Рослинність і тваринний світ України

Рослинний покрив України надзвичайно різноманітний — від хвойних лісів Полісся до ковилових степів півдня й букових пралісів Карпат. Ключовим показником, який характеризує залісненість території, є лісистість — частка площі, вкритої лісом, у відсотках від загальної площі регіону чи країни.

Лісистість України

Лісистість України становить приблизно 16 %. Це нижчий показник, ніж у більшості країн Європи (у середньому 30–35 %). Причина — величезні площі степів, які здавна розорювали під сільськогосподарські угіддя. Найлісистішими регіонами є Українські Карпати: Закарпатська область має лісистість понад 50 %, Івано-Франківська — понад 40 %. Другий лісистий регіон — Полісся: Житомирська, Рівненська, Волинська області мають лісистість близько 30 %. Найменш лісисті — степові області півдня: Запорізька, Херсонська, Миколаївська — лише кілька відсотків.

Головні лісотвірні породи

Найпоширенішою деревною породою в Україні є сосна звичайна — вона домінує в лісах Полісся. Дуб звичайний — головна порода лісостепових дібров. У Карпатах переважають бук лісовий і ялина європейська (смерека). Також поширені граб, береза, вільха. Ці породи утворюють як чисті насадження (соснові бори, букові ліси), так і мішані ліси.

Закономірності поширення рослинності

На рівнинах рослинність змінюється з півночі на південь відповідно до природних зон: мішані ліси (Полісся) → лісостеп → степ. У горах рослинність змінюється з висотою — це явище називають висотною поясністю. Загалом рослинний покрив відображає співвідношення тепла й вологи: чим більше тепла й менше вологи, тим бідніший рослинний покрив — від лісів на півночі до напівпустельних угруповань на півдні.

Рослинність України належить до трьох основних типів: лісової, степової та лучної. Крім них, на окремих територіях сформувалися болотна, піщана, солончакова й водна рослинність. Кожен тип пристосований до певних умов зволоження, ґрунтів і клімату.

Ліси

Ліси вкривають близько 16 % території України. На Поліссі переважають соснові бори (чисті соснові ліси на піщаних ґрунтах) і дубово-соснові субори. У Лісостепу поширені дубові та грабово-дубові ліси (діброви). У Карпатах і на Розточчі зростають букові ліси, а у високогір'ї — смерекові ліси (з ялини європейської). У балках Степу трапляються байрачні ліси — невеликі лісові масиви, що ховаються в ярах і балках від посушливого клімату.

Степи

Степи — це рівнинні простори, вкриті посухостійкими травами. Характерні рослини: ковила, типчак (костриця валіська), тонконіг, полин. Природні степи майже повністю розорані під сільськогосподарські угіддя. Незаймані (цілинні) ділянки збереглися лише в заповідниках, найвідоміший із яких — Асканія-Нова (Херсонська область) і Хомутовський степ (Донеччина).

Луки

Луки поділяють на заплавні (у долинах річок, що заливаються водою під час повеней) і гірські полонини (у Карпатах вище межі лісу). Заплавні луки — найцінніші кормові угіддя, на яких ростуть пирій, тонконіг, конюшина. Полонини використовують як літні пасовища для худоби.

Болотна, піщана, солончакова й водна рослинність

Болотна рослинність поширена на Поліссі: осоки, очерет, сфагнові мохи, журавлина. Піщана рослинність трапляється на Олешківських пісках і морських косах — там ростуть келерія, полини, цмин піщаний. Солончакова рослинність характерна для Присивашшя й узбережжя лиманів: солерос, полини, кермек. Водна рослинність представлена лататтям білим, глечиками жовтими, різноманітними водоростями.

Тваринний світ України тісно пов'язаний із рослинністю й кліматом кожного регіону. Кожна природна зона має свій набір характерних видів, пристосованих до місцевих умов.

Полісся

Поліські ліси й болота — притулок для багатьох лісових і водно-болотних видів. Типові ссавці: лось, кабан, вовк, бобер, рись. Серед птахів — глухар, тетерук, чорний лелека, сірий журавель. Бобер після майже повного зникнення був успішно реакліматизований і тепер звичайний на поліських річках.

Лісостеп

Лісостеп — перехідна зона, де лісові види зустрічаються зі степовими. Тут водяться сарна (козуля), заєць-русак, лисиця, хом'як, ховрахи. Лісостеп сильно змінений людиною, тому більшість великих тварин (лось, благородний олень) трапляються рідко.

Степ

Степова зона колись була домівкою для численних копитних і гризунів. Нині характерні тварини: байбак (реакліматизований у заповідниках), ховрахи, тушканчик, сліпак. Серед птахів — дрохва (рідкісний вид Червоної книги), степовий орел, жайворонок. Більшість степових видів відступила через суцільне розорювання земель.

