Типові завдання НМТ: Земля та її оболонки

У завданнях НМТ на зміну температури й тиску з висотою використовують спрощені навчальні наближення. Важливо пам'ятати: ці правила працюють лише за умовою задачі, а в реальній атмосфері градієнти змінюються й можливі інверсії (коли температура з висотою зростає).

Температура: навчальне наближення

За умовою задачі температура знижується на 6 °C на кожен 1 км підйому (або 0,6 °C на 100 м). Це наближення справедливе лише для нижньої частини тропосфери й лише тоді, коли це прямо зазначено в умові.

Формула для прямої задачі:

$$t_{\text{вершини}}=t_{\text{підніжжя}}-\frac{h}{1000}\cdot 6$$

де h — відносна висота в метрах.

Приклад: біля підніжжя гори +24 °C, підйом 3500 м. Втрата температури: $3,5\cdot 6=21$ °C. Температура на вершині: $24-21=+3$ °C.

Обернена задача: висота за різницею температур

Якщо відомі температури біля підніжжя й на вершині, відносну висоту обчислюють як:

$$h=\frac{t_{\text{підніжжя}}-t_{\text{вершини}}}{6}\cdot 1000$$

Приклад: унизу +18 °C, на вершині −3 °C. Різниця: $18-(-3)=21$ °C. Висота: $21:6=3,5$ км = 3500 м.

Увага: використовуй саме відносну висоту (різницю між підніжжям і вершиною), а не абсолютну висоту над рівнем моря. Якщо підніжжя вже лежить на висоті 500 м, а вершина на 4000 м, відносна висота — 3500 м.

Тиск: навчальне наближення

Поблизу поверхні Землі, за умовою задачі, атмосферний тиск падає на 1 мм рт. ст. на кожні 10 м підйому. Стандартний тиск на рівні моря — 760 мм рт. ст., але фактичний тиск змінюється залежно від погоди.

Приклад: біля підніжжя 758 мм рт. ст., на вершині 740 мм рт. ст. Різниця: $758-740=18$ мм. Висота: $18\cdot 10=180$ м.

Реальна залежність тиску від висоти нелінійна й залежить від температури повітря. Правило «1 мм на 10 м» працює лише в приземному шарі й лише коли це зазначено в умові. Не перенось його на будь-які висоти!

Комбіновані задачі: тиск → висота → температура

Іноді в завданні дають різницю тисків, а питають про температуру. Алгоритм:

1. Обчисли відносну висоту за різницею тисків (1 мм → 10 м).

2. Обчисли зміну температури за висотою (1 км → 6 °C).

3. Відніми зміну від температури біля підніжжя (або додай, якщо питають температуру внизу).

Приклад: тиск на вершині на 50 мм нижчий, ніж біля підніжжя. Висота: $50\cdot 10=500$ м. Зміна температури: $0,5\cdot 6=3$ °C. На вершині на 3 °C холодніше.

Типові дистрактори в таких завданнях:

• «+» замість «−» — додають 6 °C замість віднімання.

• Абсолютна висота замість відносної — беруть висоту над рівнем моря, а не різницю.

• Градієнт 1 °C на 100 м — плутають із градієнтом тиску.

Кліматограма — це графік, на якому поєднано річний хід температури (крива лінія) і кількість опадів за місяцями (стовпчики). Уміння читати кліматограму передбачене програмою НМТ (тема 1.5 вимагає визначати тип клімату за кліматодіаграмою), тому цю навичку варто відпрацювати.

Як читати кліматограму

Насамперед перевір підписи шкал: ліворуч або праворуч може бути шкала температури (у °C), а з протилежного боку — шкала опадів (у мм). Іноді боки шкал міняють місцями, тому завжди дивись на позначення.

Крива температури показує найтепліший і найхолодніший місяці. Це дає змогу визначити півкулю:

• Якщо найтепліші місяці — червень–серпень, а найхолодніші — грудень–лютий, пункт розташований у Північній півкулі.

• Якщо найтепліші місяці — грудень–лютий, а найхолодніші — червень–серпень, пункт у Південній півкулі.

