Живопис другої половини XIX – початку ХХ ст.

У другій половині XIX ст. в українському живописі панував реалізм — напрям, що прагнув правдиво зображати життя людей, їхній побут і природу без ідеалізації. Художники-реалісти відмовлялися від академічних умовностей на користь достовірності: вони писали сцени з повсякдення, передавали соціальні контрасти й народні звичаї. Саме в цей час розквітає побутовий жанр — різновид живопису, у якому головним сюжетом стають сцени щоденного життя, найчастіше українського села.

Микола Пимоненко — «співець українського села»

Микола Пимоненко (1862–1912) народився в Києві, навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка, а згодом у Петербурзькій академії мистецтв. Він став академіком живопису й викладав у рідній Київській рисувальній школі. Сучасники називали його «співцем українського села», бо головною темою його полотен було життя українського народу — свята, праця, родинні події.

Програмовою пам’яткою є картина «Святочне ворожіння». На ній зображено зимову ніч: дівчата зібралися в хаті біля столу, щоб ворожити на святки. Свічка освітлює обличчя, створюючи затишну й таємничу атмосферу. Це типовий побутовий жанр — сцена народного звичаю, підглянута художником у реальному житті.

Інші відомі твори Пимоненка: «Весілля в Київській губернії» — багатофігурна композиція сільського весілля; «Жнива в Україні» — сцена збирання врожаю; «Суперниці» — дві дівчини біля криниці, напружений погляд однієї на іншу. Усі ці картини об’єднує увага до деталей народного побуту, щирість і теплий гумор.

Костянтин Трутовський — жанрист та ілюстратор

Костянтин Трутовський (1826–1893) також працював у побутовому жанрі. Він відомий як ілюстратор творів Тараса Шевченка, Миколи Гоголя та Марка Вовчка. Його картина «Колядки в Малоросії» зображує гурт колядників, що заходять до селянської хати, — ще один зразок побутового жанру, який фіксує народні звичаї.

Запам’ятай: побутовий жанр — це сцени повсякденного життя. Якщо на картині селяни працюють, святкують, ворожать або спілкуються — це, найімовірніше, побутовий жанр.

Інтерес до козацької минувшини став одним із виявів національного відродження другої половини XIX ст. Художники зверталися до історичного жанру — різновиду живопису, що зображує події й героїв минулого. Козацтво сприймалося як символ вольового, незалежного духу українського народу, тому його образи часто з’являлися на полотнах.

Ілля Рєпін: «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»

Ілля Рєпін (1844–1930) народився в Чугуєві на Харківщині, навчався в Петербурзькій академії мистецтв і став одним із найвидатніших живописців свого часу. Хоча Рєпін працював переважно в Росії, його українське походження й теми, пов’язані з Україною, роблять його важливою постаттю й для української культури.

Програмова пам’ятка — картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». На ній зображено гурт запорозьких козаків, які зі сміхом складають зухвалу відповідь турецькому султанові. У центрі композиції — кошовий отаман Іван Сірко, який задоволено всміхається. Для образу писаря Рєпіну позував відомий історик Дмитро Яворницький, дослідник історії запорозького козацтва. Картина вирізняється багатофігурною композицією, яскравими характерами й гумором — козаки не воюють, а сміються, що робить сцену живою й правдивою.

Сергій Васильківський — «співець українського степу»

Сергій Васильківський (1854–1917) народився на Харківщині, навчався в Петербурзькій академії мистецтв, а згодом у Парижі. Він уславився як пейзажист, який оспівував український степ. Сучасники називали його «співцем українського степу».

Програмова пам’ятка — «Козаки в степу». На картині зображено вершників-козаків, які їдуть безкраїм степом. Це не історична баталія, а скоріше пейзаж з історичним мотивом: козаки — частина природи, така ж невіддільна від степу, як і трави під вітром. Інша відома картина Васильківського — «Козача левада». Разом із художником Миколою Самокишем він створив альбом «З української старовини», що містив ілюстрації до історії козацтва.

Запам’ятай: «Запорожці» Рєпіна — історичний жанр (багатофігурна сцена минулого). «Козаки в степу» Васильківського — пейзаж, де козаки є частиною природи.