Карпати

Гірські ліси Карпат — останній притулок для багатьох рідкісних видів. Тут живуть бурий ведмідь, рись, лісовий кіт, благородний олень, глухар. У гірських річках водиться форель, а у вологих лісах — плямиста саламандра. Багато карпатських видів занесено до Червоної книги України.

Кримські гори

У Кримських горах мешкають кримський благородний олень, сарна, а також акліматизований муфлон (завезений з Корсики). Через ізоляцію Кримського півострова тут сформувалося багато ендемічних видів.

Моря й узбережжя

У Чорному й Азовському морях водяться три види дельфінів: афаліна, білобочка й азовка (найменший, занесений до Червоної книги). У плавнях і лиманах гніздяться численні птахи: пелікани (у дельті Дунаю), чаплі, лебеді, кулики.

Охорона біорізноманіття в Україні ведеться на кількох рівнях. Два ключові документи — Червона книга України (охороняє окремі види) і Зелена книга України (охороняє рослинні угруповання). Окремо важливо розуміти, як людина впливає на поширення видів через акліматизацію та реакліматизацію.

Червона книга України

Червона книга України — офіційний державний документ, що містить перелік рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Третє видання вийшло 2009 року. До нього занесено як рослини, так і тварини.

Рослини Червоної книги: едельвейс альпійський, сон великий (сон-трава), шафран, підсніжник, ковила, тис ягідний, лілія лісова.

Тварини Червоної книги: зубр, рись, бурий ведмідь, лісовий кіт, дрохва, степовий орел, пугач, чорний лелека, дельфіни (азовка, афаліна, білобочка).

Зелена книга України

Зелена книга України — документ, до якого заносять рідкісні й типові рослинні угруповання (фітоценози), що потребують охорони. На відміну від Червоної книги, тут охороняють не окремі види, а цілі рослинні спільноти. Приклади: угруповання ковили, сосни кримської, тису ягідного, латаття білого.

Ендеміки

Ендеміки — види, що трапляються лише на обмеженій території й більше ніде у світі. В Україні багато ендеміків у Кримських горах (через тривалу ізоляцію півострова) і в Карпатах (через висотну поясність і льодовикову історію).

Акліматизація

Акліматизація — пристосування видів до нових умов після їх навмисного чи випадкового вселення в регіони, де вони раніше не жили. В Україні акліматизовано: ондатру (завезена з Північної Америки), єнотоподібного собаку (з Далекого Сходу), американську норку, муфлона (з Корсики), фазана.

Реакліматизація

Реакліматизація — повернення зниклих видів у їхні колишні ареали, де вони жили раніше, але були винищені. В Україні успішно реакліматизовано: бобра (відновлений на річках Полісся), зубра (у Карпатах і Поліссі), байбака (у степових заповідниках), благородного оленя.

Рослинні й тваринні ресурси

Рослинні ресурси України включають деревину (сосна, дуб, бук — цінні породи), лікарські рослини (валеріана, звіробій, ромашка), гриби, ягоди (чорниця, журавлина). Тваринні ресурси — мисливські тварини (лось, кабан, сарна), риба (короп, судак, форель). Відтворення ресурсів здійснюється через лісовідновлення, регулювання полювання й вилову риби. Заповідні території — тема окремого уроку.

Розгляньмо кілька типових завдань, які можуть трапитися на НМТ з теми «Рослинність і тваринний світ України».

Приклад 1. Тварини, характерні для Полісся

Завдання: Виберіть трьох тварин, характерних для природної зони Полісся.

• лось

• байбак

• бобер

• дрохва

• глухар

• муфлон

• тушканчик

Розв'язання: Полісся — зона мішаних лісів із болотами. Типові мешканці — лісові й водно-болотні види. Лось — найбільший лісовий ссавець Полісся. Бобер — водно-болотний гризун, поширений на поліських річках. Глухар — лісовий птах, що живе в глухих лісах. Байбак і дрохва — степові види, муфлон — акліматизований у Кримських горах, тушканчик — степовий гризун.

Відповідь: лось, бобер, глухар.

Приклад 2. Приклад реакліматизації

Завдання: Який із наведених прикладів ілюструє реакліматизацію тварин?

• вселення ондатри у водойми України

• повернення бобра в річки Полісся

• завезення єнотоподібного собаки з Далекого Сходу

• акліматизація муфлона в Кримських горах

Розв'язання: Реакліматизація — це повернення виду в ареал, де він колись жив, але був винищений. Бобер раніше жив у річках Полісся, але майже зник через вилов. Його навмисно повернули — це реакліматизація. Ондатра, єнотоподібний собака й муфлон — приклади акліматизації, бо вони вселені в регіони, де ніколи раніше не жили.

