Типові завдання НМТ: художні засоби й тематичні різновиди лірики

На НМТ перевіряють уміння розрізняти художні засоби, зокрема чотири основні тропи: метафору, персоніфікацію, порівняння та епітет. Кожен із них творить образ, але робить це по-різному. Засвоївши простий алгоритм, ти перестанеш плутати ці засоби навіть у складних рядках.

Метафора

Метафора — це перенесення назви з одного предмета на інший за подібністю без використання сполучників (як, мов, наче, ніби). Наприклад, в Олександра Олеся рядок «Орле скутий!..» — це метафора: рідне слово названо орлом, хоча прямо про птаха не йдеться. Подібність — у силі, гордості, здатності летіти. У метафорі завжди є два смислові плани: буквальний і переносний. Сполучників немає — це головна відмінність від порівняння.

Персоніфікація

Персоніфікація (прозопея) — це різновид метафори, коли неживий предмет, явище природи або абстрактне поняття наділяється людськими рисами: діє, відчуває, говорить. Класичний приклад — рядки з поезії «Чари ночі» Олеся: «Сміються, плачуть солов’ї / І б’ють піснями в груди». Солов’ї — живі істоти, але сміятися й плакати — це виключно людські емоційні прояви; птахи так не роблять. Отже, це персоніфікація. Якщо в рядку неживе (вітер, ніч, море, слово) виконує людську дію — перед тобою персоніфікація.

Порівняння

Порівняння — це зіставлення двох предметів чи явищ за спільною ознакою за допомогою сполучників як, мов, наче, ніби, немов. Найвідоміший приклад: «Любіть Україну, як сонце, любіть…» Володимира Сосюри. Сполучник «як» прямо вказує: Україну треба любити ТАК, як люблять сонце. Без сполучника порівняння не існує; якщо сполучника немає, а подібність є — це метафора.

Епітет

Епітет — це образне означення, яке увиразнює властивість предмета. Епітет найчастіше виражений прикметником: «вишневу свою Україну» (Сосюра), «весна золота». У фольклорі поширені постійні епітети: «чисте поле», «сизий орел», «ясний місяць». Метафоричний епітет поєднує ознаку метафори й епітета: «залізне слово» — слово не з заліза, але тверде, незламне.

Алгоритм розрізнення

Гіпербола й метонімія

Гіпербола — це художнє перебільшення: «вся Вкраїна плаче» — не буквально вся країна, а дуже багато людей. Метонімія — перенесення назви за суміжністю (не за подібністю!). Приклад В. Симоненка: «Хай мовчить Америка й Росія, / Коли я з тобою говорю!» — назви держав ужито замість їхніх народів чи урядів. Порівняй: метафора тримається на подібності (орел — символ сили), а метонімія — на суміжності (Америка — американці, зал — глядачі, ніж — їдок).

Ці чотири поняття часто постають у завданнях на розрізнення схожих засобів. Розберімося з кожним окремо, а потім — з алгоритмом, як їх не сплутати.

Алегорія

Алегорія — це іносказання, образ, що має один сталий «ключ» для розшифрування. У байках Григорія Сковороди («Бджола та Шершень») Бджола — працьовита людина, а Шершень — той, хто живе чужою працею; іншого тлумачення ці образи не мають. У «Баладі про соняшник» Івана Драча соняшник — це поет, а сонце — поезія. Алегорія однозначна: щоразу, коли бачиш образ, він позначає те саме абстрактне поняття.

Символ

Символ — це багатозначний образ, який не втрачає свого прямого значення. Рушник у «Пісні про рушник» Андрія Малишка — і реальний рушник, і символ долі, пам’яті, зв’язку поколінь. Камінний хрест у новелі Василя Стефаника — і справжній хрест, і символ тяжкої долі. Калина в народній поезії — і дерево, і символ України, дівочої краси, туги. Відмінність від алегорії: алегорію можна «перекласти» одним словом (Бджола = працьовитість), а символ має багато значень і зберігає пряме значення.

