Ліквідація гетьманства і автономії Гетьманщини (1764–1783)

Кирило Розумовський (1728–1803) — постать, яка символізує останню спробу зміцнити Гетьманщину зсередини, перш ніж її автономію буде остаточно знищено. Народився він у сім'ї козака в селі Лемеші на Чернігівщині. Його старший брат Олексій Розумовський став фаворитом, а згодом таємним чоловіком імператриці Єлизавети Петрівни. Завдяки братовому впливу Кирило здобув блискучу європейську освіту — навчався в Німеччині, Франції та Італії. Уже в 18 років (1746) його призначили президентом Петербурзької академії наук — найпрестижнішої наукової установи Російської імперії. У 1750 році на старшинській раді в Глухові Кирила Розумовського обрали гетьманом. Це був останній гетьманський вибір в історії Гетьманщини.

Повернення Києва й Запорожжя та скасування митного кордону

На початку свого правління Розумовський домігся важливих поступок. У 1750-х роках під владу гетьмана повернули Київ (який раніше підпорядковувався безпосередньо царській адміністрації) та Запорозьку Січ. Однак 1754 року імператриця Єлизавета скасувала митний кордон між Гетьманщиною й Росією. Це рішення мало двоїстий ефект: з одного боку, воно спрощувало торгівлю, а з другого — послаблювало економічну окремішність Гетьманщини, роблячи її інтеграцію в імперію незворотною.

Судова реформа 1760–1763 років

Найвагомішим досягненням Розумовського стала судова реформа, проведена в 1760–1763 роках. До того судова система Гетьманщини була архаїчною й заплутаною. Розумовський упорядкував її за зразком Литовського статуту — кодексу законів Великого князівства Литовського, який досі діяв на українських землях.

У 20 повітах Гетьманщини запровадили три види повітових судів: земські (цивільні справи), гродські (кримінальні) та підкоморські (земельні суперечки). На чолі всієї системи стояв Генеральний військовий суд. Це була прогресивна реформа, яка наближала судочинство Гетьманщини до європейських стандартів.

Військова реформа й культурні плани

Розумовський провів і військову реформу: запровадив єдину форму й озброєння для козаків, організував регулярне навчання, реорганізував артилерію. Він також мав амбітні культурні плани: хотів заснувати університет у Батурині й перенести туди гетьманську столицю з Глухова. Ці плани не здійснилися через опір Петербурга.

Обмеження селянських прав і старшинські вимоги

1760 року Розумовський видав універсал, який обмежив право селян переходити від одного пана до іншого. Це був крок до закріпачення, яке згодом оформить Катерина II. 1763 року старшинська рада в Глухові звернулася до імператриці з проханням зробити гетьманство спадковим у роді Розумовських і створити шляхетський парламент. Це була спроба перетворити Гетьманщину на спадкову монархію на кшталт європейських держав, але Катерина II відкинула ці пропозиції.

Після смерті Єлизавети Петрівни 1761 року та нетривалого правління Петра III на престол зійшла Катерина II (1762–1796). Вона мала чіткий план: уніфікувати всі частини імперії, знищивши рештки автономій. У таємній інструкції генерал-прокуророві Олександру В'яземському 1764 року імператриця прямо писала про необхідність «обрусіння» Малоросії, Ліфляндії та Фінляндії, щоб «зникли гетьмани». Це була програмна заява: Катерина не збиралася терпіти жодних автономних утворень у складі імперії.

Зречення Розумовського й ліквідація посади гетьмана

1764 року Кирила Розумовського викликали до Петербурга й змусили зректися гетьманства. Йому запропонували почесну відставку — чин генерал-фельдмаршала та інші привілеї, але посаду гетьмана остаточно ліквідували. Це стало ключовою датою теми 11 програми НМТ: 1764 рік — остаточна ліквідація гетьманства в Україні. Відтоді Гетьманщина втратила свою головну політичну інституцію.

Друга Малоросійська колегія (1764–1786)

Замість гетьмана створили Другу Малоросійську колегію — орган колегіального управління, що складався з чотирьох росіян і чотирьох українців. Президентом колегії та генерал-губернатором Малоросії призначили графа Петра Рум'янцева — досвідченого адміністратора й військового діяча. Колегія проіснувала до 1786 року й поступово замінила всі гетьманські органи влади.

Рум'янцевський (Генеральний) опис Малоросії

Одразу після ліквідації гетьманства Рум'янцев розпочав масштабний перепис населення, господарств і майна — так званий Рум'янцевський опис (1765–1769). Його метою було врахувати всі ресурси Гетьманщини для запровадження загальноімперських податків. Опис охопив десятки тисяч господарств і став важливим джерелом для вивчення соціально-економічного життя України XVIII століття.

Не плутай Першу Малоросійську колегію (1722–1727, за Петра I) і Другу Малоросійську колегію (1764–1786, за Катерини II). Першу створили 1722 р. для нагляду за гетьманською адміністрацією (ще за І. Скоропадського), другу — 1764 р. після остаточної ліквідації гетьманства.

