Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск, бурлеск, травестія

Комічне — це естетична категорія, що викликає сміх. Однак сміх буває різним: доброзичливим, приховано-глузливим, викривальним або нищівним. Саме за ставленням автора до об'єкта сміху та за гостротою висміювання розрізняють чотири основні види комічного: гумор, іронію, сатиру й сарказм. Вони утворюють своєрідну шкалу — від найм'якшого до найгострішого.

Гумор — доброзичливий сміх

Гумор — це доброзичливе, м'яке висміювання окремих недоліків, які не становлять загрози для суспільства. Автор ставиться до персонажа з симпатією, навіть коли підсміюється над його хибами. Типові об'єкти гумору — людські слабкості, кумедні ситуації, побутові негаразди.

В українській літературі королем гумору вважають Остапа Вишню. Його усмішки — це жанр, який він сам винайшов: невеликі гумористичні оповідання, де автор добродушно жартує над рибалками, мисливцями, собою. В усмішці «Моя автобіографія» він добродушно жартує над власним життям, починаючи з самого народження. В усмішці «Сом» оповідач з гумором описує, як рибалки ловлять величезного сома, перебільшуючи власну невдачу. Ще один зразок — «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького: сварки через грушу чи борщ зображені так, що читач сміється, але співчуває героям.

Іронія — прихована насмішка

Іронія — це комічний прийом, за якого справжній зміст протилежний буквальному. Автор говорить одне, а має на увазі інше. Іронія потребує уважного читача, здатного вловити підтекст. Вона може бути легкою або досить гострою, але залишається прихованою.

Класичний приклад — поема Тараса Шевченка «Кавказ». Шевченко пише: «Ми просвітились! Та ще й хочем / Других просвітить». На перший погляд — гордість за просвіту. Насправді ж під «просвітою» приховано поневолення, колонізацію, руйнування кавказьких народів. Іронія підсилює обурення: імперія називає злочини «просвітництвом».

Сатира — гостре викриття

Сатира — це гострий, викривальний сміх, спрямований на суспільні вади: політичний устрій, соціальну несправедливість, моральне падіння. На відміну від гумору, сатира не вибачає недоліків, а картає їх. Вона завжди має чіткий об'єкт і мету — змінити суспільство або принаймні показати його потворність.

У п'єсі Миколи Куліша «Мина Мазайло» сатира б'є по міщанству й зреченню рідної мови. Родина Мазайлів соромиться українського прізвища й хоче змінити його на російське — це викриття національної зради. У поемі «Сон» («У всякого своя доля») Шевченко сатирично зображує Російську імперію: царя, вельмож, кріпосництво. У вірші Григорія Сковороди «Всякому місту — звичай і права…» сатира спрямована на загальнолюдські вади: заздрість, хабарництво, лицемірство.

Сарказм — злий, відкритий глум

Сарказм — це найвищий ступінь іронії, зла, уїдлива, відкрита насмішка. Якщо іронія приховує глум, то сарказм демонструє його без маскування. Сарказм часто межує з обуренням і гнівом.

У «Сні» Шевченка саркастично змальовано царський двір: вельможі плазують перед царем — і це показано з нищівною зневагою. Про Петра I й Катерину II автор говорить відкрито: «Це той первий, що розпинав / Нашу Україну, / А вторая доконала / Вдову сиротину». У «Кавказі» сарказм звучить у рядках про імперію, де «Од молдаванина до фіна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!». Тут немає прихованого сенсу — це відкрите звинувачення.

Шкала за гостротою

Чотири види комічного утворюють шкалу зростання гостроти:

• Гумор — найм'якший, доброзичливий сміх

• Іронія — прихована насмішка, потребує підтексту

• Сатира — відкрите викриття суспільних вад

• Сарказм — найгостріший, злий і відкритий глум

Важливо пам'ятати: один твір може поєднувати кілька видів. Наприклад, у «Сні» Шевченка є і сатира (викриття імперії), і сарказм (зображення царя), і гротеск (фантастичні елементи). У «Кайдашевій сім'ї» гумор переплітається з сатирою на побутове міщанство.

