Застарілі й нові слова (неологізми)

Словник мови постійно змінюється. Одні слова виходять з ужитку, бо зникає предмет чи поняття або з’являється нова назва. Інші народжуються, щоб назвати нові речі й явища. Тому лексику поділяють на активну — слова, якими ми щодня користуємося (школа, телефон, писати), і пасивну — слова, які ми розуміємо, але майже не вживаємо, або які тільки входять у мову.

До пасивної лексики належать дві протилежні групи, які програма НМТ називає «застарілі й нові слова (неологізми)»:

Головний тест для застарілих слів — питання про сучасний синонім. Якщо предмет існує й має звичну сучасну назву, застаріле слово — архаїзм: чоло — лоб. Якщо предмета вже немає, сучасного синоніма бути не може — це історизм: жупан можна лише пояснити (старовинний верхній чоловічий одяг), а не замінити.

Межі між групами рухливі. Учорашній неологізм стає звичайним словом активної лексики, а історизм може повернутися в ужиток, коли повертається сама реалія. Застарілі слова не зникають безслідно: ми впізнаємо їх у творах класиків, у піснях, у фразеологізмах (бити чолом, ні пари з уст). Тому розпізнавати їх і розуміти їхню роль у тексті — частина мовної грамотності, яку передбачає програма НМТ.

Історизми — слова, що вийшли з активного вжитку, бо зникли предмети, явища, посади чи суспільні відносини, які вони називали. Замінити історизм сучасним синонімом неможливо: можна лише пояснити, що він означав.

Кілька пояснень до таблиці. Кошовий — виборний керівник Запорозької Січі, осавул — помічник гетьмана чи полковника, джура — молодий зброєносець козацького старшини. Чумак — українець, що возив волами сіль із Криму й рибу з Дону на продаж. Кунтуш — довгий верхній одяг шляхти й козацької старшини з відкидними рукавами. Верства — давня міра довжини, трохи більша за кілометр, аршин — міра довжини близько 71 сантиметра.

Роль історизмів у тексті: вони відтворюють колорит епохи в історичних працях, романах і фільмах про минуле. У такому тексті історизм не «застарілий», а точний: «Кошовий отаман скликав раду» — сказати інакше не можна, бо сучасної назви цієї посади немає. Історизми трапляються й у назвах: вулиця Чумацька, Чумацький Шлях (народна назва Молочного Шляху).

Повернення історизмів. Коли реалія повертається, слово знову стає активним. Класичний приклад — гривня. У Київській Русі це була грошово-вагова одиниця (злиток срібла); згодом як назва грошової одиниці слово надовго вийшло з ужитку. У 1918 році гривнею назвали валюту Української Народної Республіки, а з 1996 року гривня — національна валюта незалежної України, одне з найуживаніших слів. Тому гривня сьогодні — не історизм, а слово активної лексики.

Не плутай історизми з діалектизмами. Жупан і чумак зникли з ужитку всієї мови разом із реаліями, а діалектизм (когут, бараболя) живе й сьогодні, але лише в певній говірці.

Архаїзми — застарілі назви предметів і понять, які існують і сьогодні, але називаються інакше. Тому кожен архаїзм має сучасний синонім, і саме за цією ознакою його відрізняють від історизму.

Мовознавці розрізняють кілька видів архаїзмів:

• лексичні — застаріле все слово: чоло, перст, десниця, вої;

• фонетичні — давнє звучання відомого слова: глас (голос), злато (золото), врата (ворота), младий (молодий);

• семантичні — слово живе, але одне з його давніх значень застаріло: живіт у значенні «життя» («не пошкодувати живота свого»), язик у значенні «народ».

Семантичні архаїзми найпідступніші: слово звичайне, але в тексті означає зовсім інше. Якщо в історичному чи поетичному тексті козаки «не шкодують живота», ідеться про готовність віддати життя, а не про частину тіла.

Роль архаїзмів у тексті:

1. Урочистість, піднесеність. Поети вживають чоло, уста, десниця, щоб надати мовленню величі. Тарас Шевченко широко використовував старослов’янські за походженням слова в творах високого стилю.

2. Колорит давнини. В історичному романі персонажі говорять мовою своєї доби.

