Розряди й відмінювання займенників

Займенник — це частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх. Замість того щоб щоразу повторювати іменник, прикметник чи числівник, ми користуємося займенниками: «Учні підготувалися до іспиту. Вони отримали високі бали». Тут займенник «вони» вказує на «учні», але не називає їх.

За співвіднесеністю з іншими частинами мови займенники поділяють на три групи:

Синтаксична роль займенника залежить від того, яку частину мови він замінює:

• підмет: «Він прийшов вчасно» (займенник-іменник у називному відмінку)

• додаток: «Бачу його щодня» (займенник-іменник у знахідному відмінку)

• означення: «Мій брат читає книжку» (займенник-прикметник)

• частина іменного присудка: «Ця книжка — моя» (займенник-прикметник у називному відмінку)

Важливо запам’ятати: займенник лише вказує на предмет, ознаку чи кількість, але не дає їм назви. Наприклад, у реченні «Цей олівець — чий?» займенники «цей» і «чий» не називають конкретного олівця чи власника, а тільки вказують на них.

В українській мові виділяють дев’ять розрядів займенників. Кожен розряд має своє значення й перелік слів. Розгляньмо їх у таблиці.

Розгляньмо особливості окремих розрядів.

Особові займенники

Особові займенники (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони) вказують на осіб або предмети мовлення. Вони змінюються за особами, числами, відмінками, а в однині — за родами (він — чоловічий, вона — жіночий, воно — середній).

Зворотний займенник себе

Зворотний займенник «себе» вказує на того, хто виконує дію, тобто на дійову особу. Його особливість: він не має форми називного відмінка, роду й числа. Не можна сказати «себе прийшов» — це граматично неправильно. Уживаємо його тільки в непрямих відмінках: «Він купив собі книжку»; «Вона пишається собою»; «Вони думають про себе».

Питальні й відносні займенники

Питальні й відносні займенники збігаються за формою (хто, що, який, чий, котрий, скільки), але відрізняються за функцією. Питальні вживають для запитання в простих реченнях: «Хто прийшов?», «Яка погода?». Відносні приєднують підрядну частину складного речення й самі є її членом: «Я знаю, хто прийшов» (тут «хто» — підмет підрядної частини); «Він запитав, яка сьогодні погода».

Неозначені й заперечні займенники

Неозначені займенники (дехто, щось, абихто, будь-хто, хто-небудь, казна-що) вказують на невідомі або неточно визначені предмети, ознаки чи кількість. Заперечні займенники (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, жоден) заперечують наявність предмета, ознаки чи кількості. Докладно правопис цих розрядів розглядається в наступному уроці.

Особові займенники в непрямих відмінках часто мають зовсім іншу основу, ніж у називному. Ці форми треба запам’ятати: програма вимагає відрізняти правильні форми займенників від помилкових.

Відмінювання займенників я і ти

Відмінювання займенників 3-ї особи

Правило н після прийменників

Головна особливість: після прийменників до займенників 3-ї особи додаємо початкове н. Це одна з найважливіших граматичних норм у вживанні займенників.

• н додаємо: до нього, з ним, у неї, біля них, на нього, від неї, за ними, перед нею, через них

• н не додаємо після завдяки, всупереч, назустріч, наперекір: завдяки йому, всупереч їй, назустріч їм, наперекір йому

• н не додаємо в присвійному значенні: до його хати (не «до нього хати»), у її зошиті, біля їх будинку

Відмінювання зворотного займенника себе

Відмінювання хто і що

Зверни увагу: займенники хто і що не мають множини. Форми кого, кому, ким і чого, чому, чим утворюються від іншої основи, ніж називний відмінок.

Присвійні й вказівні займенники дуже поширені в мовленні, але саме в їх уживанні нерідко трапляються помилки. Розгляньмо найважливіші моменти.

Нормативність їхній та їх

Обидві форми — їхній (їхня, їхнє, їхні) і незмінне їх у значенні «чий?» — є нормативними в українській мові. Можна сказати і «їхній будинок», і «їх будинок»; «їхня кімната» і «їх кімната». Деякі носії мови помилково вважають форму «їх» у значенні присвійності русизмом, але це не так: обидва варіанти фіксують граматики й словники сучасної української мови.

Уживання займенника свій

Займенник «свій» указує на належність дійовій особі речення. Порівняй:

• Правильно: Я взяв свою книжку (книжку, яка належить мені — дійовій особі).

• Правильно: Оля показала свій малюнок (малюнок, який належить Олі).

• Порівняй: Оля показала її малюнок (малюнок якоїсь іншої дівчини, а не Олі).

Отже, коли предмет належить тому, хто виконує дію (підмету), уживай «свій». Коли належність стосується іншої особи, уживай «його», «її», «їх» / «їхній».

Відмінювання присвійних займенників

Присвійні займенники мій, твій, свій, наш, ваш відмінюються як прикметники. Ось зразок:

Відмінювання вказівних і означальних займенників

Вказівні й означальні займенники теж відмінюються. Найважливіші зразки:

Зверни увагу: займенник «весь» має варіант «увесь» у називному відмінку (обидва нормативні). У непрямих відмінках основа змінюється на ус- / всь-.

Приклад 1. Визначення розрядів займенників

Завдання: У реченні «Хтось залишив свій зошит на моїй парті» займенники хтось, свій, моїй належать до розрядів (вибір однієї відповіді з п’яти).

Покроковий розв’язок:

1. Знаходимо займенник «хтось». Він утворений від питального «хто» за допомогою частки -сь, що вказує на невизначену особу. Отже, це неозначений займенник.