Окрім чотирьох видів комічного, що розрізняються за гостротою, існують ще три поняття, які стосуються форми й техніки творення сміху: гротеск, бурлеск і травестія. Їх часто плутають між собою, тому варто засвоїти чіткі ознаки кожного.

Гротеск — химерне поєднання реального й фантастичного

Гротеск — це комічний прийом, що поєднує реальне з фантастичним, потворне зі смішним, створюючи химерний, перебільшений образ. У гротеску звичайні речі набувають неймовірних, часто абсурдних рис. Гротеск не просто перебільшує (як гіпербола), а спотворює саму сутність явища.

Найяскравіший приклад гротеску в програмі НМТ — поема Тараса Шевченка «Сон» («У всякого своя доля»). Цариця зображена «мов опеньок засушений, / Тонка, довгонога» — це не просто перебільшення, а фантастичне спотворення: жива людина уподібнюється до сухого гриба. Вельможі покірно передають один одному царський удар у пику — від найстаршого до найменшого, — і сцена набуває абсурдного, майже сюрреалістичного характеру. Гротеск підкреслює потворність імперської влади.

Бурлеск — високе низьким стилем

Бурлеск (від італ. burla — жарт) — це комічний прийом, за якого висока, серйозна тема викладається низьким, простонародним, навіть вульгарним стилем. Комічний ефект виникає через невідповідність між предметом і мовою опису. Бурлеск може працювати й навпаки: низька тема описується піднесеним стилем.

У «Енеїді» Івана Котляревського античні герої — Еней, Дідона, Анхіз — розмовляють і поводяться як українські козаки, селяни, шинкарі. Високий епос Вергілія перекладено мовою українського простолюду: «Еней був парубок моторний / І хлопець хоч куди козак». Саме ця стильова невідповідність і створює бурлескний ефект.

Травестія — переробка відомого твору

Травестія (від фр. travestir — переодягати) — це комічний прийом, за якого відомий твір (зазвичай високий, класичний) переробляється: героїв переносять в інше, приземлене середовище, зберігаючи впізнаваність сюжету. Травестія — це «переодягання» відомого тексту.

«Енеїда» Котляревського — це травестія Вергілієвої «Енеїди». Сюжет про мандри Енея після падіння Трої збережено, але героїв «переодягнено» в українських козаків, богів — у п'яничок, а події перенесено в український побут XVIII століття. Читач упізнає класичний сюжет, але бачить його в комічному, зниженому варіанті.

Різниця між бурлеском і травестією

Ці два поняття найчастіше плутають. Запам'ятай головну відмінність:

В «Енеїді» Котляревського поєднано обидва прийоми: це і бурлеск (високий епос викладено низьким стилем), і травестія (перероблено конкретний твір Вергілія). Тому в програмі НМТ зазначено, що для «Енеїди» треба визначати «бурлеск і травестію».

Коли на НМТ дають уривок і просять визначити вид комічного, дій за алгоритмом. Він допоможе не заплутатися в подібних поняттях.

Алгоритм визначення

1. Чи є в уривку насмішка? Якщо ні — комічного немає. Якщо так — іди далі.

2. Яке ставлення автора до об'єкта? Доброзичливе, м'яке — це гумор. Викривальне, гнівне — це сатира або сарказм.

3. Насмішка прихована (треба читати між рядками) чи відкрита? Прихована — іронія. Відкрита й зла — сарказм.

4. Чи є в уривку фантастичне, потворне перебільшення, химерне поєднання реального з неймовірним? Так — це гротеск.

5. Чи впізнаєш високий, класичний сюжет, викладений низьким, простонародним стилем? Так — це бурлеск. Чи впізнаєш конкретний відомий твір, «переодягнений» в інше середовище? Так — це травестія.

