Австралія: найпосушливіший материк

Австралія — найменший материк Землі. Його площа становить приблизно 7,7 млн км², що більш ніж удвічі менше за площу Південної Америки (≈ 18 млн км²). Материк повністю лежить у Південній і Східній півкулях. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині, тому більша її частина розташована в тропічному поясі. Це одна з ключових причин її посушливості.

Географічне положення

Австралія — найвіддаленіший материк від інших. На заході й півдні її омиває Індійський океан, на сході — Тихий океан (Коралове й Тасманове моря). Торресова протока відділяє Австралію від Нової Гвінеї, а Бассова протока — від острова Тасманія. Береги материка слабо розчленовані: найбільші затоки — Карпентарія на півночі й Велика Австралійська затока на півдні, найбільший півострів — Кейп-Йорк на північному сході. Уздовж північно-східного узбережжя простягається Великий Бар'єрний риф — найбільша система коралових рифів у світі.

Відкриття й дослідження

Першим європейцем, який досяг берегів Австралії, вважають голландця Віллема Янсзона (1606). Проте справжнє наукове відкриття материка пов'язане з іменем Абела Тасмана. У 1642–1644 роках Тасман, який працював на Нідерландську Ост-Індську компанію, обігнув Австралію з півдня, відкрив Тасманію (названу спочатку Землею Ван-Дімена) і Нову Зеландію. Він довів, що Австралія не з'єднана з гіпотетичною Південною землею (Terra Australis Incognita).

У 1770 році англійський мореплавець Джеймс Кук під час свого першого навколосвітнього плавання дослідив східне узбережжя Австралії, проплив уздовж нього на кораблі «Індевор». Він склав докладні карти й оголосив цю територію володінням Великої Британії, назвавши її Новим Південним Уельсом. Саме Кук відкрив Великий Бар'єрний риф і затоку Ботані-Бей, біля якої згодом виріс Сідней.

У XIX столітті внутрішні райони Австралії досліджували Едвард Ейр (на честь якого названо озеро Ейр) і Джон Стюарт. Стюарт 1862 року першим перетнув материк з півдня на північ — від Аделаїди до Дарвіна, проклавши маршрут майбутньої трансавстралійської телеграфної лінії.

Окрема сторінка в історії дослідження регіону пов'язана з українським (за походженням) ученим Миколою Міклухо-Маклаєм. Він досліджував Нову Гвінею (Берег Маклая) й острови Океанії, вивчав корінне населення. Міклухо-Маклай жив у Сіднеї й заснував там першу в Австралії морську біологічну станцію (1881). Його праці заклали основи антропології та етнографії Океанії.

Австралія — найнижчий материк Землі. Його середня висота становить приблизно 350 м. За тектонічною будовою в основі материка лежить давня Австралійська платформа, яка є частиною Індо-Австралійської літосферної плити. Саме тому на материку немає діючих вулканів і сильних землетрусів — він лежить у внутрішній частині плити, далеко від її активних меж.

Основні форми рельєфу

У рельєфі Австралії чітко виділяються три частини. На заході розташоване Західноавстралійське плоскогір'я висотою 400–600 м, що відповідає щиту давньої платформи. У центрі простягається Центральна низовина, яка лежить на плиті платформи. Тут міститься найнижча точка материка — озеро Ейр, що лежить приблизно на 15 м нижче рівня моря. На сході вздовж усього узбережжя простягається Великий Вододільний хребет — система давніх (переважно герцинських) гір, які були зруйновані, а потім повторно підняті в кайнозої.

Найвища точка Австралії — гора Косцюшко (2228 м), розташована в Австралійських Альпах — найвищій частині Великого Вододільного хребта на південному сході материка. На відміну від Південної Америки чи Африки, в Австралії немає високих молодих гір, діючих вулканів чи активних землетрусів.

Корисні копалини

Розміщення корисних копалин тісно пов'язане з тектонічною будовою. На щиті давньої платформи (Західна Австралія) зосереджені рудні корисні копалини. Район Пілбара — один із найбільших у світі за покладами залізних руд; Австралія є світовим лідером з їх видобування. Тут же, у районі Калгурлі, видобувають золото, а також нікель і уранові руди. Боксити (алюмінієві руди) залягають у корі вивітрювання на півночі (півострів Кейп-Йорк) і на південному заході материка.

Кам'яне вугілля приурочене до прогинів земної кори вздовж Великого Вододільного хребта — у штатах Новий Південний Уельс і Квінсленд. Нафту й природний газ видобувають на шельфі — у Бассовій протоці (між материком і Тасманією) та на північно-західному шельфі. Символом Австралії є скеля-останець Улуру (Айерс-Рок) у центрі материка — велетенський моноліт із пісковику, що височить серед пустельної рівнини.

