Кочовики раннього залізного віку: кіммерійці, скіфи, сармати

Ранній залізний вік на території України розпочався на початку I тис. до н. е. Саме тоді люди навчилися виплавляти залізо з болотної руди й кувати з нього міцніші знаряддя, ніж із бронзи. Залізні мечі, кинджали, наконечники стріл і плуги дали величезну перевагу тим племенам, які першими опанували новий метал.

Хто такі кочовики?

Кочовик — це людина, яка разом із худобою постійно переміщується степом у пошуках пасовищ і не має постійного поселення. Кочове скотарство неможливе без коня — він дає змогу швидко долати великі відстані, пасти отари й воювати. Ще одна важлива риса кочового побуту — вози-кибитки, у яких перевозили майно, жінок і дітей. Саме такі вози, запряжені волами чи кіньми, описував Геродот, коли розповідав про скіфів.

Кіммерійці — перший відомий народ Причорномор'я

Кіммерійці панували в степах Північного Причорномор'я в IX–VII ст. до н. е. Вони — перший народ на цій території, назву якого зберегли писемні джерела. Їх згадує Гомер в «Одіссеї», де описує похмуру країну кіммерійців біля входу до царства мертвих. Про них писали в ассирійських клинописних написах як про войовничих вершників, що нападали на держави Передньої Азії. Пізніше про кіммерійців згадував і Геродот у своїй «Історії».

Кіммерійці були кочовими скотарями й чудовими вершниками. Саме вони поширили в Північному Причорномор'ї залізні знаряддя та зброю — мечі, кинджали й наконечники списів. Про те, що цей народ колись жив на берегах Керченської протоки, нагадує антична назва цієї протоки — Кіммерійський Боспор.

У VII ст. до н. е. кіммерійців витіснили з причорноморських степів войовничі скіфи. Частина кіммерійців пішла через Кавказ до Малої Азії, де брала участь у нападах на Лідійське та Фригійське царства. Решта, імовірно, змішалася зі скіфами.

Скіфи панували в степах Північного Причорномор'я у VII–III ст. до н. е. Їхні володіння простягалися від гирла Дунаю на заході до Дону на сході — цю територію називають Великою Скіфією. Саме скіфи залишили по собі найбільше згадок у писемних джерелах і найрозкішніші археологічні пам'ятки.

Геродот — головне джерело про скіфів

Найважливіше писемне джерело про скіфів — IV книга «Історії» давньогрецького історика Геродота (V ст. до н. е.). Геродот особисто відвідав грецьке місто Ольвію в гирлі Південного Бугу, спілкувався зі скіфами й грецькими колоністами й записав усе, що дізнався: легенди про походження скіфів, їхні звичаї, вірування, господарство й військову справу.

Групи скіфів за Геродотом

Геродот поділив скіфів на чотири групи за способом життя й територією:

Зверни увагу: не всі скіфи були кочовиками. Скіфи-орачі й скіфи-землероби вели осілий спосіб життя й займалися хліборобством. Це важливо пам'ятати, щоб не уявляти всіх скіфів винятково вершниками-кочівниками.

Суспільний устрій скіфів

На чолі Скіфії стояли царі. Нижче — військова знать (аристократія), яка мала дружини з професійних воїнів. Основу суспільства становили вільні общинники — скотарі й землероби. Об'єднання скіфських племен під владою царів історики вважають ранньодержавним утворенням — воно мало всі ознаки держави, хоч і зберігало багато родоплемінних рис.

Найвищого піднесення Скіфія досягла в IV ст. до н. е. за царя Атея. Він об'єднав під своєю владою майже всі скіфські племена, карбував власну монету й воював із Македонією. Смерть Атея в битві з македонянами (близько 339 р. до н. е.) послабила Скіфію.

Війна скіфів із Дарієм I

Наприкінці VI ст. до н. е. (близько 512 р. до н. е.) перський цар Дарій I на чолі величезного війська вторгся в Скіфію. Він мав намір підкорити скіфів і розширити кордони Перської імперії. Однак скіфи застосували тактику, яка зірвала плани завойовника.