Слобідська Україна (Слобожанщина) — територія сучасних Харківської, Сумської, частини Донецької та Луганської областей — мала особливий статус у складі Російської імперії. Тут існували козацькі полки, утворені ще в XVII столітті переселенцями з Правобережжя. Однак на відміну від Гетьманщини, Слобожанщина не мала власного гетьмана й давно підпорядковувалася безпосередньо імперській адміністрації. Саме тому Катерина II вирішила ліквідувати її козацький устрій першою.

Маніфест 1765 року: гусарські полки замість козацьких

28 липня 1765 року Катерина II видала маніфест, яким п'ять слобідських козацьких полків — Харківський, Сумський, Охтирський, Острогозький та Ізюмський — перетворювалися на регулярні гусарські полки російської армії. Козаки втратили свій військовий устрій, виборну старшину й право на самоврядування.

Слобідсько-Українська губернія

Тим самим маніфестом на території Слобожанщини утворили Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. Колишніх козаків перевели у стан «військових обивателів» — вони втратили козацькі привілеї й почали платити подушний податок, як звичайні селяни. Натомість козацька старшина отримала офіцерські чини в російській армії та права російського дворянства — так імперія перетягувала еліту на свій бік.

Слобожанщину скасували 1765 року — на рік пізніше за гетьманство, але на 16 років раніше за полковий устрій Гетьманщини. Причина: Слобожанщина не мала гетьмана й була тісніше інтегрована в імперську систему.

Після ліквідації гетьманства (1764) і козацького устрою на Слобожанщині (1765) Катерина II продовжила демонтаж автономії Гетьманщини. Ключовим проміжним етапом стала ліквідація Запорозької Січі 1775 року (ця подія детально розглядається в окремому юніті), яка усунула останню організовану козацьку силу, здатну чинити опір імперській політиці.

1781 рік: скасування полково-сотенного устрою й утворення намісництв

1781 року ліквідували полково-сотенний устрій, який існував у Гетьманщині з часів Богдана Хмельницького. Територію колишньої Гетьманщини поділили на три намісництва: Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське. Усі три намісництва об'єднали в Малоросійське генерал-губернаторство на чолі з Петром Рум'янцевим. Намісництва були стандартними адміністративно-територіальними одиницями Російської імперії — такими самими, як у центральних російських губерніях. Це означало, що Гетьманщина втратила свою історичну адміністративну структуру.

1783 рік: карабінерні полки замість козацьких

1783 року десять козацьких полків Гетьманщини перетворили на регулярні карабінерні полки російської армії. Козаки втратили свій військовий статус і стали окремим податним станом — «військовими обивателями», які платили подушний податок. Так завершилася ліквідація козацького війська на Лівобережжі.

Указ 3 (14) травня 1783 року: закріпачення селян

Найважливішою подією 1783 року став указ Катерини II від 3 (14) травня про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України. Указ наказував «селянам лишатися на тих місцях і в тих званнях, де їх записала остання ревізія». Це означало, що селян прикріплювали до землі поміщика, а перехід від одного власника до іншого заборонявся. Фактично на Лівобережжя й Слобожанщину поширювалося кріпосне право, яке вже давно існувало в центральних губерніях Росії. До 1783 року селяни Гетьманщини мали право переходу (хоч і обмежене універсалом Розумовського 1760 року), а після указу вони стали власністю поміщиків.

1785–1786 роки: остаточне зникнення автономії

1785 року Катерина II видала Жалувану грамоту дворянству, яка поширила права російського дворянства на українську козацьку старшину. Старшина отримала ті самі привілеї, що й російські дворяни, — звільнення від податків, право володіти землею й селянами. Це остаточно інтегрувало українську еліту в імперську систему. 1786 року скасували Другу Малоросійську колегію — останній орган, що нагадував про автономію Гетьманщини. Відтоді Гетьманщина як окреме політичне утворення зникла повністю.

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на тему ліквідації гетьманства й автономії Гетьманщини. Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Послідовність подій

Розташуй події в хронологічній послідовності:

• А — закріпачення селян Лівобережжя й Слобожанщини

• Б — остаточна ліквідація посади гетьмана

• В — ліквідація Запорозької Січі

• Г — запровадження намісництв

Розв'язання. Визначаємо рік кожної події: Б — 1764 р. (ліквідація гетьманства), В — 1775 р. (зруйнування Січі), Г — 1781 р. (утворення намісництв), А — 1783 р. (указ про закріпачення). Отже, правильна послідовність: Б → В → Г → А.

Відповідь: Б, В, Г, А (1764 → 1775 → 1781 → 1783).

Чому інші варіанти неправильні? Якщо поставити А першим (закріпачення 1783 р.), то порушиться хронологія, адже гетьманство ліквідували на 19 років раніше. Якщо поставити Г перед В — намісництва (1781) запровадили після ліквідації Січі (1775), а не до неї.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді: реформи Розумовського

Яку реформу провів Кирило Розумовський під час свого гетьманування?

• запровадив намісництва на території Гетьманщини

• створив земські, гродські й підкоморські суди в повітах

• утворив Першу Малоросійську колегію

• ухвалив «Конституцію» 1710 року

Розв'язання. Ключова реформа Розумовського — судова (1760–1763). Він запровадив у 20 повітах Гетьманщини три види судів: земські (цивільні справи), гродські (кримінальні) та підкоморські (земельні суперечки). На чолі стояв Генеральний військовий суд.

