Рід іменників і іменники спільного роду

Рід — це стала граматична ознака іменника в однині. В українській мові є три роди: чоловічий, жіночий і середній. Найпростіше визначити рід — підставити займенник «він», «вона», «воно» або присвійний займенник «мій», «моя», «моє». Саме так, а не за закінченням слова, тому що закінчення часто буває оманливим.

Бачиш: слова «батько» й «Микола» закінчуються на -о та -а — типова ознака жіночого або середнього роду, але вони чоловічого роду, бо «він — мій батько», «він — мій Микола». А «ніч» і «радість» мають нульове закінчення (як багато слів чоловічого роду), проте вони жіночого роду: «вона — моя ніч», «вона — моя радість».

Рід іменника впливає на форму слів, які з ним узгоджуються:

• прикметник: новий стіл, нова книжка, нове вікно

• займенник: той стіл, та книжка, те вікно

• дієслово минулого часу: стіл лежав, книжка лежала, вікно відчинилося

Деякі іменники вживаються тільки в множині: ножиці, двері, окуляри, Суми. У них немає однини, тому визначити рід неможливо. Про незмінювані іменники іншомовного походження (таксі, кенгуру, ательє) ітиметься в наступному уроці.

Головне правило: визначай рід займенником «мій / моя / моє» в однині, а не за закінченням!

Це одна з найпідступніших тем для тих, хто добре знає російську мову. Справа в тому, що деякі іменники в українській мають чоловічий рід, а в російській — жіночий. Перенесення російського роду в українське мовлення — типова й груба граматична помилка на НМТ.

9 слів-пасток (чоловічий рід в українській)

Як не заплутатися зі схожими словами жіночого роду

Поруч із цими дев'ятьма словами є дуже схожі за звучанням іменники, але вони — жіночого роду. Запам'ятай пари:

• біль (ч. р.) — сіль (ж. р.): сильний біль, але дрібна сіль

• степ (ч. р.) — мить (ж. р.): безкраїй степ, але коротка мить

• тюль (ч. р.) — тінь (ж. р.): легкий тюль, але довга тінь

• шампунь (ч. р.) — мідь (ж. р.): прозорий шампунь, але червона мідь

• ступінь (ч. р.) — радість (ж. р.): високий ступінь, але велика радість

Підказка для НМТ: у завданні можуть подати іменники в множині. Постав кожен іменник в однину — тоді рід стане очевидним. Наприклад: «сильні болі» → однина «сильний біль».

Спільний рід — це така граматична особливість, коли один і той самий іменник може належати до чоловічого або жіночого роду залежно від того, про кого йде мова: чоловіка чи жінку. Такі іменники завжди належать до I відміни й мають закінчення -а (-я).

Найпоширеніші іменники спільного роду

• сирота — круглий сирота (хлопець) / кругла сирота (дівчина)

• нероба — страшенний нероба (чоловік) / страшенна нероба (жінка)

• листоноша — наш листоноша прийшов / наша листоноша прийшла

• базіка, нечепура, непосида, бідолаха, ненажера, забіяка

Як визначити рід у контексті

Рід іменника спільного роду показує не закінчення, а слова, що з ним узгоджуються: прикметник, займенник, дієслово минулого часу. Порівняй:

• Петрик — страшенний непосида. (чоловічий рід, бо Петрик — хлопець)

• Оля — страшенна непосида. (жіночий рід, бо Оля — дівчина)

• Наш листоноша Микола прийшов.

• Наша листоноша Марія прийшла.

• Бідолаха хлопець загубився. / Бідолаха дівчинка загубилася.

Важливо не плутати з чоловічими іменами

Чоловічі імена Микола, Ілля, Сава, Данило теж закінчуються на -а (-я), але вони завжди чоловічого роду. Їх не зараховують до спільного роду, бо вони називають лише осіб чоловічої статі.

Більшість іменників спільного роду мають оцінне, емоційне забарвлення: нероба (осуд), базіка (несхвалення), забіяка (несхвалення), бідолаха (співчуття). Вони характеризують особу через її поведінку або стан.

В українській мові назви посад, професій і звань (директор, лікар, професор, інженер, міністр, декан) мають форму чоловічого роду, але можуть стосуватися як чоловіків, так і жінок. Це не іменники спільного роду — це іменники чоловічого роду, що називають осіб обох статей.

Узгодження з означенням і присудком

Коли назва професії чоловічого роду стосується жінки, означення (прикметник, займенник) залишається в чоловічому роді, а присудок (дієслово минулого часу) узгоджується за статтю особи:

• Наш новий директор Оксана Мельник підписала наказ.