Антитеза

Антитеза — це протиставлення образів, рядків, частин твору. У Лесі Українки «Contra spem spero!»: осінь протиставлена весні, сльози — сміхові. У посланні Тараса Шевченка: «своє» протиставлено «чужому». Антитеза завжди охоплює ширший фрагмент тексту: два рядки, дві строфи, дві частини вірша. Протиставлення може бути позначене сполучниками а, але, проте.

Оксиморон

Оксиморон — це поєднання протилежних за значенням слів в одному словосполученні. Найвідоміший приклад — назва вірша Лесі Українки «Contra spem spero!» (лат. «Без надії сподіваюсь»): надія і безнадія зіткнуто в одній фразі. Василь Стус: «гніву пречистого» — пречистий означає безгрішний, святий, а гнів — негативна емоція; поєднання несумісного створює оксиморон. Головне правило: якщо протилежні поняття стоять в одному словосполученні — це оксиморон; якщо в різних частинах тексту — антитеза.

Як не плутати

Важливо: символ як троп і символізм як літературна течія — різні поняття. Символізм (напрям модернізму) використовує символи, але не зводиться до них. На НМТ запитують про символ-троп.

Стилістичні фігури — це особливі синтаксичні конструкції, які посилюють виразність мовлення. У цьому розділі — фігури повтору, риторичні звертання й запитання, а також інверсія. Розгляньмо кожну групу.

Анафора, епіфора, рефрен, тавтологія

Анафора — це повтор слова або групи слів на початку кількох рядків чи речень. Класичний приклад — поезія Василя Симоненка: «Ти знаєш, що ти — людина? / Ти знаєш про це чи ні?». Слова «Ти знаєш» на початку кожного рядка — це анафора. У Григорія Сковороди: «Всякому городу нрав і права; / Всяка має свій ум голова…» — повтор «Всякому / Всяка» на початку рядків.

Епіфора — повтор наприкінці рядків. Наприклад, у Василя Симоненка: «Усмішка твоя — єдина, / Мука твоя — єдина» — слово «єдина» повторено наприкінці рядків. Рефрен — повтор цілого рядка або строфи, як-от у Дмитра Павличка: «Два кольори мої, два кольори» — цей рядок повторюється впродовж усього вірша. Тавтологія — вживання однокореневих слів поруч: «сила силенна», «диво дивне». Не плутай тавтологію з епіфорою: тавтологія — однокореневі слова в одному словосполученні, епіфора — повтор слова в кінці різних рядків.

Риторичне звертання й риторичне запитання

Риторичне звертання — це звертання до неживого предмета, відсутньої особи або узагальненого адресата, яке не передбачає відповіді. Наприклад: «О слово рідне! Орле скутий!» (Олександр Олесь) — поет звертається до слова, а не до людини. «Господи, гніву пречистого / благаю…» (Василь Стус) — звертання до Бога. Риторичне запитання — це запитання, на яке не очікують відповіді, бо вона очевидна або її взагалі немає. Приклад: «Ти знаєш, що ти — людина?» (Василь Симоненко) — автор не чекає відповіді, він стверджує цінність людини. Не плутай із простим запитанням: просте запитання вимагає відповіді, риторичне — ні.

Інверсія, паралелізм, алітерація й асонанс

Інверсія — це зміна звичайного порядку слів у реченні для увиразнення. Наприклад, замість «пречистого гніву» — «гніву пречистого» (Василь Стус). Паралелізм — зіставлення двох явищ за допомогою паралельних синтаксичних конструкцій. Психологічний паралелізм — зіставлення стану природи й почуття людини: «Віють вітри, віють буйні, / Аж дерева гнуться; / Ой як болить моє серце, / А сльози не ллються» — вітер і біль серця поставлені паралельно. Алітерація — повтор приголосних звуків, асонанс — повтор голосних. Ці засоби створюють звукопис.

Художні засоби в прозі

Ті самі засоби трапляються і в прозових уривках на НМТ. Гіпербола — у «Сомі» Остапа Вишні: розміри сома перебільшено до неймовірного. Іронія й самоіронія — в «Моїй автобіографії» Остапа Вишні: автор жартує над собою. Гротеск і сатира — у «Мині Мазайлі» Миколи Куліша: спотворені, перебільшені риси персонажів викривають суспільні вади. Алгоритм пошуку засобів у прозі той самий, що й у поезії: шукай сполучники порівняння, неживе в ролі людини, перебільшення, протиставлення.

