УВО та ОУН: націоналістичний рух міжвоєнного періоду

У серпні 1920 року в Празі постала Українська військова організація (УВО) — підпільна структура, що об'єднала колишніх старшин армії Української Народної Республіки, Січових стрільців та Української Галицької Армії. Ці ветерани визвольних змагань 1917–1921 років не прийняли поразки й вирішили продовжити боротьбу за незалежну соборну Україну в підпіллі.

З 1921 року УВО очолив Євген Коновалець — колишній командир корпусу Січових стрільців, харизматичний військовий діяч. Під його проводом організація розгорнула активну діяльність: бойкот польського перепису населення 1921 року та виборів 1922 року, саботажні акції, а також атентати. Найвідоміший з них — невдалий замах Степана Федака на Юзефа Пілсудського у Львові 1921 року.

Уже з 1922 року Євген Коновалець перебував в еміграції — жив у Берліні, Женеві, Римі, звідки керував мережею УВО. Організація діяла конспіративно, але водночас навколо неї формувалося молоде покоління націоналістів. У 1920-х роках виникли молодіжні націоналістичні групи: Група української національної молоді (Прага), Легія українських націоналістів (Подєбради), Союз української націоналістичної молоді (Львів). 1927 року ці групи об'єдналися в Провід українських націоналістів (ПУН) на чолі з Євгеном Коновальцем, що став передвісником майбутньої ОУН.

28 січня — 3 лютого 1929 року у Відні відбувся I Конгрес українських націоналістів, на якому було утворено Організацію українських націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрали Євгена Коновальця. Саме 1929 рік є програмною датою для НМТ — запам'ятай її. УВО поступово влилася в ОУН, і нова організація стала єдиним центром українського націоналістичного руху.

Інтегральний націоналізм

Ідеологією ОУН став інтегральний націоналізм. Його суть: нація — найвища цінність, а незалежна соборна держава — мета, яку треба здобути власними силами й усіма засобами, включно з революційною боротьбою. Ця ідеологія заперечувала класовий поділ суспільства (на відміну від комунізму) і не визнавала легальної парламентської діяльності як основного методу боротьби.

Найвпливовішим ідеологом українського націоналізму був Дмитро Донцов. У 1926 році він видав книжку «Націоналізм», де обґрунтував концепцію «чинного націоналізму». Донцов редагував журнал «Вісник» і мав величезний вплив на молоде покоління. Важливо: Донцов ніколи не вступав до ОУН і не обіймав у ній жодних посад — він був ідеологом, а не організатором. Іншим теоретиком був Микола Сціборський, який у праці «Націократія» розробив концепцію державного устрою майбутньої України.

У 1929 році Степан Ленкавський написав «Декалог українського націоналіста» — кодекс із 10 заповідей, які мав виконувати кожен член ОУН. Найвідоміша з них: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї». Ця максима відображала граничний радикалізм і готовність до самопожертви, що стали визначальними рисами руху.

На початку 1930-х років у лавах ОУН виросло нове покоління — молоді радикали, які прагнули рішучих дій. У 1933 році крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях став Степан Бандера. До його найближчого оточення входили Роман Шухевич, Микола Лебідь, Ярослав Стецько — люди, які згодом відіграли ключову роль в історії України.

Експропріації

Для фінансування своєї діяльності ОУН вдавалася до експропріацій — нападів на державні пошти й банки. Найгучнішою стала акція 1932 року в Городку, коли члени ОУН напали на пошту. Організаторів Дмитра Данилишина і Василя Біласа схопили й стратили. Ці напади давали кошти на зброю, друк листівок, утримання підпілля.

Атентати

ОУН застосовувала атентати як засіб політичного тиску. 1933 року Микола Лемик убив у Львові радянського дипломата — так ОУН протестувала проти Голодомору в радянській Україні. Найрезонанснішим став атентат 15 червня 1934 року у Варшаві, коли члени ОУН убили міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Цей акт мав на меті помсту за пацифікацію Галичини й продемонструвати силу організації.

Відповідь польської влади

Польська влада відповіла масовими арештами й у 1934 році створила концтабір у Березі Картузькій, куди без суду відправляли українських націоналістів. У 1935–1936 роках відбулися два гучні судові процеси: Варшавський (за вбивство Перацького) і Львівський (загалом за діяльність ОУН). Степана Бандеру та його соратників засудили до страти, яку згодом замінили на довічне ув'язнення. Ці процеси мали несподіваний для польської влади ефект: вони зробили ОУН і Бандеру відомими на всю Європу.