Австралія — найпосушливіший з населених материків Землі. Середня річна сума опадів на більшій частині території становить менше ніж 500 мм. Пустелі й напівпустелі займають величезні простори центру й заходу материка. Сухіше, ніж в Австралії, лише в глибинних районах Антарктиди, яка не є населеним материком.

Чотири причини посушливості

Посушливість клімату Австралії зумовлена одночасною дією кількох чинників.

• Південний тропік перетинає материк майже посередині. У тропічних широтах розташований пояс високого атмосферного тиску, де повітря опускається вниз, нагрівається й стає сухим. Це головна причина панування пустель у центрі Австралії.

• Великий Вододільний хребет затримує вологу південно-східних пасатів, що дмуть з Тихого океану. Уся волога випадає у вигляді дощів на східних схилах гір, а західні схили й територія за хребтом отримують дуже мало опадів.

• Береги Австралії слабо розчленовані, материк компактний. Великі затоки не глибоко врізаються в суходіл, тому вологе морське повітря не проникає далеко вглиб материка.

• Біля західного узбережжя проходить холодна Західноавстралійська течія. Вона охолоджує повітря й зменшує його вологість, що посилює посушливість західних районів.

Кліматичні пояси

Материк Австралія лежить у трьох кліматичних поясах — субекваторіальному, тропічному й субтропічному. На півночі панує субекваторіальний пояс із дощовим літом (з листопада по квітень) і сухою зимою. Тропічний пояс займає найбільшу площу: на східному узбережжі він вологий, а в центрі й на заході — пустельний. Субтропічний пояс на півдні має три типи клімату: середземноморський на південному заході (Перт), вологий на південному сході (Сідней) і сухий континентальний посередині. Острів Тасманія лежить у помірному поясі.

Австралія має найменший річковий стік серед усіх населених материків. Це прямий наслідок її посушливого клімату. Більшість річок короткі, маловодні, а багато з них існують лише тимчасово.

Головна річкова система: Муррей і Дарлінг

Найбільша річкова система Австралії — Муррей із найдовшою притокою Дарлінг. Муррей бере початок в Австралійських Альпах, має дощове й снігове живлення й впадає в Індійський океан (затоку Енкаунтер). Дарлінг — найдовша річка Австралії (близько 2740 км), але вона дуже мілководна й у посушливі сезони може повністю пересихати. Муррей також значно міліє в сухий період, тому на річці збудовано греблі й водосховища для регулювання стоку.

Крики — тимчасові водотоки

У пустелях і напівпустелях Австралії поширені крики — тимчасові водотоки, що наповнюються водою лише після сильних злив. Решту часу це сухі русла, які можна перетнути пішки. Найвідоміші крики — Купер-Крик і Дайамантіна, що в дуже дощові роки несуть воду до озера Ейр.

Озеро Ейр

Озеро Ейр — найбільше озеро Австралії та її найнижча точка (приблизно 15 м нижче рівня моря). Воно безстічне й солоне. Більшість років озеро вкрите товстою соляною кіркою й виглядає як біла пустельна рівнина. Лише в дуже дощові роки, коли крики приносять воду, озеро наповнюється й стає тимчасово прісним.

Великий Артезіанський басейн

Під Центральною низовиною Австралії розташований Великий Артезіанський басейн — один із найбільших у світі (площа близько 1,7 млн км²). Це величезний підземний резервуар води, що залягає між водонепроникними шарами гірських порід. Вода в басейні солонувата й тепла, тому вона придатна для напування худоби, але не для зрошення полів (надто високий вміст солей). Завдяки артезіанським свердловинам у посушливих районах Австралії розвинулося пасовищне вівчарство — одна з головних галузей сільського господарства країни.

Органічний світ Австралії надзвичайно своєрідний. Більшість видів рослин і тварин трапляються лише тут і ніде більше на Землі. Причина — тривала ізоляція материка: Австралія відокремилася від інших континентів десятки мільйонів років тому, і її органічний світ розвивався власним шляхом.

Ендемічна флора

Найвідоміші австралійські рослини — евкаліпти. Їх налічують сотні видів. Листки евкаліптів повернуті до Сонця ребром, що зменшує випаровування вологи. Евкаліпти надзвичайно швидко ростуть і досягають величезної висоти. Також поширені акації (зокрема золота акація — символ Австралії), казуарини та пляшкове дерево, яке запасає воду в стовбурі. Характерний тип рослинності — скреб: густі зарості колючих чагарників з евкаліптів і акацій, що вкривають великі площі в посушливих районах.

