Іван Драч «Балада про соняшник»

Іван Драч (1936–2018) — один із найяскравіших поетів-шістдесятників, чиє ім'я стало символом оновлення української поезії 1960-х років. Народився в селі Теліжинці на Київщині в селянській родині. З 1957 року навчався на філологічному факультеті Київського університету, звідки був виключений; згодом закінчив Вищі сценарні курси в Москві, працював у редакціях, а згодом став громадським діячем — 1989 року його обрали першим головою Народного руху України. Та найперше Драч — поет-новатор, який увірвався в літературу збіркою «Соняшник» (1962).

Саме ця збірка принесла Драчеві славу. «Балада про соняшник» — програмний твір, що відкриває книгу й задає її тон. Уже назва збірки вказує на центральний образ, який стане алегорією митця. Новаторство Драча полягало в несподіваних, майже сюрреалістичних метафорах, поєднанні фантастики з буденністю, інтелектуалізмі й вільній формі вірша. Він ламав звичні ритмічні схеми, змушував читача вдивлятися в звичайні речі й бачити в них глибокий сенс.

Поняття «шістдесятництво» як літературного й суспільного явища детально розглянуто в окремому юніті «Шістдесятники: покоління й художні пошуки». Тут варто запам'ятати: Драч належав до того покоління митців, які в умовах хрущовської «відлиги» повернули українській поезії сміливість, філософську глибину й національну свідомість.

«Балада про соняшник» — це маніфест поета, який уперше побачив справжнє сонце поезії й присвятив їй усе життя.

«Балада про соняшник» починається з рядків, які одразу занурюють читача у світ фантастики: «В соняшника були руки і ноги, / Було тіло, шорстке і зелене». Перед нами не просто рослина, а жива істота — сільський хлопчисько, який бігає наввипередки з вітром, вилазить на грушу, купається коло млина й навіть стріляє горобців з рогатки. Драч навмисно поєднує казкове з реальним: соняшник поводиться як звичайна дитина з українського села, і це робить фантастичний образ надзвичайно переконливим.

Кульмінація настає тоді, коли соняшник уперше бачить сонце. У баладі сонце постає в несподіваному образі — воно «в золотих переливах кучерів» «їхало на велосипеді». Це не абстрактне світило, а майже жива істота, прекрасна й недосяжна. Соняшник закохується в сонце навіки — і це кохання змінює все його життя.

Розв'язка балади драматична: соняшник «застиг… на роки й століття / В золотому німому захопленні». Він благає сонце: «Дайте покататися, дядьку!» — але відповіді не отримує. Його захоплення стає вічним, нерухомим, мовчазним. А далі — ліричний висновок-звертання, який відкриває справжній сенс твору: «Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником».

Фантастичний сюжет — це не просто казка про рослину. Це історія про народження митця: безтурботне дитинство, зустріч із прекрасним, що вражає на все життя, і вічне служіння цьому прекрасному.

Алегорія — це іносказання, у якому конкретний образ має одне певне приховане значення. На відміну від символу, який може тлумачитися по-різному, алегорія має чіткий «ключ», і в «Баладі про соняшник» цей ключ автор дає читачеві у фінальному звертанні: «Поезіє, сонце моє оранжеве!». Саме тут Драч прямо називає сонце поезією, а отже, соняшник — це той, хто служить поезії, тобто поет, митець.

Отже, алегорична система балади така: соняшник — людина, митець, поет; сонце — поезія, мистецтво, високий ідеал. Історія соняшника, який побачив сонце й навіки закохався в нього, — це алегорія творчого покликання. Той, хто раз відкрив для себе справжню поезію, уже не може жити без неї — він присвячує їй усе своє життя.

Важливий аспект — протиставлення безтурботного дитинства й осмисленого служіння. Спочатку соняшник-хлопчисько живе звичайним сільським життям: бігає, купається, пустує. Але зустріч із сонцем усе змінює. Він «застигає» — зупиняється в захопленні, і це вже не дитяча гра, а свідомий вибір. Так само митець, зустрівши своє покликання, залишає буденні розваги й присвячує себе творчості.