23 травня 1938 року в Роттердамі (Нідерланди) від рук агента НКВС загинув Євген Коновалець. Убивця, Павло Судоплатов, передав Коновальцеві коробку цукерок, у якій було заховано вибухівку. Це вбивство було сплановане радянськими спецслужбами, які вважали Коновальця небезпечним супротивником через його здатність об'єднувати український націоналістичний рух.

Після загибелі Коновальця провід ОУН очолив Андрій Мельник. Його кандидатуру затвердив II Великий збір ОУН у Римі 1939 року. Мельник, як і Коновалець, належав до старшого покоління — колишніх старшин армії УНР, і перебував в еміграції. Він орієнтувався на тісну співпрацю з європейськими державами, зокрема Німеччиною.

Молоді крайовики на чолі зі Степаном Бандерою, які діяли безпосередньо в Галичині, не погоджувалися з курсом еміграційного Проводу. Вони вважали тактику Мельника надто поміркованою й вимагали негайної революційної боротьби. Конфлікт поколінь, протистояння між еміграцією і краєм, суперечки щодо методів боротьби та зовнішньої орієнтації призвели до розколу.

1940 року ОУН остаточно розкололася на дві частини: ОУН(б) — бандерівці, «революційна» течія на чолі зі Степаном Бандерою, та ОУН(м) — мельниківці, яких очолив Андрій Мельник. Цей розкол послабив український націоналістичний рух напередодні німецько-радянської війни, але обидві фракції продовжили боротьбу за незалежність України.

Приклад 1. Відповідність «діяч — роль»

У завданнях 21–24 НМТ ти можеш отримати логічну пару: чотири діячі ліворуч і п'ять ролей праворуч (одна зайва). Розв'яжемо такий приклад.

Умова: Установи відповідність між діячем та його роллю в українському націоналістичному русі.

Розв'язання:

• 1 — А. Євген Коновалець очолив УВО з 1921 року, а з 1929 року — Провід ОУН. Загинув 1938 року в Роттердамі.

• 2 — Б. Дмитро Донцов — ідеолог, автор «Націоналізму» (1926), до ОУН не вступав.

• 3 — В. Степан Бандера — крайовий провідник ОУН з 1933 р., засуджений на Варшавському (1935–1936) і Львівському (1936) процесах.

• 4 — Г. Андрій Мельник очолив Провід ОУН після загибелі Коновальця, лідер ОУН(м) після розколу 1940 р.

• Д — зайва. Це роль діяча легальної партії УНДО, а не підпільної ОУН.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 2. Відповідність «подія — рік»

Умова: Установи відповідність між подією та роком, коли вона відбулася.

Розв'язання:

• 1 — А. УВО створено в серпні 1920 року в Празі.

• 2 — Б. I Конгрес українських націоналістів відбувся 28 січня — 3 лютого 1929 року у Відні.

• 3 — В. Броніслава Перацького вбито 15 червня 1934 року у Варшаві.

• 4 — Г. Євгена Коновальця вбито 23 травня 1938 року в Роттердамі.

• Д — зайва. 1925 рік — утворення УНДО (легальної партії), не пов'язаної з підпільним рухом.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за біографією

Умова: Про кого йдеться? Командир Січових стрільців, голова УВО й першого Проводу ОУН, загинув 1938 року від рук агента НКВС.

Варіанти відповідей:

• Андрій Мельник

• Степан Бандера

• Дмитро Донцов

• Євген Коновалець

Розв'язання: Командиром Січових стрільців був саме Євген Коновалець. Він очолив УВО з 1921 року, а з 1929 року — Провід ОУН. Загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі від вибухівки, переданої агентом НКВС Павлом Судоплатовим.

Чому інші варіанти неправильні:

• Андрій Мельник очолив Провід ОУН після 1938 року, не був командиром Січових стрільців.

• Степан Бандера був крайовим провідником ОУН, засуджений на Варшавському процесі, не загинув 1938 року.

• Дмитро Донцов — ідеолог, не вступав до ОУН, не командував Січовими стрільцями.

Відповідь: Євген Коновалець.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді — інтегральний націоналізм

Умова: Що було характерним для ідеології інтегрального націоналізму?

