XX з’їзд КПРС і десталінізація в Україні

5 березня 1953 р. помер Йосип Сталін — багаторічний керівник СРСР, чиє ім'я стало символом тоталітарного режиму. Його смерть відкрила період боротьби за владу в радянському керівництві. Спочатку встановилося так зване «колективне керівництво»: найвпливовішими постатями стали голова Ради міністрів Георгій Маленков, міністр внутрішніх справ Лаврентій Берія та секретар ЦК КПРС Микита Хрущов.

Уже в червні 1953 р. Л. Берію заарештували за звинуваченням у шпигунстві та змові з метою захоплення влади. У грудні 1953 р. його розстріляли. Це усунуло найпотужнішого конкурента М. Хрущова. У вересні 1953 р. Микиту Хрущова обрали першим секретарем ЦК КПРС — це була ключова посада в партії, що давала змогу контролювати весь апарат.

Зміни в керівництві УРСР

Події в Москві безпосередньо вплинули на Україну. У червні 1953 р. першого секретаря ЦК КПУ Леоніда Мельникова зняли з посади. Офіційна причина — «перекручення національної політики» в західних областях, тобто надто жорстка русифікація та репресії. На його місце призначили Олексія Кириченка (1953–1957). Він став першим українцем на посаді першого секретаря ЦК Компартії України — до нього республіку очолювали переважно росіяни або діячі, прислані з Москви.

Перші ліберальні кроки

Нове керівництво намагалося дистанціюватися від сталінських репресій. У 1953 р. оголосили амністію — звільнили частину в'язнів, зокрема тих, хто відбував покарання за неполітичні злочини. Було звільнено фігурантів «справи лікарів» — сфабрикованої 1953 р. справи про нібито змову лікарів-євреїв, які мали вбити радянське керівництво. Розпочався перегляд окремих справ незаконно репресованих.

Важливим кроком стало обмеження влади органів держбезпеки. У 1954 р. замість Міністерства державної безпеки (МДБ) утворили Комітет державної безпеки (КДБ СРСР) — його повноваження звузили порівняно зі сталінськими часами, хоча він лишався потужним репресивним органом.

1954 р. став особливим для України: широко відзначали 300-річчя Переяславської ради (1654), а 19 лютого 1954 р. Кримську область передали зі складу РРФСР до УРСР. Цими заходами нове керівництво шукало підтримки в Україні, намагаючись закріпити лояльність республіки.

14–25 лютого 1956 р. в Москві відбувся XX з'їзд Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС). Це був перший з'їзд після смерті Й. Сталіна, і від нього очікували визначення нового курсу. Однак справжньою сенсацією стало те, що відбулося на закритому засіданні 25 лютого.

Закрита доповідь М. Хрущова

25 лютого 1956 р. на закритому засіданні (без участі іноземних делегацій і преси) Микита Хрущов виголосив доповідь «Про культ особи та його наслідки». У ній уперше на офіційному рівні засудили масові репресії 1930–1950-х років, катування, прорахунки Й. Сталіна на початку Другої світової війни та депортації цілих народів. Хрущов, зокрема, зазначив, що українців не виселили лише тому, що їх було «забагато» і не було куди висилати.

Культ особи — це звеличення однієї людини як непогрішного вождя, якому приписують усі успіхи й ніколи не ставлять у провину помилок. Хрущов навів численні факти: розстріли партійних діячів, фабрикація справ, нищення військових кадрів у 1937–1938 рр., що послабило армію напередодні війни.

Як поширювали доповідь

Доповідь не надрукували в СРСР — її лише зачитували на закритих партійних зборах по всій країні. У відкритий друк вона не потрапила; в СРСР її опублікували лише 1989 р., за часів «перебудови». 30 червня 1956 р. ЦК КПРС ухвалив постанову «Про подолання культу особи та його наслідків», яка пом'якшила гострі оцінки доповіді.

Межі критики

Хрущов критикував особисто Й. Сталіна та Л. Берію, але не ставив під сумнів саму радянську систему, комуністичну ідеологію чи роль партії. Про Голодомор 1932–1933 рр., колективізацію, репресії проти безпартійних селян та інтелігенції в доповіді не згадували. Таким чином, критика була дозованою й контрольованою.

Дата для НМТ: 1956 р. — XX з'їзд КПРС, засудження культу особи Й. Сталіна.

Десталінізація — це процес подолання наслідків культу особи Й. Сталіна: засудження масових репресій, реабілітація незаконно засуджених, пом'якшення політичного режиму. Лібералізація — послаблення державного контролю над суспільним життям, що стало можливим після смерті Сталіна.

