Корінь: будова, зони і видозміни

Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що забезпечує її закріплення в ґрунті, поглинання води й мінеральних речовин і проведення їх до стебла. На відміну від пагона корінь не має вузлів і листків, а його верхівку вкриває не брунька, а кореневий чохлик. Це найважливіша відмінність, яка допомагає безпомилково відрізнити корінь від стебла.

Функції кореня

• Закріплює рослину в ґрунті — утримує надземну частину навіть за сильного вітру.

• Поглинає воду й мінеральні речовини з ґрунту через кореневі волоски.

• Проводить воду з розчиненими солями до стебла (висхідний потік) і доставляє органічні речовини до власних клітин (низхідний потік).

• Запасає поживні речовини (крохмаль, цукри), наприклад у коренеплодах.

• Забезпечує вегетативне розмноження — кореневі паростки (осика, слива, малина) дають початок новим рослинам.

Види коренів

За походженням корені поділяють на три види:

• Головний корінь — розвивається із зародкового корінця насінини. Він росте вертикально вниз і довгий час залишається найтовщим і найдовшим.

• Бічні корені — відгалужуються від головного кореня та від інших коренів. Вони утворюються на коренях, а не на стеблі чи листках.

• Додаткові корені — утворюються на стеблі або листку. Наприклад, у злаків (пшениця, кукурудза) вони ростуть від нижніх вузлів стебла; на живцях верби й смородини — з місця зрізу; на підгорнутому стеблі картоплі й томата також з'являються додаткові корені.

Типи кореневих систем

Сукупність усіх коренів однієї рослини називають кореневою системою. Розрізняють два основні типи:

Важливий виняток: подорожник — дводольна рослина, але має мичкувату кореневу систему. Отже, клас рослини визначають за сукупністю ознак (будова насінини, жилкування листків, кількість пелюсток тощо), а не лише за типом кореневої системи.

Глибина кореневої системи й екологічні умови

Глибина проникнення коренів залежить від умов середовища. У посушливих місцевостях корені йдуть глибоко в пошуках води: у верблюжої колючки вони сягають понад 10 м. У вологих регіонах корені розростаються в поверхневому шарі ґрунту, де достатньо води й поживних речовин.

Молодий корінь має чітко виражені зони, які послідовно змінюють одна одну від верхівки до основи. Кожна зона виконує певну функцію.

Зони кореня (від верхівки)

Поперечний зріз кореня в зоні всмоктування

Якщо розглянути корінь під мікроскопом у зоні всмоктування, видно три основні частини:

• Покривна тканина (ризодерма) — один шар клітин, багато з яких утворюють кореневі волоски. Волоски — це вирости окремих клітин, а не окремі корінці.

• Кора — кілька шарів клітин основної тканини. Її внутрішній шар (ендодерма) регулює надходження розчину в центральний циліндр.

• Центральний циліндр (стела) — містить провідні тканини: ксилему (по якій вода й мінеральні речовини йдуть угору) і флоему (по якій органічні речовини рухаються до кореня). Ділянки ксилеми й флоеми чергуються. Із зовнішнього шару циліндра (перициклу) закладаються бічні корені.

Практичні висновки

• Пересаджування розсади з грудкою землі — щоб не обірвати кореневі волоски. Пошкодження волосків різко знижує поглинання води, і рослина в'яне.

• Пікірування (прищипування кінчика головного кореня) — посилює ріст бічних коренів у верхньому родючому шарі ґрунту.

• Розпушування ґрунту — постачає кореням кисень, необхідний для дихання (детальніше — урок «Життєві функції рослин»).

Видозміни коренів — це видозмінені органи, що виникли з кореня в процесі пристосування до певних умов середовища. Важливо не плутати їх із видозмінами пагона (бульба картоплі, кореневище, цибулина).

Видозміни кореня

Бульбочки на коренях бобових

На коренях гороху, квасолі, конюшини утворюються бульбочки — розростання клітин кореня, у яких живуть бульбочкові бактерії. Вони фіксують атмосферний азот і перетворюють його на сполуки, доступні рослині. Це не запасальний орган, а місце симбіозу з бактеріями (детальніше — у темі «Живлення бактерій»).