• Лікар Ніна Петрівна прийняла пацієнтів.

• Професор Ганна Ковальчук прочитала лекцію.

• Декан Марія Степанівна затвердила розклад.

Помилка: «Лікар Ніна Петрівна прийняв пацієнтів». Присудок має бути в жіночому роді — «прийняла», тому що йдеться про жінку.

Фемінітиви: творення і нормативність

Фемінітиви — це назви осіб жіночої статі за професією або родом діяльності, утворені від відповідних назв чоловічого роду. Вони є нормативними й стилістично нейтральними в сучасній українській літературній мові. Основні способи творення:

Обидва способи назвати жінку за професією є нормативними: «директор Олена Коваль» і «директорка Олена Коваль». Однак розмовні утворення на -ша (директорша, лікарша, професорша) в нейтральному й офіційному мовленні не вживаються — вони мають зневажливий або просторічний відтінок.

У цьому розділі розберемо чотири типові завдання НМТ, які перевіряють уміння визначати рід іменників та правильно узгоджувати з ними слова.

Приклад 1. Правильно узгоджено прикметник з іменником

Завдання: У якому рядку прикметник правильно узгоджено з іменником?

• А) широка степ

• Б) сильний біль

• В) нова шампунь

• Г) біла тюль

• Д) перша ступінь

Розв'язання: Перевіряємо рід кожного іменника підстановкою «мій / моя».

• степ — мій степ (ч. р.) → «широкий степ», а не «широка». Варіант А хибний.

• біль — мій біль (ч. р.) → «сильний біль». Варіант Б правильний.

• шампунь — мій шампунь (ч. р.) → «новий шампунь», а не «нова». Варіант В хибний.

• тюль — мій тюль (ч. р.) → «білий тюль», а не «біла». Варіант Г хибний.

• ступінь — мій ступінь (ч. р.) → «перший ступінь», а не «перша». Варіант Д хибний.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні? Усі дистрактори побудовано на типовій помилці — вживанні цих слів у жіночому роді. Для «степ» і «ступінь» це перенесення роду з російської мови: там «степь», «ступень» — жіночого роду. «Тюль» і «шампунь» і в російській літературній мові чоловічого роду, але їх часто помилково вживають у жіночому роді за аналогією до слів на -ь. В українській усі ці слова чоловічого роду.

Приклад 2. Чоловічого роду всі іменники рядка

Завдання: У якому рядку всі іменники чоловічого роду?

• А) біль, сіль, степ

• Б) біль, степ, продаж

• В) тюль, мить, нежить

• Г) ступінь, тінь, дріб

• Д) шампунь, мідь, полин

Розв'язання: Перевіряємо рід кожного слова в рядках.

• А) біль (ч. р.) — сіль (ж. р.) — степ (ч. р.). Є слово жіночого роду → хибний.

• Б) біль (ч. р.) — степ (ч. р.) — продаж (ч. р.). Усі чоловічого роду → правильний.

• В) тюль (ч. р.) — мить (ж. р.) — нежить (ч. р.). Є слово жіночого роду → хибний.

• Г) ступінь (ч. р.) — тінь (ж. р.) — дріб (ч. р.). Є слово жіночого роду → хибний.

• Д) шампунь (ч. р.) — мідь (ж. р.) — полин (ч. р.). Є слово жіночого роду → хибний.

Відповідь: Б.

У кожному дистракторі по одному слову жіночого роду: сіль, мить, тінь, мідь. Це ті самі «сусідні» слова, про які йшлося в розділі про рід, що відрізняється від російської мови.

Приклад 3. Іменником спільного роду є

Завдання: Яке слово є іменником спільного роду?

• А) Микола

• Б) лікар

• В) нероба

• Г) бабуся

• Д) учителька

Розв'язання:

• А) Микола — чоловіче ім'я, завжди чоловічого роду, хоч і має закінчення -а. Не спільний рід.

• Б) лікар — іменник чоловічого роду, що може стосуватися жінки, але це не спільний рід (не змінює рід залежно від статі).

• В) нероба — іменник на -а I відміни, характеризує особу. Може бути чоловічого або жіночого роду залежно від статі: страшенний нероба / страшенна нероба. Спільний рід.

• Г) бабуся — завжди жіночого роду.

• Д) учителька — фемінітив, завжди жіночого роду.

Відповідь: В.

Приклад 4. Граматично правильне речення

Завдання: Яке речення є граматично правильним?

• А) Лікар Ніна Петрівна прийняв пацієнтів.

• Б) Наша листоноша Марія приніс газету.

• В) Моя подруга — страшний непосида.

