«Місто» Підмогильного: урбаністичний і психологічний роман

Роман Валер'яна Підмогильного «Місто» (1928) — твір, який відкрив нову сторінку в українській прозі. До нього українська література зосереджувалася майже винятково на селі: побуті селян, їхній боротьбі за землю, народницьких ідеалах. Підмогильний першим зробив героєм великого прозового твору місто — і не просто тлом, а активною силою, що формує, ламає й перетворює людину. Саме тому жанр «Міста» визначають як урбаністичний соціально-психологічний роман.

Урбаністичний вимір

Урбаністичний — означає, що в центрі твору стоїть місто як простір і як сила. Київ 1920-х років у романі — це не просто декорація. Це живий організм, який притягує, змінює, випробовує. Степан Радченко приїжджає з села, і місто спершу зустрічає його вороже: холоди, злидні, самотність у «льохах, хлівах та бурсах». Але поступово герой починає відчувати місто як простір можливостей, як мету, яку треба «здобути». Переломний момент — вечір на Хрещатику: глянувши на місяць, «що світив йому й на селі», Степан вирішує: «Не ненавидіти треба місто, а здобути». Місто стає об'єктом завоювання, майже жіночим образом, який треба підкорити.

Соціально-психологічний вимір

Соціальний аспект роману — це доба непу, українізації, масового переселення селян у міста. Підмогильний показує, як змінюється соціальна структура: вчорашній селянин стає студентом, письменником, інтелігентом. «Таких, як він, тисячі приходять до міста, туляться десь по льохах, хлівах та бурсах, голодують, але працюють і вчаться», — читаємо в романі. Це й є українізація міста селом — процес, який реально відбувався в 1920-ті.

Психологічний вимір — це глибоке занурення у внутрішній світ Степана. Підмогильний використовує розповідь від третьої особи, але майже завжди подає події крізь призму свідомості героя. Ми бачимо його внутрішні монологи, сумніви, самоаналіз, мінливі настрої. Ось Степан аналізує своє ставлення до Надійки, ось він рефлексує про власну творчість, ось він відчуває порожнечу після смерті Зоськи. Це й є психологізм — спосіб зображення, коли автор показує не лише вчинки, а й найтонші порухи душі.

Інтелектуальний роман

«Місто» — ще й інтелектуальний роман. Герой постійно розмірковує про природу людини, про співвідношення тіла й духу, про свободу й відповідальність. Ці роздуми підкреслені двома епіграфами. Перший — із Талмуду: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола…». Другий — із роману Анатоля Франса «Таїс»: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?». Обидва епіграфи задають екзистенційну тональність: людина розірвана між тваринним і божественним, між тілом і духом, і саме цей конфлікт визначає її долю.

Перший український урбаністичний роман

Важливо запам'ятати: «Місто» — перший український урбаністичний роман. До нього українська проза зображала передусім село (Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Коцюбинський). Підмогильний зробив сміливий крок — переніс дію в місто й показав, що українська література може говорити про сучасне міське життя так само глибоко, як європейська.

Проблематика «Міста» багатошарова. Підмогильний порушує питання, які залишаються актуальними й сьогодні: що втрачає людина, коли здобуває місто? Чи вартий успіх моральних компромісів? Чи можна бути вільним, маючи тіло й пристрасті? Розгляньмо кожну проблему окремо.

Місто ↔ село

Це центральний конфлікт роману. Степан приїжджає з села, і місто спершу здається йому ворожим, чужим, холодним. Він тулиться в підвалах, голодує, почувається самотнім. Але поступово місто стає метою «здобування». Степан хоче підкорити його — і для цього змінює себе: зрікається сільської мови, манери поведінки, навіть зовнішності. Село ж постає як минуле, яке герой зраджує, але за яким іноді сумує. У сцені, коли Степан отримує листа з дому, він відчуває ностальгію, але не повертається — шлях назад відрізаний.

Моральна ціна успіху

Степан стає письменником, видає книжки, входить у літературні кола Києва. Але ціна цього успіху — зраджені люди. Надійка — перша дівчина, яка щиро його кохала, але Степан кидає її, бо вона «занадто сільська». Тамара Василівна («мусінька») — дружина крамаря Гнідого, старша за Степана; їхній таємний зв'язок стає його першою «перемогою» над містом, але згодом Степан пориває з нею. Зоська — інтелігентна дівчина, яка закохується в Степана, але він її кидає; вона отруюється й помирає, і Степан почувається спустошеним. Його кар'єра побудована на чужих почуттях — і це головна моральна проблема роману.