3. Іронія, гумор. У сучасному контексті урочисте архаїчне слово звучить смішно: «Сей отрок знову прийшов на урок без зошита».

Не плутай архаїзм з урочистим, але чинним книжним словом. Звитяга чи стяг звучать піднесено, проте ними активно користуються й сьогодні, тож архаїзмами їх не вважають.

Неологізми — нові слова або нові значення слів, які мовці ще сприймають як незвичні. Вони виникають, щоб назвати нові предмети й поняття, або як свіжіші, точніші назви вже відомого.

Доля неологізму. Коли слово стає звичним і ним користуються всі, воно перестає бути неологізмом і переходить до активної лексики. Комп’ютер, телевізор, космонавт, інтернет колись були новими, а тепер загальновживані. Отже, неологізм — поняття відносне: воно залежить від часу. Для НМТ орієнтуйся на слова, які з’явилися або поширилися протягом останніх десятиліть і ще відчуваються як нові.

Індивідуально-авторські неологізми (їх ще називають оказіоналізмами) — окремий випадок. Письменник творить слово для конкретного образу, і воно зазвичай не виходить за межі твору. Такі слова роблять текст яскравим і несподіваним, але в словники потрапляють рідко.

Неологізм і запозичення — не синоніми. Багато неологізмів справді запозичені (блогер, селфі), але є й українські новотвори (застосунок). А більшість запозичень давно не нові: театр, пальто, шлюб живуть в українській мові століттями.

Роль неологізмів у тексті: вони точно називають нові явища в публіцистиці, науково-популярних і технічних текстах. У художньому творі неологізми створюють сучасний колорит або, навпаки, характеризують мовлення персонажа, який захоплюється новомодними словами.

Чотири завдання у форматі НМТ з вибором однієї відповіді.

Приклад 1. Усі слова застарілі

Завдання: «Усі слова застарілі в рядку».

• А жупан, чоло, коворкінг, перст

• Б кольчуга, уста, осавул, десниця

• В чумак, гривня, лоб, рамена

• Г кріпак, палець, отрок, кунтуш

• Д сотник, смартфон, піїт, вої

Розв’язання:

1. Шукаємо в кожному рядку «зайве» слово — неологізм або слово активної лексики.

2. А — коворкінг (спільний робочий простір) — неологізм.

3. В — гривня — назва сучасної валюти, активне слово; лоб — сучасна назва.

4. Г — палець — сучасне загальновживане слово.

5. Д — смартфон — неологізм.

6. Б — кольчуга, осавул (історизми), уста, десниця (архаїзми) — усі застарілі.

Відповідь: Б. Зверни увагу: «застарілі» охоплює і історизми, і архаїзми, тож змішаний рядок підходить.

Приклад 2. Архаїзм чи історизм

Завдання: «Архаїзм ужито в реченні».

• А Кошовий отаман зібрав козаків на раду.

• Б Старий кобзар здійняв до неба десницю.

• В На ярмарку продавали жупани й пояси.

• Г Чумаки везли сіль із Криму.

Розв’язання:

1. Для кожного застарілого слова питаємо: чи є сучасний синонім?

2. Кошовий, жупан, чумак — синонімів немає, бо зникли посада, одяг і промисел. Це історизми.

3. Десниця — права рука: предмет існує, назва застаріла. Це архаїзм.

Відповідь: Б.

Приклад 3. Неологізм — поняття відносне

Завдання: «Неологізмом у сучасній українській мові є слово».

• А телевізор

• Б застосунок

• В жупан

• Г чоло

• Д космонавт

Розв’язання:

1. Телевізор і космонавт колись були новими, але давно стали загальновживаними.

2. Жупан — історизм, чоло — архаїзм.

3. Застосунок — нове українське слово на позначення програми для смартфона чи комп’ютера.

Відповідь: Б. Пастки — колишні неологізми телевізор і космонавт: вони нові лише порівняно з давньою лексикою, але не для сучасної мови.

Приклад 4. Роль застарілого слова в тексті

Завдання: «У реченні „Сей отрок знову прийшов на урок без зошита“ застарілі слова вжито, щоб».