2. Займенник «свій» указує на належність зошита дійовій особі (тому, хто залишив). Це присвійний займенник.

3. Займенник «моїй» указує на належність парті мовцеві. Це також присвійний займенник (форма жіночого роду, місцевого відмінка від «мій»).

4. Правильна відповідь: неозначений, присвійний, присвійний.

Чому неправильні інші варіанти:

• «Заперечний, присвійний, особовий» — хтось не є заперечним (заперечний — ніхто), моїй не є особовим.

• «Неозначений, зворотний, присвійний» — свій не є зворотним (зворотний лише себе).

• «Питальний, присвійний, особовий» — хтось не є питальним (питальний — хто? без часток).

• «Неозначений, вказівний, присвійний» — свій не є вказівним.

Приклад 2. Нормативна форма займенника

Завдання: Нормативну форму займенника вжито в реченні (вибір однієї відповіді з п’яти).

Покроковий розв’язок:

1. Перевіряємо варіант «Ми підійшли до нього й привіталися». Після прийменника «до» перед займенником 3-ї особи «він» додаємо н: до нього. Форма нормативна — це ключ.

2. «Біля їх стояв учитель» — після прийменника «біля» треба додати н: біля них. Помилка.

3. «Я пішов з їм у кіно» — після прийменника «з» має бути форма з ним, а не з їм. Помилка.

4. «Завдяки ньому ми виграли» — після завдяки н не додаємо: завдяки йому. Помилка.

5. «Ми зайшли до ньої по дорозі» — такої форми займенника «вона» немає. Правильно: до неї. Помилка.

Відповідь: Ми підійшли до нього й привіталися.

Приклад 3. Відносний займенник у реченні

Завдання: Відносний займенник ужито в реченні (вибір однієї відповіді з п’яти).

Покроковий розв’язок:

1. «Я не знаю, хто написав цей вірш» — це складне речення. Займенник «хто» приєднує підрядну частину («хто написав цей вірш») і є в ній підметом. Отже, це відносний займенник — ключ.

2. «Хто написав цей вірш?» — просте питальне речення, займенник «хто» служить для запитання. Це питальний займенник.

3. «Хтось написав вірш на дошці» — займенник «хтось» указує на невизначену особу. Це неозначений займенник.

4. «Ніхто не зізнався» — займенник «ніхто» заперечує наявність особи. Це заперечний займенник.

5. «Цей вірш написав я» — займенник «я» вказує на мовця. Це особовий займенник.

Відповідь: Я не знаю, хто написав цей вірш.

Найпоширеніші помилки з займенниками такі.

• «До його», «з їм», «біля їх». Після прийменників до займенників 3-ї особи обов’язково додаємо н. Правильно: до нього, з ним, біля них.

• «Завдяки ньому», «назустріч ним». Після завдяки, всупереч, назустріч, наперекір н не додаємо. Правильно: завдяки йому, назустріч їм.

• «До нього хати». Коли займенник має присвійне значення (відповідає на питання «чий?»), н не додаємо. Правильно: до його хати.

• Плутають питальні й відносні займенники. Вони мають однакову форму (хто, що, який, чий, котрий, скільки). Питальні служать для запитання в простому реченні (Хто прийшов?), відносні приєднують підрядну частину (Я знаю, хто прийшов).

• Вважають «їх» у значенні «їхній» помилкою. Обидві форми нормативні. Можна сказати і «їхній будинок», і «їх будинок».

• Відносять себе до особових займенників. «Себе» — це окремий, зворотний займенник. Він не має називного відмінка, роду й числа, що відрізняє його від особових.

За програмою НМТ тема займенника входить до підтеми 4.4: «Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль; відмінювання займенників».

Вимоги підтеми: розпізнавати й відмінювати займенники, відрізняти правильні форми від помилкових, правильно вживати їх у мовленні.

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на займенник немає. В аналізі програми оцінка для підтеми 4.4 становить 0–1 завдання з 30.

Можлива форма завдання — вибір однієї відповіді з п’яти (А–Д), 1 бал. Наприклад, подано п’ять речень, і в одному з них ужито нормативну або помилкову форму займенника.

Стратегія виконання

1. У кожному варіанті знайди займенник 3-ї особи (він, вона, воно, вони), що стоїть після прийменника.

2. Перевір, чи додано н після прийменника. Якщо прийменник — до, з, у, біля, на, від, за, перед, через — н має бути.

3. Якщо прийменник — завдяки, всупереч, назустріч, наперекір — н не потрібне.

4. Перевір, чи не має займенник присвійного значення (чий?). Якщо так — н не додаємо.

5. Визнач, який це займенник за розрядом, якщо цього вимагає завдання.

• Займенник — частина мови, яка вказує на предмет, ознаку чи кількість, не називаючи їх.

• За співвіднесеністю займенники бувають трьох типів: займенники-іменники (я, він, хто, що), займенники-прикметники (мій, цей, який) і займенники-числівники (скільки, стільки).

• Дев’ять розрядів: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні.

• Після прийменників до займенників 3-ї особи додаємо н: до нього, з ними, у неї, біля них, на нього.

• н не додаємо після завдяки, всупереч, назустріч, наперекір (завдяки йому, назустріч їм) і в присвійному значенні (до його хати).

• Зворотний займенник себе не має називного відмінка, роду й числа.

• Їхній і їх у значенні присвійності — обидві форми нормативні.

• Займенник свій указує на належність дійовій особі речення (підмету).