Революція Гідності (2013–2014)

Революція Гідності почалася як мирний протест на підтримку європейського курсу України. Усе вирішив один день — 21 листопада 2013 року, коли уряд Миколи Азарова несподівано призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Цю угоду готували кілька років, і її мали скріпити підписами на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі 28–29 листопада. Відмова уряду стала останньою краплею для тих, хто бачив майбутнє України в Європі.

Того ж вечора, 21 листопада, журналіст Мустафа Найєм у соцмережі закликав людей вийти на майдан Незалежності в Києві. За кілька годин на Майдані зібралися кілька сотень людей. Так народився Євромайдан — стихійний протест на підтримку євроінтеграції. Спочатку ніхто не планував тривалої акції, але події швидко змінили перебіг історії.

Вільнюський саміт і побиття студентів

28–29 листопада 2013 р. у Вільнюсі відбувся саміт «Східного партнерства». Президент Віктор Янукович приїхав, але в останній момент відмовився підписувати Угоду про асоціацію. Для учасників Євромайдану це був важкий удар — надія на мирну євроінтеграцію згасла.

У ніч на 30 листопада 2013 р. стався перелом. Спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав студентів, які мирно стояли на Майдані. Силовики били людей кийками, застосовували сльозогінний газ. Багато побитих і поранених знайшли притулок у Михайлівському Золотоверхому монастирі — ченці відчинили ворота й надали медичну допомогу. Саме ця ніч перетворила мирний мітинг на масовий протест проти режиму.

1 грудня 2013 р.: протест стає революцією

1 грудня 2013 р. на вулиці Києва вийшли сотні тисяч людей. Вимоги змінилися: тепер люди вимагали не лише підписання Угоди з ЄС, а й покарання винних у побитті студентів, відставки уряду Азарова й президента Януковича. Протест із євроінтеграційного переріс у революцію проти авторитарного режиму.

Протягом грудня протест набирав обертів. 8 грудня відбувся «Марш мільйонів» — одна з наймасовіших акцій в історії України. Того ж дня на Бессарабській площі протестувальники повалили пам'ятник Леніну, що стало символічним жестом розриву з радянським минулим. У ніч на 11 грудня влада спробувала силою зачистити Майдан, але протестувальники дали відсіч. 17 грудня В. Янукович поїхав до Москви й уклав угоди з В. Путіним: Росія надала Україні кредит на 15 млрд доларів і знижку на газ. Це лише посилило підозри, що відмова від ЄС була вигідна Кремлю.

Після грудневих подій влада спробувала придушити протест законодавчими методами. 16 січня 2014 р. Верховна Рада в порушення регламенту — підняттям рук, без поіменного голосування — ухвалила пакет законів, які в народі одразу назвали «диктаторськими». Вони запроваджували кримінальну відповідальність за наклеп і «екстремізм», забороняли носити шоломи й маски на мирних зібраннях, а також надавали статус «іноземного агента» громадським організаціям, які отримували фінансування з-за кордону.

Ці закони викликали обурення. 19 січня 2014 р. на вулиці Грушевського в Києві спалахнули перші серйозні сутички між протестувальниками й силовиками. 22 січня сталися перші смерті від куль: загинули вірменин Сергій Нігоян і білорус Михайло Жизневський. Того ж дня знайшли тіло викраденого активіста Юрія Вербицького зі слідами тортур. Ці втрати лише посилили рішучість протестувальників.

Зростала самооборона Майдану — добровільні загони для захисту протестувальників, які почали формуватися ще після розгону студентів 30 листопада 2013 р. Люди будували барикади з мішків із снігом, дерев'яних щитів, бруківки. Виник «Автомайдан» — активісти на автомобілях блокували пересування силовиків. Наприкінці січня протестувальники зайняли приміщення обласних державних адміністрацій у багатьох областях України. Влада втрачала контроль над ситуацією.

28 січня 2014 р. Верховна Рада скасувала більшість «законів 16 січня», а прем'єр-міністр Микола Азаров подав у відставку. Однак це вже не могло зупинити революцію — протестувальники вимагали відставки самого президента.

Лютий 2014 р. став найтрагічнішим і водночас вирішальним місяцем Революції Гідності. 18 лютого протестувальники організували «мирний наступ» до Верховної Ради, щоб вимагати від депутатів ухвалити рішення про повернення до парламентсько-президентської форми правління. Однак мирна хода переросла в жорстокі сутички. Силовики штурмували Майдан, підпалили Будинок профспілок, де розташовувався штаб протесту. Десятки людей загинули того дня.

20 лютого 2014 р. став найкривавішим днем революції. На вулиці Інститутській снайпери й силовики відкрили масований вогонь по беззбройних протестувальниках. За кілька годин загинули десятки людей. Ці розстріли шокували Україну й увесь світ. Загиблих учасників протестів назвали Небесною Сотнею — це понад сто людей, які віддали життя за європейський вибір і людську гідність. Загиблим громадянам України посмертно присвоєно звання Героя України, а іноземців (зокрема білоруса М. Жизневського) посмертно нагороджено орденом Героїв Небесної Сотні. 20 лютого відзначають як День Героїв Небесної Сотні.