Пари-пастки: як не сплутати

Найскладніше — розрізнити поняття, які дуже близькі. Ось три пари, які легко сплутати:

Один твір — кілька видів комічного

Не думай, що твір належить лише до одного виду. Часто автор поєднує різні прийоми:

• «Кайдашева сім'я» — гумор (доброзичливе зображення сварок) і сатира (викриття міщанства, обмеженості)

• «Сон» Шевченка — сатира (викриття імперії), сарказм (зображення царя), гротеск (фантастичні образи)

• «Енеїда» — бурлеск (високе низьким стилем) і травестія (переробка Вергілія)

• «Кавказ» — іронія («просвіта») і сарказм (відкрите звинувачення)

Коли визначаєш вид комічного в уривку, завжди питай себе: «Як автор ставиться до того, над чим сміється?» Відповідь на це питання — ключ до правильного вибору.

Розгляньмо чотири типові завдання, які можуть трапитися на НМТ. Кожне розв'яжемо покроково.

Приклад 1. Іронія в уривку

Завдання: Прочитай уривок. «Який же мудрий у нас начальник: і дощ відмінив би, якби вмів. Сидить собі в кабінеті, плани складає, а ми тут мокнемо. Але ж яка розумна людина!» Визнач вид комічного.

Розв'язання:

1. Насмішка є — оповідач глузує з начальника.

2. Ставлення недоброзичливе, але не відкрито зле — це не сарказм.

3. Насмішка прихована: оповідач називає начальника «мудрим» і «розумним», хоча насправді вважає його безпорадним («і дощ відмінив би, якби вмів»). Справжній зміст протилежний буквальному.

4. Фантастичних елементів немає — не гротеск.

5. Високого сюжету, викладеного низьким стилем, немає — не бурлеск і не травестія.

Відповідь: іронія.

Чому не гумор? Гумор доброзичливий, а тут відчувається роздратування. Чому не сатира? Сатира — це відкрите викриття, а тут насмішка прихована. Чому не гротеск? Немає фантастичного перебільшення. Чому не бурлеск і не травестія? Немає високого сюжету чи впізнаваного твору.

Приклад 2. Логічні пари: твір — вид комічного

Завдання: Установи відповідність між твором і провідним видом комічного.

Розв'язання: «Моя автобіографія» — це усмішка Остапа Вишні, де автор доброзичливо жартує над собою. Це гумор (1 → А). «Мина Мазайло» викриває міщанство й зречення української мови — це сатира (2 → Б). «Енеїда» — класичний зразок бурлеску й травестії (3 → В). «Сон» поєднує сатиру, гротеск і сарказм (4 → Г). Варіант Д («ліризм без комічного») зайвий.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 3. Визначення травестії

Завдання: Травестією називають…

Варіанти: А) химерне поєднання реального й фантастичного; Б) переробку відомого твору з перенесенням героїв у приземлене середовище; В) виклад високої теми низьким, простонародним стилем; Г) злий, відкритий глум; Д) доброзичливе висміювання недоліків.

Розв'язання: Травестія — це «переодягання» відомого твору. Ключове слово — «переробка». Варіант Б описує саме це: переробку відомого твору з перенесенням героїв в інше середовище. Варіант А — це гротеск. Варіант В — бурлеск. Варіант Г — сарказм. Варіант Д — гумор.

Відповідь: Б.

Приклад 4. Гротеск в описі вельможі

Завдання: Прочитай уривок. «Вельможа сидів на троні, але тіло його було прозоре, мов скляне, крізь нього виднілися стіни палацу. Голова росла просто з плечей, без шиї, а очі світилися червоним вогнем. Він роздавав укази, але пальці його були пазурами хижого птаха». Визнач вид комічного.

Розв'язання: В уривку реальне (вельможа, трон, укази) поєднано з фантастичним (прозоре тіло, голова без шиї, пазурі). Це химерне, потворне перебільшення — не просто гіпербола, а спотворення самої сутності образу. Гіпербола лише перебільшує (наприклад, «вельможа заввишки три метри»), а гротеск створює неможливе в реальності поєднання.

