Українські політичні партії Наддніпрянщини (1900–1908)

На зламі XIX–XX століть український національний рух у Наддніпрянщині пережив якісний стрибок. До того він зосереджувався на культурницькій роботі — вивченні фольклору, виданні книжок, розвитку української мови. Однак зростання національної свідомості серед інтелігенції та студентства, загострення соціальних суперечностей і вплив революційних ідей у Російській імперії підштовхнули рух до політичного етапу. Відтепер українці почали створювати політичні партії — організації, що ставили за мету не лише збереження культури, а й зміну державного ладу.

Заснування Революційної української партії (РУП)

У 1900 році в Харкові група студентів — Дмитро Антонович, Михайло Русов та інші — заснувала Революційну українську партію (РУП). Це була перша українська політична партія Наддніпрянщини. РУП одразу розгорнула агітацію серед селян і робітників. Її друковані видання готували в Австро-Угорщині (найчастіше у Львові) й таємно переправляли через кордон, оскільки в Російській імперії українська політична преса була під забороною.

«Самостійна Україна» — програмний маніфест

Програмним документом РУП стала брошура харківського адвоката Миколи Міхновського «Самостійна Україна», видана 1900 року у Львові. У ній автор уперше чітко сформулював ідею державної незалежності України. Він трактував Переяславську угоду 1654 року як договір двох рівноправних держав — України й Московії, який Росія порушила, ліквідувавши українську автономію. Тому українці мають повне право відновити власну державу. Гасло брошури: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі».

Еволюція РУП: від самостійництва до соціал-демократії

Однак РУП проіснувала в первісному вигляді недовго. Під впливом соціалістичних ідей більшість її членів почала відмовлятися від самостійництва, вважаючи головним завданням класову боротьбу. У 1902 році прихильники Міхновського вийшли з РУП. У 1904 році від РУП відокремилася Українська соціал-демократична спілка («Спілка»), яка згодом увійшла до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Нарешті, у грудні 1905 року РУП перейменували на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Так перша партія Наддніпрянщини змінила самостійницьку програму на автономістську соціал-демократичну.

Микола Міхновський (1873–1924) — харківський адвокат, автор «Самостійної України» — став головним ідеологом самостійницької течії в українському русі. Самостійництво — це вимога повної державної незалежності України, без жодної федерації чи автономії у складі Російської імперії. Міхновський вважав, що українці можуть реалізувати своє право на власну державу лише через рішучу боротьбу з російським пануванням.

Українська народна партія (УНП)

У 1902 році Міхновський та його однодумці заснували Українську народну партію (УНП). Це була перша партія Наддніпрянщини, яка відкрито й негайно вимагала державної незалежності України. Програмним документом УНП стали «Десять заповідей УНП», також написані Міхновським. Найвідоміше гасло цього документа — «Україна для українців».

Радикальний націоналізм УНП

УНП вирізнялася радикальним націоналізмом. Партія різко заперечувала будь-яке російське панування, висловлювала недовіру до сусідніх народів і вимагала українізації всіх сфер життя — від школи до адміністрації. Однак УНП була нечисленною організацією: її радикальна позиція відштовхувала поміркованих діячів, а масової підтримки серед селянства партія так і не здобула.

Самостійництво проти автономізму

Саме в цей період український рух розколовся на дві головні течії:

Цей поділ визначив розвиток українського політичного руху аж до 1917 року. Самостійники вважали автономістів надто поміркованими й угодовськими, а автономісти дорікали самостійникам за нереалістичність і радикалізм.

Автономістська течія об'єднувала тих українських діячів, які вважали, що негайна незалежність неможлива, а найближчою метою має бути автономія України у складі демократичної федеративної Росії. Дві найвпливовіші автономістські партії — Українська демократично-радикальна партія (УДРП) та Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) — виникли в 1904–1905 роках.

Українська демократично-радикальна партія (УДРП)

У 1904 році постали дві окремі організації: Українська демократична партія (лідери — Євген Чикаленко, Олександр Лотоцький) та Українська радикальна партія (лідери — Борис Грінченко, Сергій Єфремов). У 1905 році вони об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Програма УДРП передбачала перетворення Росії на конституційну парламентську федерацію, надання Україні широкої автономії, запровадження української мови в школі, суді й адміністрації.

