Наступ на автономію Гетьманщини: Малоросійська колегія, П. Полуботок, Д. Апостол

Після поразки Мазепи в 1708 р. Петро I потребував лояльного гетьмана, який би не повторював «зради». Вибір припав на стародубського полковника Івана Скоропадського. У листопаді 1708 р. в Глухові відбулися «вибори» — фактично цар просто затвердив кандидатуру. Так розпочався період, коли гетьманська влада дедалі більше підпорядковувалася російському цареві.

Перенесення столиці до Глухова

Одним із перших рішень Скоропадського стало перенесення гетьманської столиці зі зруйнованого Батурина до Глухова. Батурин, спалений військами О. Меншикова в листопаді 1708 р., більше не міг бути осередком влади. Глухів, розташований ближче до російського кордону, давав Петру I змогу краще контролювати гетьмана. Відтоді Глухів виконував роль адміністративного центру Гетьманщини до 1764 р.

Царський резидент при гетьмані

1709 року Петро I запровадив новий інститут — царського резидента при гетьмані. Першим резидентом став Андрій Ізмайлов. Резидент мав постійно наглядати за діями гетьмана, контролювати листування й доносити цареві про будь-які «підозрілі» кроки. Фактично це був наглядач, який обмежував самостійність гетьманської влади.

Призначення полковників і повинності козаків

Дедалі частіше полковників у Гетьманщині призначав особисто цар, а не обирала старшина. Серед призначенців з'являлися росіяни й іноземці, лояльні до Петра I. Крім того, тисячі козаків мобілізували на будівництво Санкт-Петербурга, Ладозького каналу й фортець. Там, через важкі умови праці, хвороби й голод, загинула значна частина мобілізованих. У самій Гетьманщині постійно стояли російські полки, що додатково обтяжувало населення.

Указ 1720 року: наступ на друк

1720 року Петро I видав указ, який забороняв друкарням Києва й Чернігова друкувати будь-які книжки, крім церковних. Навіть церковні видання дозволялося друкувати лише після звірення з російськими зразками, «щоб ніякої різниці… не було». Це був прямий наступ на українську книжну культуру й мову — яскравий приклад змосковщення. Києво-Печерська лавра й Чернігівська друкарня, які раніше активно видавали українські тексти, втратили свободу друку.

Іван Скоропадський залишався гетьманом до своєї смерті 1722 року. Він не чинив відкритого спротиву, але намагався пом'якшувати тиск Петра I, зберігаючи хоча б залишки автономії. Після його смерті наступний етап обмеження автономії став ще жорсткішим.

У квітні 1722 р., ще за життя Івана Скоропадського, Петро I утворив новий орган влади — Першу Малоросійську колегію, яка мала контролювати всі сфери життя Гетьманщини. Після смерті гетьмана (липень 1722 р.) цар не дозволив обрати нового.

Утворення Першої Малоросійської колегії (1722–1727)

Перша Малоросійська колегія почала діяти в Глухові в 1722 р. Її очолив бригадир Степан Вельямінов. До складу колегії входили шестеро російських офіцерів. Вони контролювали гетьманську адміністрацію, суди й фінанси. Колегія збирала податки на утримання російських військ, розквартированих у Гетьманщині. Фактично гетьманська влада втратила контроль над фінансами й судочинством.

Наказний гетьман Павло Полуботок (1722–1724)

Тимчасовим — наказним — гетьманом за розпорядженням І. Скоропадського став чернігівський полковник Павло Полуботок; Петро I заборонив обирати нового гетьмана й дозволив Полуботкові керувати лише разом із Малоросійською колегією. Наказний гетьман — це тимчасовий очільник, якого не обирала козацька рада, а призначали. Полуботок не мав повноти гетьманської влади й мусив діяти під наглядом Малоросійської колегії.

Протидія Полуботка колегії

Павло Полуботок не змирився з роллю пасивного спостерігача. Він реорганізував Генеральний військовий суд, намагаючись зберегти українське судочинство. Боровся з хабарництвом серед старшини. Надсилав цареві численні прохання відновити гетьманство й скасувати Малоросійську колегію. Його опір спирався на підтримку козацької старшини.

Коломацькі чолобитні 1723 року

1723 року, коли козацьке військо стояло табором на річці Коломак (сучасна Харківщина), старшина й козаки склали чолобитні (прохання) до царя. Вони просили відновити вибори гетьмана, скасувати податки, які збирала Малоросійська колегія, і повернути Гетьманщині автономні права. Ці документи отримали назву Коломацькі чолобитні.