Політична реабілітація

Політична реабілітація — це відновлення доброго імені та прав незаконно репресованих людей. У 1950-х роках в УРСР реабілітували багато тисяч осіб, частину з них — посмертно. Однак реабілітація не була всеосяжною: вояків Української повстанської армії (УПА) та учасників Організації українських націоналістів (ОУН) не реабілітували. Також не переглядали справи селян, репресованих під час колективізації.

Повернення засланих

З 1955–1956 років родини депортованих почали звільняти зі спецпоселень. Частина засланих українців повернулася додому, однак у західні області дозволили повернутися не всім. Кримських татар звільнили з режиму спецпоселення 1956 р., але без права повернутися до Криму — це питання стало основою кримськотатарського національного руху.

Розширення прав союзних республік

У 1957 р. союзним республікам передали частину повноважень у сфері законодавства: право ухвалювати кримінальний і цивільний кодекси, регулювати судоустрій, вирішувати питання адміністративно-територіального устрою. Це був крок до децентралізації, хоча ключові важелі влади — армія, зовнішня політика, важка промисловість — лишалися в Москви. Господарські права УРСР розширили пізніше, під час реформ М. Хрущова.

Поняття «відлига»

«Відлига» — це назва періоду 1953–1964 років, коли в СРСР відбулася часткова лібералізація суспільного життя. Назва походить від однойменної повісті Іллі Еренбурга «Відлига» (1954), яка символізувала потепління після сталінських морозів. Відлига принесла послаблення цензури, пожвавлення культурного життя, появу нових літературних і мистецьких течій, однак усі ці зміни лишалися в межах комуністичної системи.

Попри часткову лібералізацію, «відлига» мала чіткі межі, які визначалися збереженням радянської системи. Однопартійна система й монополія КПРС на владу залишалися недоторканними. Цензура лише послабилася, але не зникла: вільні вибори, створення інших партій чи незалежна преса лишалися неможливими.

Угорська революція 1956 р.

Найяскравішим свідченням меж «відлиги» стало придушення Угорської революції в жовтні–листопаді 1956 р. Радянські війська вторглися в Угорщину й жорстоко придушили повстання, яке вимагало демократизації та виходу з Варшавського договору. Частину військ перекинули через територію Закарпаття, що безпосередньо зачепило Україну. Ця подія стала сигналом: лібералізація має межі, і будь-яка спроба вийти за рамки системи буде придушена силою.

Переслідування інакодумців

Хоча репресії пом'якшали, переслідування інакодумців тривали. 1961 р. відбулася «справа юристів» — суд над членами Української робітничо-селянської спілки (УРСС), яких звинуватили в антирадянській діяльності. Тривала антирелігійна кампанія: закривали церкви, переслідували віруючих. 1962 р. в Новочеркаську (РРФСР) розстріляли робітників, які протестували проти підвищення цін.

Непослідовність М. Хрущова

Микита Хрущов сам був причетний до сталінських репресій 1930-х років, коли обіймав керівні посади в Україні. Критика культу Й. Сталіна поєднувалася з новим звеличенням самого Хрущова — формувався новий культ особи. 1964 р. Хрущова усунули з усіх посад, і «відлига» скінчилася, поступившись місцем періоду «застою» (1965–1985).

Запам'ятай: «відлига» — це не демократія, а лише часткове пом'якшення режиму в межах радянської системи.

Приклад 1. Завдання «3 з 7»: ознаки десталінізації

Завдання: Які три явища характеризують десталінізацію в УРСР?

Крок 1. Згадай, що таке десталінізація: це подолання наслідків культу особи Й. Сталіна, що включало засудження репресій, реабілітацію, пом'якшення режиму.

Крок 2. Визнач, які з перелічених явищ відповідають цьому визначенню. Реабілітація частини жертв політичних репресій — безпосередній прояв десталінізації. Повернення частини засланих — також, адже депортованих почали звільняти зі спецпоселень. Розширення прав союзних республік — ще одна ознака: у 1957 р. республікам передали частину законодавчих повноважень.

Крок 3. Відкинь те, чого не було: запровадження багатопартійності (КПРС зберегла монополію), скасування цензури (вона лише послабилася), легалізація УГКЦ (церкву легалізували лише 1989 р.), вихід УРСР зі складу СРСР (це сталося 1991 р.).

Відповідь: реабілітація частини жертв політичних репресій, повернення частини засланих, розширення прав союзних республік.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за уривком документа

Завдання: Прочитайте уривок: «…чуже духові марксизму-ленінізму звеличувати одну особу, робити з неї надлюдину, яка все знає й ніколи не помиляється…». З якою подією пов'язаний цей документ?