Відповідь: повернення бобра в річки Полісся.

Приклад 3. Документ для рідкісних рослинних угруповань

Завдання: До якого документа заносять рідкісні рослинні угруповання, що потребують охорони?

• Червона книга України

• Зелена книга України

• Червоний список МСОП

• Рамсарська конвенція

Розв'язання: Червона книга охороняє окремі види рослин і тварин. Зелена книга — саме рослинні угруповання (фітоценози). Червоний список МСОП — міжнародний перелік зникаючих видів. Рамсарська конвенція — міжнародний договір про охорону водно-болотних угідь.

Відповідь: Зелена книга України.

Приклад 4. Область із найбільшою лісистістю

Завдання: Яка область України має найбільший показник лісистості?

• Запорізька

• Закарпатська

• Херсонська

• Полтавська

Розв'язання: Найлісистіший регіон України — Карпати. Закарпатська область має лісистість понад 50 %. Запорізька й Херсонська — степові області з лісистістю лише кілька відсотків. Полтавська область лежить у Лісостепу, її лісистість — близько 10 %.

Відповідь: Закарпатська.

• Плутають Червону книгу (окремі види) із Зеленою книгою (рослинні угруповання). Запам'ятай: Червона книга — про види, Зелена книга — про фітоценози.

• Називають ондатру чи муфлона прикладами реакліматизації. Насправді це акліматизація: ці види вселені в регіони, де вони ніколи раніше не жили. Реакліматизація — повернення бобра, зубра, байбака.

• Вважають, що природні степи досі займають південь України. Насправді степи майже повністю розорані. Невеликі ділянки збереглися лише в заповідниках (Асканія-Нова, Хомутовський степ).

• Шукають бурого ведмедя й лісового кота в Степу. Це лісові види, характерні для Карпат і Полісся. У Степу живуть байбак, ховрахи, дрохва, степовий орел.

• Вважають Полісся найлісистішим регіоном, забуваючи про Карпати. Найбільша лісистість — у Закарпатській та Івано-Франківській областях (понад 40 %), а Полісся має близько 30 %.

Тема «Рослинність і тваринний світ України» входить до розділу 3.2.5 програми НМТ з географії. Вона охоплює: різноманітність рослинності й тваринного світу, рослинні угруповання, Червону й Зелену книги України, рослинні й тваринні ресурси. Від тебе вимагають уміння розпізнавати зображення рослин і тварин Червоної книги, а також розуміти суть акліматизації й реакліматизації.

У демоваріанті 2026 року завдання з теми 3.2.5 немає, але зміст завдань НМТ відповідає всій програмі, тому ця тема може з'явитися в будь-якому варіанті.

Форми завдань

На НМТ з географії використовують дві основні форми завдань:

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20, 1 бал). У таких завданнях можуть подавати зображення рослини чи тварини, і тобі треба визначити, чи занесено її до Червоної книги, або до якого регіону вона належить.

• Вибір трьох відповідей із семи (завдання 25–30, 0–3 бали). У таких завданнях подають перелік видів, і треба обрати тих, що характерні для певного регіону або занесені до Червоної книги.

Стратегія виконання

Найкраща стратегія для завдань про тваринний світ: для кожного виду з переліку згадати його середовище (ліс, степ, гори, болото, водойма). Так ти легко відсієш види, що належать до іншого регіону. Наприклад, якщо в переліку є байбак і дрохва — це степові види, тому вони не можуть бути правильними для Полісся.

• Лісистість України — близько 16 %. Найбільша — у Карпатах (Закарпатська, Івано-Франківська обл. — понад 40 %) і на Поліссі (Житомирська, Рівненська, Волинська обл. — ≈ 30 %). Найменша — у степових областях (Запорізька, Херсонська, Миколаївська — кілька відсотків).

• Основні типи рослинності: ліси (соснові бори, діброви, букові й смерекові ліси, байрачні ліси), степи (ковила, типчак, полин), луки (заплавні й полонини), болотна (осоки, сфагнові мохи, журавлина), піщана (Олешківські піски), солончакова (солерос, полини Присивашшя), водна (латаття, глечики).

• Полісся — лось, бобер, глухар, рись, чорний лелека. Степ — байбак, дрохва, степовий орел, тушканчик. Карпати — бурий ведмідь, рись, лісовий кіт, благородний олень, форель. Кримські гори — кримський олень, сарна, муфлон.

• Червона книга України — перелік рідкісних і зникаючих видів (рослин і тварин). Зелена книга України — перелік рідкісних рослинних угруповань.

• Акліматизація — вселення видів у нові регіони (ондатра, єнотоподібний собака, муфлон). Реакліматизація — повернення зниклих видів у колишні ареали (бобер, зубр, байбак).