Ендемічна фауна

Найвідоміші австралійські тварини — сумчасті. Кенгуру (понад 50 видів) пересуваються стрибками, коала живе на евкаліптах і живиться винятково їхнім листям, вомбат риє нори, а сумчастий диявол зберігся лише на Тасманії. Особливе місце посідають яйцекладні ссавці — качкодзьоб і єхидна: вони відкладають яйця, але вигодовують дитинчат молоком. Серед птахів ендеміками є ему (великий нелітаючий птах) і лірохвіст; поширені також какаду. Собака динго не є ендеміком — її завезли на материк люди тисячі років тому.

Природні зони

Природні зони Австралії розміщені концентрично навколо пустель центру. У центрі й на заході панують тропічні пустелі й напівпустелі (Велика Піщана пустеля, Велика пустеля Вікторія, пустеля Гібсона). На півночі, сході й південному сході їх оточують савани й рідколісся. На північно-східному узбережжі вузькою смугою простягаються вологі тропічні ліси. На південному заході й півдні поширені тверколисті ліси й чагарники середземноморського типу. Тасманія вкрита мішаними лісами помірного поясу.

Великий Бар'єрний риф

Уздовж північно-східного узбережжя Австралії в Кораловому морі простягається Великий Бар'єрний риф — найбільша система коралових рифів у світі (понад 2000 км). Він є об'єктом Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Риф утворений мільярдами коралових поліпів і є домівкою для тисяч видів риб, молюсків, черепах і морських птахів. Зміни природи людиною та загрози рифу (потепління води, забруднення, закислення океану) розглядаються в окремому юніті курсу.

Приклад 1. Причини переважання пустель у центрі Австралії

Завдання: виберіть три правильні відповіді із семи. Які причини зумовлюють переважання пустель у центральній частині Австралії?

Розв'язання: перевіряємо кожен варіант на відповідність чотирьом чинникам посушливості. Правильні відповіді: (1) Південний тропік перетинає середину материка — тут пояс високого тиску з низхідним сухим повітрям; (2) Великий Вододільний хребет затримує вологу південно-східних пасатів, створюючи дощову тінь на заході; (3) холодна Західноавстралійська течія біля західного узбережжя охолоджує повітря й зменшує вологість.

Хибні варіанти: вплив мусонів з Азії (мусони впливають лише на північне узбережжя, а не на центр); тепла Східноавстралійська течія (вона зволожує східне узбережжя, а не посилює посушливість); велика середня висота материка (Австралія — найнижчий материк, висота не є причиною посушливості); сніговий покрив Австралійських Альп (льодовиків там немає, а сезонний сніг живить Муррей, але не впливає на пустелі центру).

Приклад 2. Що таке крики?

Завдання: виберіть одну правильну відповідь із чотирьох. Що таке крики в Австралії?

Розв'язання: правильна відповідь — тимчасові водотоки, що наповнюються водою лише після сильних злив. Крики характерні для пустель і напівпустель Австралії. Решту часу це сухі русла.

Чому інші варіанти хибні: підземні артезіанські води — це водоносні горизонти, а не водотоки на поверхні; солоні озера — це водойми, а не русла; прісноводні болота — в Австралії їх мало через посушливість, і вони не є криками.

Приклад 3. Ендемік Австралії

Завдання: виберіть одну правильну відповідь із чотирьох. Яка тварина є ендеміком Австралії?

Розв'язання: правильна відповідь — качкодзьоб. Це яйцекладний ссавець, який трапляється лише в Австралії (і на Тасманії).

Чому інші варіанти хибні: динго — завезена людьми собака, не ендемік; лама — тварина Південної Америки; жирафа — тварина Африки.

Приклад 4. Копалини щита Західної Австралії

Завдання: виберіть одну правильну відповідь із чотирьох. Яка корисна копалина пов'язана з давнім щитом Західної Австралії?

Розв'язання: правильна відповідь — залізні руди. Район Пілбара в Західній Австралії — один із найбільших у світі за покладами залізних руд, і Австралія є світовим лідером з їх видобування.

Чому інші варіанти хибні: нафта пов'язана з шельфом (Бассова протока, північно-західний шельф), а не зі щитом; кам'яне вугілля — з прогинами вздовж Великого Вододільного хребта; кухонна сіль озера Ейр — із випаровуванням води в безстічному озері.

Приклад 5. Ознаки саван Австралії

Завдання: виберіть три правильні відповіді із семи. Які ознаки характерні для саван Австралії?

