Історична пісня «Чи не той то хміль»

Історична пісня «Чи не той то хміль» — один із найяскравіших зразків народної творчості доби Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років. Вона прославляє гетьмана Богдана (Зиновія) Хмельницького — провідника повстання проти польського панування, яке охопило всю Україну й змінило хід її історії.

Богдан Хмельницький народився близько 1595 року в сім'ї українського шляхтича. До 1648 року він був сотником Чигиринського полку, але особиста кривда (напад польського шляхтича Чаплинського на його хутір Субботів) і загальне невдоволення козаків польською владою спонукали його очолити повстання. У квітні — травні 1648 року козацьке військо здобуло першу велику перемогу над польськими військами в битві під Жовтими Водами (у пісні згадано «Золотий Брід» і «Жовту Воду»). Саме цю подію й оспівує пісня.

У тексті пісні є рядки: «Не пий, Хмельницький, дуже Жовтої Води, / Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди». Це застереження гетьманові: після першої перемоги на нього вже рушає велике польське військо, тож не час спочивати. Ворога в пісні названо «ляхами» — так у народній мові називали польську шляхту, проти якої й було спрямоване повстання.

Настрій пісні — піднесений, радісний, переможний. Народ щойно відчув силу власної зброї, уперше побачив, що польське військо можна перемагати. Це відрізняє «Чи не той то хміль» від іншої історичної пісні доби Хмельниччини — «Ой Морозе, Морозенку», яка має трагічний сюжет про загибель полковника. Там — плач і скорбота, тут — радість і гордість.

Найвідоміша особливість пісні «Чи не той то хміль» — її зачин, побудований на паралелізмі та грі слів. Паралелізм — це художній засіб, за якого два явища (природи й людського життя) зіставляються в паралельних конструкціях. У цій пісні паралелізм поєднано з грою слів, заснованою на співзвуччі слів «хміль» і «Хмельницький».

Перша строфа-двовірш звучить так:

«Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється? Ой той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.»

Перший рядок — це запитання про рослину (хміль, який обвиває тичину — жердину, поставлену для опори). Другий рядок — відповідь, яка несподівано переводить мову на гетьмана Хмельницького. Так народний співець створює гру слів: звукова схожість «хміль — Хмельницький» дозволяє провести паралель між рослиною, що в'ється вгору, і ватажком, який б'ється з ворогом. Римування «в'ється — б'ється» підсилює цю паралель.

Друга строфа продовжує той самий прийом:

«Чи не той то хміль, що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, що ляхів потисне.»

Тут хміль уже «кисне» у пиві (надає йому хмелевої гіркоти й п'янкої сили), а Хмельницький «потисне» ляхів (перемагає, пригнічує ворога). Рими «кисне — потисне» так само підтримують паралелізм. Тичина — це довга жердина, яку ставили біля кущів хмелю, щоб рослина вилася вгору. Образ хмелю, що в'ється вгору по тичині, символізує силу, зростання, нестримний рух — саме так народ бачив Хмельницького.

Серед художніх засобів, названих у програмі НМТ, цей прийом відповідає паралелізму; співзвуччя «хміль — Хмельницький» — гра слів, яка його підсилює. Важливо не плутати його з алегорією: хміль тут не замінює Хмельницького (як, наприклад, лисиця замінює хитрість у байках), а зіставляється з ним у паралельних конструкціях. Питально-відповідна форма строф (запитання — відповідь) робить пісню схожою на народну загадку, де відгадка — ім'я гетьмана.

Образ Богдана Хмельницького в пісні «Чи не той то хміль» — це образ сильного, енергійного, невтомного ватажка. Він не сидить у наметі й не керує здалеку — він «б'ється» й «потисне» ворога, тобто бере безпосередню участь у бою. Народ бачить у ньому визволителя, який здатний подолати ворога, як хміль обвиває й підіймається вгору по тичині.

