Головна українська рада, Легіон УСС і Союз визволення України

З початком Першої світової війни в серпні 1914 року українські політичні сили Галичини опинилися перед вибором: підтримати Австро-Угорщину чи зберігати нейтралітет. Галицькі українці, які зазнавали польського домінування в Австро-Угорщині, побачили у війні шанс здобути національне визволення. Саме тому на початку серпня 1914 року у Львові представники трьох найвпливовіших галицьких партій — національних демократів, радикалів і соціал-демократів — утворили Головну українську раду (ГУР).

Головою ГУР став Кость Левицький — визначний адвокат і політичний діяч, лідер Української національно-демократичної партії. У серпні 1914 року ГУР оприлюднила маніфест, у якому проголошувала, що перемога Австро-Угорщини над Росією буде перемогою українців, і закликала до боротьби з царизмом. ГУР створила Бойову управу — військовий орган, який мав займатися формуванням українських збройних загонів. Саме Бойова управа ініціювала створення Легіону Українських січових стрільців (УСС).

У травні 1915 року на основі ГУР у Відні постала Загальна українська рада (ЗУР). Її головою також став Кость Левицький. До складу ЗУР увійшли представники Галичини, Буковини й Союзу визволення України. ЗУР висунула дві головні вимоги: по-перше, незалежна Українська держава на землях, відвойованих у Російської імперії; по-друге, територіально-національна автономія українських земель у складі Австро-Угорщини, зокрема поділ Галичини на українську й польську частини.

Наприкінці 1916 року австрійський уряд пообіцяв ширшу автономію Галичини, але під польським проводом. Це суперечило сподіванням ЗУР, і її діяльність поступово припинилася. Таким чином, спроба галицьких українців через співпрацю з Австро-Угорщиною здобути національні права не дала бажаного результату.

У серпні 1914 року на заклик Головної української ради до Легіону Українських січових стрільців зголосилося близько 28 тисяч добровольців. Це були переважно члени молодіжних спортивно-пожежних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт» і «Січові стрільці». Однак австрійська влада, побоюючись масового українського війська, дозволила сформувати лише близько 2,5 тисячі вояків. Присягу легіон склав у вересні 1914 року в місті Стрий.

Командантом (командиром) Легіону УСС, під проводом якого стрільці склали присягу в Стрию, став Михайло Галущинський. До нього легіон короткий час очолював Теодор Рожанківський, якого усунуло австрійське командування. Галущинський командував легіоном до початку 1915 року. Легіон діяв у складі австро-угорської армії, але мав власні відзнаки, українську мову команд і національну символіку. Це було унікальне явище — українське національне військове формування в імперській армії.

Легіон УСС брав участь у багатьох боях. Першою великою перемогою стала битва на горі Маківка в Карпатах навесні 1915 року. У 1916 році стрільці вели важкі оборонні бої на горі Лисоня біля Бережан проти російського наступу, зазнавши великих втрат. Особливою постаттю в історії легіону є Олена Степанів — хорунжа УСС, одна з перших у світі жінок з офіцерським званням, учасниця бою на Маківці 1915 року.

Важливу роль в історії УСС відіграв Василь Вишиваний — псевдонім ерцгерцога Вільгельма Габсбурга, члена імператорської родини Австро-Угорщини. Він добре знав українську мову, підтримував український національний рух і носив вишиванку. У 1918 році він очолював групу військ, до якої входив і легіон УСС, на півдні України. Стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина» стала символом УСС, а згодом — усієї української визвольної боротьби.

4 серпня 1914 року у Львові група емігрантів із Наддніпрянщини заснувала Союз визволення України (СВУ). Серед засновників були Дмитро Донцов, Андрій Жук, Володимир Дорошенко, Микола Меленевський та Олександр Скоропис-Йолтуховський. Згодом СВУ переніс свою діяльність до Відня. Важливо розуміти: СВУ створили не галицькі діячі, а вихідці з підросійської України, які через політичні переслідування емігрували до Галичини.