Пейзаж — це жанр живопису, у якому головним предметом зображення є природа. Портрет — це зображення конкретної людини, яке передає не лише її зовнішність, а й характер, настрій, внутрішній світ. У другій половині XIX — на початку ХХ ст. український пейзаж і портрет зазнали значного розвитку завдяки двом видатним майстрам — Архипу Куїнджі та Іванові Трушу.

Архип Куїнджі — майстер світла

Архип Куїнджі (1841–1910) народився в Маріуполі. Його називали «майстром світла», бо він умів передавати місячне й сонячне сяйво так, що глядачі вражено завмирали. Куїнджі належав до Товариства передвижників, але його манера була унікальною: він використовував яскраві, майже світні фарби й сміливі контрасти.

Найвідоміша картина Куїнджі — «Місячна ніч на Дніпрі» (1880). На ній зображено широкий Дніпро, над яким сяє місяць. Місячне світло заливає річку, береги й небо, створюючи фантастичне сяйво. Куїнджі показував цю картину в затемненій залі, щоб підсилити ефект світіння — глядачі думали, що за полотном захована лампа. Інша його відома робота — «Українська ніч», де він так само майстерно передав нічне освітлення.

Іван Труш — львівський імпресіоніст

Іван Труш (1869–1941) народився на Львівщині, навчався в Кракові, Відні та Мюнхені. Він був не лише художником, а й організатором мистецького життя Галичини: засновував виставки, гуртки, популяризував українське мистецтво. Труш працював у стилі імпресіонізму — писав вільними, помітними мазками, передаючи миттєве враження від світла й кольору.

Програмова пам’ятка — «Портрет Лесі Українки». Труш зобразив поетесу задумливою, зосередженою, з глибоким поглядом. Темне волосся, біла блуза, м’яке світло на обличчі — усе працює на передачу її інтелектуальної, вольової натури. Це не просто портрет, а психологічний образ.

Інші відомі твори Труша: портрет Івана Франка, краєвиди Карпат і Дніпра, «Гуцулка з дитиною». У пейзажах він часто використовував імпресіоністичну техніку — окремі мазки, які зблизька виглядають хаотично, а здалека складаються в цілісний образ.

Запам’ятай: Куїнджі — пейзажист-світломайстер («Місячна ніч на Дніпрі»). Труш — імпресіоніст, автор «Портрета Лесі Українки».

Наприкінці XIX — на початку ХХ ст. в українському живописі з’являються нові напрями. Імпресіонізм — це передача миттєвого враження, світла й кольору за допомогою окремих, помітних мазків. Модерн — це декоративність, плавні вигнуті лінії, стилізація форм, наближення до графіки. Обидва напрями вплинули на творчість художників, пов’язаних із Київською рисувальною школою.

Київська рисувальна школа (1875–1901)

Київську рисувальну школу заснував художник і педагог Микола Мурашко (1844–1909). Це був перший спеціалізований мистецький навчальний заклад у Києві. Тут викладали видатні митці: Микола Пимоненко, Михайло Врубель, а серед учнів були Олександр Мурашко, Валентин Серов та інші. Фінансово школу підтримував відомий меценат Іван Терещенко. Школа діяла до 1901 року й відіграла величезну роль у розвитку українського мистецтва.

Олександр Мурашко — небіж засновника

Олександр Мурашко (1875–1919) був небожем Миколи Мурашка й учнем Іллі Рєпіна. Він навчався в Петербурзькій академії мистецтв, а згодом удосконалював майстерність у Мюнхені та Парижі. Його стиль поєднував імпресіоністичну техніку з елементами модерну.

Програмова пам’ятка — «Дівчина в червоному капелюсі». Це яскравий портрет, виконаний у червоних тонах. Художник використовує вільні, широкі мазки, передаючи гру світла на обличчі й капелюсі. Це типовий імпресіонізм: важливе не стільки обличчя моделі, скільки загальне враження, світлова й кольорова гармонія.

Інші відомі твори О. Мурашка: «Карусель» — рух, світло, динаміка святкового дійства; «Похорон кошового» — історична тема, виконана в імпресіоністичній манері.

Як «читати» репродукцію

Щоб правильно визначити автора, жанр і напрям картини, дій за трьома кроками:

• Сюжет → жанр. Козаки, історична подія — історичний жанр. Селяни, свято, праця — побутовий. Природа, степ, річка — пейзаж. Конкретна людина — портрет.