Кожна людина має знайти своє «сонце» — покликання, яке наповнить життя сенсом. У цьому універсальність балади Драча: вона не лише про поета, а про кожного, хто шукає свій шлях.

Поняття алегорії та символу як теоретичні категорії докладно розглянуто в юніті «Алегорія і символ». Тут важливо запам'ятати: алегорія однозначна, її «ключ» закладено в тексті, тоді як символ багатозначний і допускає різні тлумачення.

Балада — це ліро-епічний твір із незвичайним, часто фантастичним сюжетом. У «Баладі про соняшник» Драча фантастика полягає в перетворенні хлопчиська-соняшника та його «коханні» до сонця. Але це не просто казка — за фантастичним сюжетом стоїть глибокий філософський роздум про покликання митця й сенс життя. Саме тому жанр твору визначають як філософську баладу.

Будова балади двочастинна. Перша частина — сюжетна: розгорнута історія соняшника-хлопчиська, який бігає, пустує, а потім зустрічає сонце й навіки закохується в нього. Друга частина — ліричний висновок-звертання до поезії: «Поезіє, сонце моє оранжеве!». Це поєднання епічної оповіді (історія соняшника) й ліричного вибуху (звертання автора) і є ознакою ліро-епічного жанру.

Художні засоби в баладі

Межа теми: балада як жанр ліро-епосу докладно розглядається в юніті «Ліро-епічні жанри: поема, балада, дума, історична пісня, байка». Народна балада «Ой летіла стріла» належить до курсу усної народної творчості й має інші жанрові ознаки.

Приклад 1. Алегоричний образ соняшника

Завдання: Алегоричний образ соняшника в баладі Івана Драча уособлює…

• селянина-трудівника

• поета, митця

• Україну

• кохану дівчину

• скороминуче дитинство

Розв'язання: Ключ до алегорії дає фінальне звертання автора: «Поезіє, сонце моє оранжеве!». Сонце — це поезія, а соняшник, який навіки закохався в сонце, — це поет, митець, що присвятив життя мистецтву. Отже, правильна відповідь — «поета, митця».

Чому інші варіанти неправильні: Селянин-трудівник — соняшник справді поводиться як сільський хлопчисько, але це лише зовнішній опис, а не алегоричне значення. Україна — соняшник часто асоціюється з Україною, але в цій баладі автор дає інший ключ. Кохану дівчину — у творі йдеться про «кохання» до сонця, але сонце — це поезія, а не людина. Скороминуче дитинство — дитинство лише частина сюжету, а не алегоричний зміст.

Приклад 2. Жанр твору

Завдання: Жанр «Балади про соняшник» Івана Драча — …

• пісня

• верлібр

• філософська балада

• послання

• історична пісня

Розв'язання: Твір має ліро-епічну основу: у ньому є сюжет (історія соняшника) і ліричний висновок-звертання. Сюжет фантастичний (соняшник із руками й ногами, сонце на велосипеді), а за ним стоїть філософський роздум про покликання митця. Це ознаки філософської балади. Правильна відповідь — «філософська балада».

Чому інші варіанти неправильні: Пісня — твір не має музичної основи й не співається. Верлібр — це форма вірша (вільний вірш), а не жанр; питають саме про жанр твору. Послання — це звернення до конкретної особи, а тут звертання до поезії — лише частина твору. Історична пісня — твір не описує історичних подій.

Приклад 3. Логічні пари «твір ↔ художні образи»

Завдання: Установіть відповідність між назвою твору та його художніми образами.

Розв'язання: 1 — А: у баладі Драча центральні образи — соняшник і сонце. 2 — Б: у поезії Павличка «Два кольори» йдеться про червоні й чорні нитки, якими мати вишивала сорочку. 3 — В: у поезії Симоненка «Лебеді материнства» ключовий образ — лебеді над колискою. 4 — Г: у «Пісні про рушник» Малишка згадується росяниста доріжка на рушнику. Варіант Д — зайвий, це рядки з поезії Ліни Костенко.