• А передати колорит історичної епохи

• Б створити іронічний, жартівливий ефект

• В надати мовленню урочистості

• Г назвати зниклу реалію

Розв’язання:

1. Сей (цей) і отрок (підліток) — архаїзми, тобто назви наявних реалій. Отже, варіант «назвати зниклу реалію» відпадає.

2. Ситуація сучасна (урок, зошит), тож про колорит історичної епохи не йдеться.

3. Книжні, урочисті за звучанням слова в побутовій ситуації звучать смішно: про учня, який забув зошит, говорять «високим стилем», і контраст створює іронію. Варіант «надати мовленню урочистості» відпадає, бо урочистість тут удавана: вона лише засіб жарту.

Відповідь: Б.

Типові помилки в завданнях на застарілу й нову лексику:

• Плутати історизм і архаїзм. Чоло називають історизмом, а жупан — архаїзмом. Правильно: перевір сучасним синонімом — чоло має синонім лоб (архаїзм), жупан синоніма не має (історизм).

• Вважати гривню історизмом. Правильно: слово повернулося до активного вжитку як назва національної валюти й сьогодні належить до активної лексики.

• Вважати застарілим діалектне слово. Бараболя, когут записують до архаїзмів. Правильно: це діалектизми — сучасні слова певних говірок, а не застарілі слова всієї мови.

• Вважати неологізмом будь-яке запозичення. Театр, комп’ютер, телевізор називають неологізмами. Правильно: неологізм — те, що мовці ще сприймають як нове; давні запозичення до неологізмів не належать.

• Вважати застарілі слова помилкою. Правильно: в історичному, поетичному чи гумористичному тексті вони виконують стилістичну роль; помилкою вони стають в офіційно-діловому чи науковому тексті, де потрібні сучасні нейтральні слова.

• Не впізнавати семантичний архаїзм. «Не пошкодували живота» тлумачать як частину тіла. Правильно: тут живіт — застаріле «життя».

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на застарілі слова чи неологізми немає: розділ «Лексикологія. Фразеологія» представлено завданнями 10 і 14 (лексична помилка), 15 (синонім) і 26 («логічні пари» з фразеологізмами) — разом 7 із 45 балів. Проте програма прямо називає «застарілі й нові слова (неологізми)», тож можливе завдання з вибором однієї відповіді на кшталт «усі слова застарілі в рядку» чи «архаїзм ужито в реченні». Воно коштує 1 бал і має 4 (А–Г) або 5 (А–Д) варіантів.

Ці знання потрібні й опосередковано:

• текстовий блок 21–25: завдання 21 — відновлення послідовності речень, 22–25 — синтаксичний аналіз речень тексту; значення слів тут окремо не перевіряють, але знання застарілих слів і неологізмів допомагає зрозуміти зміст тексту;

• синонім до слова (15): до архаїзму можна дібрати сучасний синонім (чоло — лоб), а до історизму — ні;

• фразеологізми (26): багато зворотів зберегли застарілі слова (бити чолом, стати на чолі, ні пари з уст), і знання архаїзмів допомагає зрозуміти їхнє значення.

Стратегія:

1. Для кожного слова спершу визнач, чи воно застаріле, активне чи нове.

2. Для застарілого постав питання про сучасний синонім — так швидко відрізниш історизм від архаїзму.

3. Остерігайся пасток: гривня (повернулася в активну лексику), діалектизми (сучасні слова говірок), давні запозичення (не неологізми).

Орієнтовний час — до хвилини. Найшвидше працює пошук одного «зайвого» слова в кожному рядку.

• Активна лексика — слова щоденного вжитку; пасивна — застарілі слова й неологізми.

• Історизми називають зниклі реалії й не мають сучасних синонімів: кошовий, жупан, чумак, кольчуга.

• Архаїзми — застарілі назви наявних реалій, мають сучасні синоніми: чоло (лоб), уста (губи), перст (палець).

• Архаїзми бувають лексичні (десниця), фонетичні (злато), семантичні (живіт — життя).

• Неологізми — нові слова чи значення: смартфон, застосунок, хмара (сховище даних); з часом вони стають загальновживаними.

• Історизм може повернутися в активну лексику разом із реалією: гривня.

• Застарілі слова в тексті створюють колорит епохи, урочистість або іронію.