• Манера → напрям. Чіткий малюнок, деталі, правдивість — реалізм. Вільні кольорові мазки, гра світла — імпресіонізм. Плавні лінії, декоративність — модерн.

• Упізнавані деталі → автор. Дівчата ворожать на святках — Пимоненко. Козаки сміються за столом — Рєпін. Вершники в степу — Васильківський. Місячне сяйво над Дніпром — Куїнджі. Портрет Лесі Українки — Труш. Дівчина в червоному капелюсі — О. Мурашко.

Запам’ятай: Микола Мурашко — засновник Київської рисувальної школи. Олександр Мурашко — його небіж, автор «Дівчини в червоному капелюсі». Не плутай!

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на тему живопису другої половини XIX — початку ХХ ст. Кожен приклад супроводжується покроковим розв’язанням.

Приклад 1. Відповідність «митець — твір»

Установи відповідність між художником і його твором.

Умова:

1 Микола Пимоненко

2 Сергій Васильківський

3 Іван Труш

4 Олександр Мурашко

А «Катерина»

Б «Святочне ворожіння»

В «Козаки в степу»

Г «Портрет Лесі Українки»

Д «Дівчина в червоному капелюсі»

Розв’язання:

Крок 1. Згадай програмові твори кожного художника. М. Пимоненко — «Святочне ворожіння» (побутовий жанр). С. Васильківський — «Козаки в степу» (пейзаж з історичним мотивом). І. Труш — «Портрет Лесі Українки» (портрет, імпресіонізм). О. Мурашко — «Дівчина в червоному капелюсі» (імпресіоністичний портрет).

Крок 2. Зістав: 1 — Б, 2 — В, 3 — Г, 4 — Д.

Крок 3. Визнач зайвий варіант. Варіант А — «Катерина» — це картина Тараса Шевченка, який творив у першій половині XIX ст. і не належить до цього переліку.

Відповідь: 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-Д. Зайва буква — А.

Чому інші варіанти неправильні: Якщо сплутати Васильківського з Рєпіним, можна помилково приписати «Козаків у степу» Рєпіну. Але Рєпін — автор «Запорожців», а Васильківський — «Козаків у степу». Якщо приписати «Портрет Лесі Українки» О. Мурашку — помилка, бо автор Труш.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за описом

Умова: Розглянь опис репродукції: «Гурт козаків сидить навколо столу. Усі голосно сміються. Писар старанно записує текст. У центрі — літній козак із люлькою, який задоволено всміхається». Хто автор цієї картини?

Розв’язання:

Крок 1. За описом упізнай сюжет: козаки складають листа — це сцена з картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

Крок 2. Згадай автора: Ілля Рєпін.

Відповідь: І. Рєпін.

Чому інші варіанти неправильні: С. Васильківський малював козаків у степу, а не за столом. М. Пимоненко писав побутові сцени села, а не козацькі історичні сюжети. О. Мурашко — автор «Дівчини в червоному капелюсі» та «Каруселі», а не «Запорожців».

Приклад 3. Визначення жанру

Умова: До якого жанру належить картина Архипа Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»?

Розв’язання:

Крок 1. Згадай зміст картини: на ній зображено Дніпро, місячне сяйво, нічний пейзаж. Головний предмет зображення — природа.

Крок 2. Визнач жанр: зображення природи — це пейзаж.

Відповідь: Пейзаж.

Чому інші варіанти неправильні: Історичний жанр передбачає зображення подій минулого — на картині Куїнджі немає історичних персонажів чи дій. Портрет — це зображення людини, а на картині немає людей. Побутовий жанр — сцени повсякденного життя, чого тут також немає.

Приклад 4. Засновник Київської рисувальної школи

Умова: Хто заснував Київську рисувальну школу?

Розв’язання:

Крок 1. Згадай, що Київська рисувальна школа (1875–1901) була першим мистецьким навчальним закладом Києва.

Крок 2. Пригадай засновника: художник і педагог Микола Мурашко.

Відповідь: М. Мурашко.

Чому інші варіанти неправильні: О. Мурашко — небіж засновника, учень школи, а не її засновник. І. Рєпін — уродженець Харківщини, навчався в Петербурзі, до Київської рисувальної школи не мав стосунку як засновник. І. Труш — львівський художник, діяв у Галичині, а не в Києві.