Скіфи уникали генеральної битви. Вони відступали вглиб степів, засипали криниці, спалювали траву й нищили пасовища, щоб перське військо не могло поповнити запаси води й фуражу для коней. Дарій змушений був переслідувати скіфів, але що далі він заглиблювався в степи, то більше втрачав людей і коней від спраги й голоду. Зрештою перський цар наказав відступати — похід завершився без жодної великої битви. Скіфи відстояли свою незалежність.

Скіфи-кочовики здебільшого не будували міст (пізніше з'явився, зокрема, Неаполь Скіфський у Криму), але залишили по собі величні кургани — земляні насипи над похованнями знаті. Чим вищим і багатшим був курган, тим могутнішою була похована в ньому людина. Під насипом археологи знаходять зброю, золоті й срібні прикраси, глиняний і металевий посуд, а також поховання коней і навіть слуг, яких, за звичаєм, відправляли в потойбіччя разом із володарем.

Золотий гребінь із кургану Солоха

Курган Солоха розташований у Запорізькій області. У ньому знайшли один із найвідоміших скіфських артефактів — золотий гребінь IV ст. до н. е. На гребені зображено сцену бою трьох воїнів: вершник у панцирі та піший воїн б'ються з пішим противником, під яким поранено коня. Під цією сценою — фриз із п'яти фігур левів, що лежать. Гребінь виконаний із високохудожньою майстерністю — це робота грецького ювеліра, який працював на замовлення скіфської знаті.

Золота пектораль із кургану Товста Могила

Курган Товста Могила розташований поблизу міста Покров на Дніпропетровщині. 1971 року археолог Борис Мозолевський знайшов там унікальну золоту пектораль — нагрудну прикрасу IV ст. до н. е. Пектораль складається з трьох ярусів:

• верхній ярус — сцени побуту скіфів: чоловіки доять овець, шиють одяг, доглядають коней

• середній ярус — рослинний орнамент із квітами, листям, виноградними гронами

• нижній ярус — сцени боротьби звірів: грифони терзають коней, леви нападають на оленів

Пектораль — шедевр античного ювелірного мистецтва. Її, імовірно, виготовили грецькі майстри з міст-колоній Північного Причорномор'я на замовлення скіфського царя. Вона є одним із головних символів скіфської культури й зберігається в Музеї історичних коштовностей України в Києві.

Звіриний стиль

Скіфські майстри прикрашали зброю, кінську збрую й прикраси зображеннями тварин — оленів, пантер, грифонів, орлів. Цей художній напрям називають «звіриним стилем». Тварини зображені в русі, часто в момент боротьби. Скіфський звіриний стиль вплинув на мистецтво сусідніх народів і пізніше — на давньоруські прикраси.

У III ст. до н. е. могутність Великої Скіфії занепала. Зі сходу, з-за Дону й Волги, у причорноморські степи почали проникати нові кочові племена — сармати. Під їхнім тиском скіфи втратили більшу частину степів і зосередилися в Криму й пониззі Дніпра.

Мала Скіфія

Цю пізню скіфську територію називають Малою Скіфією. Її столицею стало місто Неаполь Скіфський (у перекладі «Нове скіфське місто»), розташоване поблизу сучасного Сімферополя в Криму. Мала Скіфія проіснувала до III ст. н. е., коли її знищили готи. Неаполь Скіфський був не лише адміністративним центром, а й важливим торговельним осередком, де скіфи контактували з грецькими колоніями та римлянами.

Сармати — нові володарі степів

Сармати панували в Північному Причорномор'ї в III ст. до н. е. – III ст. н. е. Вони прийшли з теренів сучасних Дону й Волги. До сарматських племен належали язиги, роксолани, аорси й алани. Сармати витіснили скіфів із більшої частини степів і стали головною силою в регіоні.

Ознаки сарматів

• Високе становище жінок. Сарматські жінки брали участь у війнах і полюванні. Грецькі легенди про амазонок, імовірно, виникли під враженням від сарматських жінок-воїтельок.

