Північна Америка: рельєф і корисні копалини

Північна Америка — третій за площею материк світу. Разом з островами вона займає приблизно 24 млн км², поступаючись лише Євразії та Африці. Материк розташований повністю в Північній півкулі й переважно в Західній півкулі. Крайні точки: на півночі — мис Мерчисон (≈ 72° пн. ш.), на півдні — мис Мар'ято (≈ 7° пн. ш.). Через материк проходять Північне полярне коло й Північний тропік, тому Північна Америка лежить в арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному й субекваторіальному поясах (немає лише екваторіального).

Омивають материк три океани: Північний Льодовитий — на півночі, Атлантичний — на сході, Тихий — на заході. Берегова лінія дуже розчленована. Найбільші затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська. Великі півострови: Лабрадор, Флорида, Аляска, Каліфорнія, Юкатан. На півночі розташований Канадський Арктичний архіпелаг — один із найбільших архіпелагів світу. Найбільший острів Землі — Гренландія — географічно належить до Північної Америки, хоча політично є частиною Данії.

Берингова протока відділяє Північну Америку від Євразії, а Панамський перешийок з'єднує її з Південною Америкою. Через Панамський перешийок прокладено Панамський канал, який сполучає Тихий і Атлантичний океани.

Історія відкриття й дослідження

Першими європейцями, які досягли берегів Північної Америки, були нормани (вікінги). Близько 1000 року Лейф Ерікссон на чолі загону вікінгів досяг берегів Північної Америки: він пройшов повз Лабрадор (Маркланд) і висадився на Ньюфаундленді, а відкриті там землі назвали Вінландом (країна винограду). Однак ці відкриття не стали надбанням європейської географії.

Офіційним відкриттям Америки вважається 1492 рік, коли Христофор Колумб під час першої експедиції досяг Багамських островів, Куби й Гаїті. Він до кінця життя вважав, що відкрив західний шлях до Індії. 1497 року італієць на англійській службі Джон Кабот відкрив острів Ньюфаундленд і східне узбережжя материка.

У XVIII столітті данський мореплавець на російській службі Вітус Беринг 1728 року пройшов протокою між Азією й Америкою (пізніше названою Беринговою), а 1741 року разом з Олексієм Чириковим досяг узбережжя Аляски. Шотландський мандрівник Олександр Маккензі 1789 року спустився річкою, яка тепер носить його ім'я, до Північного Льодовитого океану, а 1793 року першим перетнув материк із північного сходу до Тихого океану.

У тектонічній будові Північної Америки виділяють три головні елементи: давню Північноамериканську платформу, давню складчасту область Аппалачів на сході та молоду складчасту область Кордильєр на заході. Кожна з цих структур має свій набір форм рельєфу й корисних копалин.

Північноамериканська платформа

Центральна й північно-східна частини материка зайняті давньою Північноамериканською платформою докембрійського віку. У її будові виділяють два поверхи: кристалічний фундамент і осадовий чохол. Там, де фундамент виходить на поверхню, утворюється Канадський щит — величезний виступ давніх кристалічних порід (гранітів, гнейсів, кварцитів) навколо Гудзонової затоки. На південь від щита фундамент перекритий товщею осадових порід — це плита платформи, на якій сформувалися Центральні й Великі рівнини.

Аппалачі — давні гори сходу

Уздовж східного узбережжя Північної Америки простяглися Аппалачі — давні складчасті гори, що утворилися в герцинську (палеозойську) епоху горотворення. За сотні мільйонів років вони зазнали сильного руйнування: сьогодні це середньовисокі гори (найвища точка — гора Мітчелл, ≈ 2037 м) із пологими схилами, заокругленими вершинами й глибокими річковими долинами. Аппалачі простягаються приблизно на 2500 км від Ньюфаундленду до Алабами.

Кордильєри — молоді гори заходу

На заході материка вздовж усього Тихоокеанського узбережжя тягнуться Кордильєри — одна з найвеличніших гірських систем світу. Вони простягаються на понад 6000 км (від Аляски до Центральної Америки), а їхня ширина сягає 1600 км. Кордильєри — молоді гори, що утворилися в мезозойську й альпійську епохи складчастості на межі зіткнення Тихоокеанської та Північноамериканської літосферних плит. Саме тому тут досі тривають активні тектонічні процеси: часті землетруси (найсильніший — на Алясці 1964 року, магнітудою 9,2) і діючі вулкани (Сент-Геленс у Каскадних горах, Попокатепетль у Мексиці). Уздовж узбережжя Каліфорнії проходить знаменитий розлом Сан-Андреас, де Тихоокеанська плита ковзає вздовж Північноамериканської.

