Василь Голобородько «Наша мова»: верлібр

Василь Голобородько народився 1945 року в селі Адріанополь на Луганщині. Його життєвий шлях — це історія талановитого поета, якого радянська влада намагалася викреслити з літератури. 1964 року він вступив до Київського університету, 1965-го перевівся до Донецького педагогічного інституту, а на початку 1967 року його звідти відрахували «за дії, несумісні зі званням радянського студента», зокрема за поширення праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Його поезія не відповідала вимогам соцреалізму, тож її десятиліттями не друкували в Україні. Перша його книжка «Летюче віконце» побачила світ за кордоном, у видавництві «Смолоскип» (Балтимор, США, 1970). В Україні перша збірка «Зелен день» вийшла лише 1988 року, в часи перебудови.

Голобородько належить до літературного угруповання, яке називають «київською школою». Це група поетів, що сформувалася наприкінці 1960-х — у 1970-х роках. Її найвідоміші представники: Василь Голобородько, Микола Воробйов, Віктор Кордун, Михайло Григорів. Вони були наступниками шістдесятників — молодшим поколінням, яке теж зазнало цензури й замовчування. Однак «київська школа» суттєво відрізнялася від шістдесятників своєю поетикою.

Ось ключові ознаки поетики «київської школи»:

• метафорично-асоціативне письмо — образи поєднуються не за логікою, а за внутрішньою схожістю, народжуючи несподівані смисли;

• міфологічна й фольклорна основа — поети звертаються до архетипів народної культури, казки, обряду;

• дитяче «чисте» бачення світу — наївний, безпосередній погляд, ніби крізь очі дитини;

• верлібр — вільний вірш без рими й сталого розміру;

• відмова від публіцистики й соцреалістичних гасел — поезія уникає прямого політичного висловлювання.

Важливо не плутати «київську школу» з іншими угрупованнями. Шістдесятники (Василь Симоненко, Іван Драч, Дмитро Павличко) писали більш публіцистично, часто зверталися до римованої поезії й громадянського пафосу. Неокласики (Максим Рильський, Микола Зеров) — це поети 1920-х років, орієнтовані на античну й європейську класику. Празька школа (Євген Маланюк, Олена Теліга) — поети-емігранти міжвоєнного періоду. Голобородько ж — представник саме «київської школи», і це варто запам'ятати для НМТ.

Докладніше про поняття «шістдесятництво» ти дізнаєшся в окремому юніті «Шістдесятники: покоління й художні пошуки».

Верлібр (від фр. vers libre — «вільний вірш») — це форма ліричного твору, у якій немає сталих рими й віршового розміру. Рядки мають різну довжину, а ритм тримається не на чергуванні наголошених і ненаголошених складів, а на інтонації, повторах слів і синтаксичному паралелізмі. Інакше кажучи, верлібр звучить природно, як жива мова, але при цьому залишається віршем завдяки поділу на рядки й особливій ритмічній організації.

Поезія Василя Голобородька «Наша мова» написана саме верлібром: у ній немає рим, рядки мають різну довжину, а ритм створюють інтонація й повтори. Щоб побачити, як працює ця форма, розгляньмо короткий навчальний фрагмент, складений у дусі верлібру (це не цитата з Голобородька):

Рідна мова —

це коли ми збираємося

біля криниці

і говоримо про врожай,

про дощ,

про те, як сонце

прокидається вранці.

Зверни увагу: жоден рядок не римується з іншим, довжина рядків різна (від двох до чотирьох слів), а ритм задають повтори слів «про» й інтонація переліку. Це класичний зразок верлібру.

Як відрізнити верлібр від прози, записаної стовпчиком? У верлібрі є:

• поділ на віршові рядки — кожен рядок є відносно завершеною інтонаційно-смисловою одиницею;

• ритмічні повтори — повторювані слова, синтаксичні конструкції, звуки;

• висока образність — верлібр послуговується тропами й поетичними фігурами, як і будь-який вірш.

Важлива пастка: не кожен вірш із нерівними рядками — верлібр. Якщо в тексті є рима (навіть приблизна), це вже не верлібр. Наприклад, вірш «Два кольори» Павличка має нерівні рядки, але він римований — отже, це не верлібр. Так само «Пісня про рушник» Малишка — римований вірш із пісенним ритмом.