• Важкоозброєна кіннота. Сарматські вершники носили довгі мечі (до 1 м) і важкі списи, а також обладунки з металевих лусок. Вони вважаються попередниками середньовічних лицарів.

• Напади на римські провінції. Сармати не раз вторгалися в межі Римської імперії на Дунаї, змушуючи римлян будувати оборонні укріплення.

Важливо не плутати: Геродот у V ст. до н. е. описав лише савроматів — народ, що жив на схід від Дону. Справжні сармати прийшли в Північне Причорномор'я значно пізніше — у III ст. до н. е. Тому твердження, що Геродот описав панування сарматів, — помилкове.

Приклад 1. Відповідність «народ — ознака»

Установи відповідність між народом / групою (1–4) та ознакою (А–Д). Одна буква зайва.

Ліві позиції (1–4): 1 — кіммерійці; 2 — царські скіфи; 3 — сармати; 4 — Мала Скіфія.

Праві варіанти (А–Д): А — перший народ Причорномор'я, відомий за назвою з писемних джерел; Б — панівна група скіфів у степах між Дніпром і Доном; В — витіснили скіфів у III ст. до н. е., жінки-воїтельки; Г — столиця — Неаполь Скіфський; Д — столиця — Пантікапей (зайвий).

Розв'язання:

• 1 → А. Кіммерійці — перший народ Північного Причорномор'я, назву якого зафіксовано в писемних джерелах (Гомер, ассирійські написи, Геродот).

• 2 → Б. Царські скіфи — наймогутніша група скіфів, яка панувала між Дніпром і Доном і вважала інших скіфів своїми рабами.

• 3 → В. Сармати витіснили скіфів у III ст. до н. е., а їхні жінки-воїтельки породили грецькі легенди про амазонок.

• 4 → Г. Мала Скіфія — пізня скіфська територія в Криму зі столицею Неаполь Скіфський.

• Д — зайва. Пантікапей — столиця Боспорського царства (грецької колонії), а не скіфів.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 2. Опис зображення

Розглянь опис: «Золота нагрудна прикраса з трьох ярусів: на верхньому — сцени побуту скіфів, на середньому — рослинний орнамент, на нижньому — боротьба звірів». Про яку пам'ятку йде мова?

Ключ: пектораль із кургану Товста Могила.

Чому інші варіанти неправильні:

• Гребінь із кургану Солоха — це гребінь, а не нагрудна прикраса; на ньому зображено бій трьох воїнів, а не три яруси.

• Браслет із Мізинської стоянки — пам'ятка пізнього палеоліту (давнього кам'яного віку), а не залізного; виконаний із бивня мамонта, а не із золота.

• Збруцький ідол — кам'яна статуя слов'янського божества X ст. н. е., не пов'язана зі скіфами.

Приклад 3. Переказ повідомлення Геродота

Про кого з кочовиків Геродот писав: «вони не вступали в бій, а відходили, засипаючи криниці й нищачи траву»?

Ключ: скіфи під час походу перського царя Дарія I.

Чому інші варіанти неправильні:

• Кіммерійці — Геродот згадує їх, але не описує такої тактики; кіммерійців витіснили скіфи, а не перси.

• Сармати — Геродот у V ст. до н. е. описав лише савроматів за Доном; сармати прийшли в Причорномор'я пізніше.

• Грецькі колоністи — вони вели осілий спосіб життя й не застосовували тактики «випаленої землі».

Приклад 4. Вибір правильного твердження

Яке твердження про кочовиків раннього залізного віку правильне?

• А) Скіфи витіснили кіммерійців у VII ст. до н. е. — ПРАВИЛЬНО.

• Б) Пектораль із Товстої Могили належала кіммерійцям. — НЕПРАВИЛЬНО: пектораль — скіфська пам'ятка IV ст. до н. е.

• В) Геродот описав панування сарматів у Північному Причорномор'ї. — НЕПРАВИЛЬНО: Геродот писав про скіфів; сармати прийшли пізніше.