Крок 1. Визнач, про що йдеться: уривок критикує «звеличення однієї особи» — це критика культу особи.

Крок 2. Згадай, коли вперше на офіційному рівні засудили культ особи Й. Сталіна — на XX з'їзді КПРС у лютому 1956 р. в доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки».

Крок 3. Перевір інші варіанти: ухвалення Конституції УРСР (1978) — не пов'язане з критикою культу; усунення М. Хрущова (1964) — навпаки, кінець «відлиги»; початок «перебудови» (1985) — інший період.

Відповідь: XX з'їзд КПРС (1956).

Приклад 3. Вибір однієї відповіді: поняття «політична реабілітація»

Завдання: Що означає поняття «політична реабілітація»?

Крок 1. Згадай визначення: політична реабілітація — це відновлення доброго імені та прав незаконно репресованих.

Крок 2. Відкинь дистрактори: звеличення вождя — це культ особи; передача підприємств у підпорядкування республік — розширення прав республік; звільнення кримінальних в'язнів за амністією — амністія 1953 р., а не реабілітація.

Відповідь: відновлення доброго імені й прав незаконно репресованих.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді: межі «відлиги»

Завдання: Яка подія засвідчила межі «відлиги»?

Крок 1. Згадай, що «відлига» мала межі: однопартійність, цензура, придушення антирадянських виступів силою.

Крок 2. Придушення Угорської революції 1956 р. — найяскравіший приклад: радянські війська вторглися в Угорщину й придушили повстання, яке вимагало демократизації.

Крок 3. Інші варіанти не підходять: XX з'їзд КПРС — початок десталінізації; реабілітація жертв репресій — прояв лібералізації; заснування Клубу творчої молоді «Сучасник» — культурне явище «відлиги».

Відповідь: придушення Угорської революції 1956 р.

• Вважати, що доповідь «Про культ особи та його наслідки» 1956 р. надрукували для всіх. Насправді її зачитували на закритих партійних зборах, а опублікували в СРСР лише 1989 р.

• Думати, що XX з'їзд засудив радянську систему. Насправді засудили культ Й. Сталіна й «порушення законності», а не комуністичний режим загалом.

• Вважати, що реабілітували всіх репресованих. Вояків УПА, учасників ОУН і багатьох селян, репресованих під час колективізації, не реабілітували.

• Плутати «відлигу» (1953–1964) із «застоєм» (1965–1985). Це різні періоди: «відлига» — часткова лібералізація, «застій» — посилення консерватизму.

• Вважати придушення Угорської революції 1956 р. проявом лібералізації. Навпаки, це межа «відлиги»: радянське керівництво силою придушило демократичні вимоги.

• Плутати XX з'їзд КПРС (1956) з XIX з'їздом (1952). На XIX з'їзді ВКП(б) перейменували на КПРС, а на XX з'їзді засудили культ особи Сталіна.

Тема 28 програми НМТ з історії України охоплює десталінізацію та «відлигу». Ключова дата: 1956 р. — XX з'їзд КПРС, засудження культу особи. Обов'язкові для запам'ятовування поняття: «десталінізація», «культ особи», «лібералізація», «політична реабілітація», «відлига».

Формати завдань

Завдання «3 з 7» (номери 28–30 у тесті): серед семи варіантів потрібно обрати три правильні. 1 бал нараховують за кожен правильно вказаний варіант, максимум — 3 бали. Якщо позначено менше ніж три або є помилкові вибори, бали нараховують лише за правильні.

У демоваріанті НМТ 2026 р. завдання 18 — вибір однієї відповіді за карикатурами (тема 28). Завдання 24 на відповідність поєднує поняття з періодами тем 27, 28, 29 і 31–32.

Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) — 1 бал за кожне. Стимулом може бути уривок документа, карикатура або таблиця.

Стратегія виконання

У завданнях «3 з 7» спочатку визнач, які три варіанти безсумнівно належать до десталінізації. Пам'ятай: десталінізація не означала демократизації — багатопартійність, скасування цензури, легалізація заборонених організацій не були її ознаками. У завданнях на відповідність звертай увагу на хронологію: «відлига» — 1953–1964, «застій» — 1965–1985.

• 5 березня 1953 — смерть Й. Сталіна; з 1953 р. КПУ очолив О. Кириченко — перший українець на цій посаді.

• Лютий 1956 — XX з'їзд КПРС: доповідь М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки».

• Десталінізація: реабілітація частини жертв репресій, повернення частини засланих, розширення прав союзних республік.

• «Відлига» (1953–1964) — часткова лібералізація суспільного життя.

• Межі «відлиги»: однопартійність, цензура, придушення Угорської революції 1956 р.