Що не є видозмінами кореня?

Бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін, а не корінь. Її розпізнають за вічками-бруньками (вічко — це вузол із брунькою). Кореневище (пирій, конвалія) та цибулина (цибуля, тюльпан) — теж видозміни пагона. Ознака пагона: наявність вузлів із листками (або лусками) і бруньками. Якщо орган має вузли — це пагін, а не корінь.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему кореня. Кожне завдання має повний розв'язок і пояснення, чому інші варіанти неправильні.

Приклад 1. Логічні пари: видозміна кореня — рослина

Установіть відповідність між видозміною кореня (1–4) і рослиною, для якої вона характерна (А–Д).

Розв'язання: Коренеплід — потовщений головний корінь, характерний для буряка (1→А). Бульбокорені — потовщені бічні або додаткові корені, типова рослина — жоржина (2→Б). Опорні корені — додаткові корені з нижніх вузлів стебла кукурудзи (3→В). Корені-присоски — у повитиці, яка паразитує на інших рослинах (4→Г). Картопля (Д) — зайва, бо її бульба — видозмінений пагін, а не корінь.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Типова помилка — віднести картоплю до коренеплодів, плутаючи бульбу (пагін) і коренеплід (корінь).

Приклад 2. Три групи відповідей: кукурудза

Оберіть по одному правильному варіанту в кожній групі для характеристики кукурудзи.

Розв'язання: Кукурудза — однодольна рослина, її коренева система мичкувата, утворена додатковими коренями (група 1 → 2). У кукурудзи є опорні корені — додаткові корені, що ростуть від нижніх вузлів стебла (група 2 → 3, група 3 → 2).

Відповідь: 232.

Помилка: вибрати в групі 1 «стрижнева», бо кукурудза велика рослина, але насправді в неї мичкувата система.

Приклад 3. Пошкодження кореня під час пересаджування

Розсаду пересадили, обтрусивши землю з коренів, і вона зів'яла. Яку частину кореня пошкоджено?

• А кореневий чохлик

• Б зона поділу

• В кореневі волоски зони всмоктування

• Г зона проведення

Розв'язання: Кореневі волоски — ніжні вирости клітин покривної тканини в зоні всмоктування. Вони легко обриваються, якщо обтрусити землю. Без волосків рослина не може поглинати воду, тому в'яне.

Відповідь: В.

Чому не інші варіанти: кореневий чохлик (А) захищений слизом і не відповідає за поглинання; зона поділу (Б) глибоко всередині й не контактує з ґрунтом безпосередньо; зона проведення (Г) має товстіші клітини й не бере участі в поглинанні.

Приклад 4. Судження учнів: бульба картоплі й коренеплід моркви

Оля: «Бульба картоплі — видозмінений корінь, бо росте під землею». Петро: «Коренеплід моркви утворений головним коренем і нижньою частиною стебла». Хто має рацію?

• А лише Оля

• Б лише Петро

• В обоє

• Г ніхто

Розв'язання: Оля помиляється: бульба картоплі — видозмінений пагін (стебло), а не корінь. На бульбі є вічка-бруньки — ознака пагона. Петро правий: коренеплід моркви справді утворений потовщеним головним коренем і нижньою частиною стебла.

Відповідь: Б.

Типова помилка: погоджуватися з Олею, бо «під землею = корінь». Насправді підземними бувають і пагони (бульба, кореневище, цибулина).

Приклад 5. Розташування зон кореня

Яка зона кореня розташована безпосередньо над зоною поділу?

• А кореневий чохлик

• Б зона росту (розтягування)

• В зона всмоктування

• Г зона проведення

Розв'язання: Зони кореня від верхівки: кореневий чохлик → зона поділу → зона росту → зона всмоктування → зона проведення. Отже, безпосередньо над зоною поділу розташована зона росту (розтягування).

Відповідь: Б.

