тварин. Важливо пам'ятати, що місцевий відмінок уживається лише з прийменниками: у (в), на, при, по.

Закінчення -і (-ї)

Найпоширеніше закінчення місцевого відмінка — -і. Воно властиве більшості іменників чоловічого й середнього роду: у лісі, на столі, у Києві, у Львові, на коні, у селі, на полі, у житті, у серці. Пам'ятай: перед -і в основах на г, к, х відбувається чергування приголосних: г → з (на березі, у лузі), к → ц (у році, на потоці), х → с (у кожусі, у волосі). Докладно про чергування приголосних ідеться в окремому уроці, але на НМТ тобі варто впізнавати ці форми як правильні.

Закінчення -у (-ю)

Частина іменників чоловічого роду з основою на г, к, х, зокрема із суфіксами -ок, -ик, мають у місцевому відмінку закінчення -у: у полку, у садку, на пеньку, у куточку, на візку, у ярку. Цю особливість треба просто запам'ятати — не можна казати «у полкі», «у садкі», «на пенькі». Форма на -у тут є єдино правильною.

Закінчення -ові (-еві)

У назвах осіб і тварин у місцевому відмінку вживаємо закінчення -ові (тверда група) або -еві (м'яка й мішана): при батькові, на синові, на Іванові, при товаришеві, на коневі. Ці форми можуть конкурувати з формами на -у та -і: при батьку (теж нормативно, хоч і рідше), на коні. Однак у сталих конструкціях на зразок «при батькові» форма на -ові є звичною.

Розберімо чотири типові завдання НМТ, які перевіряють уміння утворювати форми давального й місцевого відмінків. Кожен приклад має покроковий аналіз.

Приклад 1. Правильно утворено форму давального відмінка в усіх словах рядка

• А) батькові, учителові, Андрієві

• Б) батькові, учителеві, Андрієві

• В) товаришові, Петрові, коню

• Г) Сергієві, селові, брату

• Д) Ігорові, дідові, краю

Розв'язання: Звіряємо кожне слово в рядку з нормами. Рядок А: батькові — правильно (тверда група, -ові), учителові — помилка (має бути учителеві, бо м'яка група — -еві), Андрієві — правильно. Уже одна помилка робить рядок хибним. Рядок В: товаришові — помилка (мішана група, має бути -еві: товаришеві). Рядок Г: селові — груба помилка (середній рід має лише -у: селу). Рядок Д: Ігорові — помилка (м'яка група, має бути Ігореві). Рядок Б: батькові — правильно, учителеві — правильно (м'яка, -еві), Андрієві — правильно (після й — -єві).

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — учителові (має бути учителеві); В — товаришові (має бути товаришеві); Г — селові (середній рід, лише селу); Д — Ігорові (має бути Ігореві, м'яка група).

Приклад 2. Закінчення -у в місцевому відмінку однини має іменник у сполученні

• А) на столі

• Б) у Києві

• В) у садку

• Г) у лісі

• Д) при батькові

Розв'язання: Шукаємо сполучення, де іменник має закінчення -у в місцевому відмінку. На столі — закінчення -і (правильно, але не -у). У Києві — -і. У лісі — -і. При батькові — -ові (назва особи). А от у садку — іменник садок має суфікс -ок, тому в місцевому відмінку отримує закінчення -у: у садку.

Відповідь: В.

Чому інші варіанти неправильні: А — на столі (-і); Б — у Києві (-і); Г — у лісі (-і); Д — при батькові (-ові, назва особи). Лише садок (садку) належить до слів із суфіксом -ок, що в місцевому відмінку мають -у.

Приклад 3. Граматичну помилку у формі давального відмінка допущено в реченні

• А) Подякуйте лікареві за турботу.

• Б) Лист надіслали Олегові Мельнику.

• В) Кошти передали селові на ремонт школи.

• Г) Хлопець допоміг товаришеві.

• Д) Пам'ятник поставили Іванові Франку.

Розв'язання: Перевіряємо кожне речення. А — лікареві правильно (м'яка група, -еві). Б — Олегові Мельнику правильно (імені — довге закінчення, прізвищу — коротке; чергування дотримано). Г — товаришеві правильно (мішана група, -еві). Д — Іванові Франку правильно (чергування довгого й короткого закінчення). В — селові помилка: іменник середнього роду «село» має в давальному відмінку лише закінчення -у: селу.

Відповідь: В.

Чому інші варіанти правильні: лікареві — правильне закінчення м'якої групи; Олегові Мельнику — чергування дотримано; товаришеві — правильна форма мішаної групи; Іванові Франку — ім'я з довгим закінченням, прізвище з коротким.

Приклад 4. Правильну форму місцевого відмінка вжито в реченні

• А) Книжка лежить на столу.

