Тканини організму людини

Тіло людини складається з клітин, які разом із міжклітинною речовиною утворюють тканини. Тканина — це сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за походженням, будовою й функціями. Кожен орган утворений кількома видами тканин, що працюють узгоджено. Науку про тканини називають гістологією.

За програмою НМТ в організмі людини виділяють чотири групи тканин:

• епітеліальні тканини (покривний і залозистий епітелій);

• тканини внутрішнього середовища — кров, лімфа, кісткова, хрящова та власне сполучні тканини (пухка, щільна, жирова, ретикулярна);

• м'язові тканини — посмугована скелетна, посмугована серцева, непосмугована (гладенька);

• нервова тканина.

Головна ознака, за якою розрізняють групи, — кількість і стан міжклітинної речовини. В епітелії її дуже мало, клітини щільно прилягають одна до одної. У тканинах внутрішнього середовища міжклітинної речовини зазвичай багато: вона може бути рідкою (плазма крові й лімфи), пружною (хрящ) або твердою (кістка). Виняток — жирова тканина, де клітини розташовані щільно. М'язові тканини впізнають за скоротливими волокнами, а нервову — за нейронами з довгими відростками.

Кожна група має провідні властивості. Епітелій виконує межову й захисну функції. Тканини внутрішнього середовища забезпечують опору, живлення, транспорт і захист. М'язові тканини мають скоротливість і збудливість. Нервова тканина — збудливість і провідність.

Епітеліальні тканини мають спільні ознаки будови. Клітини щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини дуже мало. Пласт клітин лежить на базальній мембрані, яка відділяє його від підлеглої сполучної тканини. Кровоносних судин в епітелії немає — живлення відбувається дифузією з підлеглої сполучної тканини. Клітини швидко відновлюються після пошкоджень.

Покривний епітелій

Покривний епітелій вистилає поверхні тіла, порожнини внутрішніх органів і протоки. Його поділяють на одношаровий і багатошаровий.

Одношаровий покривний епітелій буває кількох типів:

• плоский — утворює стінки альвеол легень і капілярів; забезпечує газообмін;

• кубічний — вистилає канальці нирок; забезпечує реабсорбцію (зворотне всмоктування) і секрецію;

• циліндричний — вистилає слизову шлунка й кишечника; у тонкій кишці клітини мають мікроворсинки, що збільшують поверхню всмоктування;

• війчастий (миготливий) — клітини мають війки на апікальній поверхні.

Війчастий епітелій вистилає дихальні шляхи (носову порожнину, трахею, бронхи). Війки ритмічно рухаються й переміщують слиз разом із пиловими частинками та мікроорганізмами назовні. Крім того, війчасті клітини маткових труб сприяють переміщенню яйцеклітини, а після запліднення — раннього зародка до матки.

Багатошаровий покривний епітелій має кілька шарів клітин. Зроговілий багатошаровий епітелій утворює епідерміс шкіри — верхні шари клітин заповнюються кератином і відмирають, утворюючи захисний роговий шар. Незроговілий багатошаровий епітелій вистилає ротову порожнину, стравохід і рогівку ока.

Основні функції покривного епітелію — захисна (механічний захист, бар'єр для мікроорганізмів), всмоктувальна (у кишечнику) та газообмінна (у легенях).

Залозистий епітелій

Залозистий епітелій утворює залози — органи або окремі клітини, що виділяють секрети. Залози зовнішньої секреції (екзокринні) виділяють свій секрет через протоки на поверхню тіла або в порожнини органів. Приклади: потові, сальні, слинні залози, залози шлунка й кишечника. Залози внутрішньої секреції (ендокринні) не мають проток і виділяють гормони безпосередньо в кров. Поодинокі келихоподібні клітини, розташовані серед клітин покривного епітелію кишечника й трахеї, виділяють слиз. Докладно про залози внутрішньої секреції йтиметься в розділі «Ендокринна система».

Тканини внутрішнього середовища об'єднує те, що їхні властивості істотно визначає міжклітинна речовина. Її зазвичай багато, проте в жировій тканині клітини розташовані щільно. Клітини не обов'язково лежать вільно — остеоцити й хондроцити містяться в лакунах (порожнинах) твердої або пружної речовини. Основні функції цієї групи: опорна, захисна, трофічна (живильна), транспортна й запасальна.