• Г) Сармати заснували Неаполь Скіфський. — НЕПРАВИЛЬНО: Неаполь Скіфський — столиця Малої Скіфії, заснована скіфами, а не сарматами.

• Приписувати пектораль кіммерійцям чи сарматам — це скіфська пам'ятка IV ст. до н. е. Пектораль із кургану Товста Могила належить скіфській знаті, а не кіммерійцям або сарматам.

• Вважати, що Геродот описав панування сарматів у Причорномор'ї. Насправді у V ст. до н. е. там жили скіфи, а сармати прийшли в III ст. до н. е. Геродот згадує лише савроматів за Доном.

• Плутати Солоху (гребінь зі сценою бою) і Товсту Могилу (пектораль). Запам'ятай: гребінь — Солоха, пектораль — Товста Могила.

• Вважати, що Дарій I переміг скіфів. Перський цар відступив, не здобувши перемоги. Скіфи застосували тактику відступу й «випаленої землі», і Дарій змушений був повернутися назад.

• Уявляти всіх скіфів кочовиками. Геродот називає й скіфів-орачів, і скіфів-землеробів, які вели осілий спосіб життя й займалися хліборобством.

• Плутати Неаполь Скіфський — столицю Малої Скіфії в Криму — з грецькими містами-колоніями (Ольвія, Херсонес, Пантікапей). Неаполь Скіфський — скіфське, а не грецьке місто.

На НМТ з історії України тема «Кочовики раннього залізного віку» входить до теми 2 програми. Ось що варто знати про формат перевірки.

Пам'ятки з переліку програми

Програма НМТ для теми 2 називає дві скіфські пам'ятки, які треба впізнавати за зображенням або описом: золотий гребінь із кургану Солоха й золота пектораль із кургану Товста Могила. Програма не вимагає знати точні дати їх створення, але варто пам'ятати, що обидві пам'ятки датують IV ст. до н. е. і пов'язані зі скіфами.

Картосхема

Картосхема теми 2 містить ареали кіммерійців і скіфів. У демоваріанті НМТ-2026 завдання 1 — це вибір однієї відповіді з чотирьох за картосхемою (тема 2), яке оцінюється в 1 бал. Тому важливо вміти показувати на картосхемі Велику Скіфію (між Дунаєм і Доном) та Малу Скіфію (у Криму), а також територію кіммерійців.

Поняття теми 2

Для цього юніта програма визначає три ключові поняття: ранній залізний вік, кочовик, курган. Їхні визначення можуть перевіряти в завданнях на відповідність або в тестових питаннях.

Формат «логічні пари» (відповідність)

Завдання № 21–24 у НМТ — це відповідність «логічні пари». Формат: чотири позиції ліворуч (1–4) і п'ять варіантів праворуч (А–Д), одна буква зайва. Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал, максимум — 4 бали. Для цього юніта типова тема такої відповідності — «народ — ознака» (кіммерійці, царські скіфи, сармати, Мала Скіфія). Порада: спершу заповни пари, у яких упевнений, а потім методом виключення обери решту.

• Кіммерійці (IX–VII ст. до н. е.) → скіфи (VII–III ст. до н. е.) → сармати (III ст. до н. е. – III ст. н. е.) — хронологічна послідовність кочовиків у Північному Причорномор'ї.

• Кіммерійці — перший відомий за назвою народ Причорномор'я; поширили залізні знаряддя й зброю.

• Геродот (V ст. до н. е.) описав Велику Скіфію та її групи: царських скіфів, кочовиків, орачів, землеробів.

• Скіфи зірвали похід Дарія I тактикою відступу й «випаленої землі» (близько 512 р. до н. е.).

• Пектораль — Товста Могила (Б. Мозолевський, 1971), гребінь — Солоха; обидві пам'ятки IV ст. до н. е.

• Мала Скіфія в Криму зі столицею Неаполь Скіфський — пізні скіфи (III ст. до н. е. – III ст. н. е.).

• Сармати — жінки-воїтельки (легенди про амазонок) і важкоозброєна кіннота з довгими мечами.