Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці…»

Василь Симоненко (1935–1963) — один із найяскравіших поетів-шістдесятників, чиє життя обірвалося трагічно рано, у 28 років. Народився в селі Біївці на Полтавщині, працював журналістом у черкаській газеті «Молодь Черкащини». За життя встиг видати лише одну збірку — «Тиша і грім» (1962). Посмертно вийшла збірка «Земне тяжіння» (1964), яка закріпила за ним місце в українській літературі.

Вірш «Задивляюсь у твої зіниці…» побудовано як звертання ліричного героя до України. Поет не просто описує Батьківщину — він розмовляє з нею, як із найріднішою людиною, називаючи її матір'ю. Уже перший рядок задає інтимно-довірливу інтонацію: «Задивляюсь у твої зіниці / Голубі й тривожні, ніби рань». Погляд в очі — це жест граничної близькості, який одразу дає зрозуміти: перед нами не абстрактний патріотичний заклик, а глибоко особисте переживання.

Ключові рядки вірша стали крилатими: «Україно, ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова…», «Ради тебе перли в душу сію, / Ради тебе мислю і творю». Тут поєднано сакральне («молитва») й болісне («розпука») — Україна для ліричного героя є водночас святинею і джерелом вікового страждання. Анафора «Ради тебе…» підкреслює, що вся творчість і саме життя поета присвячені Батьківщині.

Важливо запам'ятати: адресат вірша — Україна, а звертання «мамо» — це метафора синівської любові до Батьківщини. Це не лист до рідної матері, а розмова з Україною, яку ліричний герой сприймає як матір.

У вірші «Задивляюсь у твої зіниці…» можна виокремити три провідні мотиви, які тісно переплетені між собою. Розуміння цих мотивів — ключ до правильного аналізу твору на НМТ.

Синівська любов

Ліричний герой ставиться до України як син до матері. Він не просто любить — він дивується з неї: «Буду, мамо горда і вродлива, / З тебе дивуватися повік». Слово «повік» означає, що це почуття триватиме все життя. Ще виразніше синівське право звучить у рядках: «Маю я святе синівське право / З матір'ю побуть на самоті». Тут «святе право» — це не юридична категорія, а моральна: ніхто не може заборонити синові бути з матір'ю.

Історична пам'ять

У зіницях України ліричний герой бачить «червоні блискавиці / Революцій, бунтів і повстань». Це не просто гарний образ — це нагадування про вікову боротьбу українського народу за волю. «Червоні блискавиці» — метафора кривавих сторінок історії, які закарбувалися в самому погляді Батьківщини. Мотив історичної пам'яті нагадує: любити Україну — означає пам'ятати її минуле.

Відповідальність за долю народу

Поет усвідомлює, що його творчість — це зброя в боротьбі за Україну: «Гримотить над світом люта битва / За твоє життя, твої права». Він не може лишатися осторонь — він творить «ради» України, присвячує їй усе, що робить. Показовим є рядок «Хай мовчать Америки й Росії, / Коли я з тобою говорю». Це декларація незалежності почуття: любов до Батьківщини не потребує дозволу чи схвалення зовнішніх сил.

Тематичний різновид

За тематикою «Задивляюсь у твої зіниці…» належить до громадянської (патріотичної) лірики. Хоча вірш має інтимну інтонацію — звертання до «зіниць», «матері», — його адресатом є не кохана людина, а Батьківщина. Інтимна форма лише підсилює силу патріотичного почуття, робить його не декларативним, а глибоко особистим.

Вірш Симоненка насичений художніми засобами, які часто перевіряють на НМТ. Розгляньмо кожен із них окремо.

Риторичні звертання

Увесь вірш — це одне велике риторичне звертання до України. Найпомітніші звертання: «Україно!», «мамо», «Одійдіте, недруги лукаві! / Друзі, зачекайте на путі!». Риторичне звертання не передбачає реальної відповіді — воно створює ефект присутності, робить читача свідком розмови.

Метафори

Метафора — це приховане порівняння, перенесення ознак одного предмета на інший. У вірші Симоненка метафори творять цілісний образ України як живої істоти:

• «ти моя молитва» — Україна осмислюється як святиня, щось сакральне

• «ти моя розпука вікова» — Україна як джерело віковічного болю

• «перли в душу сію» — творчість поета як дорогоцінний посів

• «крешуть з них червоні блискавиці» — очі України викрешують іскри історичної пам'яті

Порівняння та епітети

Порівняння в першому рядку: «голубі й тривожні, ніби рань» — зіниці України порівнюються з ранком, що передає водночас свіжість і тривогу. Епітети увиразнюють образи: «горда і вродлива» (мати-Україна), «недруги лукаві» (вороги, які вдають друзів), «люта битва» (боротьба за права України).