Кров і лімфа

Кров і лімфа — тканини з рідкою міжклітинною речовиною — плазмою. Кров складається з плазми (близько 55 % об'єму) та формених елементів: еритроцитів (червоні клітини, що переносять кисень), лейкоцитів (білі клітини, що забезпечують імунітет) і тромбоцитів (кров'яні пластинки, що беруть участь у зсіданні крові). Разом із тканинною рідиною кров і лімфа утворюють внутрішнє середовище організму. Докладно склад крові розглядається в курсі «Людина: системи життєзабезпечення».

Хрящова тканина

Хрящова тканина складається з клітин-хондроцитів, які лежать групами по 2–4 у порожнинах пружної міжклітинної речовини. Кровоносних судин у хрящі немає — живлення відбувається дифузією з навколишніх тканин. Розрізняють три різновиди:

• гіаліновий хрящ — покриває суглобові поверхні кісток, утворює хрящі гортані й трахеї;

• еластичний хрящ — входить до складу вушної раковини й надгортанника;

• волокнистий хрящ — міститься в міжхребцевих дисках.

Кісткова тканина

Кісткова тканина має тверду міжклітинну речовину, що складається з органічних волокон (осеїну) і неорганічних солей кальцію. Клітини-остеоцити мають відростки, якими контактують між собою. У компактній пластинчастій кістковій тканині пластинки остеонів концентрично оточують канали, у яких проходять кровоносні судини й нерви. Кістка як орган докладно розглядається в уроці «Опорно-рухова система».

Власне сполучні тканини

До власне сполучних тканин належать:

• пухка волокниста сполучна тканина — розташована під шкірою, навколо судин, між органами; заповнює проміжки й забезпечує живлення;

• щільна волокниста сполучна тканина — утворює сухожилки, зв'язки, дерму шкіри; витримує великі механічні навантаження;

• жирова тканина — підшкірна жирова клітковина, навколо нирок; запасає енергію, захищає від холоду й травм;

• ретикулярна тканина — основа червоного кісткового мозку, лімфатичних вузлів, селезінки; утворює строму кровотворних і імунних органів.

М'язові тканини мають спільну властивість — скоротливість, тобто здатність скорочуватися у відповідь на збудження (від нервового імпульсу, гормону, а в серці — завдяки автоматії). В організмі людини розрізняють три види м'язової тканини.

Посмугована скелетна м'язова тканина

Посмугована скелетна м'язова тканина утворена довгими (до 10–12 см) багатоядерними волокнами, у яких видно поперечну посмугованість — чергування світлих і темних смуг. Це результат упорядкованого розташування скоротливих білків актину й міозину. Скорочення скелетних м'язів довільні — ти керуєш ними свідомо, хоча вони також беруть участь у рефлекторних рухах. Швидкість скорочення й утомлюваність залежать від типу волокон (швидкі чи повільні). Розташування: скелетні й мімічні м'язи, язик, м'язи глотки й верхньої третини стравоходу, діафрагма.

Посмугована серцева м'язова тканина

Посмугована серцева м'язова тканина складається з розгалужених клітин-кардіоміоцитів, які мають 1–2 ядра в центрі. Клітини з'єднані між собою вставними дисками — темними смужками, які забезпечують механічний і електричний зв'язок, утворюючи єдину сітку. Скорочення серцевої тканини мимовільні, ритмічні, з автоматією (здатністю скорочуватися без зовнішнього подразника) і майже без утоми. Ця тканина утворює лише міокард серця.

Непосмугована (гладенька) м'язова тканина

Непосмугована (гладенька) м'язова тканина складається з веретеноподібних клітин з одним ядром у центрі. Поперечних смуг у них немає, бо скоротливі білки розташовані невпорядковано. Скорочення повільні, тривалі, мимовільні — ти не можеш свідомо керувати ними. Розташування: стінки шлунка, кишечника, сечового міхура, матки, кровоносних судин, м'язи райдужки ока й м'язи, що піднімають волосся.