• Б) Гриби росли в лісу.

• В) Хлопчик сидів на пенькі.

• Г) Ми зустрілися в Харкові.

• Д) Ми відпочивали в Києву.

Розв'язання: Шукаємо правильну форму місцевого відмінка. А — на столу — помилка: має бути на столі (основне закінчення -і). Б — у лісу — помилка: має бути в лісі. В — на пенькі — помилка: слово пеньок має суфікс -ок, тому в місцевому відмінку — на пеньку. Д — у Києву — помилка: має бути в Києві. Г — у Харкові — правильно: Харків, тверда основа, закінчення -і.

Відповідь: Г.

Чому інші варіанти неправильні: А — на столі (не «на столу»); Б — у лісі (не «у лісу»); В — на пеньку (не «на пенькі», -ок дає -у); Д — у Києві (не «у Києву»).

• «учителові», «товаришові», «Ігорові» замість «учителеві», «товаришеві», «Ігореві». Ти помилково ставиш -ові замість -еві, бо не враховуєш групу. Учитель, Ігор — м'яка група, тому -еві. Товариш — мішана група, теж -еві. Запам'ятай: -ові буває лише в іменників твердої групи (Петро — Петрові, Олег — Олегові).

• «селові», «полеві». Найпоширеніша помилка з іменниками середнього роду. У давальному відмінку іменники середнього роду II відміни мають лише -у (-ю): селу, полю, морю, життю. Жодних -ові, -еві тут не буває.

• Повтор однакових закінчень поспіль: «пану директору», «Тарасові Григоровичеві Шевченкові». У давальному відмінку уникай однакових закінчень у ряду іменників. Правильно: панові директору або пану директорові. Для імені + по батькові + прізвища: Тарасові Григоровичу Шевченку.

• «на столу», «у лісу» замість «на столі», «у лісі». Закінчення -у в місцевому відмінку мають лише деякі слова на г, к, х (садок — у садку, полк — у полку). Більшість іменників мають -і: на столі, у лісі, у Києві.

• «у садкі», «на пенькі» замість «у садку», «на пеньку». У словах із суфіксом -ок звук [о] випадає, а в місцевому відмінку з'являється закінчення -у: садок — у садку, пеньок — на пеньку.

• Думають, що правильна лише одна форма давального відмінка. Деякі вважають, що «батьку» — неправильно, а «батькові» — правильно, або навпаки. Насправді обидві форми нормативні. У назвах осіб частіше вживають -ові (-еві, -єві), у назвах неістот — -у (-ю).

Відповідно до програми НМТ з української мови, тема належить до підтеми 4.1 «Відмінювання іменників». У вимогах зазначено: «правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми від помилкових». Розділ 1 програми — «Правопис відмінкових закінчень іменників».

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання лише на давальний і місцевий відмінки немає. Завдання 16–20 перевіряють морфологічні норми в цілому у формі вибору однієї відповіді з п'яти (А–Д). Кожне таке завдання оцінюється в 1 бал.

У завданні з рядками форм (як у прикладі 1 вище) одна неправильна форма в рядку робить хибним увесь рядок. Наприклад, якщо в рядку є слово «учителові» або «селові», цей рядок уже неправильний, навіть якщо решта слів у ньому вірні.

Стратегія виконання:

• Визнач рід іменника. Якщо середній — у давальному відмінку тільки -у (-ю). Якщо чоловічий — дивись далі.

• Визнач групу іменника: тверда → -ові, м'яка → -еві, мішана → -еві, після й → -єві.

• Для середнього роду одразу відкидай варіанти з -ові, -еві, -єві.

• У ряду іменників перевір чергування: чи немає повтору однакових закінчень поспіль.

• У місцевому відмінку зверни увагу на слова з -ок, -ик — вони мають -у, а не -і.

• Давальний відмінок чоловічого роду II відміни: паралельні закінчення -ові (-еві, -єві) і -у (-ю); обидві форми нормативні.

• Вибір довгого закінчення за групою: тверда — -ові (Петрові, Олегові), м'яка — -еві (учителеві, Ігореві), мішана — -еві (товаришеві, сторожеві), після й — -єві (Сергієві, героєві).

• Середній рід у давальному відмінку: лише -у (-ю): селу, полю, морю, життю. «Селові», «полеві» — помилка.

• У ряду іменників закінчення чергуємо: Тарасові Григоровичу Шевченку, панові директору, лікареві Коваленку.

• Місцевий відмінок: основне закінчення -і (у лісі, на столі, у Києві); -у (-ю) у словах із -ок, -ик (у садку, на пеньку, у полку); -ові (-еві) у назвах осіб (при батькові, на синові, на коневі).