Євген Чикаленко — меценат і ліберал

Євген Чикаленко (1861–1929) — поміщик-агроном, меценат і видавець, один із найвпливовіших лідерів УДРП. Йому належить відомий вислів: «Любити Україну до глибини власної кишені». Чикаленко фінансував українські газети й журнали, зокрема «Раду», а також Академічний дім у Львові — гуртожиток для українських студентів. Його діяльність показує, що український рух спирався не лише на інтелігенцію, а й на свідомих землевласників.

Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)

У грудні 1905 року РУП перейменували на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Лідерами УСДРП стали Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Микола Порш, Дмитро Антонович. Партія сповідувала марксизм: головними вона вважала соціальні вимоги робітників і селян, класову боротьбу. У національному питанні УСДРП обстоювала національно-територіальну автономію України у складі демократичної Росії.

Спільне в обох партіях

І УДРП, і УСДРП були автономістськими. Вони вважали незалежність справою далекого майбутнього, а найближчою метою — автономію, демократичні свободи, українізацію освіти й судочинства. Різниця між ними полягала в соціальній програмі: УДРП була ліберальною партією поміркованих реформ, а УСДРП — соціал-демократичною, з акцентом на класову боротьбу.

Після поразки революції 1905–1907 років в Російській імперії настала реакція. Українські партії зазнали переслідувань, легальна політична діяльність стала майже неможливою. У цих умовах у 1908 році постало Товариство українських поступовців (ТУП) — таємне позапартійне об'єднання, створене переважно членами колишньої УДРП.

Лідери й програма ТУП

Лідерами ТУП стали Михайло Грушевський, Євген Чикаленко, Сергій Єфремов. ТУП не називало себе партією, щоб уникнути переслідувань, і діяло як координаційний центр українського руху. Програма ТУП була автономістською: автономія України у складі федеративної Росії, українізація школи, запровадження української мови в суді, церкві й адміністрації. ТУП планувало вести парламентську боротьбу через дружні фракції в Державній думі, захищати українську культуру й пресу, відзначати національні роковини.

Важливо: ТУП — це автономістське об'єднання, а не самостійницька організація. Воно не вимагало негайної незалежності України, а обстоювало автономію в складі федеративної Росії.

В'ячеслав Липинський — шляхтич, що обрав українство

В'ячеслав Липинський (1882–1931) — визначна постать українського консерватизму. Він походив із полонізованої шляхти Правобережжя (Волинь), тобто з роду, що колись був українським, але з часом спольщився. Липинський свідомо обрав українство, присвятивши життя боротьбі за українську державність. У праці «Шляхта на Україні» (1909) він закликав спольщену шляхту повернутися до українського народу.

Ідея територіального патріотизму

Липинський сформулював концепцію територіального патріотизму: нація об'єднує всіх мешканців певної території, хто працює для її добра, незалежно від етнічного походження. Це означало, що українцем може стати кожен, хто любить Україну й працює на її благо, — поляк, єврей, росіянин. Згодом Липинський став теоретиком української державності консервативного напряму, обстоюючи ідею сильної влади гетьмана.

Розгляньмо завдання з цієї теми у форматі НМТ.

Приклад 1. Відповідність «партія — лідер»

Установіть відповідність між українською політичною партією (об'єднанням) та її лідером.

1. УНП

1. УСДРП

1. ТУП

1. УДРП

А. Борис Грінченко

Б. Володимир Винниченко

В. Микола Міхновський

Г. Михайло Грушевський

Д. Кирило Трильовський

Розв'язання: 1 — В (УНП заснував М. Міхновський), 2 — Б (УСДРП очолювали В. Винниченко, С. Петлюра), 3 — Г (ТУП очолював М. Грушевський), 4 — А (УДРП очолювали Є. Чикаленко, Б. Грінченко). Варіант Д — зайвий: К. Трильовський — засновник галицького товариства «Січ», він не належав до партій Наддніпрянщини.

Приклад 2. Відповідність «партія — програмна вимога»

Установіть відповідність між партією та її програмною вимогою.

1. УНП

1. УСДРП

1. УДРП

1. ТУП

А. Марксизм, національно-територіальна автономія України

Б. Негайна державна незалежність України

В. Федеративна конституційна Росія з автономією України

Г. Позапартійна боротьба за українізацію школи й права мови

Д. Культурне й політичне єднання з Росією

Розв'язання: 1 — Б (УНП вимагала негайної незалежності), 2 — А (УСДРП — марксисти, автономія), 3 — В (УДРП — федеративна Росія з автономією), 4 — Г (ТУП — позапартійна культурно-освітня боротьба). Варіант Д — зайвий: це позиція москвофілів, які виступали за єднання з Росією.