Самотність і екзистенційні мотиви

У місті Степан почувається самотнім, навіть коли досягає успіху. Він постійно шукає сенсу — у творчості, у стосунках, у кар'єрі. Але знаходить лише тимчасове задоволення. Екзистенційні мотиви звучать у роздумах героя про тіло й дух, про свободу й відповідальність. Епіграф із «Таїс» — «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» — стає лейтмотивом: людина завжди залежна від своєї тілесності, від пристрастей, від інших людей. Найсильніший екзистенційний момент — після смерті Зоськи, коли Степан почувається «єдиним живим серед безмежного царства смерті». Це відчуття абсолютної самотності перед обличчям небуття.

Роль митця й літератури

Підмогильний показує літературне життя Києва 1920-х: критик Світозаров, поет Вигорський, редакції журналів, літературні суперечки. Степан проходить шлях від початківця, який соромиться своїх перших творів, до визнаного письменника. Його «повість про людей» — це спроба осягнути життя через мистецтво. Але чи може література дати відповіді на екзистенційні питання? Роман залишає це питання відкритим.

Українізація міста селом

Це соціальний аспект проблематики. У 1920-ті роки в Україні відбувалася українізація — політика, що мала на меті повернути українській мові та культурі належне місце в містах. Селяни масово переселялися до міст, і саме вони ставали носіями української культури в урбаністичному просторі. Підмогильний фіксує цей процес: «Таких, як він, тисячі приходять до міста, туляться десь по льохах, хлівах та бурсах, голодують, але працюють і вчаться». Степан — один із цих тисяч, і його історія — історія цілого покоління.

Валер'ян Підмогильний був не лише письменником, а й перекладачем французької прози. Він перекладав Гі де Мопассана, Анатоля Франса, Оноре де Бальзака. Це не могло не вплинути на його власний стиль. Від французької літератури Підмогильний перейняв увагу до психології персонажа, іронічний аналіз дійсності, інтелектуалізм і сміливість у порушенні «незручних» питань.

Паралель із «Любим другом» Мопассана

Найвідоміша літературна паралель до «Міста» — роман Гі де Мопассана «Любий друг» (1885). Головний герой, Жорж Дюруа, — провінціал, який приїжджає до Парижа й підкорює його завдяки жінкам. Він використовує їхні зв'язки, статки, вплив, щоб зробити кар'єру журналіста й політика. Степан Радченко діє подібно: він також «здобуває» місто, і жінки (Надійка, Зоська, Рита) допомагають йому на цьому шляху.

Але є й важливі відмінності. Дюруа — цинічний кар'єрист, який не рефлексує, не страждає, не сумнівається. Він просто йде до мети, переступаючи через людей. Степан — складніший. Він рефлексує, аналізує себе, страждає через те, що робить. Він не просто кар'єрист — він митець, який пише «повість про людей». Його шлях — це не лише соціальне піднесення, а й духовна драма. Крім того, Дюруа досягає цілковитого успіху (одружується з багатою спадкоємицею, отримує високе становище), а фінал Степана — відкритий і сповнений тривоги.

Новаторство «Міста»

Чим же «Місто» було новаторським для української літератури?

По-перше, це інтелектуальна проза. Підмогильний не просто розповідає історію — він змушує героя (а разом із ним і читача) розмірковувати про фундаментальні питання буття. По-друге, іронія оповідача. Автор не ототожнює себе з героєм, не прославляє його, а дивиться на нього з легкою іронією, показуючи його слабкості й суперечності. По-третє, психологічний аналіз — глибина занурення у внутрішній світ персонажа була незвичною для української прози того часу. По-четверте, відкритий фінал: роман не дає однозначної відповіді, чи знайшов Степан щастя, чи втратив себе.

Відмова від народницької схеми

Найважливіше новаторство — Підмогильний відмовився від народницької схеми «село — добро, місто — зло», яка домінувала в українській літературі XIX — початку XX століття. У його романі місто не є однозначним злом, а село — однозначним добром. Степан і втрачає щось, і знаходить; місто дає йому можливості, але забирає душевний спокій. Ця амбівалентність — ознака модерної літератури, яка уникає простих моральних схем.

Валер'ян Підмогильний народився 1901 року в селі Чаплі на Катеринославщині (тепер у межах міста Дніпра). Здобув освіту в реальному училищі, рано почав писати. У 1920-ті роки переїхав до Києва, де став активним учасником літературного життя.

Угруповання «Ланка» (МАРС)

У Києві Підмогильний належав до літературного угруповання «Ланка», яке 1926 року було перейменоване на МАРС — «Майстерня революційного слова». До цього угруповання входили також Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Євген Плужник та інші. МАРСівці орієнтувалися на високу художню майстерність, психологізм, європейську літературну традицію — і це чітко видно в «Місті».

Важливо не плутати: Підмогильний не належав ні до ВАПЛІТЕ (Хвильовий, Яновський), ні до київських неокласиків (Зеров, Рильський). Він мав власне творче обличчя, але організаційно був пов'язаний саме з «Ланкою» (МАРСом).