Чому не інші: кореневий чохлик (А) — під зоною поділу, а не над нею; зона всмоктування (В) — над зоною росту, тобто через одну зону; зона проведення (Г) — найдальша від верхівки.

У завданнях на тему кореня є кілька типових пасток. Ось ці помилки й те, як їх уникнути.

• Відносять бульбу картоплі до видозмін кореня. Насправді бульба — видозмінений пагін із вічками-бруньками. Ознака пагона — вузли з листками (лусками) й бруньками в їхніх пазухах, а ознака кореня — кореневий чохлик на верхівці.

• Плутають бічні й додаткові корені. Бічні корені ростуть від кореня (головного чи іншого бічного). Додаткові — від стебла або листка. Запам'ятай: додаткові = додаються на стеблі.

• Приписують мичкувату кореневу систему лише однодольним. Подорожник — дводольна рослина, але має мичкувату кореневу систему. Тому клас рослини визначають за сукупністю ознак, а не лише за коренем.

• Вважають кореневі волоски бічними корінцями. Кореневі волоски — це вирости окремих клітин покривної тканини, а не окремі органи. Вони набагато тонші й коротші за бічні корені.

• Плутають коренеплід із бульбокоренями. Коренеплід (морква, буряк) — потовщений головний корінь разом із нижньою частиною стебла. Бульбокорені (жоржина, батат) — потовщені бічні або додаткові корені.

• Вважають бульбочки бобових запасальними утворами. У бульбочках живуть азотфіксувальні бактерії, це місце симбіозу, а не запасальний орган.

• Розташовують зону всмоктування нижче від зони росту. Правильний порядок від верхівки: кореневий чохлик → зона поділу → зона росту → зона всмоктування → зона проведення.

Тема «Корінь» входить до теми 3.5 програми НМТ з біології: «Корінь — види коренів, кореневі системи (стрижнева, мичкувата), зони, внутрішня будова, видозміни».

Вимоги програми: візуально розпізнавати види коренів і кореневих систем, зони й поперечний зріз кореня, видозміни, порівнювати кореневі системи.

Формати завдань

• Завдання 1–24 — вибір однієї відповіді з чотирьох (А–Г), 0 або 1 бал. У демоваріанті 2026 тема 3.5 основна в № 10 — вибір однієї відповіді за рисунком.

• Завдання 25–28 — логічні пари 1–4 → А–Д, одна буква зайва, по 1 балу за пару, до 4 балів. Форма підходить для пар «видозміна → рослина» чи «зона кореня → функція».

• Завдання 29–30 — три групи відповідей, по одній правильній у кожній. У демоваріанті 2026 по три варіанти в кожній групі, відповідь — тризначне число, до 3 балів. № 29 — комплексна характеристика рослини, тема 3.5 разом із 1.2 і 5.2.

Стратегія виконання

Головне правило: перш ніж назвати видозміну, перевір, чи це справді корінь. Якщо орган має вузли з листками (лусками) й бруньками в їхніх пазухах — це пагін, а не корінь (на коренях бувають лише додаткові бруньки). Корінь на верхівці має кореневий чохлик, а не бруньку.

• Корінь закріплює рослину в ґрунті, поглинає й проводить воду та мінеральні речовини, запасає поживні речовини.

• Головний корінь розвивається із зародкового корінця, бічні — від коренів, додаткові — від стебла чи листка.

• Стрижнева коренева система — у дводольних (квасоля, соняшник, морква); мичкувата — в однодольних (пшениця, кукурудза, цибуля). Виняток: подорожник (дводольна, але мичкувата).

• Зони кореня від верхівки: кореневий чохлик → зона поділу → зона росту → зона всмоктування (кореневі волоски) → зона проведення.

• Видозміни кореня: коренеплоди, бульбокорені, дихальні, опорні, чіпкі, повітряні корені, корені-присоски.

• Бульба картоплі, кореневище й цибулина — видозміни пагона, а не кореня. Ознака пагона: вузли з листками (лусками) і бруньками.