Мета СВУ була радикальною — створення самостійної Української держави на землях Російської імперії після її поразки у війні. Для досягнення цієї мети СВУ співпрацював з урядами Австро-Угорщини та Німеччини, намагаючись залучити їхню підтримку українського питання. СВУ видавав «Вісник СВУ», брошури й карти українських земель європейськими мовами, щоб ознайомити світову громадськість з Україною.

Одним із найважливіших напрямів діяльності СВУ була просвітня робота в таборах для військовополонених українців із російської армії, які перебували в Німеччині й Австро-Угорщині. СВУ організовував для полонених школи, бібліотеки, хори, театральні гуртки — це не лише підтримувало національну свідомість, а й готувало кадри для майбутньої української держави.

Дмитро Донцов, який згодом став ідеологом українського інтегрального націоналізму, незабаром вийшов із СВУ через розбіжності в поглядах. Основну видавничу й організаційну роботу вели Андрій Жук і Володимир Дорошенко. СВУ діяв до 1918 року, але його сподівання на те, що Центральні держави створять незалежну Україну, справдилися лише частково — у формі Української Держави гетьмана Скоропадського.

Позиція українських діячів Наддніпрянщини (підросійської України) на початку війни кардинально відрізнялася від галицької. Більшість наддніпрянських політичних сил заявила про лояльність до Російської імперії або нейтральність. Товариство українських поступовців (ТУП), журнал «Украинская жизнь», діячі на кшталт Симона Петлюри сподівалися, що після перемоги Росії царський уряд зробить поступки українському рухові.

Однак влада відповіла на цю лояльність репресіями. Російська адміністрація закрила газету «Рада», заборонила діяльність «Просвіт», припинила українські видання. Український рух переслідували як «мазепинство» — зраду Росії. Особливо показовою була доля Михайла Грушевського. У листопаді 1914 року, коли він повернувся з Австро-Угорщини до Києва, його заарештували й заслали спочатку до Симбірська, а згодом до Казані й Москви. Грушевський перебував у засланні до Лютневої революції 1917 року.

Контраст позицій українських політичних сил був разючим. Галицькі українці через ГУР і Легіон УСС пов'язували майбутнє з поразкою Росії. Емігранти з Наддніпрянщини через СВУ прагнули незалежної України за підтримки Центральних держав. А наддніпрянські діячі обрали лояльність до Росії. Жоден із цих шляхів до 1917 року не приніс українцям держави — усі сподівання виявилися марними.

Приклад 1. Відповідність «організація — мета»

Установи відповідність між організацією та її метою.

Розв'язання: ГУР (1) об'єднувала галицькі партії для підтримки Австро-Угорщини — ключ Б. СВУ (2) прагнув самостійної України на землях Російської імперії — ключ А. ЗУР (3) домагалася автономії українських земель в Австро-Угорщині — ключ Г. Легіон УСС (4) вів збройну боротьбу в австро-угорській армії — ключ В. Варіант Д (автономія у складі федеративної Росії) — це мета ТУП, тому він зайвий.

Приклад 2. Послідовність подій

Розташуй події в хронологічній послідовності.

• А бої Українських січових стрільців на горі Лисоня

• Б утворення Загальної української ради у Відні

• В утворення Головної української ради у Львові

• Г Василь Вишиваний очолив групу військ із легіоном УСС

Розв'язання: Визначаємо дати кожної події. ГУР утворено в серпні 1914 року (В). ЗУР утворено в травні 1915 року (Б). Бої на Лисоні відбулися 1916 року (А). В. Вишиваний очолив групу військ 1918 року (Г). Правильна послідовність: В → Б → А → Г.

Приклад 3. Відповідність «діяч — характеристика»

Установи відповідність між діячем та його характеристикою.

Розв'язання: К. Левицький (1) — голова ГУР і ЗУР, ключ Б. Д. Донцов (2) — один із засновників СВУ, ключ А. М. Галущинський (3) — командант Легіону УСС у 1914–1915 рр., ключ Г. В. Вишиваний (4) — ерцгерцог Габсбург, що очолював групу військ з УСС, ключ В. Варіант Д (засновник товариства «Січ») — це Кирило Трильовський, тому він зайвий.