Варіанти відповідей:

• ставка лише на легальну парламентську діяльність

• ідея класової боротьби й диктатури пролетаріату

• прагнення автономії у складі Польщі

• визнання нації найвищою цінністю й боротьба за державу всіма засобами

Розв'язання: Інтегральний націоналізм проголошував націю найвищою цінністю, а незалежну соборну державу — метою, яку треба здобути власними силами, зокрема через революційну боротьбу. Він заперечував і класовий підхід (комунізм), і легальну парламентську діяльність (УНДО), і автономію в складі іншої держави.

Чому інші варіанти неправильні:

• Легальна парламентська діяльність — тактика УНДО, а не ОУН.

• Класова боротьба й диктатура пролетаріату — ідеї комунізму, які інтегральний націоналізм відкидав.

• Автономія у складі Польщі — мета поміркованих партій, а не ОУН, яка боролася за незалежність.

Відповідь: визнання нації найвищою цінністю й боротьба за державу всіма засобами.

• Плутати дати: УВО — 1920, УНДО — 1925, ОУН — 1929. Запам'ятай: УВО створено в серпні 1920 року в Празі. УНДО (легальна партія) — 1925 року. ОУН — 1929 року на I Конгресі у Відні.

• Вважати, що ОУН утворили у Львові. I Конгрес українських націоналістів відбувся у Відні (Австрія), а не у Львові. Це важливо, бо польська влада не дозволила б такого зібрання в Галичині.

• Вважати Д. Донцова головою ОУН. Дмитро Донцов — ідеолог «чинного націоналізму», автор книжки «Націоналізм» (1926). Він ніколи не вступав до ОУН і не обіймав у ній жодних посад. Головою Проводу ОУН був Євген Коновалець (1929–1938), а після нього — Андрій Мельник.

• Пов'язувати розкол ОУН з 1929 чи 1938 роком. Розкол на ОУН(б) і ОУН(м) стався 1940 року. Причини: конфлікт поколінь, суперечки між еміграційним Проводом і крайовиками, різні погляди на тактику й зовнішню орієнтацію.

• Вважати вбивцю Є. Коновальця польським агентом. Євгена Коновальця вбив 23 травня 1938 року в Роттердамі агент НКВС Павло Судоплатов. Це була операція радянських спецслужб, а не польських.

• Приписувати ОУН легальну парламентську діяльність. Легальна парламентська діяльність — метод УНДО (Українського національно-демократичного об'єднання). ОУН була підпільною революційною організацією, яка використовувала експропріації, атентати, саботаж і пропаганду.

Ця тема належить до теми 25 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про перевірку:

• Дата 1929 — ОУН. Це програмна дата, яку можуть запитати в завданні на відповідність або у виборі однієї відповіді.

• Персоналія Є. Коновалець. У програмі його прізвище підкреслене — це означає, що він може пропонуватися для візуального розпізнавання (за портретом). Знай його біографію за етапами: командир Січових стрільців → голова УВО → голова Проводу ОУН → загибель 1938 року.

• Поняття «інтегральний націоналізм». Можуть перевірити як знання терміна — нація як найвища цінність, боротьба всіма засобами.

• Уміння — характеризувати течії національного руху. Розрізняй легальну (УНДО) й підпільну (УВО — ОУН) течії.

Формат завдань

• Відповідність (завдання 21–24): «організація — рік — лідер». До 4 балів. Одна буква з п'яти зайва. Наприклад, чотири діячі ліворуч і п'ять ролей праворуч.

• Завдання 30 — «3 з 7»: У демоваріанті 2026 року це завдання про біографію діяча за фото (теми 29, 30). Біографію Є. Коновальця варто знати за етапами — це може стати в пригоді.

Стратегія підготовки

Найважливіше — розрізняти дві течії українського національного руху в міжвоєнній Польщі:

• 1920 — УВО (Є. Коновалець): збройне підпілля ветеранів визвольних змагань, методи — бойкот, саботаж, атентати.

• 1929 — ОУН, I Конгрес у Відні; ідеологія — інтегральний націоналізм (нація — найвища цінність); Д. Донцов — ідеолог «чинного націоналізму», до ОУН не вступав.

• Методи ОУН: експропріації (напад на пошту в Городку, 1932), атентати (убивство Б. Перацького, 1934), саботаж, пропаганда.

• 1935–1936 — Варшавський і Львівський процеси: С. Бандеру засуджено до страти, замінено довічним ув'язненням.

• 1938 — убивство Є. Коновальця агентом НКВС П. Судоплатовим у Роттердамі; провід ОУН очолив А. Мельник.

• 1940 — розкол на ОУН(б) (С. Бандера) і ОУН(м) (А. Мельник): причини — конфлікт поколінь, еміграції й краю, суперечки щодо тактики.