Західноукраїнська Народна Республіка і українсько-польська війна

У жовтні 1918 року Австро-Угорська імперія стрімко розпадалася. Національні рухи народів імперії — поляків, чехів, хорватів, словенців — проголошували власні держави. Українці Східної Галичини, Північної Буковини й Закарпаття також мали скористатися цією нагодою, щоб створити власну державу.

Утворення Української Національної Ради

18–19 жовтня 1918 року у Львові зібралися українські посли австрійського парламенту (Державної ради), депутати крайових сеймів Галичини й Буковини, представники політичних партій і громадських організацій. Вони утворили Українську Національну Раду (УНРаду) — представницький орган, покликаний стати верховною владою українців Австро-Угорщини. Головою УНРади обрали Євгена Петрушевича, досвідченого адвоката й політичного діяча. УНРада проголосила створення Української держави на етнічних українських землях у складі Австро-Угорщини — Східній Галичині, Північній Буковині й Закарпатті.

Передумови Листопадового зриву

Поляки не чекали. У Кракові діяла Польська ліквідаційна комісія, яка готувалася перебрати владу в Галичині від австрійської адміністрації. У ніч на 1 листопада 1918 року польські загони планували захопити Львів. Українські військові діячі — Центральний військовий комітет на чолі з сотником Дмитром Вітовським — вирішили випередити поляків.

Листопадовий зрив: 1 листопада 1918 року

У ніч на 1 листопада 1918 року вояки-українці австрійських полків, розквартированих у Львові (близько 1,5 тис. осіб), за наказом Д. Вітовського зайняли ключові установи Львова: ратушу, вокзал, пошту, телеграф, військові склади. Над львівською ратушею підняли синьо-жовтий прапор. Влада в місті перейшла до Української Національної Ради. Ця подія отримала назву «Листопадовий зрив». Легіон Українських січових стрільців, який перебував на Буковині, прибув до Львова на допомогу лише 3 листопада.

Листопадовий зрив став початком української державності на західноукраїнських землях. Однак боротьба за Львів і всю Східну Галичину тільки починалася — поляки негайно розпочали контрнаступ.

Після Листопадового зриву Українська Національна Рада взялася будувати державні інституції. 9 листопада 1918 року було сформовано уряд — Державний секретаріат на чолі з Костянтином Левицьким. А 13 листопада 1918 року УНРада ухвалила Тимчасовий основний закон, який проголосив Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).

Тимчасовий основний закон (13 листопада 1918 р.)

Цей закон визначив назву держави — Західноукраїнська Народна Республіка. Її територію становили Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття — етнічні українські землі, що до того входили до складу Австро-Угорщини. Державним гербом став золотий лев на синьому тлі (герб Галицько-Волинського князівства), а прапором — синьо-жовтий стяг.

Органи влади ЗУНР

Законодавчу владу здійснювала Українська Національна Рада на чолі з президентом Євгеном Петрушевичем (підкреслена персоналія програми НМТ). Виконавчу владу — Державний секретаріат (уряд) на чолі з К. Левицьким. Дмитро Вітовський, керівник Листопадового зриву, став державним секретарем військових справ. Столицею ЗУНР спочатку був Львів, але після його втрати в листопаді 1918 року уряд перебрався до Тернополя, а на початку 1919 року — до Станиславова (тепер Івано-Франківськ).

Закони ЗУНР

ЗУНР ухвалила низку важливих законів, що закладали основи державного ладу:

• Закон про державну мову: українська мова проголошувалася державною. Національні меншини (поляки, євреї, німці) мали право звертатися до влади рідною мовою.

• Закон про освіту: державні школи мали навчати українською мовою; школи національних меншин могли використовувати рідну мову.

• Закон про землю (квітень 1919 р.): великі земельні маєтки (понад певну норму) передавали до земельного фонду для розподілу між малоземельними й безземельними селянами.

• Закон про громадянство: визначав права й обов'язки громадян ЗУНР.