• Г) Директор ліцею Оксана Мельник підписала наказ.

• Д) Мене мучила сильна біль.

Розв'язання:

• А) «лікар… прийняв» — помилка. Лікар — жінка, тому присудок має бути в жіночому роді: прийняла.

• Б) «наша листоноша… приніс» — неузгодження. «Наша» — жіночий рід, а «приніс» — чоловічий. Треба: наша листоноша… принесла, або наш листоноша… приніс.

• В) «моя подруга — страшний непосида» — неузгодження. Подруга — жінка, тому й непосида має бути в жіночому роді: страшенна непосида.

• Г) «директор… підписала» — правильно. Іменник «директор» — чоловічого роду, а присудок «підписала» в жіночому, бо йдеться про жінку Оксану Мельник.

• Д) «сильна біль» — помилка. Біль — чоловічого роду: сильний біль.

Відповідь: Г.

• «Сильна біль», «безкрая степ», «біла тюль», «перша ступінь», «проста дріб» — здебільшого рід, перенесений з російської мови (а «тюль» помилково вживають у жіночому роді за аналогією до слів на -ь). В українській усі ці слова чоловічого роду: сильний біль, безкраїй степ, білий тюль, перший ступінь, простий дріб. Запам'ятай їх окремо як винятки.

• Визначення роду за закінченням, а не займенником. Слова батько, Микола, Ілля закінчуються на -о, -а, що нагадує жіночий або середній рід. Багато учнів помилково вважають їх не чоловічим родом. Перевіряй завжди займенником «мій / моя / моє» в однині.

• Узгодження іменника спільного роду завжди в жіночому роді. Помилка: «Сашко — справжня нероба». Сашко — ім'я хлопця, тому правильно: «Сашко — справжній нероба». Рід визначаємо за статтю особи, а не за формою самого іменника.

• Присудок у чоловічому роді про жінку-лікаря. Помилка: «Лікар Ніна Петрівна прийняв пацієнтів». Правильно: «прийняла». Присудок ставимо в жіночому роді, якщо назва професії стосується жінки.

• Фемінітиви вважають розмовними, а розмовні форми на -ша — нейтральними. Насправді директорка, авторка, психологиня — це нормативні слова літературної мови. А директорша, лікарша, професорша — просторічні, їх уникають в офіційному мовленні.

Запам'ятай ці пастки — і ти не втратиш бали на простому, на перший погляд, завданні.

Тема «Рід іменників» входить до підтеми 4.1 програми НМТ з української мови. У змісті програми зазначено: «рід іменників: чоловічий, жіночий, середній». Вимоги до учасників: «правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми від помилкових».

У демоваріанті НМТ-2026 норми іменника перевіряють завдання 17, 18 і 20 (тип — вибір однієї з п'яти, А–Д, 1 бал кожне). Окреме завдання суто на рід іменників у демоваріанті відсутнє. Однак рід визначає форму прикметника й дієслова минулого часу, тому помилка в роді є граматичною помилкою в реченні. Ти можеш зустріти її в завданнях на редагування речень або на правильність узгодження слів.

Стратегія виконання

1. Постав кожен іменник в однину (якщо подано в множині).

2. Підстав займенник «мій / моя / моє».

3. Звір, чи узгоджується з цим родом прикметник і дієслово в реченні.

4. Особливу увагу зверни на слова-пастки: біль, степ, тюль, шампунь, ступінь, дріб, полин, продаж, нежить.

5. Перевір, чи правильно узгоджено іменник спільного роду зі статтю особи.

6. Якщо в реченні назва професії стосується жінки, переконайся, що присудок у жіночому роді.

Пам'ятай: помилка в роді — це не орфографічна, а граматична помилка. На НМТ вона може коштувати 1 бал.

• Рід перевіряємо займенником мій, моя, моє в однині, а не за закінченням. Батько, Микола — чоловічий рід (мій батько, мій Микола).

• Біль, нежить, степ, тюль, шампунь, ступінь, дріб, полин, продаж — чоловічого роду. Запам'ятай ці дев'ять слів окремо, бо в російській мові вони (крім деяких) жіночого роду.

• Іменники спільного роду (сирота, нероба, листоноша) узгоджуємо за статтю особи. Наш листоноша прийшов — наша листоноша прийшла.

• З назвою професії чоловічого роду щодо жінки присудок ставимо в жіночому роді. Лікар Ніна Петрівна прийняла пацієнтів.

• Фемінітиви директорка, авторка, психологиня, поетеса — нормативні. Їх можна вживати в офіційному мовленні, на відміну від просторічних форм на -ша.