Шістдесятники

Шістдесятники — це покоління творчої молоді кінця 1950-х – 1960-х років: поети, прозаїки, літературні критики, художники, режисери. Вони сформувалися в добу «відлиги» після XX з’їзду КПРС (1956), коли критика культу особи Й. Сталіна відкрила можливість говорити про правду історії та свободу творчості. Назву «шістдесятники» вони дістали за роком свого входження в культуру — 1960-ті.

Цінності покоління

Шістдесятники сповідували кілька ключових цінностей:

• правда про минуле — повернення забутих і заборонених імен діячів української культури, зокрема «Розстріляного відродження» 1920–1930-х років;

• свобода творчості — право митця говорити власним голосом, не озираючись на ідеологічні штампи соцреалізму;

• гідність людини — повага до особистості, право на власну думку;

• любов до рідної мови й культури — відродження української мови в публічному просторі, захист від русифікації.

На відміну від пізніших дисидентів, шістдесятники спочатку діяли легально, у межах радянської системи: друкувалися в журналах, виступали на літературних вечорах, критикували русифікацію й бюрократію, але не закликали до повалення влади. Їхнє новаторство виявилося в сміливих образах і формах у поезії, у «поетичному кіно» (фільми С. Параджанова, Ю. Іллєнка), у монументальному мистецтві.

Від середини 1960-х років, коли влада посилила тиск, частина шістдесятників перейшла до дисидентського руху. Однак саме шістдесятники заклали основу для українського культурного відродження, яке тривало попри репресії.

Шістдесятники — це не абстрактне поняття, а конкретні люди, чиї імена варто знати для НМТ. Кожен із них зробив свій внесок в українську культуру й зазнав переслідувань. Розгляньмо найважливіших представників.

Поети

Ліна Костенко (нар. 1930) — найвідоміша поетеса-шістдесятниця. Її перші збірки «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958) і «Мандрівки серця» (1961) одразу привернули увагу свіжістю й щирістю. З 1960-х років її книжки забороняли, і вона на довгі роки пішла в «самвидав» і «тиху» творчість. Вершиною її доробку став роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) — про легендарну народну співачку XVII століття.

Василь Симоненко (1935–1963) — поет і журналіст родом із Полтавщини (с. Біївці на Лубенщині), працював у черкаських газетах. Його збірка «Тиша і грім» (1962) містить вірші, які стали крилатими: «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина?». Найгостріші твори Симоненка не пропускала цензура, тому вони ширилися в самвидаві. Його трагічна смерть у 28 років зробила його символом усього покоління.

Іван Драч (1936–2018) — поет, автор збірки «Соняшник» (1962). Його поезія вирізнялася метафоричністю й філософською глибиною. Згодом він став одним із засновників Народного Руху України.

Микола Вінграновський (1936–2004) — поет, актор і кінорежисер, учень Олександра Довженка. Його збірка «Атомні прелюди» (1962) засвідчила появу нового голосу в українській поезії. Як режисер він створив фільми «Берег надії» та «Климко».

Критики й публіцисти

Євген Сверстюк (1928–2014) — літературний критик, есеїст, публіцист. Його статті про українську літературу й національне відродження мали великий вплив на молодь. У січні 1972 року його заарештували, а 1973 року засудили до 7 років таборів і 5 років заслання.

Іван Світличний (1929–1992) — літературний критик і перекладач. Його київська квартира стала справжнім осередком шістдесятників — там збиралися поети, художники, режисери, обговорювали нові твори й ділилися забороненою літературою. У січні 1972 року його заарештували, а 1973 року засудили до 7 років таборів і 5 років заслання.

Художниця

Алла Горська (1929–1970) — художниця-монументалістка, одна з організаторок Клубу творчої молоді «Сучасник». Вона створила вітраж «Шевченко. Мати» (1964) в Київському університеті, який влада знищила як «ідейно ворожий». Загинула за нез’ясованих обставин 28 листопада 1970 року.

Василь Стус (1938–1985) — поет, який належить до цього ж покоління. Його ім’я підкреслене в програмі НМТ. Він пройшов шлях від шістдесятника до дисидента: 1965 року за протест на прем’єрі «Тіней забутих предків» відрахований з аспірантури, 1972 року вперше заарештований, 1979 року повернувся до Києва, 1980 року заарештований удруге, загинув у таборі 1985 року. Детальніше про його дисидентський шлях — у розділі про «застій».

Клуб творчої молоді «Сучасник» — одна з ключових дат програми НМТ (1959). Його заснували в Києві 1959 року, і він став центром легальної культурної діяльності шістдесятників. Очолив клуб режисер Лесь Танюк, а серед активістів були Алла Горська, Василь Симоненко, Іван Драч, Євген Сверстюк. Подібні клуби виникали й в інших містах України.

Форми діяльності

«Сучасник» проводив літературні вечори й дискусії, виставки молодих художників, театральні вистави. Особливе значення мало відродження українських народних традицій: колядок і вертепів, які в радянський час були під забороною. Щороку 22 травня активісти клубу збиралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві для вшанування Кобзаря — це стало своєрідною традицією.