У програмі НМТ ліричні твори поділяють на чотири тематичні різновиди: інтимну, громадянську (патріотичну), пейзажну та філософську лірику. Щоб визначити різновид, треба зрозуміти, до кого звернено вірш, що є предметом роздумів і чим завершено твір.

Інтимна лірика

Інтимна лірика зосереджена на почуттях кохання, туги, спогаду про близьку людину. До неї належать: «Чого являєшся мені у сні?..» Івана Франка — ліричний герой сумує за коханою, яка приходить уві сні; «О панно Інно…» Павла Тичини — освідчення в коханні через звертання до панни Інни; «Чари ночі» Олександра Олеся — ніч, сповнена любовного почуття. Головна ознака: адресат — конкретна людина, предмет — особисті переживання.

Громадянська (патріотична) лірика

Громадянська лірика присвячена долі народу й Батьківщини. Це «Заповіт» Шевченка, «О слово рідне!..» Олеся, «Любіть Україну!» Сосюри, «Задивляюсь у твої зіниці…» Симоненка, «Пам’яті тридцяти» Тичини, «Уривок з поеми» Маланюка. Ключовий маркер: адресат — Україна, народ, рідне слово; предмет — патріотичні почуття, національна свідомість.

Пейзажна лірика

Пейзажна лірика змальовує природу, яка передає настрій ліричного героя. Пейзажні образи яскраві, наприклад, у «Ви знаєте, як липа шелестить…» Павла Тичини: шелест липи, місячна весняна ніч, старі гаї. Проте цей вірш зазвичай відносять до інтимної лірики — природа в ньому є тлом для почуття до коханої. Важливо: образи природи самі по собі ще не роблять вірш пейзажним. Якщо природа — лише тло для роздумів про долю народу, то різновид — громадянський або філософський.

Філософська лірика

Філософська лірика — це роздуми про свободу, життя, смерть, слово, сенс буття. Наприклад: «De libertate» Григорія Сковороди — міркування про свободу як найвищу цінність; «Ти знаєш, що ти — людина?» Василя Симоненка — роздуми про людську гідність; «Страшні слова, коли вони мовчать…» Ліни Костенко — рефлексія над силою слова й мовчання.

Пастка: поєднання різновидів

Вірш може поєднувати кілька тематичних різновидів. У таких випадках на НМТ обирають провідний. Найпоказовіший приклад — «Задивляюсь у твої зіниці…» Василя Симоненка. На перший погляд це інтимне звертання до коханої: «Задивляюсь у твої зіниці / Голубі й тривожні, ніби рань…». Але далі стає зрозуміло, що адресат — Україна: «Україно! Ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова…». Отже, провідний різновид — громадянська лірика.

Як визначити тематичний різновид

• Визнач, до кого звернено вірш (до коханої, до України, до природи, до читача загалом).

• Визнач предмет роздумів: особисті почуття, доля народу, стан природи, сенс буття.

• Подивись, чим завершено вірш — висновок часто вказує на головну тему.

• Пам’ятай: образи природи ще не роблять вірш пейзажним — вони можуть бути тлом для філософських або громадянських роздумів.

Розгляньмо чотири типові завдання НМТ на художні засоби й тематичні різновиди лірики. Кожен приклад містить покроковий аналіз і пояснення, чому інші варіанти — хибні.

Приклад 1. Провідний художній засіб у рядках

Завдання: визнач провідний художній засіб у рядках «Сміються, плачуть солов’ї / І б’ють піснями в груди» (Олександр Олесь).

Варіанти: персоніфікація; порівняння; гіпербола; антитеза; оксиморон.

Покрокове розв’язання:

Крок 1. Перевір, чи є сполучники як, мов, наче, ніби — їх немає, отже, це не порівняння.

Крок 2. Подивись, чи діє неживе як людина. Солов’ї — живі істоти, але «сміються» й «плачуть» — це людські емоції; птахи не сміються і не плачуть у прямому сенсі. Отже, солов’ї наділені людськими рисами.