Приклад 4. Художній засіб у рядку

Завдання: Провідний художній засіб у рядку «Поезіє, сонце моє оранжеве!» — …

• оксиморон

• гіпербола

• риторичне звертання

• анафора

• алітерація

Розв'язання: У рядку «Поезіє, сонце моє оранжеве!» автор звертається до абстрактного поняття (поезії) в кличному відмінку. Це звертання не потребує відповіді — воно риторичне, покликане підсилити емоційність. Водночас тут є метафора («сонце моє оранжеве» — поезію названо сонцем), але провідний засіб — саме риторичне звертання, оскільки воно визначає структуру фрази.

Чому інші варіанти неправильні: Оксиморон — це поєднання непоєднуваного (немає в рядку). Гіпербола — перебільшення (немає). Анафора — єдинопочаток (у рядку лише один початок). Алітерація — повторення однакових приголосних (не є провідним засобом у цьому рядку).

• Тлумачити соняшник лише як рослину чи символ України. Найпоширеніша помилка — не помічати алегорії митця. Соняшник справді росте в полі й асоціюється з Україною, але в цій баладі автор сам дає «ключ»: сонце — поезія, отже, соняшник — поет. Завжди шукай у тексті прямих підказок.

• Плутати літературну баладу Драча з народною баладою. Народна балада має трагічний сюжет, часто зі смертю героя. У Драча — фантастичне перетворення й філософський підтекст. Це авторська, літературна балада.

• Називати твір піснею чи байкою. Пісня має музичну основу, байка — повчальний алегоричний сюжет з мораллю. У Драча — ліро-епічний твір із фантастикою, тобто балада.

• Плутати алегорію із символом. Алегорія має одне приховане значення, і «ключ» закладено в тексті (Драч сам каже: «Поезіє, сонце моє оранжеве!»). Символ багатозначний — наприклад, соняшник як символ України може мати різні тлумачення.

• Приписувати баладу Павличкові чи Симоненку. «Балада про соняшник» належить Іванові Драчу. Павличко написав «Два кольори», Симоненко — «Лебеді материнства» й «Задивляюсь у твої зіниці…». Запам'ятай автора твору.

Тема 4.23 програми НМТ з української літератури — «Балада про соняшник» Івана Драча. Від тебе вимагають: визначати алегоричний образ соняшника, розпізнавати жанр балади, розуміти ідею твору.

Форми завдань НМТ-2026:

• Завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Оцінювання: 0 або 1 бал. Саме в такому форматі перевіряють знання алегоричного образу, жанру, художніх засобів.

• Завдання 26–30 — «логічні пари» (установлення відповідності). Чотири позиції зліва (1–4) і п'ять справа (А–Д, одна зайва). 1 бал за кожну правильно встановлену пару, максимум 4 бали.

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 28 — «логічні пари» на співвіднесення назви твору з художніми образами. Завдання 26 — «твори одного жанру». Обидва типи застосовні до балади Драча: її можна поставити в пару з іншими творами за жанром або за образами.

Стратегія: запам'ятай ключову пару «соняшник — сонце = поет — поезія» і жанр «філософська балада». Це дві найімовірніші цілі тестових запитань. Також тримай у пам'яті, що твір належить Драчу, а не іншим шістдесятникам.

• «Балада про соняшник» — Іван Драч, збірка «Соняшник» (1962).

• Соняшник-хлопчисько побачив сонце й навіки закохався в нього.

• Алегорія: соняшник — поет, сонце — поезія.

• Ідея: митець служить мистецтву все життя, кожен шукає своє «сонце».

• Жанр: філософська балада з фантастичним сюжетом.

• Художні засоби: алегорія, персоніфікація, метафора, риторичне звертання.