Антитеза

Антитеза — протиставлення понять або образів. У вірші яскраво протиставлено «недругів лукавих» і «друзів»: ліричний герой просить одних відійти, а інших — зачекати. Це протиставлення підкреслює, що його розмова з Україною — справа інтимна, в яку не варто втручатися ні ворогам, ні друзям. Інша антитеза — «молитва» і «розпука»: сакральне й болісне поєднані в одному образі України.

Анафора й метонімія

Анафора «Ради тебе…» на початку рядків підкреслює, що все в житті поета — творчість, думки, вчинки — підпорядковане одній меті. Метонімія «Америки й Росії» означає не просто дві країни, а могутні держави, увесь світ, який, на думку поета, не має права втручатися в його стосунки з Україною.

Межа теми: детальне означення метафори й персоніфікації, антитези й оксиморона — у відповідних юнітах курсу. Тут ми зосереджуємося на впізнаванні цих засобів саме в тексті Симоненка.

Програма НМТ включає три вірші Василя Симоненка: «Задивляюсь у твої зіниці…», «Ти знаєш, що ти — людина?» і «Лебеді материнства». Програма НМТ вимагає вміти співвідносити фрагмент твору з його назвою та автором. Щоб не помилитися, запам'ятай ключові маркери кожного вірша.

Якщо в уривку згадано «зіниці», «молитву», «Америки й Росії» — це майже напевно «Задивляюсь у твої зіниці…». Якщо звучить риторичне запитання «Ти знаєш, що ти — людина?» або його варіації — це однойменний вірш. Якщо йдеться про «лебедів», «колиску» або неможливість вибрати Батьківщину — це «Лебеді материнства».

Розгляньмо типові завдання, які можуть трапитися на НМТ. Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Вибір однієї з п'яти

Завдання: «Україно, ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова…» Ці рядки належать до поезії…

Варіанти: А — «Лебеді материнства», Б — «Ти знаєш, що ти — людина?», В — «Задивляюсь у твої зіниці…», Г — «Любіть Україну!», Д — «О слово рідне! Орле скутий!..»

Розв'язання: Ключові слова — «молитва», «розпука вікова». Ці образи належать до вірша-звертання до України. Варіант В — «Задивляюсь у твої зіниці…» — правильний.

Чому інші варіанти неправильні: А — у «Лебедях материнства» йдеться про матір і немовля, а не про Україну як молитву; Б — «Ти знаєш, що ти — людина?» — філософський вірш про людську гідність; Г — «Любіть Україну!» — вірш Володимира Сосюри, не Симоненка; Д — «О слово рідне! Орле скутий!..» — вірш Олександра Олеся.

Приклад 2. Вибір однієї з п'яти

Завдання: Провідний художній засіб у рядках «Одійдіте, недруги лукаві! / Друзі, зачекайте на путі!» — …

Варіанти: А — оксиморон, Б — алітерація, В — антитеза, Г — гіпербола, Д — алегорія.

Розв'язання: У рядках протиставлено «недругів» і «друзів». Це протиставлення — антитеза. Варіант В правильний.

Чому інші варіанти неправильні: А — оксиморон поєднує непоєднуване в одному словосполученні (наприклад, «живий труп»), тут такого немає; Б — алітерація — повторення однакових приголосних, не провідний засіб; Г — гіпербола — перебільшення, якого тут немає; Д — алегорія — розгорнуте іносказання, не застосоване в цих рядках.

Приклад 3. Логічні пари

Завдання: Установіть відповідність між фрагментом і назвою твору.

Фрагменти: 1 — «Ради тебе перли в душу сію», 2 — «Усмішка твоя — єдина, / Мука твоя — єдина», 3 — «Вибрати не можна тільки Батьківщину», 4 — «Рідна мати моя, ти ночей не доспала».

Назви: А — «Задивляюсь у твої зіниці…», Б — «Ти знаєш, що ти — людина?», В — «Лебеді материнства», Г — «Пісня про рушник», Д — «Два кольори» (зайве).