Арешт і загибель

У грудні 1934 року Підмогильного заарештували. Його звинуватили в участі в контрреволюційній організації. Після слідства його заслали на Соловки — до Соловецького табору особливого призначення. А 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) його розстріляли разом із десятками інших діячів української культури.

Серед розстріляних того дня були Микола Куліш (драматург, автор «Мина Мазайла»), Лесь Курбас (режисер, засновник «Березоля»), Микола Зеров (поет-неокласик, перекладач), Михайло Яловий (письменник) та інші. Цей розстріл став одним із найстрашніших символів «розстріляного відродження» — знищення цілого покоління українських митців 1920-х років.

Підмогильний як символ доби

Валер'ян Підмогильний — один із ключових символів «розстріляного відродження». Його доля трагічно типова: талановитий письменник, який створив перший український урбаністичний роман, перекладав французьку класику, брав участь у літературному житті — і був знищений сталінським режимом у віці 36 років. Його твори були заборонені на десятиліття; попри реабілітацію 1956 року, «Місто» в Україні перевидали лише 1989 року. Поняття доби «розстріляне відродження» детально розібрано в окремому юніті курсу.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему «Міста» Підмогильного. Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Жанр роману «Місто»

Завдання: Визначте жанр роману Валер'яна Підмогильного «Місто».

Варіанти: А — історичний роман; Б — пригодницький роман; В — урбаністичний соціально-психологічний роман; Г — роман у віршах; Д — соціально-побутова повість.

Розв'язання: Згадаймо, що в центрі роману — місто Київ 1920-х років, яке є не просто тлом, а активною силою, що змінює героя. Це ознака урбаністичного роману. Водночас автор показує суспільні процеси (неп, українізацію) — соціальний аспект, і глибоко занурюється у внутрішній світ Степана Радченка — психологічний аспект. Отже, правильна відповідь — урбаністичний соціально-психологічний роман.

Чому інші варіанти неправильні: історичний роман (А) — події відбуваються в сучасності для автора, а не в минулому; пригодницький роман (Б) — у творі немає авантюрного сюжету; роман у віршах (Г) — «Місто» написане прозою; соціально-побутова повість (Д) — це роман за обсягом і проблематикою, а не повість.

Відповідь: В.

Приклад 2. Логічні пари: проблема ↔ епізод

Завдання: Установіть відповідність між проблемою роману «Місто» та епізодом, який її розкриває.

Проблеми: 1 — моральна ціна успіху; 2 — місто ↔ село; 3 — роль митця; 4 — самотність.

Епізоди: А — Степан кидає Зоську заради кар'єри; Б — на вечірньому Хрещатику Степан вирішує: «Не ненавидіти треба місто, а здобути»; В — у фіналі Степан пише «повість про людей»; Г — після смерті Зоськи Степан почувається «єдиним живим» серед «царства смерті»; Д — Степан рятує Надійку з пожежі.

Розв'язання: Зіставляймо кожну проблему з відповідним епізодом. Моральна ціна успіху (1) — Степан кидає Зоську, після чого вона отруюється (А). Місто ↔ село (2) — ключовий момент, коли Степан на вечірньому Хрещатику вирішує «здобути» місто, долаючи своє сільське минуле (Б). Роль митця (3) — у фіналі Степан пише «повість про людей», намагаючись осмислити життя через літературу (В). Самотність (4) — після смерті Зоськи Степан відчуває себе «єдиним живим серед безмежного царства смерті» (Г). Епізод Д (Степан рятує Надійку з пожежі) — зайвий, такого в романі немає.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Приклад 3. Сюжетна паралель до «Міста»

Завдання: Сюжетна паралель до роману «Місто» — це роман…

Варіанти: А — «Таїс» Анатоля Франса; Б — «Любий друг» Гі де Мопассана; В — «Тигролови» Івана Багряного; Г — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного; Д — «Майстер корабля» Юрія Яновського.

Розв'язання: Згадаймо, що Підмогильний перекладав Мопассана, а сюжет «Міста» має очевидну паралель із «Любим другом»: провінціал підкорює столицю за допомогою жінок. Варіант А («Таїс») — пастка: з цього роману взято епіграф, але сюжетної паралелі немає. Варіанти В, Г, Д — твори інших авторів, не пов'язані з «Містом» сюжетно.

Відповідь: Б.

Приклад 4. Епіграф із «Таїс»

Завдання: Епіграф «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» взято з…

Варіанти: А — Талмуду; Б — Біблії; В — роману Анатоля Франса «Таїс»; Г — роману «Любий друг»; Д — «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Розв'язання: У романі два епіграфи. Перший — із Талмуду («Шість прикмет має людина…»). Другий — із роману Анатоля Франса «Таїс» («Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?»). Отже, правильна відповідь — В. Варіант А (Талмуд) — пастка: це джерело першого епіграфа, а не цього.