Крок 3. Чи є перебільшення? «Б’ють піснями в груди» — це не стільки перебільшення, скільки метафоричний опис сили звуку. Провідним засобом тут є наділення птахів людськими діями.

Крок 4. Чому «сміються, плачуть» — не оксиморон? Оксиморон вимагає поєднання протилежних понять в одному словосполученні. Сміх і плач — різні дії, але вони не поєднані в одному словосполученні; це два окремі дієслова, які описують різні стани солов’їв. Антитеза також не підходить, бо протиставлення немає.

Відповідь: персоніфікація.

Приклад 2. Засіб, що об’єднує рядки

Завдання: визнач засіб, який об’єднує рядки «Ти знаєш, що ти — людина? / Ти знаєш про це чи ні?» (Василь Симоненко).

Варіанти: анафора; епіфора; рефрен; інверсія; тавтологія.

Покрокове розв’язання:

Крок 1. Подивись, яке слово повторюється і де саме. Слова «Ти знаєш» стоять на початку кожного рядка — це ознака анафори.

Крок 2. Відрізни від рефрену. Рефрен — це повтор цілого рядка або строфи. Тут повторюється лише зачин рядка, а не весь рядок. Якби повторювався цілий рядок «Ти знаєш, що ти — людина?», це був би рефрен. Але повторюється лише зачин — анафора.

Крок 3. Епіфора — повтор у кінці рядків; тут повтор на початку. Інверсія — зміна порядку слів; порядок слів звичайний. Тавтологія — однокореневі слова поруч, чого тут немає.

Відповідь: анафора.

Приклад 3. Тематичний різновид лірики

Завдання: визнач тематичний різновид лірики, до якого належить вірш Василя Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці…».

Варіанти: інтимна; громадянська; пейзажна; філософська; ніякий із названих.

Покрокове розв’язання:

Крок 1. Визнач адресата вірша. Перші рядки: «Задивляюсь у твої зіниці / Голубі й тривожні, ніби рань…» — звучить як звертання до коханої жінки. Саме тому багато хто помилково обирає інтимну лірику.

Крок 2. Проаналізуй зміст далі. Далі у вірші: «Україно! Ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова…». Адресат — Україна, а не кохана жінка. Автор використовує форму інтимного звертання, щоб передати палку любов до Батьківщини.

Крок 3. Предмет роздумів — доля України, патріотичні почуття. Отже, провідний різновид — громадянська лірика.

Відповідь: громадянська.

Приклад 4. Логічні пари «засіб — рядок»

Завдання: установи відповідність між художнім засобом і рядком.

Покрокове розв’язання:

Крок 1. Для кожного засобу знайди відповідний рядок. Оксиморон (1) — поєднання протилежностей в одному словосполученні. Рядок Б «Без надії таки сподіватись» — надія і безнадія зіткнуто в одній фразі, це оксиморон.

Крок 2. Антитеза (2) — протиставлення. Рядок А «Так! я буду крізь сльози сміятись» — сльози і сміх протиставлені в межах одного рядка, але не в одному словосполученні; це антитеза.

Крок 3. Гіпербола (3) — перебільшення. Рядок В «Вся Вкраїна плаче» — не буквально вся країна, а велика кількість людей; це перебільшення.

Крок 4. Рядки Г і Д — зайві. «Кохана спить, кохана спить» — повтор, але не з переліку засобів. «Любіть Україну, як сонце» — порівняння, якого немає серед лівих позицій.

Відповідь: 1 — Б, 2 — А, 3 — В.

Розберемо найпоширеніші помилки, яких припускаються учасники НМТ у завданнях на художні засоби й тематичні різновиди лірики. Кожен пункт — це пастка, у яку легко потрапити, але ще легше її оминути, знаючи головне правило.

• Плутати персоніфікацію з метафорою. Запам’ятай: персоніфікація — це окремий різновид метафори, але на НМТ її виділяють як самостійний засіб. Якщо неживе (вітер, ніч, слово) виконує людську дію — це персоніфікація, а не просто метафора.

• Плутати порівняння з метафорою. Порівняння завжди має сполучник як, мов, наче, ніби. Немає сполучника — це метафора (або персоніфікація). Шукай сполучник насамперед.