Рельєф Північної Америки вражає різноманітністю: від горбистої Лаврентійської височини на північному сході до величних Кордильєр на заході. Кожна форма рельєфу тісно пов'язана з тектонічною структурою, на якій вона сформувалася.

Лаврентійська височина й рівнини

На Канадському щиті сформувалася Лаврентійська височина з переважними висотами 300–600 м. Її рельєф горбистий, із численними озерами, моренними пасмами й згладженими скелями — слідами давнього материкового зледеніння. На південь від щита, на плиті платформи, лежать Центральні рівнини (≈ 200–500 м) у басейні річки Міссісіпі. Біля підніжжя Кордильєр вони переходять у Великі рівнини, які підвищуються на захід до понад 1500 м. Уздовж Атлантичного узбережжя простягається Приатлантична низовина, а вздовж Мексиканської затоки — Примексиканська низовина.

Кордильєри: хребти, плато й каньйони

Кордильєри — це не один хребет, а система паралельних гірських пасом. На сході системи височать Скелясті гори, на заході — Береговий хребет, Каскадні гори й Сьєрра-Невада. Між ними розташовані великі плоскогір'я й нагір'я: Юкон на півночі, Колумбійське лавове плато, Великий Басейн, плато Колорадо зі всесвітньо відомим Великим каньйоном (глибина ≈ 1,8 км) і Мексиканське нагір'я.

Найвища й найнижча точки

Найвища точка Північної Америки — гора Деналі (колишня назва Мак-Кінлі, ≈ 6190 м) в Аляскинському хребті. Найнижча — западина Долина Смерті (≈ −86 м) у Великому Басейні, у штаті Каліфорнія. Різниця висот між ними становить близько 6276 м.

Вплив давнього зледеніння

У четвертинному періоді величезний льодовик вкривав північ материка приблизно до 40° пн. ш. Льодовик згладив поверхню Канадського щита, залишивши моренні горби, баранцеві скелі, улоговини, які заповнилися водою й утворили тисячі озер (Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Верхнє, Гурон, Мічиган та інші). Південніше межі зледеніння сформувалися водно-льодовикові й річкові рівнини.

Порівняння рельєфу Північної й Південної Америки

Обидва материки мають схожу тричленну будову: на заході — молоді гори (Кордильєри й Анди), у центрі — рівнини на платформах, на сході — давніші структури. Однак є й важливі відмінності. На сході Північної Америки розташовані давні складчасті гори Аппалачі, тоді як на сході Південної Америки — плоскогір'я на щитах (Бразильське й Гвіанське). Кордильєри значно ширші за Анди (до 1600 км проти ≈ 700 км) і мають великі внутрішні плато, а Анди довші (≈ 9000 км) і вищі (гора Аконкагуа, ≈ 6961 м). Крім того, північна частина Північної Америки зазнала потужного материкового зледеніння, яке суттєво змінило рельєф, чого немає в Південній Америці.

Розміщення корисних копалин на території Північної Америки підпорядковується чіткій геологічній закономірності: рудні копалини приурочені до виходів кристалічних порід фундаменту (Канадський щит) і до молодих складчастих областей (Кордильєри), а паливні — до осадових порід плит платформи, передгірних прогинів і шельфів.

Рудні копалини Канадського щита

Канадський щит — справжня скарбниця рудних корисних копалин. Тут зосереджені величезні поклади залізних руд (район озера Верхнього в США й півострова Лабрадор у Канаді). У районі Садбері (Канада) видобувають нікелеві й мідні руди. Крім того, на щиті є значні родовища золота й уранових руд.

Рудні копалини Кордильєр

Кордильєри також багаті на рудні копалини. У штатах Аризона й Юта (США) розробляють великі родовища мідних руд. Поліметалічні руди (що містять свинець, цинк, мідь) поширені в багатьох районах Кордильєр. Золото видобувають у районі Клондайк (Канада) і на Алясці. Мексика є одним зі світових лідерів із видобування срібла, родовища якого також пов'язані з Кордильєрами.

Паливні копалини

Кам'яне вугілля зосереджене в Аппалацькому басейні, що простягається вздовж Аппалачів. Вугілля накопичилося тут у палеозойську еру, коли на цій території існували великі болотисті ліси. Аппалацьке вугілля — одне з найякісніших у світі.