Українська галицька армія (УГА)

Для захисту держави було створено регулярне військо — Українську галицьку армію (УГА). Її основу становили Українські січові стрільці (УСС) та загальна мобілізація чоловіків. Командувачами УГА в різний час були генерали Михайло Омелянович-Павленко, Олександр Греков і Мирон Тарнавський. УГА стала однією з найбоєздатніших українських армій доби революції.

Листопадовий зрив став початком не лише української державності, а й збройної боротьби з Польщею за Східну Галичину. Українсько-польська війна тривала з листопада 1918 року до липня 1919 року й мала вирішальне значення для долі ЗУНР.

Втрата Львова (листопад 1918 р.)

Після 1 листопада у Львові розпочалися вуличні бої між українськими й польськими загонами. Поляки мали перевагу в кількості озброєння, а також отримували допомогу з Кракова й Варшави. 21–22 листопада 1918 року українські війська після запеклих боїв залишили Львів. Фронт установився навколо міста — українці тримали облогу Львова зі сходу, півдня й півночі. Уряд ЗУНР перебрався спочатку до Тернополя, а на початку 1919 року — до Станиславова.

Польський наступ і диктатура Є. Петрушевича

У травні 1919 року польська армія, посилена військами генерала Юзефа Галлера (сформованими у Франції; Антанта дозволила перекинути їх до Польщі лише для боротьби з більшовиками), перейшла в масштабний наступ. УГА відтиснули на південний схід — у трикутник між річками Збруч і Дністер. У критичній ситуації 9 червня 1919 року, у перші дні Чортківської офензиви, Українська Національна Рада передала Євгену Петрушевичу повноваження диктатора — він отримав усю повноту військової й цивільної влади.

Чортківська офензива (червень 1919 р.)

7 червня 1919 року УГА (невдовзі — під командуванням генерала Олександра Грекова) завдала несподіваного удару по польських військах. Наступ розпочався від міста Чорткова на північний захід. Українські частини прорвали польський фронт і просунулися на 120–150 км — до Золочева й підступів до Львова. Ця операція отримала назву Чортківська офензива. Однак через катастрофічний брак набоїв, зброї та продовольства наступ зупинився. Війська ЗУНР не змогли закріпитися на здобутих позиціях.

Рішення Антанти й перехід за Збруч

25 червня 1919 року Рада міністрів закордонних справ держав Антанти на Паризькій мирній конференції дозволила Польщі окупувати Східну Галичину до річки Збруч. Це рішення остаточно вирішило долю ЗУНР. У середині липня 1919 року Українська галицька армія й уряд ЗУНР перейшли за Збруч на територію УНР. Так завершився перший етап українсько-польської війни.

ЗУНР проголосила своєю територією не лише Східну Галичину, а й Північну Буковину та Закарпаття. Однак реальна влада республіки на цих землях протрималася недовго — сусідні держави (Румунія й Чехо-Словаччина) окупували їх майже відразу.

Буковинське народне віче (3 листопада 1918 р.)

3 листопада 1918 року в Чернівцях відбулося Буковинське народне віче, в якому взяли участь понад 10 тисяч осіб. Віче ухвалило рішення приєднати Північну Буковину до українських земель. 6 листопада влада в Чернівцях перейшла до Українського крайового комітету на чолі з Омеляном Поповичем. Однак уже 11 листопада 1918 року румунські війська окупували Чернівці й усю Буковину. Румунський Загальний конгрес Буковини проголосив приєднання краю до Румунії. Рішення українського віча не було реалізоване.

Хустський конгрес (21 січня 1919 р.)

21 січня 1919 року в місті Хуст на Закарпатті відбувся Всенародний конгрес угорських русинів-українців (Хустський конгрес). Делегати ухвалили возз'єднати Закарпаття з соборною Україною. Проте край зайняли чехословацькі й румунські війська, і 1919 року він опинився у складі Чехо-Словаччини. Таким чином, жодна з українських етнічних територій за межами Східної Галичини не ввійшла до складу ЗУНР фактично.