• Поблизу екватора амплітуда температур дуже мала, тому за однією температурою півкулю визначити важко — доведеться зіставляти з режимом опадів і географічним положенням.

Визначаємо тип клімату

Тип клімату визначають за сукупністю температур і режиму опадів. Ось найпоширеніші варіанти:

Малу кількість опадів завжди зіставляй із випаровуваністю. Наприклад, 300 мм у тундрі — надмірне зволоження (холодно, випаровуваність мала), а 300 мм у пустелі — дефіцит вологи (спекотно, випаровуваність велика). Не застосовуй поріг 200 мм як універсальний!

Синоптична карта: циклон, антициклон, фронти

Синоптична карта (карта погоди) показує розподіл атмосферного тиску, положення циклонів, антициклонів і фронтів. Основні позначення:

• «Н» — циклон (область низького тиску). У Північній півкулі повітря в циклоні рухається проти годинникової стрілки до центру. Типова погода: хмарно, вітряно, можливі опади.

• «В» — антициклон (область високого тиску). Повітря рухається за годинниковою стрілкою від центру. Типова погода: сухо, малохмарно, взимку можливі туман і низька хмарність.

• Густіші ізобари (лінії однакового тиску) означають сильніший вітер.

Атмосферні фронти

На синоптичних картах фронти позначають лініями з особливими значками. Типова погода на фронтах (але не обов'язкова в кожному випадку!):

Значки (півкола або трикутники) завжди звернені в той бік, куди рухається фронт.

Літосфера — тверда оболонка Землі. У завданнях НМТ перевіряють уміння розрізняти гірські породи за походженням, визначати рельєфотвірний процес за формою рельєфу та розуміти наслідки руху літосферних плит.

Гірські породи за походженням

За походженням гірські породи поділяють на три великі групи:

Процес за формою рельєфу

Кожна форма рельєфу створена певним процесом. У завданні можуть описати форму, а ти маєш обрати процес:

Рух літосферних плит: типи меж і наслідки

Літосферні плити рухаються, і на їхніх межах відбуваються різні геологічні процеси. Розрізняють три типи взаємодії:

Вулкани й землетруси зосереджені на межах плит. Найактивніші сейсмічні пояси:

• Тихоокеанський («Вогняне кільце») — обрамляє Тихий океан.

• Середземноморсько-Гімалайський — простягається від Середземномор'я через Гімалаї до Індонезії.

Давні платформи (наприклад, Східноєвропейська) зазвичай менш сейсмічно активні, але внутрішньоплитні землетруси можливі — вони рідкісні, але не виключені.

У цьому розділі розбираємо найпоширеніші пастки, які трапляються в завданнях НМТ на теми пір року, океанічних течій і природних зон. Багато учнів припускаються тут типових помилок через побутові уявлення, які суперечать науковим фактам.

Пори року: нахил осі, а не відстань до Сонця

Найпоширеніша помилка — пояснювати зміну пір року тим, що Земля то наближається до Сонця, то віддаляється. Насправді орбіта Землі майже колова, і на початку січня Земля навіть перебуває найближче до Сонця (перигелій), але в Північній півкулі в цей час зима.

Справжня причина — нахил земної осі ($66,5^{\circ }$ до площини орбіти) і збереження її напрямку в просторі. Через це в різні пори року Сонце освітлює півкулі під різним кутом:

• 21–22 червня — Сонце в зеніті над Північним тропіком. У Північній півкулі літо, у Південній — зима.

• 21–22 грудня — Сонце в зеніті над Південним тропіком. У Південній півкулі літо, у Північній — зима.

• 20–21 березня й 22–23 вересня — Сонце в зеніті над екватором. Дні рівнодення, пори року змінюються.

Полярний день настає за полярним колом тієї півкулі, полюс якої нахилений до Сонця. У червні полярний день спостерігають за Північним полярним колом, у грудні — за Південним.

Запам'ятай: пори року в Північній і Південній півкулях протилежні. Коли в Києві літо, у Сіднеї зима, і навпаки.