Пошук поховань жертв НКВС

У 1962–1963 роках Василь Симоненко, Алла Горська й Лесь Танюк здійснили сміливий крок: вони знайшли місця таємних поховань жертв НКВС у Биківні, на Лук’янівському кладовищі в Києві та у Василькові. Зібравши докази, вони звернулися до міської влади з меморандумом, вимагаючи вшанувати пам’ять розстріляних. Це був один із перших випадків публічного порушення теми сталінських репресій в Україні.

Закриття клубу

1964 року під тиском влади Клуб творчої молоді «Сучасник» закрили. Його учасників почали переслідувати: звільняли з роботи, виключали зі спілок, закривали шлях до друку. Закриття клубу стало сигналом того, що «відлига» закінчується, а влада більше не терпітиме навіть легальної культурної діяльності, яка виходить за рамки соцреалізму.

Після нетривалої «відлиги» влада почала посилювати тиск на творчу інтелігенцію. У березні 1963 року відбулася зустріч Микити Хрущова з інтелігенцією, на якій він розгромив «формалізм» і «абстракціонізм» у мистецтві. У 1963–1964 роках шістдесятникам дедалі частіше закривали шлях до друку й виставок.

Знищення вітража «Шевченко. Мати» (1964)

До 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка група художників — Алла Горська, Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук і Галина Зубченко — створили вітраж «Шевченко. Мати» в Червоному корпусі Київського університету імені Т. Шевченка. Вітраж зображував Кобзаря з матір’ю в неканонічному, символічному стилі. Адміністрація університету визнала роботу «ідейно ворожою» й знищила її. Аллу Горську виключили зі Спілки художників України.

Смерть Василя Симоненка (1963)

Василь Симоненко став одним із перших мучеників покоління. 1962 року на вокзалі в місті Сміла на Черкащині його жорстоко побили міліціонери. Після цього здоров’я поета різко погіршилося. 13 грудня 1963 року 28-річний Василь Симоненко помер. Офіційна версія — рак нирок, однак друзі й дослідники пов’язують смерть із наслідками побиття. Його похорон у Черкасах перетворився на мовчазну маніфестацію.

Загибель Алли Горської (1970)

28 листопада 1970 року у Василькові на Київщині, в будинку свекра, вбили Аллу Горську. Слідство звинуватило у вбивстві свекра І. Зарецького, тіло якого знайшли на залізниці (нібито він наклав на себе руки), однак дослідники припускають причетність КДБ до вбивства художниці. Похорон Алли Горської став мовчазним протестом — на нього прийшли сотні людей, попри стеження.

Висновок

Після завершення «відлиги» шістдесятників системно витісняли з легального культурного життя. 1965 року почалися перші арешти серед них — це стало переходом до дисидентського руху, який тривав до кінця 1980-х років. Детальніше про арешти 1965–1972 років — у розділі про «застій».

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему шістдесятників. Кожен приклад показує, як перевіряють знання персоналій, дат і понять.

Приклад 1. Відповідність «шістдесятник — внесок»

Установи відповідність між шістдесятником та його внеском в українську культуру.

Розв’язання: Зіставляємо кожного діяча з його головним здобутком. Алла Горська — художниця-монументалістка, співавторка вітража «Шевченко. Мати» (1 → А). Василь Симоненко — поет, автор збірки «Тиша і грім» (2 → Б). Іван Світличний — літературний критик, у чиїй квартирі збиралися шістдесятники (3 → В). Ліна Костенко — поетеса, авторка збірок «Проміння землі» та «Вітрила» (4 → Г). Варіант Д — зайвий, він стосується Миколи Амосова, відомого кардіохірурга.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 2. «3 з 7» — ознаки руху шістдесятників

Вибери три правильні твердження, які характеризують рух шістдесятників.

• прагнення свободи творчості й правди про минуле

• збройна боротьба проти радянської влади

• відродження української мови й культури

• створення політичних партій

• неофіційні вечори й клуби творчої молоді

• підтримка ждановщини в мистецтві

• вимога виходу УРСР зі складу СРСР

Розв’язання: Шістдесятники — легальний культурний рух, який відстоював свободу творчості, правду про минуле, відродження української мови й культури. Вони створювали неофіційні клуби (як «Сучасник») і проводили вечори. Вони не закликали до збройної боротьби, не створювали політичних партій, не підтримували ждановщину (сталінську ідеологію в культурі) і не вимагали виходу УРСР зі складу СРСР.

Відповідь: прагнення свободи творчості й правди про минуле; відродження української мови й культури; неофіційні вечори й клуби творчої молоді.

Приклад 3. Відповідність «подія — рік»

Установи відповідність між подією та роком, коли вона відбулася.

Розв’язання: Клуб «Сучасник» засновано 1959 року (1 → А). Василь Симоненко помер 13 грудня 1963 року (2 → Б). Вітраж «Шевченко. Мати» знищили 1964 року (3 → В). Алла Горська загинула 28 листопада 1970 року (4 → Г). Варіант Д (1956) — рік XX з’їзду КПРС, зайвий.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. «3 з 7» — діяльність Клубу «Сучасник»

Вибери три правильні твердження, які пов’язані з діяльністю Клубу творчої молоді «Сучасник».