Картосхема ЗУНР

На картосхемі територію, яку ЗУНР проголосила своєю, можна описати так: на заході — річка Сян, на сході — річка Збруч. До її складу мали ввійти Східна Галичина (міста Львів, Тернопіль, Станиславів, Коломия), Північна Буковина (Чернівці) та Закарпаття (Ужгород, Хуст). Саме за цими містами — Львів, Чернівці, Ужгород — упізнають ЗУНР на картосхемі НМТ.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему ЗУНР та українсько-польської війни. Кожен приклад містить покрокове розв'язання й пояснення, чому інші варіанти неправильні.

Приклад 1. Послідовність подій

Завдання: розташуй події в хронологічній послідовності.

• А — перехід УГА за Збруч

• Б — проголошення ЗУНР

• В — Чортківська офензива

• Г — Листопадовий зрив у Львові

Розв'язання:

Крок 1. Визнач дати кожної події. Листопадовий зрив — 1 листопада 1918 р. (найраніша подія). Проголошення ЗУНР — 13 листопада 1918 р. Чортківська офензива — червень 1919 р. Перехід УГА за Збруч — середина липня 1919 р. (найпізніша подія).

Крок 2. Упорядкуй: 1 листопада 1918 → 13 листопада 1918 → червень 1919 → липень 1919.

Відповідь: Г — Б — В — А.

Чому інші варіанти неправильні:

• Якщо поставити Б (проголошення ЗУНР) перед Г (Листопадовий зрив), це помилка, адже зрив відбувся 1 листопада, а закон про ЗУНР — 13 листопада.

• Якщо поставити В (Чортківська офензива) після А (перехід за Збруч), це помилка: офензива була в червні, а перехід — у липні 1919 р.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за картосхемою

Завдання: на картосхемі заштриховано територію, що охоплює Східну Галичину зі Львовом, Північну Буковину з Чернівцями та Закарпаття. Яку державу позначено?

Розв'язання:

Згадай, які землі проголосила своїми ЗУНР у Тимчасовому основному законі від 13 листопада 1918 р.: Східна Галичина (Львів), Північна Буковина (Чернівці), Закарпаття (Ужгород, Хуст). Саме цю територію описано в завданні.

Відповідь: Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Чому інші варіанти неправильні:

• УНР за III Універсалом (листопад 1917 р.) охоплювала центральні й східні українські землі, але не Галичину, Буковину чи Закарпаття.

• Українська Держава гетьмана Скоропадського (1918 р.) — це Лівобережжя, Правобережжя й південь України, без західних земель.

• Королівство Руське — назва Галицько-Волинської держави XIII–XIV ст., не пов'язана з подіями 1918 р.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді: персоналія

Завдання: хто очолював Українську Національну Раду ЗУНР?

Розв'язання:

Українська Національна Рада була законодавчим органом ЗУНР. Її президентом (головою) обрали Євгена Петрушевича. Це підкреслена персоналія програми НМТ — її треба знати обов'язково.

Відповідь: Є. Петрушевич.

Чому інші варіанти неправильні:

• К. Левицький — голова Державного секретаріату (уряду), а не УНРади.

• Д. Вітовський — керівник Листопадового зриву й державний секретар військових справ.

• С. Петлюра — діяч УНР (Головний отаман), не пов'язаний із ЗУНР.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді за описом події

Завдання: «Українська галицька армія прорвала польський фронт біля Чорткова й просунулася до Львова, але через брак набоїв відступила». Коли це сталося?

Розв'язання:

Опис точно відповідає Чортківській офензиві — наступу УГА в червні 1919 року під командуванням генерала О. Грекова. Наступ був успішним (120–150 км), але зупинився через брак набоїв.

Відповідь: червень 1919 р.

Чому інші варіанти неправильні:

• Листопад 1918 р. — це час Листопадового зриву й втрати Львова, а не наступу від Чорткова.

• Липень 1919 р. — це час переходу УГА за Збруч, а не наступу.

