Реформи М. Хрущова в Україні

Після смерті Й. Сталіна в березні 1953 р. нове колективне керівництво СРСР (Г. Маленков, Л. Берія, М. Хрущов) шукало способів підняти сільське господарство, яке перебувало в занепаді. Колгоспи були збитковими, селяни майже не отримували грошей за працю, а присадибні ділянки обкладали високими податками. Перші кроки до змін зробили на вересневому пленумі ЦК КПРС 1953 року.

Вересневий пленум 1953 р.: перші кроки

У вересні 1953 р. пленум ЦК КПРС ухвалив низку рішень, які мали поліпшити становище села. По-перше, держава підвищила закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію — тепер колгоспи отримували більше грошей за здане зерно, м'ясо й молоко. По-друге, знизили податки з присадибних ділянок і скасували заборгованість колгоспів перед державою. Це дало швидкий ефект: доходи селян зросли, на селі з'явилося більше продуктів, а отже — і стимулів працювати. Однак ці заходи не змінювали самої системи колгоспного ладу, а лише послаблювали найгостріші проблеми.

Освоєння цілини (з 1954 р.)

Наступним великим проєктом стало освоєння цілинних і перелогових земель. Ішлося про величезні території в Казахстані, Сибіру, на Південному Уралі та в Поволжі, які не використовували в сільському господарстві. З 1954 р. туди почали масово відправляти техніку, насіння й людей. З України на цілину поїхали десятки тисяч молодих людей — трактористів, комбайнерів, будівельників. Українське село недоотримувало ресурсів: найкращу техніку й пальне відправляли на схід, а господарства УРСР забезпечували за залишковим принципом. Освоєння цілини дало швидкий приріст зерна — у 1956 і 1958 роках зібрали рекордні врожаї, — але ціна була високою: ерозія ґрунтів, пилові бурі й виснаження земель уже за кілька років знизили врожайність.

Кукурудзяна кампанія (кінець 1950-х рр.)

М. Хрущов захопився ідеєю зробити кукурудзу основною кормовою культурою, яка, на його думку, могла розв'язати проблему тваринництва. Кукурудзу проголосили «царицею полів». Її сіяли скрізь — навіть там, де клімат і ґрунти зовсім не підходили: у північних регіонах Росії, в Білорусі, у Поліссі. Кукурудза не визрівала, врожаї були мізерними, але звітність вимагала «перевиконання плану». Це витісняло традиційні культури — жито, овес, гречку — і підривало сівозміни. Кукурудзяна кампанія стала одним із найяскравіших прикладів волюнтаризму в економіці: рішення ухвалювали згори, без урахування місцевих умов.

Ліквідація МТС (1958) і гасло «наздогнати й перегнати Америку»

У 1958 р. ухвалили рішення ліквідувати машинно-тракторні станції (МТС). Досі МТС володіли тракторами, комбайнами й іншою технікою, яку надавали колгоспам за плату. Тепер колгоспи мусили викупити цю техніку в держави. Для більшості господарств це стало непосильним фінансовим тягарем: вони брали кредити, витрачали обігові кошти, а техніка часто була старою й швидко ламалася. Водночас М. Хрущов висунув гасло «наздогнати й перегнати Америку» за виробництвом м'яса й молока на душу населення. Це спонукало до адміністративного тиску: колгоспи звітували про «рекордні» надої, але реальне виробництво не встигало за планами. Держава також обмежила присадибне господарство селян — скоротила розміри ділянок і кількість худоби, яку можна було тримати в особистому користуванні. Усі ці заходи дали лише короткочасний ефект, а в довгостроковій перспективі погіршили стан українського села.

Наймасштабнішою економічною реформою М. Хрущова стала реорганізація управління промисловістю. У травні 1957 р. ухвалили закон, який скасовував галузеві міністерства (як союзні, так і республіканські) і замість них створював ради народного господарства — раднаргоспи. Це була спроба подолати недоліки надмірно централізованої командної економіки, не відмовляючись від самої системи.

Суть реформи

До 1957 р. кожна галузь промисловості мала своє міністерство в Москві, яке зверху спускало плани, розподіляло ресурси й контролювало підприємства по всьому СРСР. Це створювало величезний бюрократичний апарат, гальмувало ухвалення рішень і не враховувало місцевих особливостей. Раднаргоспи мали стати органами територіального управління: кожен раднаргосп керував усіма підприємствами на своїй території — незалежно від галузі. Управління наблизилося до виробництва, рішення почали ухвалювати швидше.