Відповідь: гротеск.

Пастка: дехто обирає «гіперболу», але гіпербола — це художній засіб (троп), а не вид комічного. До того ж гротеск може містити гіперболу, але не зводиться до неї.

• Плутати іронію й сарказм. Запам'ятай: іронія прихована (говориш одне, а маєш на увазі інше), сарказм відкритий і злий. Якщо насмішку видно одразу — це сарказм, а не іронія.

• Плутати гумор і сатиру. Гумор доброзичливий, автор сміється разом із героєм. Сатира викриває, автор засуджує героя або явище. Якщо відчуваєш гнів автора — це сатира.

• Вважати бурлеск і травестію синонімами. Це різні прийоми. Бурлеск — про стиль (високе низьким). Травестія — про переробку конкретного відомого твору. В «Енеїді» поєднано обидва, але в інших творах може бути лише один.

• Називати гротеском будь-яке перебільшення. Гіпербола — це троп (перебільшення розміру, кількості тощо). Гротеск — це вид комічного, що поєднує реальне з фантастичним, створюючи химерний, неможливий образ. Не кожне перебільшення — гротеск.

• Вважати «Кайдашеву сім'ю» лише гумористичним твором без сатиричних рис. Насправді Нечуй-Левицький не лише доброзичливо сміється над своїми героями, а й викриває обмеженість, заздрість, міщанство. Тому в творі поєднано гумор і сатиру.

Види комічного входять до програми НМТ з української літератури. Ось що треба знати про формат перевірки.

Що зазначено в програмі

• Рядок 0.10 — загальний перелік: бурлеск, гротеск, гумор, іронія, сарказм, сатира, травестія. Ти мусиш знати означення кожного.

• Для «Енеїди» (рядок 3.1) програма прямо вимагає визначати бурлеск і травестію.

• Для Остапа Вишні (рядок 4.13) — жанр усмішки й види комічного.

• Для «Кайдашевої сім'ї» (рядок 3.4) — засоби комічного.

Формат завдань

• Завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). 1 бал за кожне. Це можуть бути уривки, де треба визначити вид комічного, або запитання на знання термінів.

• Завдання 26–30 — «логічні пари» (встановлення відповідності). До 4 балів. Можливе формулювання: «Установіть відповідність між твором і провідним видом комічного».

Стратегія виконання

1. Спершу визнач ставлення автора до об'єкта сміху. Доброзичливе? Викривальне? Гнівне?

2. Потім визнач прийом: чи є підтекст (іронія), чи насмішка відкрита (сарказм), чи є фантастика (гротеск), чи впізнаєш високий сюжет (бурлеск/травестія).

3. У завданнях на логічні пари спочатку згадай, який вид комічного провідний у кожному творі з програми, а потім зіставляй.

4. Якщо сумніваєшся між двома варіантами, обери той, чия ознака чіткіше простежується в уривку.

• Гумор — доброзичливий сміх над недоліками, які не загрожують суспільству. Приклади: Остап Вишня, «Кайдашева сім'я».

• Іронія — прихована насмішка, справжній зміст протилежний буквальному. Приклад: «Кавказ» Шевченка («просвіта»).

• Сатира — гостре викриття суспільних вад. Приклади: «Мина Мазайло», «Сон», «Всякому місту — звичай і права…».

• Сарказм — злий, відкритий глум, найвищий ступінь іронії. Приклад: зображення царя в «Сні».

• Гротеск — химерне поєднання реального й фантастичного, потворного й смішного. Приклад: цариця «мов опеньок засушений» у «Сні».

• Бурлеск — висока тема викладена низьким, простонародним стилем.

• Травестія — переробка відомого твору з перенесенням героїв у приземлене середовище. «Енеїда» поєднує бурлеск і травестію.

• Один твір може поєднувати кілька видів комічного: «Сон» — сатиру, сарказм і гротеск; «Кайдашева сім'я» — гумор і сатиру.