• Квітень 1920 р. — це час Варшавської угоди, ЗУНР уже не існувала як самостійна сила.

На НМТ з історії України тема ЗУНР і українсько-польської війни часто містить пастки, які можуть коштувати балів. Розгляньмо найпоширеніші помилки.

• Плутати дати: 1 листопада 1918 р. — Листопадовий зрив у Львові, 13 листопада — проголошення ЗУНР (Тимчасовий основний закон). Запам'ятай: зрив — це захоплення влади у Львові, а проголошення ЗУНР — це ухвалення конституційного закону за 12 днів потому.

• Плутати посади: Є. Петрушевич — президент УНРади (з червня 1919 р. — диктатор), К. Левицький — голова Державного секретаріату, Д. Вітовський — керівник зриву й державний секретар військових справ. Не переплутай їхні ролі.

• Вважати Чортківську офензиву поразкою: Це успішний наступ УГА в червні 1919 р., який зупинився через брак набоїв. Він не був поразкою — УГА прорвала фронт і просунулася на 120–150 км.

• Вважати, що Буковина ввійшла до ЗУНР: Рішення Буковинського народного віча (3 листопада 1918 р.) не здійснилося через румунську окупацію 11 листопада 1918 р.

• Вважати, що УГА воювала з Польщею до 1920 р.: У липні 1919 р. УГА перейшла за Збруч на територію УНР. Подальші бої УГА відбувалися вже в іншому контексті.

• Плутати Хустський конгрес з Трудовим конгресом: Хустський конгрес (Закарпаття, 21 січня 1919 р.) ухвалив возз'єднання Закарпаття з Україною. Трудовий конгрес у Києві (23–28 січня 1919 р.) — представницький орган відновленої УНР із делегатів від селян, робітників, трудової інтелігенції та Західної області УНР. Не плутай ці події.

Тема ЗУНР і українсько-польської війни входить до теми 22 програми НМТ з історії України. Розгляньмо, як саме її перевіряють.

Що треба знати з програми

• Дати: «1 листопада 1918 — Листопадовий зрив у Львові», «13 листопада 1918 — проголошення ЗУНР». Це обов'язкові дати теми 22.

• Персоналії: Є. Петрушевич (підкреслений — треба знати обов'язково) і Д. Вітовський.

• Поняття: «Чортківська офензива» — обов'язкове поняття програми.

• Програма також називає український рух на Буковині й Закарпатті — Буковинське народне віче (3 листопада 1918 р.) і Хустський конгрес (21 січня 1919 р.).

Картосхема на НМТ

Програма вимагає показувати воєнні дії 1918–1921 рр. на картосхемі. У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року картосхему мають завдання 1, 4 і 16. ЗУНР на картосхемі впізнаємо за містами: Львів, Чернівці, Ужгород. Якщо бачиш на карті ці три міста в межах однієї заштрихованої території — це ЗУНР.

Типи завдань і бали

• Послідовність (завдання 25–27): 3 бали за весь правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20): 1 бал. Посаду діяча чи подію впізнаємо за описом.

Порада: коли бачиш у завданні опис «українські військові зайняли Львів у ніч на 1 листопада 1918 р.» — це Листопадовий зрив. Коли «ухвалено Тимчасовий основний закон» — це проголошення ЗУНР (13 листопада). Коли «наступ від Чорткова» — це Чортківська офензива (червень 1919).

• 1 листопада 1918 — Листопадовий зрив (Д. Вітовський); 13 листопада — проголошення ЗУНР.

• Є. Петрушевич — президент УНРади, К. Левицький — голова Державного секретаріату.

• Закони про мову, освіту, землю; Українська галицька армія.

• Листопад 1918 — втрата Львова; червень 1919 — Чортківська офензива; липень 1919 — УГА за Збручем.

• Буковина — віче 3.11.1918 і румунська окупація; Закарпаття — Хустський конгрес 21.01.1919 і Чехо-Словаччина.