У завданнях на живопис легко припуститися однотипних помилок. Розгляньмо типові пастки, щоб ти міг їх оминути.

• Плутати Миколу Мурашка з Олександром Мурашком. Микола Мурашко — засновник Київської рисувальної школи. Олександр Мурашко — його небіж, автор «Дівчини в червоному капелюсі» та «Каруселі». Запам’ятай: засновник школи — Микола, художник-імпресіоніст — Олександр.

• Приписувати «Козаків у степу» Іллі Рєпіну. Це поширена пастка. Обидва художники малювали козаків, але Рєпін — «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (історичний жанр, козаки за столом), а Васильківський — «Козаки в степу» (пейзаж, вершники серед степу).

• Вважати автором «Портрета Лесі Українки» Олександра Мурашка. Портрет Лесі Українки написав Іван Труш — львівський імпресіоніст. О. Мурашко писав «Дівчину в червоному капелюсі», а не портрет Лесі Українки.

• Плутати жанри. Якщо на картині козаки їдуть степом — це пейзаж з історичним мотивом, а не історичний жанр. Історичний жанр — це зображення конкретної події минулого (як у Рєпіна). Якщо на картині сільське свято — це побутовий жанр, а не пейзаж.

• Відносити до цієї доби картини Тараса Шевченка чи Василя Тропініна. Т. Шевченко (1814–1861) і В. Тропінін (1776–1857) — митці першої половини XIX ст. Їхні твори («Катерина» Т. Шевченка, «Дівчина з Поділля» В. Тропініна тощо) не належать до другої половини XIX — початку ХХ ст.

• Заучувати дати створення картин замість ознак. Програма НМТ не вимагає знати роки написання пам’яток. Важливо впізнавати твір за сюжетом, жанром і манерою, а також знати автора. Дати (наприклад, 1880 для «Місячної ночі на Дніпрі») можна знати для загального розвитку, але на тесті їх не питають.

На НМТ з історії України живопис другої половини XIX — початку ХХ ст. перевіряють у кількох форматах. Розуміння того, як саме формулюють завдання, допоможе тобі ефективно готуватися.

Пам’ятки теми 17

До теми 17 програми НМТ належать п’ять картин, які ти маєш розпізнавати:

• М. Пимоненко — «Святочне ворожіння»

• С. Васильківський — «Козаки в степу»

• І. Рєпін — «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»

• І. Труш — «Портрет Лесі Українки»

• О. Мурашко — «Дівчина в червоному капелюсі»

За пояснювальною запискою програми знати дати створення цих пам’яток необов’язково. Головне — упізнавати твір за зображенням або описом і співвідносити з автором.

Формати завдань

У демоваріанті 2026 року завдання 17 — це вибір однієї відповіді з чотирьох за репродукцією картини (1 бал), щоправда картини з іншої теми програми. Усього візуальне розпізнавання пам’яток і персоналій перевіряють 4 завдання з 30.

Окремий тип завдань — відповідність (завдання 21–24). Це 4 пари й 5 варіантів, один зайвий; з цієї теми це можуть бути пари «митець — твір». Кожна правильно встановлена пара приносить 1 бал, тобто максимум 4 бали за це завдання.

Стратегія підготовки

• Запам’ятай п’ять програмових картин і їхніх авторів напам’ять.

• Навчися визначати жанр за сюжетом: побутовий, історичний, пейзаж, портрет.

• Розрізняй напрями: реалізм (чіткий малюнок), імпресіонізм (вільні мазки), модерн (декоративність).

• Не витрачай час на заучування дат створення картин — програма їх не вимагає.

• М. Пимоненко — «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії» (побутовий жанр)

• І. Рєпін — «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (історичний жанр)

• С. Васильківський — «Козаки в степу», «Козача левада» (пейзаж з історичним мотивом)

• А. Куїнджі — «Місячна ніч на Дніпрі» (пейзаж)

• І. Труш — «Портрет Лесі Українки» (портрет, імпресіонізм)

• О. Мурашко — «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель» (імпресіонізм)

• М. Мурашко — засновник Київської рисувальної школи

• Жанр — за сюжетом, напрям — за манерою, автор — за впізнаваними деталями.