Паралель із хмелем не випадкова. Хміль — рослина живуча, пружна, вона швидко росте й обплітає опору. Так само Хмельницький швидко здобуває перемоги й «обплітає» ворожі війська. Крім того, хміль — п'янкий напій; гра слів натякає, що гетьман «п'янить» ворогів, тобто позбавляє їх сили й розуму, як хміль п'янить людину.

Окрема риса пісні — іронія й насмішка над шляхтою. Співець із глумом повідомляє, що «не один лях лежить головою в воду», а наступне польське військо іронічно називає «хорошої вроди». Пихаті польські пани, які звикли панувати над українськими селянами й козаками, тепер зазнають поразки. Народний співець показує її з гумором: ще недавно вони були всесильними, а тепер їх «потисне» український гетьман.

Мова пісні проста, але виразна. Повтор зачину «Чи не той то хміль…» створює ритмічну єдність. Кожна строфа складається з двох рядків (двовірш), що характерно для народної пісні. Рима точна, дієслівна (в'ється — б'ється, кисне — потисне), що надає динаміки. Пісню співали, а не виконували речитативом, як думи. Це важлива жанрова відмінність: історична пісня має чітку строфічну будову й мелодію, тоді як дума виконується речитативом під гру на кобзі чи бандурі.

Запам'ятай: у пісні «Чи не той то хміль» немає трагізму. Це пісня-перемога, пісня-тріумф. Іронія над шляхтою — не просто гумор, а вияв народної гордості: «Ми перемогли тих, хто нас принижував».

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему «Чи не той то хміль». Кожен приклад має повне пояснення.

Приклад 1. Художній засіб зачину

Завдання: «Зачин пісні «Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється? Ой той то Хмельницький, що з ляхами б'ється» побудовано на…»

Варіанти відповіді: А паралелізмі, Б алегорії, В оксимороні, Г антитезі, Д метонімії.

Розв'язання: У зачині зіставлено два явища — рослину (хміль, що в'ється коло тичин) і людину (Хмельницький, що б'ється з ляхами). Вони подані в паралельних конструкціях (запитання — відповідь). Це паралелізм. Відповідь: А.

Чому інші варіанти неправильні: Б — алегорія передбачає, що хміль постійно замінює Хмельницького (як у байках), але тут вони зіставлені, а не замінені; В — оксиморон — це поєднання несумісних понять (наприклад, «живий труп»), тут такого нема; Г — антитеза — це протиставлення, а тут зіставлення за схожістю; Д — метонімія — перенесення назви за суміжністю (наприклад, «випити чашку»), чого в зачині нема.

Приклад 2. Головний герой пісні

Завдання: «Пісня «Чи не той то хміль» прославляє…»

Варіанти відповіді: А Богдана Хмельницького, Б полковника Морозенка, В Самійла Кішку, Г Івася Коновченка, Д князя Ігоря.

Розв'язання: У пісні прямо названо Хмельницького, який «б'ється з ляхами» й «ляхів потисне». Це гетьман Богдан Хмельницький. Відповідь: А.

Чому інші варіанти неправильні: Б — Морозенко — герой іншої історичної пісні («Ой Морозе, Морозенку»), який трагічно гине; В — Самійло Кішка — герой однойменної думи; Г — Івась Коновченко — герой «Думи про Івася Коновченка»; Д — князь Ігор — герой «Слова о полку Ігоревім», а не української народної пісні.

Приклад 3. Логічні пари: твір — герой

Завдання: Установіть відповідність між твором і героєм.

Розв'язання: 1 — «Чи не той то хміль» про гетьмана Хмельницького (А); 2 — «Ой Морозе, Морозенку» про полковника Морозенка, закатованого на Савур-могилі (Б); 3 — «Дума про Марусю Богуславку» про попівну-бранку, яка визволила козаків (В); 4 — «Засвіт встали козаченьки» про козаків, що досвіта вирушають у похід (Г). Варіант Д — зайвий, він описує баладу «Ой летіла стріла». Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Настрій пісні

Завдання: «Настрій пісні «Чи не той то хміль» — …»

Варіанти відповіді: А переможний, із насмішкою над шляхтою; Б тужливий плач за загиблим героєм; В колискова ніжність; Г жарт про нерівний шлюб; Д молитовний, як славослів'я думи.