Приклад 3. Завдання з уривком джерела

«Переяславська угода 1654 року була договором двох рівноправних держав — України й Московії. Московія цей договір порушила, знищивши українську автономію. Тому українці мають право відновити власну самостійну державу». Хто автор цих ідей?

А. Михайло Грушевський

Б. Микола Міхновський

В. Євген Чикаленко

Г. Володимир Винниченко

Розв'язання: Ключ — Б (Микола Міхновський). Саме він у брошурі «Самостійна Україна» (1900) трактував Переяславську угоду як договір рівних держав і обґрунтовував право України на незалежність. М. Грушевський (А) — історик, лідер ТУП, автономіст. Є. Чикаленко (В) — ліберал, меценат, автономіст. В. Винниченко (Г) — соціал-демократ, лідер УСДРП.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді

Яке об'єднання, створене 1908 року, обстоювало автономію України у складі федеративної Росії?

А. Революційна українська партія (РУП)

Б. Українська народна партія (УНП)

В. Товариство українських поступовців (ТУП)

Г. Українська соціал-демократична спілка («Спілка»)

Розв'язання: Ключ — В (Товариство українських поступовців). ТУП створено 1908 року як таємне позапартійне об'єднання автономістів. РУП (А) засновано 1900 року, УНП (Б) — 1902 року, «Спілка» (Г) відокремилася від РУП 1904 року й увійшла до РСДРП.

• Вважати ТУП самостійницькою організацією. Насправді ТУП обстоювало автономію України у складі федеративної Росії, а не незалежність.

• Вважати РУП галицькою партією. РУП засновано 1900 року в Харкові, це партія Наддніпрянщини, хоча її друковані видання готували у Львові.

• Приписувати автономістам гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна». Це гасло М. Міхновського та самостійників, а не автономістів.

• Плутати УДРП з УСДРП. УДРП — ліберальна партія (Є. Чикаленко, Б. Грінченко), УСДРП — соціал-демократична (В. Винниченко, С. Петлюра).

• Вважати В. Липинського польським діячем, ворожим до українського руху. Він походив із полонізованої шляхти, але свідомо обрав українство й став теоретиком української державності.

• Пов'язувати УНП з М. Грушевським. Лідер УНП — Микола Міхновський, а М. Грушевський очолював ТУП.

Тема «Українські політичні партії Наддніпрянщини (1900–1908)» належить до теми 18 програми НМТ. Ось що варто знати про формат перевірки.

• Дати: програма вимагає знати 3 дати теми; для цього юніту ключові — 1900 (заснування РУП) і 1908 (створення ТУП).

• Персоналії: 3 постаті — Євген Чикаленко, Микола Міхновський, В'ячеслав Липинський. Міхновський — підкреслена персоналія, тому його портрет можуть запропонувати для візуального розпізнавання.

• Програма вимагає характеризувати самостійницьку й автономістську течії в національному русі.

• Завдання на відповідність (у тесті НМТ — завдання 21–24): 4 пари 1–4 → А–Д, одна буква зайва. Кожна правильна пара дає 1 бал, максимум — 4 бали.

• У демоваріанті НМТ 2026 завдання 22 — «уривок джерела ↔ політична сила» (тема 20, побічно тема 18).

• Завдання з вибором однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) — 1 бал. Партію визначають за програмною вимогою в уривку.

• 1900 — заснування РУП у Харкові (перша українська партія Наддніпрянщини); брошура М. Міхновського «Самостійна Україна».

• 1902 — Українська народна партія (УНП): самостійництво, лідер — М. Міхновський, гасло «Україна для українців».

• 1905 — УДРП (Є. Чикаленко, Б. Грінченко) і УСДРП (В. Винниченко, С. Петлюра) — автономістські партії.

• 1908 — Товариство українських поступовців (М. Грушевський, Є. Чикаленко, С. Єфремов): автономізм, а не самостійництво.

• В. Липинський — спольщений шляхтич, що свідомо обрав українство; автор ідеї територіального патріотизму.