Арешт і смерть Полуботка

Петро I сприйняв Коломацькі чолобитні як бунт. Він викликав Полуботка з частиною старшини до Петербурга, де їх ув'язнили в Петропавлівській фортеці. Павло Полуботок помер у казематі в грудні 1724 року. Згодом виникла легенда про «золото Полуботка» — нібито він заповів величезні скарби на потреби України, які Банк Англії нібито зберігає досі. Історики не підтверджують цю легенду, але вона стала символом незламності української старшини.

Перша Малоросійська колегія проіснувала до 1727 року. Її діяльність засвідчила, що Російська імперія прагне повністю контролювати Гетьманщину, але після смерті Петра I політика тимчасово змінилася.

Після смерті Петра I в 1725 р. російська політика щодо Гетьманщини тимчасово пом'якшала. Імперія готувалася до війни з Османською імперією й потребувала лояльності українського козацтва. 1727 року Малоросійську колегію скасували й дозволили вибори гетьмана.

Обрання Данила Апостола (1727–1734)

Гетьманом обрали 73-річного миргородського полковника Данила Апостола. 1708 р. він спершу пішов за Мазепою до шведів, але невдовзі перейшов на бік Петра I; згодом як досвідчений і лояльний старшина здобув довіру російського уряду. Вибори відбулися в Глухові в 1727 р.

«Рішительні пункти» 1728 року

1728 року російський уряд затвердив документ, що визначав умови правління Апостола, — «Рішительні пункти». Вони суттєво обмежували гетьманську владу:

• Гетьман підпорядковувався безпосередньо імператору; при ньому перебував царський міністр.

• Генеральний військовий суд складався з трьох українців і трьох росіян.

• Генеральну старшину й полковників затверджував імператор.

• Гетьману заборонялося вести самостійну зовнішню політику.

• Росіянам дозволялося купувати землі в Гетьманщині.

Хоча гетьманство відновили, «Рішительні пункти» закріпили контроль імперії над Гетьманщиною. Це не було розширенням автономії — радше її обмеженням у новій формі.

Реформи Данила Апостола

Попри обмеження, Апостол зумів провести низку важливих реформ:

• Зменшив кількість російських урядовців у Гетьманщині.

• Домігся передання справ Гетьманщини з Сенату до Колегії іноземних справ, що формально визнавало її окремим суб'єктом.

• Провів «генеральне слідство про маєтності» — перепис земель і маєтностей, щоб упорядкувати оподаткування.

• Упорядкував фінанси й видатки військового скарбу.

Кодифікація права: «Права, за якими судиться малоросійський народ»

1728 року за ініціативою Апостола розпочалася кодифікація українського права. Спеціальна комісія зібрала й систематизувала норми звичаєвого права, Литовського статуту, магдебурзького права й гетьманських універсалів. Робота тривала 15 років і завершилася 1743 року створенням збірника «Права, за якими судиться малоросійський народ». Хоча цей кодекс офіційно не затвердили, він став важливим свідченням правової традиції Гетьманщини.

Данило Апостол помер 1734 року. Його правління стало останнім періодом, коли гетьман мав реальну владу, хоч і обмежену «Рішительними пунктами».

Після смерті Данила Апостола в 1734 р. імператриця Анна Іоаннівна вирішила не обирати нового гетьмана. Натомість владу в Гетьманщині передали новому органу — «Правлінню гетьманського уряду». Це був черговий крок до ліквідації автономії.

Створення «Правління гетьманського уряду» (1734–1750)

«Правління гетьманського уряду» складалося з шести осіб — трьох росіян і трьох українців. Очолив його князь Олексій Шаховськой. Формально українці мали рівне представництво, але реальна влада належала російській стороні. Гетьмана не було — це було свідоме рішення імперії.

Таємна інструкція Шаховському

Шаховськой отримав таємну інструкцію від імператриці. Вона наказувала: переконувати населення, що гетьмани були шкідливі для народу; заохочувати шлюби між українцями й росіянами; сіяти недовіру між старшиною й простими козаками. Це була продумана політика асиміляції.

Тягар російсько-турецької війни 1735–1739 рр.

Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. Гетьманщина стала базою російської армії. Козаків масово мобілізували, а посполиті (селяни) мусили постачати провіант, фураж і транспорт. Утрати серед населення були величезними. Війна виснажила Гетьманщину й прискорила її занепад.