Теплі й холодні течії: порівняння, а не абсолютна температура

Течію називають теплою або холодною не за абсолютною температурою води, а порівняно з температурою навколишньої води в цьому районі океану. Наприклад, Північноатлантична течія несе відносно теплу воду в холодні високі широти, тому її вважають теплою.

Основні теплі течії:

• Гольфстрім (Північна Атлантика)

• Бразильська (Південна Атлантика)

• Куросіо (Тихий океан)

Основні холодні течії:

• Перуанська (Тихий океан, біля західного берега Південної Америки)

• Бенгельська (Атлантика, біля західного берега Африки)

• Канарська (Атлантика, біля західного берега Північної Африки)

• Каліфорнійська (Тихий океан, біля західного берега Північної Америки)

Холодні течії біля західних тропічних узбереж разом із циркуляцією атмосфери сприяють утворенню прибережних пустель: Атаками (Південна Америка) й Намібу (Африка). Холодна течія охолоджує повітря, волога конденсується в туман, але не випадає як дощ.

Напрям течії до екватора не є визначенням холодної течії. Наприклад, Бразильська течія тече на південь (від екватора), але вона тепла.

Природні зони: не спрощуй

Широтна зональність залежить і від тепла, і від вологи. Савани, пустелі, ліси чи степи не утворюють однієї обов'язкової послідовності на кожному меридіані. Наприклад, на одній і тій самій широті в Південній Америці є і вологі екваторіальні ліси, і савани, і пустеля Атакама — залежно від розподілу опадів.

Висотні пояси в горах залежать від широти, висоти та експозиції схилу. Вони не копіюють усі широтні зони: наприклад, в екваторіальних Андах є пояс «парамо» (високогірні луки), якого немає на рівнинах. Порівнюй конкретні профілі, а не застосовуй шаблон.

Розгляньмо п'ять типових завдань НМТ на тему «Земля та її оболонки». Кожне розв'яжемо покроково, пояснимо правильну відповідь і розберемо, чому інші варіанти хибні.

Приклад 1. Температура й висота

Завдання з вибором однієї відповіді. Біля підніжжя гори температура повітря становить +18 °C, а на вершині — −3 °C. Визнач відносну висоту гори (у метрах), якщо температура знижується на 6 °C на кожен кілометр підйому.

Розв'язання:

1. Обчислюємо різницю температур: $18-(-3)=21$ °C.

2. Ділимо різницю на градієнт: $21:6=3,5$ км.

3. Переводимо в метри: $3,5\cdot 1000=3500$ м.

Правильна відповідь: 3500 м.

Чому інші варіанти хибні:

• 2100 м — помилка: узяли градієнт 1 °C на 100 м (тобто 10 °C/км) замість заданих 6 °C/км.

• 2500 м — помилка: не врахували знак «−3», узяли різницю $18-3=15$ °C замість 21 °C.

• 350 м — помилка: переплутали кілометри й сотні метрів, поділили 21 на 6 і отримали 3,5, але записали як 350 м замість 3500 м.

Приклад 2. Кліматограма

Завдання з вибором однієї відповіді. На кліматограмі пункту найтепліший місяць — січень (+21 °C), найхолодніший — липень (+12 °C). Річна кількість опадів — 550 мм, максимум припадає на червень–серпень, у грудні–лютому опадів майже немає. Яке місто відповідає цій кліматограмі?

Розв'язання:

1. Визначаємо півкулю: найтепліший місяць — січень, отже, пункт у Південній півкулі.

2. Аналізуємо температуру: літо спекотне (+21 °C), зима м'яка (+12 °C).

3. Аналізуємо опади: сухе літо (грудень–лютий) і волога зима (червень–серпень).

4. Поєднання спекотного сухого літа й вологої м'якої зими — середземноморський тип клімату.

5. У Південній півкулі середземноморський клімат має Кейптаун (Південна Африка).

Правильна відповідь: Кейптаун.

Чому інші варіанти хибні:

• Рим — теж середземноморський клімат, але в Північній півкулі (найтепліший місяць — липень, а не січень).