21 лютого 2014 р. під тиском міжнародної спільноти В. Янукович підписав Угоду про врегулювання кризи з лідерами опозиції. Посередниками виступили міністри закордонних справ Польщі (Радослав Сікорський) і Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмаєр) та представник Франції. Того ж дня Верховна Рада проголосувала за відновлення Конституції в редакції 2004 р., яка обмежувала повноваження президента й повертала Україну до парламентсько-президентської системи.

У ніч на 22 лютого 2014 р. Віктор Янукович утік із Києва — спочатку до Харкова, потім до Криму, а згодом на територію Росії. 22 лютого Верховна Рада ухвалила постанову про самоусунення Президента від виконання повноважень і призначила позачергові вибори на 25 травня 2014 р. 22 лютого Головою Верховної Ради обрали Олександра Турчинова, а 23 лютого 2014 р. на нього поклали обов'язки Президента України. Того ж дня з ув'язнення звільнили Юлію Тимошенко.

Однією з унікальних рис Революції Гідності стала безпрецедентна єдність різних релігійних громад. На сцені Майдану разом молилися священники Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), римо-католики й протестанти. Поруч стояли представники мусульманських і юдейських громад. Це явище називають екуменізмом — рухом за зближення й єдність християнських церков, який на Майдані набув практичного втілення.

Церкви відіграли важливу роль у захисті протестувальників. Михайлівський Золотоверхий монастир став притулком для побитих студентів ще 30 листопада 2013 р. Храми поблизу Майдану надавали медичну допомогу, обігрівали людей, давали прихисток у морозні ночі. Священники закликали владу до діалогу й засуджували насильство. Церква стала моральним голосом революції.

Сама Революція Гідності — це масові протести, що тривали з листопада 2013 до лютого 2014 р. Її головними рушіями були боротьба за європейський вибір України, захист людської гідності й протидія авторитарному режиму Віктора Януковича. Назву «Революція Гідності» вона отримала тому, що люди вийшли на вулиці не за чиїмись політичними вказівками, а через власне почуття гідності — право на свободу, справедливість і європейське майбутнє.

Наслідки Революції Гідності були доленосними:

• повалення авторитарного режиму В. Януковича

• відновлення Конституції в редакції 2004 р. (парламентсько-президентська республіка)

• формування уряду Арсенія Яценюка (27 лютого 2014 р.)

• курс на підписання Угоди про асоціацію з ЄС (окрема тема)

• позачергові вибори Президента 25 травня 2014 р. (окрема тема)

• ухвалення закону про люстрацію (окрема тема)

Водночас Росія скористалася політичною кризою в Україні, щоб розпочати збройну агресію. Законом України початком тимчасової окупації Криму визначено 20 лютого 2014 р.; 27 лютого 2014 р. російські військові без розпізнавальних знаків («зелені чоловічки») захопили будівлі Верховної Ради й Ради міністрів АРК. Це стало початком російсько-української війни, яка триває досі (детальніше — в окремому юніті).

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему Революції Гідності. Вони перевіряють уміння вибудовувати хронологію подій, знати причини й наслідки, а також розуміти програмові поняття.

Приклад 1. Послідовність подій (завдання 25–27)

Завдання: Розташуй події в хронологічній послідовності.

А — ухвалення «законів 16 січня»; Б — побиття студентів на Майдані; В — розстріли протестувальників на вулиці Інститутській; Г — постанова Верховної Ради про самоусунення Президента.

Розв'язання: Першою подією було побиття студентів у ніч на 30 листопада 2013 р. (Б). Другою — ухвалення «диктаторських законів» 16 січня 2014 р. (А). Третьою — розстріли на Інститутській 20 лютого 2014 р. (В). Останньою — постанова Верховної Ради про самоусунення Президента 22 лютого 2014 р. (Г).

Відповідь: Б, А, В, Г.

Чому інші варіанти неправильні? Якщо поставити «закони 16 січня» (А) перед побиттям студентів (Б), це порушить хронологію — побиття відбулося в листопаді 2013, а закони — у січні 2014. Якщо поставити розстріли (В) перед «законами 16 січня» (А), це також помилка: розстріли сталися в лютому, а закони — у січні.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді (завдання 1–20)

Завдання: Що стало безпосереднім приводом до початку Євромайдану?

Варіанти: фальсифікація президентських виборів; «касетний скандал»; рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС; ухвалення «законів 16 січня».

