Суцільна колективізація і розкуркулення

Колективізація — це примусове об’єднання одноосібних селянських господарств у колективні (колгоспи) з усуспільненням землі, худоби й реманенту. Для радянського керівництва колективізація мала три головні цілі: по-перше, забезпечити дешеве зерно для експорту й постачання міст; по-друге, установити тотальний контроль над селом; по-третє, отримати кошти для індустріалізації. У листопаді 1929 р. Й. Сталін опублікував статтю «Рік великого перелому», у якій проголосив, що селяни масово й добровільно вступають у колгоспи. Насправді це було початком насильницької колективізації. Пленум ЦК ВКП(б) того ж місяця узяв курс на суцільну колективізацію. Програмна дата НМТ — 1929 рік як початок насильницької колективізації.

5 січня 1930 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про темп колективізації…», яка встановлювала стислі строки: для Північного Кавказу, Нижньої та Середньої Волги — завершити колективізацію до осені 1930 р. або навесні 1931 р., для України та інших зернових районів — до осені 1931 р. або навесні 1932 р. Керівництво УСРР на чолі зі Станіславом Косіором прагнуло випередити план і звітувати про дострокове виконання, тому тиск на селян був особливо жорстким.

Для організації колгоспів із міст направили «двадцятип’ятитисячників» — робітників-комуністів, які мали агітувати й примушувати селян вступати до колгоспів. Крім них, діяли уповноважені райкомів партії та «буксирні бригади» — групи активістів, що їздили селами й тиснули на одноосібників. Тих, хто відмовлявся вступати до колгоспу, обкладали непомірними податками, погрожували виселенням і розкуркуленням. Селян ставили перед вибором: у колгосп або втрата всього майна.

У радянській пропаганді «куркуль» — це заможний селянин, який використовував найману працю. Насправді куркулем оголошували будь-кого, хто опирався вступу до колгоспу, мав кращу хату чи більше худоби. Навіть бідняка чи середняка могли назвати «підкуркульником» — людиною, яка нібито підтримувала «куркуля». Це давало змогу репресувати всіх незгодних.

У грудні 1929 р. Й. Сталін проголосив перехід до «ліквідації куркульства як класу». 30 січня 1930 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову про ліквідацію куркульських господарств у районах суцільної колективізації. Розкуркулення — це конфіскація землі, майна й худоби в селян, яких зарахували до «куркулів». Розкуркулених ділили на три категорії:

• Перша категорія — арешт і табір або розстріл; туди потрапляли «контрреволюційні елементи».

• Друга категорія — виселення з родинами на Північ, Урал, до Сибіру й Казахстану.

• Третя категорія — переселення за межі колгоспних земель у своєму ж районі, на гірші землі.

Майно розкуркулених — худобу, інвентар, зерно, будівлі — передавали колгоспам. Виселені родини гинули в дорозі від холоду й голоду. На спецпоселеннях їх використовували на лісоповалі, будівництві заводів і копалень п’ятирічок. Тисячі людей, зокрема діти й жінки, загинули в перші ж місяці через нелюдські умови.

Колгосп (колективне господарство) — формально добровільна артіль селян, але фактично повністю підпорядкована державі. План посіву, норми здачі зерна й навіть строки збирання врожаю визначали згори — з району чи області. На відміну від колгоспу, радгосп (радянське господарство) був державним підприємством, де селяни працювали як наймані робітники й отримували зарплату. Радгоспів було набагато менше, ніж колгоспів.

МТС (машинно-тракторні станції) — це державні станції, що мали трактори, комбайни й іншу сільськогосподарську техніку. Колгоспи не могли купити власну техніку, тому мусили користуватися послугами МТС і платити натуральною часткою врожаю. Таким чином держава контролювала, скільки зерна зібрано й скільки залишається колгоспу. 1933 р. при МТС створили політвідділи — партійні органи, що наглядали за колгоспниками й виявляли «ворогів народу».

Трудодень — одиниця обліку праці колгоспника. За кожен вихід на роботу колгоспникові записували певну кількість трудоднів. Після здачі державі обов’язкових поставок із решти врожаю розподіляли оплату пропорційно до накопичених трудоднів. Часто залишків майже не було, і колгоспник за рік отримував кілька кілограмів зерна або зовсім нічого. Колгоспник не мав права вільно залишити колгосп — йому не видавали паспорта. Єдиним джерелом виживання родини ставала присадибна ділянка — невеликий город біля хати, де можна було виростити картоплю чи овочі.

Насильницька колективізація викликала масовий опір селян. У 1930 р. в Україні відбулися тисячі виступів і повстань. Найгостріші — у прикордонних округах Поділля й на Правобережжі. Селяни відмовлялися вступати до колгоспів, забивали худобу, щоб не віддавати її в колгоспне стадо, влаштовували «жіночі бунти» — жінки з вилами й косами виходили проти активістів. Були підпали будинків сільрад, напади на уповноважених і «двадцятип’ятитисячників».

Влада придушувала опір військами й загонами ДПУ. Селян арештовували, розстрілювали, виселяли як «призвідців». Тисячі людей загинули або опинилися в таборах.