Приклад 4. Відповідність «діяч — факт біографії 1914–1916 рр.»

Установи відповідність між діячем і фактом його біографії в 1914–1916 роках.

Розв'язання: М. Грушевського (1) заарештували й заслали до Симбірська в листопаді 1914 року — ключ Б. А. Жук (2) був співзасновником СВУ — ключ А. О. Степанів (3) — жінка-офіцер УСС — ключ Г. К. Левицький (4) очолював ЗУР у Відні — ключ В. Варіант Д (автор брошури «Самостійна Україна») — це Микола Міхновський, тому він зайвий.

• Плутати ГУР (Львів, серпень 1914 р.) і ЗУР (Відень, травень 1915 р.). Запам'ятай: ГУР — перша, львівська; ЗУР — пізніша, віденська.

• Вважати СВУ галицькою організацією. Насправді його заснували емігранти з Наддніпрянщини — Д. Донцов, А. Жук, В. Дорошенко та інші.

• Думати, що Легіон УСС воював у російській армії. Легіон діяв у складі австро-угорської армії, з українською мовою команд і власними відзнаками.

• Вважати, що всі охочі потрапили до Легіону. Зголосилося близько 28 тисяч, але австрійська влада дозволила сформувати лише близько 2,5 тисячі.

• Переплутати Маківку (1915) і Лисоню (1916). Маківка — перша велика перемога УСС у Карпатах навесні 1915 року; Лисоня — важкі оборонні бої 1916 року біля Бережан.

• Вважати В. Вишиваного командантом Легіону в 1914 році. У 1914 році легіоном командував М. Галущинський (до нього — короткий час Т. Рожанківський). Вишиваний очолював групу військ з УСС лише 1918 року.

Тема 20 програми НМТ з історії України охоплює події, описані в цьому юніті. Ключова дата — серпень 1914 року, коли одночасно постали Головна українська рада, Легіон УСС і Союз визволення України. 1915 рік — створення Загальної української ради у Відні.

Програма вимагає характеризувати позиції українських політичних сил на початку війни. Тому важливо розуміти контраст: галицькі українці (ГУР) і емігранти (СВУ) робили ставку на поразку Росії, а наддніпрянці — на лояльність до неї.

Персоналії, які варто знати: Кость Левицький і Дмитро Донцов — підкреслені в програмі; Андрій Жук, Михайло Галущинський, Василь Вишиваний — також можуть трапитися в завданнях. Картосхема теми 20 включає бойовий шлях Українських січових стрільців.

Формати завдань на НМТ: відповідність (завдання 21–24) — до 4 балів, по 1 балу за кожну правильно встановлену пару, одна буква зайва. У демоваріанті 2026 року завдання 22 — «уривок джерела ↔ політична сила» — стосується саме теми 20. Послідовність (завдання 25–27): 3 бали за повністю правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них.

• Серпень 1914 — у Львові створено Головну українську раду (голова К. Левицький), Легіон Українських січових стрільців і Союз визволення України (засновники — Д. Донцов, А. Жук, В. Дорошенко).

• Легіон УСС: близько 2,5 тис. стрільців, командант у 1914–1915 рр. — М. Галущинський; діяв у складі австро-угорської армії; головні битви — Маківка (1915), Лисоня (1916).

• Травень 1915 — у Відні створено Загальну українську раду (голова К. Левицький) з вимогами незалежності наддніпрянських земель і автономії в Австро-Угорщині.

• Наддніпрянщина: більшість діячів заявили лояльність до Росії; влада відповіла закриттям «Просвіт» і газети «Рада», засланням М. Грушевського до Симбірська.

• Василь Вишиваний (ерцгерцог Вільгельм Габсбург) — член династії Габсбургів, що 1918 року очолив групу військ із легіоном УСС на півдні України.