Раднаргоспи в Україні

В УРСР спершу утворили 11 економічних адміністративних районів і відповідно 11 раднаргоспів. Пізніше їх кількість змінювали. Підприємства, які раніше підпорядковувалися союзним міністерствам у Москві, тепер переходили під контроль київських і обласних раднаргоспів. Це означало реальне розширення господарських прав УРСР: українське керівництво отримало більше важелів впливу на економіку республіки.

Переваги та вади

Позитивним наслідком стало прискорення ухвалення рішень на місцях, краще використання місцевих ресурсів і зростання ініціативи республіканських кадрів. Однак невдовзі виявилися серйозні вади. По-перше, розірвалися господарські зв'язки між підприємствами різних галузей, які опинилися в різних раднаргоспах. По-друге, виникло «місництво» — кожен раднаргосп дбав насамперед про «свої» підприємства, ігноруючи загальнодержавні інтереси. По-третє, замість скасованих міністерств швидко виросла нова бюрократія на місцях. У 1962 р. партійні комітети навіть поділили на промислові й сільські, щоб краще контролювати кожну сферу, — це ще більше ускладнило систему.

Семирічка (1959–1965) і кінець раднаргоспів

Замість чергової п'ятирічки на 1959–1965 рр. запровадили семирічний план. Вважалося, що семирічка дасть змогу краще узгодити довгострокові завдання. Однак після усунення М. Хрущова в жовтні 1964 р. нове керівництво на чолі з Л. Брежнєвим швидко відмовилося від його економічних експериментів. У 1965 р. раднаргоспи ліквідували, а галузеві міністерства відновили. Це означало повернення до централізованої моделі, яка проіснувала до кінця 1980-х років.

Одним із важливих напрямів десталінізації стало розширення господарських прав союзних республік, зокрема УРСР. У 1953–1957 рр. відбулася масова передача підприємств із загальносоюзного в республіканське підпорядкування. За підрахунками істориків, ішлося про понад 10 тисяч підприємств. Частка промисловості, якою керували безпосередньо з Києва, різко зросла — з приблизно третини до понад половини всього промислового потенціалу республіки.

Що саме передали УРСР

До республіканського підпорядкування перейшли підприємства легкої, харчової, місцевої промисловості, частина машинобудівних і металообробних заводів, будівельні організації, підприємства торгівлі й побутового обслуговування. УРСР отримала більше прав у плануванні виробництва, розподілі частини державного бюджету й капіталовкладень, організації внутрішньої торгівлі. Київ міг самостійно вирішувати, які товари виробляти для потреб республіки, як розподіляти прибутки підприємств і куди спрямовувати інвестиції.

Значення для України

Передача підприємств мала два важливих наслідки. По-перше, українська номенклатура — партійні й господарські керівники республіки — набула реального господарського досвіду й певної самостійності. По-друге, зросла відповідальність республіканських органів за стан економіки: тепер не можна було все списувати на «Москву». Однак головні важелі — ціноутворення, визначення обсягів виробництва стратегічної продукції, розподіл найважливіших ресурсів — лишалися в руках союзного центру. Тобто розширення прав було реальним, але обмеженим рамками командної економіки.

Зв'язок з десталінізацією

Розширення господарських прав республік було частиною загальної лінії на десталінізацію. У 1957 р. союзні республіки отримали також правові повноваження: до їхнього відання передали законодавство про устрій судів і ухвалення цивільного, кримінального та процесуальних кодексів. Це означало, що УРСР могла самостійно регулювати багато питань внутрішнього життя, хоча й у межах, визначених Конституцією СРСР. Таким чином, економічна децентралізація йшла паралельно з правовою, створюючи ілюзію справжньої федералізації — але ключові рішення, як і раніше, ухвалювали в Москві.

Економічні реформи М. Хрущова супроводжувалися важливими соціальними змінами, які безпосередньо торкнулися мільйонів людей. Найпомітнішою з них стало масове житлове будівництво, що розгорнулося з 1957 року.

«Хрущовки»: окремі квартири замість комуналок

До середини 1950-х років більшість міського населення СРСР жила в комунальних квартирах, бараках або гуртожитках. Окрема квартира була недосяжною мрією. У 1957 р. ухвалили програму масового житлового будівництва, яка передбачала зведення п'ятиповерхових панельних будинків за типовими проєктами. Ці будинки отримали назву «хрущовки» — на честь М. Хрущова. Квартири в них були малогабаритними (так звані «малометражки»), але окремими — з власною кухнею, санвузлом і кімнатами. У Києві, Харкові, Донецьку та інших містах України виросли цілі житлові масиви з «хрущовок». Мільйони родин уперше отримали можливість жити окремо, що стало величезним соціальним проривом.