Нафта й природний газ залягають в осадових породах. Найбільші родовища зосереджені в Примексиканській низовині та на шельфі Мексиканської затоки (Техас, Луїзіана, узбережжя Мексики). Значні поклади нафти й газу є також на узбережжі Аляски біля моря Бофорта та на Великих рівнинах. У канадській провінції Альберта розробляють унікальні нафтоносні піски — пісковики, просочені важкою нафтою.

Інші корисні копалини

У провінції Саскачеван (Канада) зосереджені великі поклади калійних солей, які використовують як мінеральні добрива. Крім того, на території материка є родовища фосфоритів, азбесту, графіту та інших корисних копалин.

Закономірність розміщення

У цьому розділі розберемо типові завдання, які можуть трапитися на НМТ з теми «Північна Америка: рельєф і корисні копалини». Кожен приклад супроводжується покроковим поясненням.

Приклад 1. Аппалачі на тектонічній схемі

Завдання: на тектонічній карті Північної Америки Аппалачі позначені як структура, що відповідає:

• А) щиту давньої платформи

• Б) області герцинської (давньої) складчастості

• В) області альпійської (молодої) складчастості

• Г) плиті платформи з осадовим чохлом

Розв'язання: Аппалачі — давні складчасті гори, що утворилися в герцинську епоху горотворення (палеозой). Вони сильно зруйновані, мають середні висоти й пологі схили. На тектонічних картах їх позначають як область герцинської складчастості.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — щит давньої платформи (Канадський щит) — це вихід кристалічного фундаменту, а не складчаста область; В — область альпійської складчастості — це Кордильєри, молоді гори; Г — плита платформи з осадовим чохлом — це Центральні й Великі рівнини.

Приклад 2. Форма рельєфу на Канадському щиті

Завдання: яка форма рельєфу утворилася на Канадському щиті?

• А) Великі рівнини

• Б) Лаврентійська височина

• В) Примексиканська низовина

• Г) плато Колорадо

Розв'язання: Канадський щит — це виступ кристалічного фундаменту Північноамериканської платформи. На ньому сформувалася Лаврентійська височина з висотами 300–600 м, горбистим рельєфом і слідами льодовикової обробки.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — Великі рівнини лежать на плиті платформи, а не на щиті; В — Примексиканська низовина — це прибережна низовина вздовж Мексиканської затоки; Г — плато Колорадо — це внутрішнє плато в системі Кордильєр.

Приклад 3. Де видобувають нафту й газ

Завдання: на якій території Північної Америки найімовірніше видобувають нафту й природний газ?

• А) Канадський щит

• Б) хребти Сьєрра-Невади

• В) Примексиканська низовина й шельф Мексиканської затоки

• Г) Лаврентійська височина

Розв'язання: нафта й газ — паливні копалини, що залягають в осадових породах. Найбільші родовища Північної Америки зосереджені в Примексиканській низовині та на шельфі Мексиканської затоки (Техас, Луїзіана, узбережжя Мексики).

Відповідь: В.

Чому інші варіанти неправильні: А — Канадський щит складений кристалічними породами, де переважають рудні копалини, а не нафта; Б — хребти Сьєрра-Невади — це частина Кордильєр, де переважають руди; Г — Лаврентійська височина лежить на Канадському щиті, де нафти немає.

Приклад 4. Правильна пара «точка — висота»

Завдання: яка пара «географічний об'єкт — висота» є правильною?

• А) Деналі — ≈ 8849 м

• Б) гора Мітчелл — ≈ 6190 м

• В) Долина Смерті — ≈ −86 м

• Г) Аконкагуа — найвища точка Північної Америки

Розв'язання: Долина Смерті — найнижча точка Північної Америки, розташована в Великому Басейні (Каліфорнія). Її висота становить приблизно −86 м.

Відповідь: В.

Чому інші варіанти неправильні: А — Деналі має висоту ≈ 6190 м, а 8849 м — це висота Евересту (найвищої точки світу); Б — гора Мітчелл (≈ 2037 м) — найвища точка Аппалачів, а не 6190 м; Г — Аконкагуа (≈ 6961 м) — найвища точка Південної Америки, а не Північної.

Приклад 5. Порівняння сходу Америк

Завдання: чим рельєф сходу Північної Америки відрізняється від рельєфу сходу Південної Америки?