Докладніше про місце верлібру серед жанрів лірики — у юніті «Ліричні жанри: ліричний вірш, пісня, послання, сонет, верлібр».

У вірші «Наша мова» Василь Голобородько не дає жодного абстрактного означення мови — не каже, що вона «велика», «багата», «милозвучна» чи «рідна». Натомість він розкриває мову через ланцюг конкретних, відчутних образів, узятих із природи, селянського побуту й фольклору. Це й робить поезію такою глибокою й оригінальною.

Мова постає в Голобородька живою, як сама природа. Поет показує її не через визначення, а через те, що людина бачить, чує й відчуває щодня: світ природи, сільського побуту, родинного тепла. Мова — це те, що передається від старших до молодших. Інакше кажучи, мова — це не просто система знаків, а живий світ, у якому існує людина.

Фольклорна основа образності вірша надзвичайно важлива. Голобородько використовує образи, знайомі кожному з народної пісні, обряду, казки, з природи й селянського побуту. Але він поєднує їх по-новому, асоціативно, не за законами казки, а за внутрішньою логікою поетичного бачення. Так народжується відчуття, що мова — це й є той дім, у якому живе народ.

Тематичний різновид «Нашої мови» — громадянська лірика про рідну мову. Але на відміну від, скажімо, вірша Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!..», де панує публіцистичний пафос, римований вірш і прямі звертання, Голобородько уникає декларацій. Його мова не «орле скутий», а частина щоденного життя, природи й побуту. Це робить образ мови не менш громадянським, але більш інтимним, теплим, «своїм».

Отже, мова в поезії Голобородька — це пам'ять народу, зв'язок поколінь, те, що об'єднує людей із рідною землею. І все це передано не гаслами, а простими, але глибокими образами, які промовляють до кожного, хто виріс в українській культурі.

Приклад 1. Верлібром написано…

Завдання: Укажіть твір, написаний верлібром.

• А «Два кольори» Дмитра Павличка

• Б «Пісня про рушник» Андрія Малишка

• В «Лебеді материнства» Василя Симоненка

• Г «Наша мова» Василя Голобородька

• Д «Задивляюсь у твої зіниці…» Василя Симоненка

Розв'язання крок за кроком:

1. Пригадай ознаки верлібру: відсутність рими, відсутність сталого віршового розміру, рядки різної довжини, ритм на інтонації й повторах.

2. Перевір кожен варіант: «Два кольори» — римований вірш (навесні — мені, шляхами — нитками); «Пісня про рушник» — римована пісня; «Лебеді материнства» — римований вірш із елементами колискової; «Задивляюсь у твої зіниці…» — римований вірш.

3. «Наша мова» Голобородька — єдиний твір у переліку, написаний верлібром: у ньому немає рими, рядки різної довжини, ритм тримається на інтонації.

Відповідь: Г «Наша мова».

Чому інші варіанти неправильні: «Два кольори» (А) — римований вірш із пісенним ритмом; «Пісня про рушник» (Б) — римована пісня-посвята матері; «Лебеді материнства» (В) — римований вірш із рефреном; «Задивляюсь у твої зіниці…» (Д) — римований ліричний вірш. Усі вони мають риму, тому не є верлібром.

Приклад 2. Жанрова форма фрагмента

Завдання: Прочитайте фрагмент.

Рідне слово —

це коли ми сходимося

біля криниці,

коли ламаємо хліб

і ділимося ним

з тим, хто прийшов.

Визначте жанрову форму цього фрагмента.

• А сонет

• Б верлібр

• В пісня

• Г послання

• Д дума

Розв'язання крок за кроком:

1. Перевір наявність рими: у фрагменті жоден рядок не римується з іншим.

2. Перевір наявність сталого розміру: рядки мають різну довжину (від 2 до 4 слів), немає чергування наголошених і ненаголошених складів.

3. Перевір ритм: ритм тримається на повторах слів («коли») та інтонації переліку.

4. Зістав із варіантами: сонет має 14 рядків і риму; пісня має риму й пісенний ритм; послання — вірш-звернення до когось, часто римований; дума — фольклорний жанр із римою й специфічним розміром.

Відповідь: Б верлібр.

Чому інші варіанти неправильні: сонет (А) має 14 рядків, риму й строфічну будову; пісня (В) має риму й музичний ритм; послання (Г) — звернення до адресата, часто римоване; дума (Д) — великий фольклорний твір з особливим ритмом і римою.