2 березня 1930 р. Й. Сталін опублікував у газеті «Правда» статтю «Запаморочення від успіхів». У ній він заявив, що колективізація йде успішно, але місцеві виконавці «перегинають палку» — примушують селян силою, порушуючи принцип добровільності. Сталін переклав провину на рядових партійців, а себе й центр виставив поміркованим. Селяни, прочитавши статтю, масово почали виходити з колгоспів — до літа 1930 р. кількість колгоспів різко скоротилася. Однак восени 1930 р. тиск відновили: одноосібників обклали непомірними податками, а колгоспників змушували залишатися в артілях.

Наслідки колективізації були катастрофічними. До середини 1930-х рр. колективізацію в основному завершили, але заможне й ініціативне селянство було знищене. Збір зерна різко впав, поголів’я худоби скоротилося вдвічі — селяни забили її, щоб не віддавати колгоспу. Колгоспи стали механізмом вилучення хліба в селян, що створило передумови для Голодомору 1932–1933 рр.

Приклад 1. Три методи колективізації (завдання «3 з 7»)

Завдання: Які три методи застосовувала радянська влада під час суцільної колективізації в УСРР?

Розв’язання: Згадай, що колективізація була насильницькою. Влада примусово усуспільнювала худобу й реманент, виселяла «куркулів» з родинами на Північ і до Сибіру, а одноосібників душила податками. Продподаток — це часів НЕПу, а не колективізації. Роздача поміщицьких земель відбулася після 1917 р., а не в 1929–1932 рр. Викуп землі за ринковою ціною чи державні кредити одноосібникам — це взагалі не методи колективізації.

Відповідь: виселення «куркулів» з родинами на Північ і до Сибіру; примусове усуспільнення худоби й реманенту; податковий тиск на одноосібників.

Приклад 2. Одиниця обліку праці (вибір однієї відповіді)

Завдання: Як називали одиницю обліку праці колгоспника, за якою розподіляли залишки врожаю?

Розв’язання: Колгоспникам не платили зарплату грошима. Їхню працю обліковували в трудоднях. Продподаток — це податок часів НЕПу. П’ятирічка — план індустріалізації. Госпрозрахунок — метод ведення господарства на підприємствах, а не в колгоспах.

Відповідь: трудодень.

Приклад 3. Стаття «Запаморочення від успіхів» (вибір однієї відповіді за уривком)

Завдання: Прочитай уривок з листа селянина, написаного весною 1930 р.: «У газеті написали, що вступ до колгоспу добровільний, а в «перегинах» винні місцеві начальники. Пів села подало заяви про вихід з колгоспу». Що спричинило ці події?

Розв’язання: У березні 1930 р. Сталін опублікував статтю «Запаморочення від успіхів», де критикував місцевих виконавців за «перегини» й нагадував про добровільність. Селяни сприйняли це як дозвіл виходити з колгоспів. «Закон про п’ять колосків» — це 1932 р., утворення СРСР — 1922 р., паспортна система — 1932 р.

Відповідь: стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів».

Приклад 4. Що таке МТС (вибір однієї відповіді)

Завдання: Що в 1930-х рр. називали МТС?

Розв’язання: МТС — машинно-тракторні станції, державні установи, що мали трактори й комбайни й обслуговували колгоспи за натуральну плату. Міжнародна торговельна спілка, державний банк для селян чи кооператив одноосібників — це вигадані варіанти.

Відповідь: державні машинно-тракторні станції, що обслуговували колгоспи технікою.

• Плутати колгосп і радгосп. Колгосп — колективне господарство селян, формально артіль. Радгосп — державне господарство з найманими робітниками, яким платили зарплату.

• Вважати куркулями лише тих, хто наймав робітників. Насправді під розкуркулення потрапляли й середняки та бідняки, що опиралися колгоспам. Ярлик «куркуль» був політичним.

• Думати, що стаття «Запаморочення від успіхів» зупинила колективізацію. Вона лише переклала провину на місцеві кадри, а тиск відновився восени 1930 р.

• Пов’язувати початок суцільної колективізації з НЕПом чи з 1925 р. Курс проголошено 1929 р. — це програмна дата НМТ.

• Вважати, що колгоспникам платили зарплату грошима. Оплата — за трудоднями, натурою із залишків після здачі державі.

• Змішувати розкуркулення (1930–1931) і Голодомор (1932–1933) як одну подію. Це різні етапи політики: спочатку знищення селянства як класу, потім — геноцид голодом.

Тема 24 програми НМТ: дата 1929 — початок насильницької колективізації; поняття «колективізація», «розкуркулення»; уміння — пояснювати причини й наслідки колективізації.

Формат завдань:

• «3 з 7» (завдання 28–30) — три методи колективізації серед семи варіантів, до 3 балів.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20), 1 бал — визначення поняття або уривок джерела 1929–1930 рр.

Стратегія: слова «куркуль», «колгосп», «усуспільнення», «виселення» датують джерело 1929–1932 рр., а «продподаток» чи «непман» — 1920-ми рр. Якщо в уривку згадано «двадцятип’ятитисячників» або «суцільну колективізацію» — це кінець 1929 — початок 1930-х рр.

• 1929 — «рік великого перелому», курс на суцільну колективізацію; програмна дата НМТ.

• 1930 — «ліквідація куркульства як класу»: конфіскації, виселення на Північ і до Сибіру.

• Колгосп, МТС, трудодень — механізм контролю над селом і вилучення хліба.

• 1930 — тисячі селянських виступів; «Запаморочення від успіхів» (2 березня 1930).

• Наслідки — знищення заможного селянства, падіння виробництва, передумова Голодомору.