Розв'язання: правильні відповіді: (1) субекваторіальний клімат із сухим сезоном (савани Австралії розташовані в субекваторіальному поясі на півночі); (2) евкаліпти й акації серед трав (типова рослинність австралійських саван); (3) кенгуру й ему (типові тварини саван).

Хибні варіанти: вічна мерзлота (характерна для арктичних широт, в Австралії її немає); хвойні ліси (характерні для помірного поясу, а не для саван); опади понад 3000 мм рівномірно (так багато опадів буває лише у вологих тропічних лісах, а в саванах є сухий сезон); верблюди як ендеміки (верблюди не є ендеміками Австралії, їх завезли люди).

• Називають Австралію найсухішим материком без застережень. Правильно: Австралія — найпосушливіший з населених материків. У глибинних районах Антарктиди опадів ще менше, але Антарктида не є населеним материком.

• Пояснюють пустелі лише спекою. Спека — наслідок, а не причина. Головна причина — пояс високого тиску в тропічних широтах, де повітря опускається й стає сухим. Також важливий бар'єр Великого Вододільного хребта, який затримує вологу пасатів.

• Вважають, що західні вітри з Індійського океану зволожують усе західне узбережжя. Насправді холодна Західноавстралійська течія охолоджує повітря й зменшує його вологість, тому західне узбережжя також посушливе.

• Вважають воду Великого Артезіанського басейну придатною для зрошення полів. Вода в басейні солонувата й тепла, тому вона придатна лише для напування худоби, а не для зрошення.

• Називають динго чи кролика ендеміками Австралії. Динго завезли люди тисячі років тому, кроликів завезли європейці в XIX столітті. Справжні ендеміки — кенгуру, коала, качкодзьоб, єхидна.

• Вважають Великий Вододільний хребет молодими вулканічними горами. Це давні (переважно герцинські) гори, зруйновані й повторно підняті. Вулканів на материку немає, бо Австралія лежить у внутрішній частині літосферної плити.

Тема 2.2.2 програми НМТ з географії охоплює своєрідність географічного положення Австралії, історію її відкриття й дослідження, тектоніку, рельєф, корисні копалини, клімат, води, своєрідність органічного світу, природні зони, зміну природи людиною та об'єкти ЮНЕСКО.

Обов'язкова номенклатура, яку треба знати на карті: Великий Бар'єрний риф, Великий Вододільний хребет з горою Косцюшко, річки Муррей і Дарлінг, озеро Ейр, Велика Піщана пустеля.

Тема 2.2.3 вимагає порівнювати кліматичні пояси й природні зони Африки, Австралії та Південної Америки. Усі три материки перетинає Південний тропік, але зволоження різне через відмінності в рельєфі, течіях і розчленованості берегів.

Формати завдань

Завдання 1–20 у тесті НМТ — це вибір однієї правильної відповіді з чотирьох (1 бал за кожне). Завдання 25–30 — вибір трьох правильних відповідей із семи, де ви отримуєте по 1 балу за кожен правильно вказаний варіант (максимум 3 бали).

Стратегія виконання

У завданнях формату «3 з 7» про причини клімату перевіряйте кожен варіант на чотири чинники: широта й атмосферний тиск, рельєф (бар'єр гір), океанічні течії, форма й розчленованість берегів. Якщо варіант не відповідає жодному з цих чинників — він хибний. Для завдань про ендеміків пам'ятайте: справжні ендеміки — ті, що еволюціонували в ізоляції, а не завезені людиною.

• Австралія — найменший (≈ 7,7 млн км²) і найнижчий (≈ 350 м) материк, найпосушливіший з населених.

• Посушливість зумовлена: Південним тропіком і поясом високого тиску, Великим Вододільним хребтом (дощова тінь), холодною Західноавстралійською течією, компактністю й слабкою розчленованістю берегів.

• Муррей із Дарлінгом — головна річкова система; крики — тимчасові водотоки; Ейр — солоне озеро й найнижча точка материка.

• Великий Артезіанський басейн (≈ 1,7 млн км²) дає солонувату воду для худоби, але не для зрошення.

• Ендеміки: евкаліпти, кенгуру, коала, качкодзьоб, єхидна, ему. Динго — не ендемік (завезена людьми).

• Природні зони розташовані концентрично навколо пустель центру; Великий Бар'єрний риф — найбільша система коралових рифів (об'єкт ЮНЕСКО).

• Абел Тасман (1642–1644) відкрив Тасманію й Нову Зеландію; Джеймс Кук (1770) дослідив східне узбережжя; Микола Міклухо-Маклай досліджував Нову Гвінею й заснував морську біологічну станцію в Сіднеї.