• вертепи й колядки

• вечори на честь Т. Шевченка

• пошук місць поховань жертв НКВС у Биківні

• видання «Українського вісника»

• створення Української Гельсінської групи

• протест на прем’єрі «Тіней забутих предків»

• програма Української робітничо-селянської спілки

Розв’язання: Клуб «Сучасник» відроджував колядки й вертепи, проводив вечори на честь Т. Шевченка, а його активісти (Симоненко, Горська, Танюк) шукали місця поховань жертв НКВС у Биківні. «Український вісник» — самвидавчий журнал дисидентів 1970-х років. УГГ створено 1976 року. Протест на прем’єрі «Тіней забутих предків» (4 вересня 1965 р.) — реакція на першу хвилю арештів, уже після закриття «Сучасника». Програма УРСС — документ раннього дисидентського руху (1960-ті).

Відповідь: вертепи й колядки; вечори на честь Т. Шевченка; пошук місць поховань жертв НКВС у Биківні.

• Ототожнювати шістдесятників з дисидентами. Шістдесятники — легальний культурний рух кінця 1950-х – 1960-х рр. Дисиденти 1970-х рр. (зокрема УГГ) — це політичний рух, який посилився після арештів 1965–1972 рр. (перші дисидентські організації, як-от УРСС, з’явилися ще 1959 р.) Частина шістдесятників стала дисидентами, але не всі. На НМТ важливо розрізняти ці два явища.

• Датувати Клуб творчої молоді «Сучасник» 1965 роком. Запам’ятай: клуб засновано 1959 року, закрито 1964 року. 1965 — рік перших арештів шістдесятників, а не заснування клубу.

• Плутати вітраж «Шевченко. Мати» (1964) з картиною Катерини Білокур «Хата в Богданівці». Вітраж створили А. Горська, О. Заливаха, Л. Семикіна, Г. Севрук і Г. Зубченко в Червоному корпусі Київського університету. Картина К. Білокур — зовсім інший твір, написаний у 1950-х роках.

• Вважати, що Василя Симоненка розстріляли чи ув’язнили. Поет помер 13 грудня 1963 року після побиття міліціонерами на вокзалі в Смілі. Його не засуджували й не відправляли до табору. Саме трагічна смерть у 28 років зробила його символом покоління.

• Плутати Івана Драча та Івана Дзюбу. Обидва мають однаковий ініціал І., але це різні діячі. Іван Драч — поет, автор збірки «Соняшник». Іван Дзюба — літературний критик, автор праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

• Вважати шістдесятників прихильниками збройної боротьби. Шістдесятники відстоювали свої права винятково культурними, легальними засобами: через літературу, мистецтво, публічні вечори. Вони не закликали до повалення радянської влади й не створювали збройних формувань.

Тема шістдесятників входить до теми 28 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про формат перевірки.

Що саме перевіряють

• поняття «шістдесятники» — визначення й ознаки руху;

• дата 1959 — заснування Клубу творчої молоді «Сучасник» у Києві;

• персоналії: І. Світличний, А. Горська, Л. Костенко, Є. Сверстюк, Л. Танюк; підкреслені в програмі — В. Симоненко й В. Стус (можуть бути запропоновані для візуального розпізнавання).

Формати завдань

Відповідність (завдання 21–24): 4 ліві позиції, 5 правих (одна зайва). За кожну правильну пару — 1 бал, максимум 4 бали. Наприклад, установити відповідність «шістдесятник — його внесок» або «подія — рік».

«3 з 7» (завдання 28–30): 7 варіантів, серед яких 3 правильні. За кожен правильно вказаний варіант — 1 бал. Наприклад, вибрати три ознаки шістдесятників або три факти з діяльності Клубу «Сучасник».

Візуальне розпізнавання: У демоваріанті 2026 року завдання 30 перевіряє біографію діяча за фото (теми 29, 30). Пояснювальна записка програми зазначає, що підкреслені персоналії можуть пропонуватися для візуального розпізнавання. Тому варто знати портрети В. Симоненка, В. Стуса, Л. Костенко.

Стратегія виконання

У завданнях на відповідність спочатку визнач, які пари є очевидними (наприклад, «Симоненко — «Тиша і грім»), а потім методом виключення знайди решту. У завданнях «3 з 7» уважно читай кожен варіант: дистрактори часто містять правдоподібні, але не точні твердження (наприклад, «видання «Українського вісника»» — це справа дисидентів 1970-х, а не Клубу «Сучасник»).

• шістдесятники — творча молодь доби «відлиги»: правда, свобода творчості, національна культура

• поети Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський; критики Є. Сверстюк, І. Світличний; художниця А. Горська

• 1959 — Клуб творчої молоді «Сучасник» у Києві: вечори, вертепи, вшанування Т. Шевченка; закритий 1964 р.

• 1964 — знищення вітража «Шевченко. Мати» в Київському університеті

• 1963 — смерть В. Симоненка; 1970 — загибель А. Горської

• з 1965 р. частина шістдесятників — у дисидентському русі