Змосковщення (зросійщення)

Змосковщення (або зросійщення) — це політика поширення в Гетьманщині російських порядків, мови й урядовців. Воно проявлялося в усьому: у призначенні росіян на адміністративні посади, у витісненні української мови з діловодства, у контролі над друкарнями, у нав'язуванні російських правових норм. Офіційна назва «Малоросія» підкреслювала підпорядкованість Гетьманщини імперії.

Хронологічна стрічка подій

Для кращого розуміння послідовності подій запам'ятай цю стрічку:

Мазепа (1687–1709) → Скоропадський (1708–1722) → Полуботок, наказний (1722–1724) → Апостол (1727–1734) → «Правління гетьманського уряду» (1734–1750) → Розумовський (з 1750 р.)

Зверни увагу: після Апостола гетьманство не обирали 16 років. Лише 1750 року, за імператриці Єлизавети Петрівни, гетьманом став Кирило Розумовський — але це вже інша тема.

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на відповідність (логічні пари) і послідовність. Розв'яжи їх самостійно, а потім звір із поясненням.

Приклад 1. Відповідність «діяч — подія чи документ»

Установи відповідність між діячем і подією чи документом.

Розв'язання:

• 1 — Г: Іван Скоропадський переніс гетьманську столицю з Батурина до Глухова в 1708 р.

• 2 — Б: Павло Полуботок ініціював Коломацькі чолобитні 1723 р.

• 3 — А: Данило Апостол отримав владу на умовах «Рішительних пунктів» 1728 р.

• 4 — В: Олексій Шаховськой очолив «Правління гетьманського уряду» в 1734 р.

Відповідь: 1Г, 2Б, 3А, 4В. Зайвий варіант Д (Коломацькі статті 1687 р.) стосується Івана Мазепи.

Приклад 2. Послідовність подій

Розташуй події в хронологічній послідовності.

• А створення «Правління гетьманського уряду»

• Б затвердження «Рішительних пунктів»

• В утворення Першої Малоросійської колегії

• Г указ про заборону друкувати книжки, крім церковних

Розв'язання: Визначаємо дати кожної події:

• Г — 1720 р. (указ Петра I)

• В — 1722 р. (створення Першої Малоросійської колегії)

• Б — 1728 р. («Рішительні пункти»)

• А — 1734 р. (створення «Правління гетьманського уряду»)

Відповідь: Г — В — Б — А (1720 → 1722 → 1728 → 1734).

Приклад 3. Відповідність «поняття — зміст»

Установи відповідність між поняттям і його змістом.

Розв'язання:

• 1 — А: Малоросійська колегія — орган із російських офіцерів, що контролював адміністрацію, суди й фінанси.

• 2 — Б: Змосковщення — політика поширення російських порядків, мови й призначення російських урядовців.

• 3 — В: Наказний гетьман — тимчасовий очільник, якого призначали, а не обирали.

• 4 — Г: Резидент — царський наглядач при гетьмані.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Зайвий варіант Д — «виборний очільник Січі» (кошовий отаман).

Приклад 4. Послідовність за уривками

Розташуй події в хронологічній послідовності за описами.

• А «старий миргородський полковник прийняв булаву в Глухові»

• Б «наказного гетьмана кинули в Петропавлівську фортецю»

• В «шестеро — троє великоросів і троє малоросів — правлять замість гетьмана»

• Г «у Глухові обрано стародубського полковника»

Розв'язання: Визначаємо, про кого йдеться в кожному уривку:

• Г — обрання Івана Скоропадського (1708 р.)

• Б — ув'язнення Павла Полуботка (1723–1724 рр.)

• А — обрання Данила Апостола (1727 р.)

• В — створення «Правління гетьманського уряду» (1734 р.)

Відповідь: Г — Б — А — В (1708 → 1723 → 1727 → 1734).

Під час підготовки до НМТ учні часто припускаються одних і тих самих помилок. Ось найпоширеніші пастки цієї теми.

• Помилка: вважати П. Полуботка обраним гетьманом. Насправді він був наказним гетьманом (1722–1724) — тобто тимчасовим очільником, якого призначив ще І. Скоропадський, а не обрала козацька рада. Обраних гетьманів у цей період було двоє: І. Скоропадський і Д. Апостол.

• Помилка: плутати Першу Малоросійську колегію з Другою. Перша Малоросійська колегія діяла в 1722–1727 рр. під керівництвом С. Вельямінова. Друга Малоросійська колегія — це зовсім інший орган, створений 1764 р. на чолі з П. Рум'янцевим, який остаточно ліквідував автономію Гетьманщини. Не плутай їх!