Нервова тканина

Нервова тканина складається з двох типів клітин: нейронів і клітин нейроглії. Нейрони сприймають подразнення, утворюють і проводять нервові імпульси. Клітини нейроглії виконують опорну, живильну й захисну функції, але імпульсів не проводять. Нервова тканина утворює головний і спинний мозок, нервові вузли та нерви. Будова нейрона докладно розглядається в уроці «Нейрон, синапс і рефлекторна дуга».

На НМТ можуть запропонувати мікрофотографію або рисунок тканини й попросити визначити її тип. Щоб не розгубитися, користуйся простим алгоритмом із трьох кроків.

Алгоритм розпізнавання

1. Подивися, чи є міжклітинна речовина і скільки її. Якщо клітини утворюють суцільний пласт без проміжків — це епітелій. Якщо міжклітинної речовини багато — це тканина внутрішнього середовища.

2. Оціни форму клітин і кількість ядер. Веретеноподібні клітини з одним ядром — гладенька м'язова. Довгі багатоядерні волокна — скелетна м'язова. Розгалужені клітини з 1–2 ядрами — серцева м'язова. Клітини з довгими відростками — нервова.

3. Перевір наявність поперечної посмугованості. Якщо є поперечні смуги — це скелетна або серцева м'язова тканина. Якщо смуг немає — гладенька м'язова, сполучна, епітелій або нервова.

Ознаки на мікрофотографії

Ось як виглядають різні тканини під мікроскопом:

• епітелій — суцільний пласт клітин, що щільно прилягають одна до одної, без видимих проміжків; ядра розташовані на одному рівні (в одношаровому) або на різних рівнях (у багатошаровому);

• кров — окремі клітини, що плавають у рідині: дрібні без'ядерні еритроцити (нагадують кружечки) і більші ядерні лейкоцити;

• хрящ — групи клітин (хондроцитів) по 2–4 у порожнинах однорідної пружної міжклітинної речовини;

• кістка — концентричні пластинки навколо круглих каналів (остеони), між пластинками — клітини з відростками (остеоцити);

• скелетна м'язова — довгі паралельні волокна з поперечними смугами й багатьма ядрами, розташованими під оболонкою;

• серцева м'язова — розгалужені волокна з поперечними смугами й темними вставними дисками між клітинами;

• гладенька м'язова — веретеноподібні клітини з одним ядром у центрі, без поперечних смуг;

• нервова — клітини (нейрони) з довгими відростками (аксоном і дендритами) та дрібні клітини нейроглії навколо них.

Відповідність «клітина → тканина»

Програма (тема 4.1) вимагає встановлювати відповідність між клітинами й тканинами. Запам'ятай ключові відповідності:

Приклад 1. Мікрофотографія тканини

На мікрофотографії видно розгалужені волокна з поперечною посмугованістю, ядрами в центрі клітин і темними поперечними смужками між клітинами. Яка це тканина?

Розв'язання. За алгоритмом: 1) міжклітинної речовини мало — це не сполучна тканина; 2) клітини розгалужені, мають 1–2 ядра в центрі — це не скелетна м'язова (там багатоядерні волокна з ядрами під оболонкою); 3) є поперечна посмугованість — це не непосмугована м'язова; 4) є темні вставні диски між клітинами — характерна ознака серцевої м'язової тканини.

Відповідь: посмугована серцева м'язова тканина.

Чому інші варіанти неправильні:

• посмугована скелетна — має довгі нерозгалужені волокна, ядра розташовані під оболонкою, немає вставних дисків;

• непосмугована м'язова — не має поперечної посмугованості, клітини веретеноподібні, не розгалужені;

• щільна волокниста сполучна — має багато міжклітинної речовини, клітини не скоротливі, немає посмугованості.

Приклад 2. Логічні пари: тканина — розташування

Установи відповідність між тканиною (1–4) і прикладом її розташування (А–Д). Одна буква зайва.

Розв'язання. 1) Війчастий епітелій вистилає дихальні шляхи, зокрема трахею — отже, 1А. 2) Непосмугована м'язова тканина утворює стінки порожнистих органів, зокрема сечового міхура — 2Б. 3) Гіаліновий хрящ покриває суглобові поверхні кісток — 3В. 4) Щільна волокниста сполучна тканина утворює сухожилки — 4Г. Епідерміс шкіри — це багатошаровий зроговілий епітелій, він зайвий.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 3. Два твердження

Оціни правильність двох тверджень:

• I. Кров належить до тканин внутрішнього середовища, бо має багато рідкої міжклітинної речовини.