Пенсійна реформа й скорочення робочого дня

У 1956 р. ухвалили закон про державні пенсії для робітників і службовців. Уперше в СРСР пенсії стали масовими й гарантованими державою. Того самого року скасували плату за навчання в старших класах середньої школи та у вищих навчальних закладах (вона була запроваджена в 1940 р.). Робочий день скоротили до 7 годин (а на окремих виробництвах — до 6). Важливо пам'ятати: закон 1956 р. не поширювався на колгоспників. Селяни отримали право на державні пенсії лише в 1964 р., напередодні усунення М. Хрущова.

Криза 1962–1963 рр. і усунення М. Хрущова

На початку 1960-х років економічні труднощі наростали. У 1962 р. держава підвищила ціни на м'ясо й масло, що викликало масове невдоволення. У Новочеркаську (Росія) спалахнули страйки, які жорстоко придушили війська. У 1963 р. через неврожай СРСР уперше змушений був закуповувати зерно за кордоном — це стало символічним провалом аграрної політики. Реформи, проведені зверху, без ринкових механізмів і демократичних інститутів, дали лише короткочасний успіх. У жовтні 1964 р. М. Хрущова усунули з усіх посад, звинувативши у «волюнтаризмі» — тобто в ухваленні суб'єктивних, непродуманих рішень. Його економічні експерименти, зокрема раднаргоспи, були згорнуті вже в 1965 р.

Приклад 1. «3 з 7» — Які три заходи належать до реформ М. Хрущова?

Завдання: Із запропонованих семи варіантів обери три заходи, які належать до реформ М. Хрущова.

• створення раднаргоспів

• освоєння цілинних земель

• масове будівництво п'ятиповерхових будинків

• запровадження непу

• косигінська реформа 1965 р.

• суцільна колективізація

• приватизація підприємств

Розв'язання: Три правильні варіанти — створення раднаргоспів (1957), освоєння цілинних земель (з 1954) і масове будівництво п'ятиповерхових будинків (з 1957). Це справді заходи, ініційовані М. Хрущовим.

Чому інші варіанти неправильні: запровадження непу — це захід 1920-х років (В. Ленін); косигінська реформа 1965 р. — це економічна реформа О. Косигіна вже після усунення М. Хрущова; суцільна колективізація — захід кінця 1920-х — початку 1930-х років (Й. Сталін); приватизація підприємств не проводилася в СРСР за М. Хрущова — вона стала можливою лише в 1990-х роках.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді — Яку мету мало створення раднаргоспів 1957 р.?

Завдання: Яку мету мало створення раднаргоспів 1957 року?

• А) перейти від галузевого до територіального управління економікою

• Б) запровадити ринкові відносини

• В) відновити галузеві міністерства

• Г) передати землю селянам

Розв'язання: Правильна відповідь — «перейти від галузевого до територіального управління економікою». Раднаргоспи створювали замість скасованих галузевих міністерств, і кожен раднаргосп керував усіма підприємствами на своїй території.

Чому інші варіанти неправильні: раднаргоспи не запроваджували ринкових відносин — командна економіка збереглася; вони не відновлювали міністерства, а навпаки, скасовували їх; передача землі селянам не відбувалася — колгоспний лад лишився недоторканним.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за описом карикатури

Завдання: На карикатурі зображено гігантський качан кукурудзи, що стирчить із засніженого північного поля. Поруч стоїть чиновник із рапортом про «перевиконання плану». Яку кампанію висміює ця карикатура?

• А) освоєння цілини

• Б) кукурудзяну кампанію кінця 1950-х рр.

• В) суцільну колективізацію

• Г) лисенківщину

Розв'язання: Правильна відповідь — «кукурудзяну кампанію кінця 1950-х рр.». Карикатура висміює абсурдність ситуації, коли кукурудзу сіяли навіть у північних регіонах, де вона не могла визріти, але звітність вимагала «перевиконання плану».

Чому інші варіанти неправильні: освоєння цілини відбувалося в Казахстані й Сибіру, а не на засніженій півночі; суцільна колективізація — це захід 1929–1930-х років, не пов'язаний з кукурудзою; лисенківщина — це псевдонаукові теорії Т. Лисенка в біології, а не сільськогосподарська кампанія.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді — Наслідок масового житлового будівництва

Завдання: Що стало наслідком масового житлового будівництва кінця 1950-х — 1960-х років?