• Сідней — субтропічний вологий клімат із вологим літом, а не сухим.

• Ріо-де-Жанейро — тропічний вологий клімат із вологим літом.

Приклад 3. Порода й процес

Завдання з вибором однієї відповіді. На Поділлі є печери зі сталактитами й сталагмітами. Яка гірська порода й який процес їх утворили?

Розв'язання:

1. Сталактити й сталагміти утворюються в печерах, які виникають у розчинних гірських породах — вапняку або гіпсі.

2. Процес називається карст — розчинення порід підземними водами.

Правильна відповідь: вапняк (або гіпс), розчинення підземними водами (карст).

Чому інші варіанти хибні:

• Граніт і вивітрювання — граніт не розчиняється водою, сталактити в ньому не утворюються.

• Пісок і дія вітру — пісок не утворює печер зі сталактитами, це еоловий процес (бархани).

• Глина й зсуви — зсуви рухають маси гірських порід, але не створюють печер.

Приклад 4. Рух літосферних плит (3 з 7)

Завдання типу «3 з 7». Оберіть три форми рельєфу, які утворилися внаслідок руху літосферних плит:

• Анди з Перу-Чилійським жолобом

• Серединно-Атлантичний хребет

• Гімалаї

• бархани Сахари

• карстові печери Поділля

• фіорди Норвегії

• дельта Нілу

Розв'язання:

1. Анди з Перу-Чилійським жолобом — результат зіткнення океанічної плити Наска з материковою Південноамериканською. Це наслідок руху плит.

2. Серединно-Атлантичний хребет — результат розходження Північноамериканської та Євразійської плит. Це наслідок руху плит.

3. Гімалаї — результат зіткнення Індо-Австралійської та Євразійської плит. Це наслідок руху плит.

4. Бархани Сахари — утворені вітром (еоловий процес), не пов'язані з рухом плит.

5. Карстові печери Поділля — утворені розчиненням порід підземними водами.

6. Фіорди Норвегії — утворені льодовиками.

7. Дельта Нілу — утворена накопиченням осадів текучої води.

Правильна відповідь: Анди з Перу-Чилійським жолобом, Серединно-Атлантичний хребет, Гімалаї.

Приклад 5. Пори року

Завдання з вибором однієї відповіді. Чому на початку січня, коли Земля перебуває найближче до Сонця, у Києві зима?

Розв'язання:

1. Земна вісь нахилена під кутом $66,5^{\circ }$ до площини орбіти й зберігає свій напрямок у просторі.

2. На початку січня Північна півкуля «відхилена» від Сонця — сонячні промені падають під малим кутом, день короткий.

3. Через це Північна півкуля отримує менше сонячного тепла, хоч Земля й ближче до Сонця.

Правильна відповідь: через нахил земної осі Північна півкуля «відхилена» від Сонця, тому промені падають під малим кутом і день короткий.

Чому інші варіанти хибні:

• «Земля віддаляється від Сонця» — неправда: на початку січня Земля в перигелії, найближче до Сонця.

• «Сонце в зеніті над екватором» — це буває в березні й вересні, а не в січні.

• «Слабшає Північноатлантична течія» — течії впливають на місцевий клімат, але не визначають зміну пір року.

Нижче зібрано найпоширеніші помилки, яких припускаються учні в завданнях НМТ на тему «Земля та її оболонки». Уважно прочитай кожну — і не повторюй їх на іспиті.

• Додавати 6 °C на кілометр підйому замість віднімання. Правильно: з висотою температура падає, тому від температури біля підніжжя потрібно віднімати, а не додавати.

• Брати абсолютну висоту замість відносної. Якщо підніжжя вже на висоті 500 м, а вершина на 2500 м, відносна висота — 2000 м, а не 2500 м.

• Підмінювати заданий в умові градієнт тиску іншим або переносити наближення 1 мм на 10 м на будь-яку висоту. Наближення працює лише в приземному шарі й лише за умовою задачі.