Розв'язання: Пісня оспівує перемогу козаків під Жовтими Водами, ворога показано з іронією («не один лях лежить головою в воду»). Настрій — переможний, піднесений, із насмішкою. Відповідь: А.

Чому інші варіанти неправильні: Б — тужливий плач характерний для «Ой Морозе, Морозенку»; В — колискова ніжність не властива історичній пісні про битву; Г — жарт про нерівний шлюб — тема родинно-побутових пісень; Д — молитовне славослів'я — ознака думи, а не історичної пісні.

• Плутати «Чи не той то хміль» з «Ой Морозе, Морозенку». Обидві пісні належать до доби Хмельниччини, але перша — переможна, про гетьмана, друга — трагічна, про загибель полковника. Запам'ятай: хміль — перемога, Морозенко — смерть.

• Називати прийом зачину алегорією. Хміль не замінює Хмельницького (як, наприклад, вовк замінює жадібну людину в байці), а зіставлений із ним у паралельних конструкціях. Це паралелізм, підсилений грою слів.

• Вважати пісню думою через тему Хмельниччини. «Чи не той то хміль» — коротка строфічна пісня, яку співали. Дума має вільний віршовий розмір, виконується речитативом під гру на кобзі чи бандурі.

• Не помічати іронії. Насмішка над шляхтою — ключ до настрою пісні. Ляхи, що лежать «головою в воду», і польське військо «хорошої вроди» змальовані глузливо. Це народний гумор переможців.

• Плутати ворога. У війні Хмельницького 1648–1657 років головний противник — польська шляхта («ляхи»), а не турки чи татари. Хоча козаки іноді воювали з турками, ця пісня — саме про польсько-українську війну.

Тема «Чи не той то хміль» входить до розділу 1.3 програми НМТ з української літератури — «Історичні пісні». Від тебе вимагають розрізняти історичні пісні, визначати їхні мотиви, образи й художні особливості.

Формат завдань:

• Вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д) — 1 бал. Так перевіряють знання героя, настрою, художнього засобу.

• Логічні пари (1–4 → А–Д) — 1 бал за кожну правильно встановлену пару, до 4 балів. Так перевіряють уміння співвідносити твір із героєм, жанром або темою.

Провідний художній засіб пісні — паралелізм — можуть перевірити не лише в завданні на тему історичних пісень, а й у блоках аналізу вірша й прози (демоваріант 2026, завдання 19 і 24). Паралелізм і риторичне запитання входять до переліку художніх засобів програми НМТ.

Стратегія для підготовки: дві історичні пісні доби Хмельниччини — «Чи не той то хміль» і «Ой Морозе, Морозенку» — розрізняй за двома критеріями: за героєм (гетьман ↔ полковник) і за настроєм (перемога ↔ плач). Якщо в завданні питають про переможний настрій або гру слів «хміль — Хмельницький» — це «Чи не той то хміль». Якщо про трагічну загибель героя й плач матері — це «Ой Морозе, Морозенку».

• «Чи не той то хміль» — історична пісня про Богдана Хмельницького й перемоги Національно-визвольної війни (Жовті Води, 1648).

• Зачин — паралелізм і гра слів: хміль в'ється коло тичин — Хмельницький б'ється з ляхами.

• Будова — запитання й відповідь, рима в'ється — б'ється, кисне — потисне.

• Настрій переможний, шляхту зображено з іронією й насмішкою.

• Не плутати з трагічною «Ой Морозе, Морозенку»: там герой гине, тут — перемагає.