• А) переселення багатьох родин з бараків і комуналок в окремі квартири

• Б) остаточна ліквідація нестачі житла

• В) приватизація квартир

• Г) забудова міст хмарочосами

Розв'язання: Правильна відповідь — «переселення багатьох родин з бараків і комуналок в окремі квартири». Мільйони людей уперше отримали окреме житло завдяки програмі «хрущовок».

Чому інші варіанти неправильні: нестача житла не була ліквідована остаточно — проблема залишалася гострою; приватизація квартир стала можливою лише в 1990-х роках; хмарочоси не будували — «хрущовки» були п'ятиповерховими.

• Плутати раднаргоспи (1957, М. Хрущов) з косигінською реформою (1965, госпрозрахунок). Пам'ятай: після 1965 р. раднаргоспи скасували, а косигінська реформа запровадила елементи госпрозрахунку на підприємствах. Це різні реформи різних періодів.

• Вважати раднаргоспи ринковою реформою. Насправді це лише інша форма управління командною економікою — територіальна замість галузевої. Державна власність, директивне планування й централізоване ціноутворення збереглися.

• Думати, що цілину освоювали в Україні. Цілинні землі розташовані в Казахстані й Сибіру. Україна давала людей (десятки тисяч молодих спеціалістів) і техніку, але сама цілина — не на території УРСР.

• Вважати, що закон 1956 р. дав пенсії колгоспникам. Він стосувався лише робітників і службовців. Колгоспники отримали державні пенсії окремим законом лише 1964 р.

• Вважати реформи М. Хрущова лише успішними. Кукурудзяна кампанія, ліквідація МТС і «місництво» завдали значної шкоди економіці. Реформи дали короткочасний ефект, але в довгостроковій перспективі поглибили проблеми.

• Плутати семирічку (1959–1965) з п'ятирічками. Семирічка — це унікальний для радянської економіки семирічний план, запроваджений замість чергової п'ятирічки. Після 1965 р. повернулися до п'ятирічок.

Тема 28 програми НМТ з історії України охоплює зміни в управлінні господарством у період десталінізації. Ключове поняття, яке треба знати, — «раднаргосп». Уміння, яке перевіряють, — характеризувати реформи управління економікою.

Завдання формату «3 з 7» (номери 28–30 у тесті) можуть пропонувати обрати три заходи, що належать до реформ М. Хрущова, серед семи варіантів. За кожен правильно вказаний варіант нараховують 1 бал. У демоваріанті 2026 року завдання 28 перевіряє зміни в соціально-економічному житті (тема 8).

Завдання з вибором однієї правильної відповіді з чотирьох (номери 1–20) також можуть стосуватися цієї теми. У демоваріанті 2026 року завдання 18 побудовано на карикатурах (тема 28) — отже, треба вміти аналізувати візуальні джерела, пов'язані з економічними кампаніями доби М. Хрущова.

Завдання на відповідність «поняття ↔ період» (у демоваріанті 2026 — завдання 24) охоплює теми 27, 28, 29 і 31–32. Поняття теми 28 — «раднаргосп» — треба впевнено відносити до періоду 1953–1964 рр. (доба М. Хрущова). Не плутай з косигінською реформою 1965 р., яка належить до періоду «застою».

• 1953 — підвищення закупівельних цін і зниження податків на селі (вересневий пленум ЦК КПРС).

• З 1954 — освоєння цілини в Казахстані й Сибіру; Україна давала людей і техніку, але недоотримувала ресурсів.

• Кінець 1950-х — кукурудзяна кампанія («цариця полів»), що провалилася через ігнорування місцевих умов.

• 1958 — ліквідація МТС: колгоспи мусили викупити техніку, що підірвало їхні фінанси.

• 1957 — раднаргоспи: територіальне управління економікою замість галузевих міністерств; вади — «місництво» й розрив галузевих зв'язків.

• 1953–1957 — тисячі підприємств перейшли в підпорядкування УРСР; українська номенклатура набула господарського досвіду.

• Соціальні реформи: «хрущовки» (окремі квартири), закон про пенсії 1956 р. (для робітників і службовців), 7-годинний робочий день, безплатна освіта.

• Реформи зверху без ринку дали короткочасний ефект; криза 1962–1963 рр. призвела до усунення М. Хрущова в жовтні 1964 р.

• 1965 р. раднаргоспи скасували, галузеві міністерства відновили.