• Помилка: плутати Коломацькі чолобитні 1723 р. з Коломацькими статтями 1687 р. Коломацькі статті 1687 р. — це договір між І. Мазепою та московським урядом, який визначав права Гетьманщини. Коломацькі чолобитні 1723 р. — це прохання козаків і старшини до Петра I, складені під час табору на р. Коломак. Різні документи, різні дати, різні контексти.

• Помилка: вважати, що «Рішительні пункти» розширили автономію. Хоча гетьманство відновили, «Рішительні пункти» 1728 р. закріпили контроль імперії: гетьман підпорядковувався імператору, при ньому був царський міністр, полковників затверджував імператор, зовнішня політика заборонялася. Це не розширення, а обмеження автономії в новій формі.

• Помилка: думати, що в 1734–1750 рр. був гетьман. Після смерті Д. Апостола (1734) вибори гетьмана заборонили. Владу передали «Правлінню гетьманського уряду» на чолі з О. Шаховським. Гетьмана не було 16 років — аж до обрання К. Розумовського в 1750 р.

• Помилка: вважати указ 1720 р. забороною всіх книжок. Указ Петра I дозволяв друкувати церковні книжки, але лише після звірення з російськими виданнями. Світські книжки друкувати взагалі заборонили. Це був наступ на українське друкарство, а не тотальна заборона.

Тема «Наступ на автономію Гетьманщини» входить до теми 10 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про формат перевірки.

Персоналії та поняття

Іван Скоропадський, Павло Полуботок і Данило Апостол — персоналії теми 10. Ти маєш уміти співвідносити їх із подіями та документами. Поняття «Малоросійська колегія», «Малоросія», «змосковщення (зросійщення)» також належать до цієї теми. Зміст теми називає Першу Малоросійську колегію й «Правління Гетьманського уряду» (1734–1750 рр.).

Завдання на відповідність (21–24)

Завдання 21–24 — це логічні пари. Ти отримуєш 4 елементи ліворуч (1–4) і 5 праворуч (А–Д, один зайвий). За кожну правильну пару — 1 бал, максимум 4 бали. У демонстраційному варіанті НМТ-2026 є пари «рік ↔ подія» (теми 10 і 11) і «поняття ↔ період». У цій темі можливі пари «діяч ↔ документ» або «поняття ↔ зміст».

Завдання на послідовність (25–27)

Завдання 25–27 — це встановлення хронологічної послідовності. Ти отримуєш 4 події, які треба розташувати в правильному порядку. Оцінювання: 3 бали за повністю правильний ряд, 2 бали — якщо правильно визначено першу й останню події, 1 бал — якщо правильно визначено лише одну з крайніх подій. У демонстраційному варіанті 2026 р. завдання на послідовність мають стимули: уривки джерел і документів (25, 27) та плакати (26).

Картосхема

Програма НМТ вимагає показувати на картосхемі території гетьманів Лівобережжя. Запам'ятай: гетьманські столиці — Батурин (до 1708 р.) і Глухів (з 1708 р.). На карті Гетьманщина охоплювала території Чернігівщини, Полтавщини й частини Київщини на лівому березі Дніпра.

Стратегія виконання

• Для відповідності: спочатку з'єднай те, у чому впевнений(а). Потім методом виключення обери решту.

• Для послідовності: визнач дати кожної події, потім розташуй їх. Якщо не знаєш точної дати, пригадай логічний зв'язок між подіями.

• Звертай увагу на уривки джерел — вони можуть містити підказки (імена, назви, дати).

• 1708–1722 — Іван Скоропадський: столицю перенесено до Глухова, при гетьмані — царський резидент (А. Ізмайлов).

• 1720 — указ Петра I: заборона друкувати книжки, крім церковних, та й ті — лише звірені з російськими виданнями.

• 1722–1727 — Перша Малоросійська колегія: шестеро російських офіцерів на чолі з С. Вельяміновим контролювали адміністрацію, суди й фінанси.

• 1722–1724 — Павло Полуботок: наказний гетьман, ініціював Коломацькі чолобитні 1723 р., ув'язнений у Петропавлівській фортеці, де й помер.

• 1727–1734 — Данило Апостол: «Рішительні пункти» 1728 р. обмежили гетьманську владу; розпочато кодифікацію права («Права, за якими судиться малоросійський народ»).

• 1734–1750 — «Правління гетьманського уряду»: О. Шаховськой очолив колегіальний орган із трьох росіян і трьох українців; гетьмана не було.

• Змосковщення (зросійщення): наступ на мову, права, кадри й культуру Гетьманщини; офіційна назва «Малоросія».