Відповідь: створив земські, гродські й підкоморські суди в повітах.

Чому інші варіанти неправильні? Намісництва запровадила Катерина II у 1781 р., а не Розумовський. Першу Малоросійську колегію утворив Петро I у 1722 р. «Конституцію» 1710 р. ухвалили за гетьмана Пилипа Орлика, а не Розумовського.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за уривком

«…селянам лишатися на тих місцях і в тих званнях, де їх записала остання ревізія…»

Про яку подію йдеться в уривку?

• ліквідація особистої залежності селян в Австрії

• Коліївщина 1768 року

• закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України 1783 року

• Рум'янцевський опис Малоросії

Розв'язання. Ключові слова: «лишатися на тих місцях», «записала остання ревізія». Це пряма цитата з указу Катерини II від 3 (14) травня 1783 року, який прикріплював селян до землі й забороняв перехід.

Відповідь: закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України 1783 року.

Чому інші варіанти неправильні? В Австрії реформи Марії Терезії та Йосифа II (1780–1782), навпаки, обмежували панщину й ліквідовували особисту залежність селян. Коліївщина — повстання 1768 р., не пов'язане з ревізією. Рум'янцевський опис (1765–1769) — перепис населення й майна, а не заборона переходу селян.

Приклад 4. Послідовність подій

Розташуй події в хронологічній послідовності:

• А — утворення Другої Малоросійської колегії

• Б — обрання К. Розумовського гетьманом

• В — перетворення слобідських полків на гусарські

• Г — перетворення полків Гетьманщини на карабінерні

Розв'язання. Визначаємо роки: Б — 1750 р. (обрання Розумовського), А — 1764 р. (утворення Другої Малоросійської колегії після ліквідації гетьманства), В — 1765 р. (маніфест про слобідські полки), Г — 1783 р. (карабінерні полки). Правильна послідовність: Б → А → В → Г.

Відповідь: Б, А, В, Г (1750 → 1764 → 1765 → 1783).

Чому інші варіанти неправильні? Якщо поставити А перед Б — Другу Малоросійську колегію утворили після зречення Розумовського, а не до його обрання. Якщо поставити В перед А — слобідські полки реформували 1765 р., а Другу Малоросійську колегію створено 1764 р., тобто раніше.

• Переплутати ліквідацію гетьманства (1764) і Запорозької Січі (1775). Запам'ятай: гетьманство скасували першим, а Січ — на 11 років пізніше.

• Плутати Першу (1722–1727) і Другу (1764–1786) Малоросійські колегії. Першу створив Петро I 1722 р. для нагляду за гетьманською адміністрацією (ще за І. Скоропадського), другу — Катерина II після ліквідації гетьманства.

• Плутати закріпачення селян Лівобережжя (1783, Російська імперія) з ліквідацією особистої залежності селян в Австрії (1780–1782). В Австрії реформи Марії Терезії та Йосифа II, навпаки, обмежували панщину.

• Вважати, що полковий устрій Гетьманщини скасували 1764 р., — його ліквідовано 1781 р., коли запровадили намісництва.

• Думати, що козацький устрій Слобожанщини скасовано разом із гетьманством, — це сталося 1765 р. окремим маніфестом.

• Вважати Розумовського противником реформ — він був реформатором і хотів зміцнити Гетьманщину, провів судову й військову реформи.

Тема ліквідації гетьманства й автономії Гетьманщини належить до теми 11 програми НМТ з історії України. Ось ключові моменти, які варто знати для тесту:

• 1764 — остаточна ліквідація посади гетьмана, 1783 — закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України — це дати теми 11, які обов'язково треба пам'ятати.

• Кирило Розумовський підкреслений у програмі (візуальне розпізнавання) — його портрет, роки життя й діяльність можуть бути в завданнях на впізнавання персоналій.

• Зміст теми 11 називає внутрішню політику останнього очільника Гетьманщини, Другу Малоросійську колегію, скасування козацького устрою на Слобожанщині й ліквідацію автономії. Програма вимагає пояснювати причини й наслідки ліквідації гетьманства.

• Послідовність (завдання 25–27): 3 бали за весь ряд, 2 — за правильні першу й останню події, 1 — лише за одну з них. Ряд 1764 — 1775 — 1781 — 1783 — опора теми.

• У демо 2026 завдання 8 — вибір однієї відповіді з теми 11, завдання 21 — відповідність «рік ↔ подія» за темами 10 і 11.

• 1750–1764 — К. Розумовський: судова (земські, гродські, підкоморські суди) і військова реформи.

• 1764 — ліквідація гетьманства; Друга Малоросійська колегія П. Рум'янцева.

• 1765 — слобідські полки стали гусарськими, утворено Слобідсько-Українську губернію.

• 1781 — полковий устрій замінено намісництвами; 1783 — полки стали карабінерними.

• 1783 — закріпачення селян Лівобережжя й Слобожанщини.

• Ряд: 1764 → 1775 → 1781 → 1783.