• II. Стінки кровоносних судин утворює посмугована скелетна м'язова тканина.

Розв'язання. Твердження I правильне: кров — типова тканина внутрішнього середовища з рідкою міжклітинною речовиною (плазмою). Твердження II неправильне: стінки кровоносних судин утворює непосмугована (гладенька) м'язова тканина, яка скорочується мимовільно.

Відповідь: правильне лише I.

Приклад 4. Спільна ознака

Яка ознака є спільною для непосмугованої й серцевої м'язових тканин?

Розв'язання. Непосмугована м'язова тканина скорочується мимовільно (не залежить від свідомості). Серцева м'язова тканина також скорочується мимовільно — це їхня спільна ознака. Інші варіанти неправильні: багатоядерні волокна має лише скелетна тканина; поперечної посмугованості немає в непосмугованої, але є в серцевої; швидко втомлюються скелетні м'язи, а серцевий м'яз майже не втомлюється.

Відповідь: скорочуються мимовільно.

• Не зараховують кров і лімфу до тканин, бо вони рідкі. Насправді кров і лімфа — це тканини внутрішнього середовища з рідкою міжклітинною речовиною (плазмою).

• Плутають серцеву м'язову тканину зі скелетною. Обидві мають поперечну посмугованість, але серцева скорочується мимовільно, має розгалужені клітини й вставні диски, а скелетна — довільна, з довгими нерозгалуженими волокнами.

• Вважають, що стінки кровоносних судин, шлунка чи сечового міхура утворює посмугована скелетна тканина. Насправді там непосмугована (гладенька) м'язова тканина, і скорочення мимовільні.

• Приписують епітелію кровоносні судини й багато міжклітинної речовини. Насправді епітелій не має кровоносних судин (живлення дифузією), а міжклітинної речовини в ньому дуже мало.

• Відносять хрящ чи кістку до епітелію, бо вони «покривають» суглоби чи утворюють каркас. Насправді хрящова й кісткова тканини належать до тканин внутрішнього середовища, а не до епітелію.

• Вважають, що клітини нейроглії проводять нервові імпульси. Це роблять нейрони. Нейроглія виконує опорну, живильну й захисну функції, але імпульсів не проводить.

Тема 4.1 програми НМТ — тканини людини (епітеліальні, внутрішнього середовища, м'язові, нервова). Від тебе вимагають уміння візуально розпізнавати типи тканин, установлювати відповідність між клітинами й тканинами та розуміти зв'язок будови й функцій тканин.

У демоваріанті НМТ-2026 завдання № 17 — це вибір однієї відповіді з чотирьох (А–Г) за мікрофотографією тканини, 1 бал. Основна тема цього завдання — 4.12 «Опорно-рухова система», а тема 4.1 — додаткова.

Завдання 25–28 у демоваріанті — логічні пари 1–4 → А–Д, де одна буква зайва. За кожну правильну пару дають 1 бал, максимум 4 бали. Ця форма чудово підходить для пар «тканина → розташування» чи «клітина → тканина».

У демоваріанті 2026 рисунок, схема чи фото є в 15 завданнях із 30. Довідкових матеріалів на тестуванні немає, тож ознаки тканин треба пам'ятати.

Стратегія виконання: щоразу, коли бачиш незнайому мікрофотографію тканини, іди за алгоритмом «міжклітинна речовина → форма клітин → посмугованість». Це допоможе не розгубитися й швидко визначити тип тканини.

• Тканина — це сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за походженням, будовою й функціями.

• В організмі людини чотири групи тканин: епітеліальні, внутрішнього середовища, м'язові, нервова.

• Епітелій — щільний пласт клітин без кровоносних судин; буває покривний (одношаровий і багатошаровий) і залозистий.

• У більшості тканин внутрішнього середовища міжклітинної речовини багато: кров, лімфа, хрящ, кістка, власне сполучні тканини.

• М'язові тканини: скелетна — довільна, з багатоядерними волокнами; серцева — мимовільна, зі вставними дисками; гладенька — мимовільна, з веретеноподібними клітинами.

• Нервова тканина: нейрони проводять нервові імпульси, нейроглія виконує опорну, живильну й захисну функції.