• Плутати риторичне звертання й риторичне запитання. Риторичне звертання — це звертання (клична форма, знак оклику), риторичне запитання — це запитання (знак питання, питальне слово). Якщо бачиш знак оклику перед собою або звертання до неживого — це звертання. Якщо бачиш знак питання — це запитання.

• Плутати тавтологію з епіфорою. Тавтологія — однокореневі слова в одному словосполученні (сила силенна). Епіфора — повтор того самого слова в кінці різних рядків. Відстань між словами — головна відмінність.

• Плутати анафору з рефреном. Анафора — повтор на початку рядків. Рефрен — повтор цілого рядка або строфи. Анафора коротша (одне-два слова), рефрен — повний рядок. Порівняй: «Ти знаєш… / Ти знаєш…» — анафора; «Два кольори мої, два кольори» — рефрен.

• Плутати антитезу й оксиморон. Запам’ятай раз і назавжди: оксиморон — в одному словосполученні (гніву пречистого), антитеза — у межах рядків, строф, частин (осінь — весна, сльози — сміх).

• Називати інтимним вірш-звертання до України. «Задивляюсь у твої зіниці…» — найвідоміша пастка. Форма інтимна, але адресат — Україна. Визначай різновид за адресатом і предметом, а не за формою звертання.

• Плутати алегорію й символ. Алегорія має один сталий «ключ» (Бджола = працьовитість). Символ — багатозначний і зберігає пряме значення (рушник — і реальний предмет, і символ долі). Якщо образ можна «перекласти» одним словом — це алегорія. Якщо значень кілька — символ.

Розуміння формату допомагає не розгубитися на тестуванні. Розгляньмо, як саме завдання на художні засоби й тематичні різновиди лірики виглядають у НМТ.

Структура й формат

У демоваріанті НМТ 2026 року завдання на художні засоби розташовані в блоці аналізу вірша (завдання 16–20) і блоці аналізу прозового уривка (завдання 21–25). Типові завдання:

• Завдання 19 (тема 0.11): визначити провідний художній засіб у строфі непрограмного вірша програмного автора.

• Завдання 24 (тема 0.11): визначити провідний художній засіб у прозовому уривку програмного автора.

• Завдання 17 (тема 0.2, 5.2): визначити тематичний різновид лірики для програмного твору.

Особливості формулювань

Блок вірша (16–20) і блок прози (21–25) будують на непрограмному тексті програмного автора. Це означає, що ти, найімовірніше, не читав / не читала цього конкретного тексту раніше, але автор тобі знайомий. У завданні наведено уривок, і тобі треба застосувати знання теорії літератури, а не пам’ять про зміст твору.

Кожне завдання — вибір однієї з п’яти відповідей (А–Д). Правильна відповідь оцінюється в 1 бал, неправильна — 0 балів. Довідкових матеріалів (підручників, словників, таблиць) на тестуванні немає.

Формат НМТ-2027

На момент виходу цього уроку офіційна характеристика НМТ-2027 може бути оновлена. Обов’язково звір актуальний формат із характеристикою 2027 року на сайті УЦОЯО. Однак базова логіка перевірки художніх засобів залишається незмінною: тобі пропонують рядок або строфу й просять визначити провідний засіб або співвіднести засіб із прикладом.

• Як, мов, наче, ніби — це порівняння. Неживе діє як людина — персоніфікація. Прихована подібність без сполучника — метафора. Образне означення — епітет.

• Повтор на початку рядків — анафора, у кінці — епіфора, цілий рядок або строфа — рефрен. Однокореневі слова поруч — тавтологія.

• Антитеза — протиставлення в межах рядків і строф. Оксиморон — протилежне в одному словосполученні.

• Алегорія має один сталий «ключ» (Бджола = працьовитість). Символ — багатозначний і зберігає пряме значення (калина).

• Риторичне звертання — до неживого, без відповіді. Риторичне запитання — запитання без очікуваної відповіді.

• Тематичний різновид лірики визначають за адресатом і предметом роздумів. Образи природи ще не роблять вірш пейзажним.

• У прозі ті самі засоби: гіпербола в «Сомі», іронія в «Моїй автобіографії», гротеск у «Мині Мазайлі».