• Визначати півкулю за кліматограмою, не глянувши, які місяці найтепліші. Завжди перевіряй: якщо найтепліше в червні–серпні — Північна півкуля, якщо в грудні–лютому — Південна.

• Пояснювати пори року відстанню до Сонця. Насправді причина — нахил земної осі. На початку січня Земля найближче до Сонця, але в Північній півкулі зима.

• Плутати процеси: бархани (утворені вітром) і морени (утворені льодовиком), карст (підземні води) й ерозію (текучі води). Запам'ятай, який процес створює яку форму.

• Вважати течію холодною за абсолютною температурою води, а не порівняно з навколишньою водою. Течія тепла чи холодна лише відносно води в тому районі океану.

• Вважати Гімалаї вулканічними горами, бо вони на межі плит. Гімалаї — складчасті гори, утворені зіткненням двох материкових плит, вулканів там майже немає.

Розуміння структури НМТ допомагає ефективно розподілити час і сили. Ось як тема «Земля та її оболонки» представлена в іспиті.

Структура демоваріанта 2026

У демоваріанті НМТ 2026 року розділ I (теми 1.1–1.8) містить 6 завдань на 10 балів. З них темі 1.2 «Способи зображення Землі» (карта, топокарта) присвячено 5 завдань (2 і 21–24), а темі 1.1 «Географія як наука, розвиток географічних досліджень» — завдання 1 (картосхема маршрутів). Теми 1.3–1.8 окремих завдань у розділі I не мають.

Однак тематика оболонок Землі присутня в інших розділах демоваріанта:

• Тема 1.4 (тектоніка й рельєф) — завдання 6 і 8, присвячені тектоніці й рельєфу Південної Америки.

• Тема 1.6 (гідросфера) — завдання 11, де подано космічний знімок.

• Тема 1.7 (ґрунти) — завдання 25 типу «3 з 7».

Що передбачає програма (тема 1.5)

За програмою НМТ з географії, тема 1.5 («Атмосфера й клімат») вимагає вміння:

• читати синоптичні й кліматичні карти;

• читати графіки температури, діаграми опадів, рози вітрів;

• розв'язувати задачі на зміну температури й тиску з висотою;

• визначати тип клімату за кліматодіаграмою.

Найважчі теми за аналізом програми

Аналіз програми НМТ серед найважчих для учнів називає:

• кліматодіаграми й типи клімату (теми 1.5, 2.2.x);

• зв'язок тектоніки, рельєфу й корисних копалин (теми 1.4, 2.2.x, 3.2.1).

Форми завдань

На НМТ з географії використовують три форми завдань:

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) — 0 або 1 бал.

• Коротка числова відповідь (завдання 21–24) — 0 або 2 бали.

• Вибір трьох правильних відповідей із семи («3 з 7», завдання 25–30) — 0–3 бали, по 1 балу за кожен правильно вказаний варіант.

Тож готуючись, приділи особливу увагу читанню кліматодіаграм і розумінню зв'язку між тектонічною будовою, рельєфом і корисними копалинами — за експертною оцінкою, саме ці теми належать до найскладніших (статистику УЦОЯО за завданнями ще не опубліковано).

• 6 °C/км і 1 мм рт. ст./10 м — навчальні наближення, які застосовують лише за умовою задачі. У реальній атмосфері градієнти змінюються.

• Кліматограма: спочатку визнач півкулю за найтеплішими місяцями, потім кліматичний пояс за температурою, потім тип клімату за режимом опадів.

• «Н» — циклон (низький тиск, хмарно, опади), «В» — антициклон (високий тиск, сухо). Типовий характер погоди має винятки.

• Форма рельєфу вказує на процес: бархан — вітер, морена — льодовик, карстова печера — розчинення порід підземними водами.

• Розходження плит — серединно-океанічні хребти й рифти; зіткнення — гори, жолоби, острівні дуги; ковзання — землетруси.

• Пори року змінюються через нахил земної осі, а не через відстань до Сонця.

• Холодні течії біля західних берегів у тропіках сприяють утворенню прибережних пустель (Атакама, Наміб).