• А) на сході обох материків розташовані молоді гори

• Б) на сході Північної Америки — давні складчасті гори Аппалачі, а Південної — плоскогір'я на щитах

• В) на сході Північної Америки є діючі вулкани

• Г) на сході Південної Америки розташовані Анди

Розв'язання: схід Північної Америки займають давні зруйновані гори Аппалачі (герцинська складчастість). Схід Південної Америки — це Бразильське й Гвіанське плоскогір'я, що сформувалися на виступах кристалічного фундаменту Південноамериканської платформи.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — молоді гори на обох материках розташовані на заході (Кордильєри й Анди), а не на сході; В — діючі вулкани Північної Америки зосереджені в Кордильєрах на заході, а не на сході; Г — Анди розташовані на заході Південної Америки, а не на сході.

Під час вивчення теми «Північна Америка: рельєф і корисні копалини» учні часто припускаються типових помилок. Розгляньмо їх, щоб уникнути на НМТ.

• Вважають Аппалачі молодими горами, а Кордильєри — давніми. Насправді навпаки: Аппалачі — давні (герцинські) гори, сильно зруйновані, а Кордильєри — молоді (мезозойські й альпійські), високі, з діючими вулканами.

• Плутають Великі рівнини з Центральними. Великі рівнини — високі (понад 1500 м на заході), розташовані біля підніжжя Кордильєр. Центральні рівнини — нижчі (≈ 200–500 м), лежать у басейні Міссісіпі.

• Не пов'язують Лаврентійську височину з Канадським щитом і давнім зледенінням. Лаврентійська височина — це форма рельєфу, що сформувалася на Канадському щиті, а її горбистий рельєф і численні озера — наслідок дії материкового льодовика.

• Шукають нафту на Канадському щиті, а вугілля — у молодих горах. Нафта й газ залягають в осадових породах (Примексиканська низовина, Аляска), а вугілля — у давніх Аппалачах. Канадський щит і Кордильєри багаті на руди.

• Вважають Гренландію окремим материком або частиною Європи. Гренландія — найбільший острів світу, географічно належить до Північної Америки, хоча політично є автономною частиною Данії.

• Плутають Берингову протоку (відділяє Євразію від Північної Америки) з Панамським каналом (сполучає Тихий і Атлантичний океани через Панамський перешийок).

Тема «Північна Америка: рельєф і корисні копалини» входить до програми НМТ з географії під номером 2.2.5. Вона охоплює географічне положення материка, історію його відкриття, тектонічні структури, рельєф і корисні копалини. Окреме вміння, яке перевіряють, — порівнювати рельєф Північної й Південної Америки. З номенклатури обов'язково треба знати Кордильєри й Аппалачі.

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року кластер 6–8 побудовано на картах Південної Америки (тема 2.2.3); завдань про Північну Америку там немає, але ті самі вміння знадобляться й для неї. Там використовують тектонічну карту, поєднання тектонічної й фізичної карт, а також карту з профілем поверхні Південної Америки. Завдання — вибір однієї відповіді з чотирьох, кожне оцінюється в 1 бал. Для порівняння Америк треба так само вміти читати тектонічну карту Північної Америки.

Завдання 1–20 тесту — це вибір однієї відповіді з чотирьох, 1 бал. Типові формулювання: визначити тектонічну структуру за схемою, назвати форму рельєфу, указати район родовищ корисних копалин.

Стратегія виконання

Щоб правильно відповісти на завдання про форму рельєфу, спершу визнач, на якій тектонічній структурі вона розташована: щит давньої платформи, плита платформи, область давньої (герцинської) складчастості чи область молодої (альпійської) складчастості. Для завдань про корисні копалини спершу визнач групу: рудна чи паливна. Рудні копалини шукай на щитах і в молодих горах, паливні — в осадових породах плит, передгірних прогинів і шельфів.

• Захід Північної Америки займають молоді Кордильєри (мезозойська й альпійська складчастість), схід — давні Аппалачі (герцинська складчастість), центр — рівнини Північноамериканської платформи.

• Лаврентійська височина лежить на Канадському щиті, її горбистий рельєф і численні озера — наслідок давнього материкового зледеніння.

• Деналі (≈ 6190 м) — найвища точка материка, Долина Смерті (≈ −86 м) — найнижча.

• Рудні копалини (залізо, нікель, мідь, золото, срібло) зосереджені на Канадському щиті й у Кордильєрах; кам'яне вугілля — в Аппалачах; нафта й газ — у Примексиканській низовині, на шельфі Мексиканської затоки та на Алясці.

• Основні відкривачі й дослідники: Лейф Ерікссон (≈ 1000 р.), Христофор Колумб (1492), Джон Кабот (1497), Вітус Беринг і Олексій Чириков (1741), Олександр Маккензі (1789–1793).