Приклад 3. Логічні пари: поет ↔ угруповання

Завдання: Установіть відповідність між поетом і літературним угрупованням чи поколінням.

Розв'язання крок за кроком:

1. Василь Голобородько — представник «київської школи» (1 → А).

2. Василь Симоненко — один із ключових поетів-шістдесятників (2 → Б).

3. Євген Маланюк — поет празької школи, емігрант міжвоєнного періоду (3 → В).

4. Максим Рильський — представник київських неокласиків (4 → Г).

5. Варіант Д («Молода муза») — зайвий, це львівське угруповання початку XX ст.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Логічні пари: твір ↔ автор

Завдання: Установіть відповідність між твором і його автором.

Розв'язання крок за кроком:

1. «Наша мова» — вірш Василя Голобородька (1 → А).

2. «О слово рідне! Орле скутий!..» — вірш Олександра Олеся (2 → Б).

3. «Любіть Україну!» — вірш Володимира Сосюри (3 → В).

4. «Балада про соняшник» — вірш Івана Драча (4 → Г).

5. Варіант Д (Дмитро Павличко) — зайвий, він автор «Два кольори».

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

• Вважати верлібром будь-який вірш із нерівними рядками, навіть римований. Це найпоширеніша помилка. Пам'ятай: якщо є рима — це не верлібр. Наприклад, «Два кольори» Павличка має нерівні рядки, але римується — отже, це римований вірш, а не верлібр.

• Плутати верлібр із прозою. Дехто думає, що верлібр — це просто проза, розбита на рядки. Але у верлібрі є ритм (інтонаційний, синтаксичний), поділ на віршові рядки й висока образність. Проза, записана стовпчиком, не має ритмічної організації.

• Плутати «Нашу мову» Голобородька з «О слово рідне! Орле скутий!..» Олеся. Обидва твори — про рідну мову, але написані в різних формах: Голобородько — верлібр, Олесь — римований вірш із публіцистичним пафосом. На НМТ можуть дати обидва твори в одному завданні — не переплутай авторів.

• Зараховувати Голобородька до неокласиків чи празької школи. Голобородько — представник «київської школи» (разом із Воробйовим, Кордуном, Григорівим). Неокласики (Рильський, Зеров) — 1920-ті роки; празька школа (Маланюк) — еміграція міжвоєнного періоду.

• Шукати у вірші риму й розмір, щоб визначити жанр. Для верлібру це безглуздо: його ознака — саме відсутність рими й сталого розміру. Натомість звертай увагу на інтонацію, повтори, довжину рядків.

Тема «Наша мова» Василя Голобородька входить до програми НМТ під номером 4.19. Від тебе вимагають:

• визначати образи твору (як саме зображено мову, через які художні засоби);

• визначати жанрову форму (верлібр).

Крім того, у програмі є окремий рядок 0.2 — «верлібр серед жанрів лірики». Це означає, що ти маєш знати ознаки верлібру й уміти відрізняти його від інших жанрових форм (сонет, пісня, послання, дума тощо).

Форми завдань НМТ-2026:

• завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д), 0 або 1 бал;

• завдання 26–30 — «логічні пари» (установлення відповідності): 1–4 → А–Д, 1 бал за кожну правильно встановлену пару.

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 26 — це «логічні пари» на співвіднесення творів одного жанру. Тому жанр кожного ліричного твору програми, зокрема верлібру, треба знати напевне.

Стратегія виконання: коли бачиш незнайомий текст, спершу перевір наявність рими й довжину рядків. Якщо рими немає, а рядки різної довжини — перед тобою, імовірно, верлібр. Якщо є рима й 14 рядків — сонет. Якщо є рима й пісенний ритм — пісня. Цей простий крок допомагає швидко відсіяти неправильні варіанти.

• «Наша мова» — вірш Василя Голобородька, написаний верлібром.

• Верлібр — вільний вірш без сталих рими й розміру; ритм тримається на інтонації, повторах, синтаксичному паралелізмі.

• Мову розкрито через фольклорні, природні й побутові образи: вона постає живою, рідною, як дім.

• Голобородько — представник «київської школи» (разом із Воробйовим, Кордуном, Григорівим), наступників шістдесятників кінця 1960-х – 1970-х.

• На НМТ перевіряють: жанрову форму (верлібр), образ мови, співвіднесення твору з автором і автора з літературним угрупованням.