Розв'язання: Приводом стало саме рішення уряду М. Азарова від 21 листопада 2013 р. призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Фальсифікація виборів була приводом Помаранчевої революції 2004 р., а не Революції Гідності. «Касетний скандал» стосується подій 2000 р. (справа Гонгадзе). «Закони 16 січня» — це реакція влади на протести, а не їхній привід.

Відповідь: рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за описом

Завдання: «На сцені Майдану Незалежності священники кількох християнських церков разом читають молитву за мир і єдність. Поруч — представники мусульманських і юдейських громад». Яке поняття ілюструє цей опис?

Варіанти: поліконфесійність; автокефалія; екуменізм; секуляризація.

Розв'язання: Опис показує спільну молитву представників різних християнських церков — це екуменізм (рух за зближення християнських церков). Поліконфесійність — це просто співіснування багатьох конфесій, без елементу єднання. Автокефалія — це церковна незалежність. Секуляризація — відокремлення церкви від держави.

Відповідь: екуменізм.

Приклад 4. Послідовність подій

Завдання: Розташуй події в хронологічній послідовності.

А — відновлення Конституції в редакції 2004 р.; Б — відмова від підписання Угоди у Вільнюсі; В — відставка уряду М. Азарова; Г — «Марш мільйонів».

Розв'язання: Першою подією була відмова Януковича підписати Угоду у Вільнюсі 28–29 листопада 2013 р. (Б). Другою — «Марш мільйонів» 8 грудня 2013 р. (Г). Третьою — відставка уряду Азарова 28 січня 2014 р. (В). Останньою — відновлення Конституції 2004 р. 21 лютого 2014 р. (А).

Відповідь: Б, Г, В, А.

• Плутати Революцію Гідності (2013–2014) з Помаранчевою революцією (2004). Запам'ятай: Помаранчева революція — це реакція на фальсифікацію виборів 2004 р., а Революція Гідності — протест проти відмови від євроінтеграції й авторитарного режиму.

• Вважати приводом протесту фальсифікацію виборів. Привід Євромайдану — відмова уряду від Угоди про асоціацію з ЄС 21 листопада 2013 р., а не виборчі фальсифікації.

• Ставити розстріли на Інститутській (18–20 лютого 2014) перед «законами 16 січня». Пам'ятай: «диктаторські закони» ухвалено в січні, а розстріли — у лютому.

• Вважати, що В. Янукович підписав Угоду про асоціацію у Вільнюсі. Насправді він відмовився її підписувати. Угоду підписали лише 2014 р., уже після Революції Гідності.

• Плутати екуменізм (зближення християнських церков) з поліконфесійністю (співіснування багатьох конфесій). Екуменізм — це активне єднання, а не просто наявність різних церков.

• Вважати Небесну Сотню військовим підрозділом. Небесна Сотня — це загиблі учасники протестів, а не якийсь загін чи батальйон.

Тема Революції Гідності входить до теми 32 програми НМТ «Творення нової України». У тесті вона може з'явитися в різних форматах.

Програмові поняття, які треба знати:

• Євромайдан — протест на підтримку євроінтеграції, що розпочався 21 листопада 2013 р.

• Революція Гідності — масові протести листопада 2013 — лютого 2014 р. за європейський вибір і людську гідність.

• Небесна Сотня — загиблі учасники протестів; громадянам України з-поміж них посмертно присвоєно звання Героя України.

• Екуменізм — рух за зближення християнських церков, що виявився в спільних молитвах на Майдані.

Формати завдань:

• Послідовність (завдання 25–27): 3 бали за повністю правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. У демоваріанті 2026 р. усі три завдання на послідовність побудовано на уривках джерел або плакатах.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20): 1 бал. Перевіряють привід, наслідок, визначення поняття.

• «3 з 7» (завдання 28–30): три наслідки революції серед семи варіантів, по 1 балу за кожен правильно обраний, до 3 балів.

Стратегія для близьких дат: коли події відбулися в межах кількох місяців, розстав місяці — листопад 2013 (Євромайдан, побиття студентів), грудень 2013 («Марш мільйонів»), січень 2014 («закони 16 січня»), лютий 2014 (розстріли, втеча В. Януковича). Це допоможе не переплутати послідовність.

• 21 листопада 2013 р. — уряд призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС; того ж вечора розпочався Євромайдан.

• 30 листопада 2013 р. — «Беркут» жорстоко побив студентів на Майдані; 1 грудня протест став революцією проти режиму.

• 16 січня 2014 р. — Верховна Рада ухвалила «диктаторські закони»; 22 січня — перші загиблі від куль.

• 18–20 лютого 2014 р. — масові розстріли протестувальників на вулиці Інститутській; загинула Небесна Сотня.

• 21 лютого 2014 р. — Верховна Рада проголосувала за повернення до Конституції 2004 р.; 22 лютого — втеча В. Януковича, постанова про самоусунення Президента й призначення позачергових виборів на 25 травня 2014 р.

• Екуменізм — спільна молитва різних християнських церков на Майдані, символ єднання українців.