Відповідь: В.

Приклад 5. Автор, розстріляний у Сандармосі

Завдання: У Сандармосі 1937 року розстріляно автора роману…

Варіанти: А — «Майстер корабля»; Б — «Місто»; В — «Тигролови»; Г — «Зачарована Десна»; Д — «Я (Романтика)».

Розв'язання: Валер'ян Підмогильний, автор «Міста», був розстріляний у Сандармосі 3 листопада 1937 року. Отже, правильна відповідь — Б. Юрій Яновський («Майстер корабля») помер своєю смертю 1954 року. Іван Багряний («Тигролови») емігрував. Олександр Довженко («Зачарована Десна») помер 1956 року. Микола Хвильовий («Я (Романтика)») наклав на себе руки 1933 року.

Відповідь: Б.

• Визначати жанр як історичний чи пригодницький роман. Запам'ятай: «Місто» — урбаністичний соціально-психологічний роман. У творі немає історичних подій минулого чи авантюрного сюжету.

• Вважати, що автор прославляє Степана Радченка. Насправді оповідач іронічно й аналітично показує ціну його успіху. Підмогильний не ідеалізує героя — він досліджує його суперечності.

• Зводити проблематику до примітивної схеми «місто погане, село добре». Підмогильний відмовився від народницької традиції: у романі місто дає можливості, але забирає душевний спокій; село — минуле, яке герой зраджує, але за яким сумує. Амбівалентність — ключ до розуміння.

• Плутати епіграфи. Перший епіграф — із Талмуду («Шість прикмет має людина…»). Другий — із роману Анатоля Франса «Таїс» («Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?»). Не переплутай їхні джерела.

• Вважати Підмогильного членом ВАПЛІТЕ чи неокласиком. Він належав до угруповання «Ланка», яке з 1926 року називалося МАРС («Майстерня революційного слова»). Це різні літературні організації.

• Думати, що Підмогильний емігрував. Багато українських письменників емігрували (Багряний, Антонич не емігрував, але помер у Львові), але Підмогильного розстріляли в Сандармосі 1937 року. Він не мав змоги емігрувати.

Тема «Міста» Підмогильного входить до програми НМТ з української літератури під рядком 4.11. Вимоги програми: визначати проблематику й жанр роману, характеризувати героїв. Також важливі рядки 0.3 (різновиди роману) і 0.8 (проблематика твору).

Формат завдань

У тесті НМТ 30 завдань. Перші 25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Кожне таке завдання оцінюється в 0 або 1 бал. Завдання 26–30 — «логічні пари» (встановлення відповідності): 1 бал за кожну правильно встановлену пару, максимум 4 бали за завдання.

Орієнтовний час на виконання всього тесту — 60 хвилин.

Що можуть запитати

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 8 перевіряло знання героя «Міста» за цитатною самохарактеристикою (тема 4.11). Завдання 22 пропонувало зіставити проблему прозового уривка з прислів'ям. Це означає, що на НМТ можливі як прямі запитання про жанр і проблематику, так і завдання на зіставлення.

Стратегія підготовки

По-перше, запам'ятай повне жанрове визначення: урбаністичний соціально-психологічний роман. Слово «урбаністичний» є ключовим — без нього визначення буде неповним. По-друге, формулюй проблеми не одним словом, а як питання чи протиставлення: «місто ↔ село», «моральна ціна успіху», «самотність людини в місті». По-третє, знай епіграфи та їхні джерела. По-четверте, пам'ятай про літературну паралель із «Любим другом» Мопассана. По-п'яте, знай долю автора: «Ланка» (МАРС), розстріл у Сандармосі 1937 року.

• Жанр «Міста» — урбаністичний соціально-психологічний роман. Це перший український урбаністичний роман.

• Головні проблеми: місто ↔ село, моральна ціна успіху, самотність людини в місті, роль митця й літератури, українізація міста селом.

• Психологізм: розповідь від третьої особи, але зсередини свідомості Степана — внутрішні монологи, самоаналіз, мінливі настрої.

• Інтелектуалізм та іронія оповідача: автор не прославляє героя, а аналітично й іронічно показує його шлях.

• Екзистенційні мотиви: роздуми про тіло й дух, свободу й відповідальність, самотність перед обличчям смерті.

• Сюжетна паралель — «Любий друг» Гі де Мопассана (провінціал підкорює столицю). Відмінність: Степан рефлексує й страждає, Дюруа — цинічний кар'єрист.

• Епіграфи: із Талмуду («Шість прикмет має людина…») та з роману Анатоля Франса «Таїс» («Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?»).

• Валер'ян Підмогильний належав до угруповання «Ланка» (МАРС). Розстріляний у Сандармосі 3 листопада 1937 року.