Розв'язання: Фрагмент 1 («Ради тебе перли в душу сію») — з «Задивляюсь у твої зіниці…» (1 → А). Фрагмент 2 («Усмішка твоя — єдина») — з «Ти знаєш, що ти — людина?» (2 → Б). Фрагмент 3 («Вибрати не можна тільки Батьківщину») — з «Лебедів материнства» (3 → В). Фрагмент 4 («Рідна мати моя, ти ночей не доспала») — з «Пісні про рушник» Андрія Малишка (4 → Г).

Приклад 4. Вибір однієї з п'яти

Завдання: Провідний мотив поезії «Задивляюсь у твої зіниці…» — …

Варіанти: А — туга за коханою, Б — захоплення красою природи, В — синівська любов до України й відповідальність за її долю, Г — роздуми про швидкоплинність життя, Д — муки творчості.

Розв'язання: Провідний мотив — синівська любов до України й відповідальність за її долю (варіант В). Адресат вірша — Україна-мати, ліричний герой говорить про «святе синівське право» і «люту битву за твоє життя, твої права».

Чому інші варіанти неправильні: А — вірш не про кохану жінку, а про Україну; Б — природа не є центральним образом; Г — тема швидкоплинності життя не порушується; Д — муки творчості не є провідним мотивом, хоча поет і говорить про творчість «ради» України.

• Вважати вірш інтимною лірикою через звертання до «зіниць». Насправді адресат — Україна, а не кохана жінка. Інтимна інтонація — лише художній прийом, який підсилює патріотичне звучання.

• Думати, що «мамо» — звертання до рідної матері, як у «Лебедях материнства». У цьому вірші «мамо» — це Україна. Різницю легко помітити: у «Задивляюсь…» мати-Україна «горда і вродлива», а в «Лебедях материнства» мати схиляється над колискою.

• Плутати рядки трьох віршів Симоненка з програми. Запам'ятай маркери: «зіниці», «молитва», «Америки й Росії» → «Задивляюсь…»; «єдина», «одні» → «Ти знаєш…»; «лебеді», «колиска», «вибрати не можна» → «Лебеді материнства».

• Називати «недруги лукаві — друзі» оксимороном. Це антитеза, бо протиставлення відбувається між двома різними поняттями в різних рядках. Оксиморон — поєднання непоєднуваного в одному словосполученні («гірка радість»).

• Плутати вірш із «Любіть Україну!» Володимира Сосюри чи «О слово рідне! Орле скутий!..» Олександра Олеся. Це твори інших авторів, які теж можуть трапитися в тесті. У Симоненка — індивідуальний стиль із метафорою «молитва» й «розпука».

Вірші Василя Симоненка входять до теми 4.18 програми НМТ з української літератури. Від тебе вимагають: визначати мотиви твору, характеризувати ліричного героя, знаходити художні засоби, а також пояснювати поняття «шістдесятництво» в контексті творчості поета.

Формат завдань:

• Завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (0 або 1 бал). Типові формулювання: «Ці рядки належать до поезії…», «Провідний художній засіб у рядках…», «Провідний мотив поезії…».

• Завдання 26–30 — «логічні пари» (1 бал за кожну правильно встановлену пару, максимум 4 бали). Наприклад, співвіднести фрагмент із назвою твору.

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 16 (тема 4.18) перевіряло вміння визначати належність автора непрограмного вірша до шістдесятників. Завдання 19 вимагало визначити провідний художній засіб у строфі.

Стратегія виконання: спершу визнач адресата звертання — до кого звертається ліричний герой. Потім шукай художній засіб саме в указаному рядку, а не в усьому вірші. Якщо завдання про мотив — зверни увагу на ключові слова («синівське право», «битва за твоє життя»).

• «Задивляюсь у твої зіниці…» — вірш-звертання Василя Симоненка до України-матері.

• Провідні мотиви: синівська любов, історична пам'ять, відповідальність за долю народу.

• Ключові рядки: «Україно, ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова…», «Ради тебе перли в душу сію, / Ради тебе мислю і творю».

• Художні засоби: риторичні звертання («Україно!», «мамо»), метафори («ти моя молитва», «перли в душу сію»), антитеза («недруги — друзі»), анафора («Ради тебе…»), метонімія («Америки й Росії»).

• Тематичний різновид — громадянська (патріотична) лірика.

• Відрізняй від інших віршів Симоненка за маркерами: «зіниці», «молитва», «Америки й Росії».