Професійна, діалектна й розмовна лексика, терміни

За сферою вживання слова поділяють на дві групи. Загальновживана лексика зрозуміла всім мовцям незалежно від місця проживання, професії чи віку: вода, хліб, дім, іти, добрий, сьогодні. Вона стилістично нейтральна й доречна в будь-якому тексті — від листа другові до закону. Лексика обмеженого вжитку поширена лише в певній місцевості, у певному колі людей або в певній ситуації спілкування.

Програма НМТ називає загальновживані слова, професійну, діалектну й розмовну лексику та терміни. Жаргонізми окремо не згадано, але їх корисно відрізняти від розмовних слів і професіоналізмів.

У тлумачних словниках такі слова мають позначки: діал. (діалектне), розм. (розмовне), спец. (спеціальне), галузеві мед., мор., фіз., лінгв., а також жарг. (жаргонне). Загальновживані слова позначки не мають.

Межі між групами рухливі. Діалектне слово може стати загальновживаним: полонина й трембіта прийшли в літературну мову з карпатських говірок. Термін може вийти за межі науки: вірус, інфляція, імунітет сьогодні знає кожен. Розмовне слово може закріпитися в літературній мові. Тому на НМТ оцінюють, як слово вжито в конкретному реченні й тексті, а не лише його словникову позначку.

Щоб визначити групу слова, постав собі три запитання:

1. Хто так говорить? Усі — загальновживане; жителі певної місцевості — діалектизм; люди однієї професії — термін або професіоналізм; певна соціальна група, наприклад студенти, — жаргонізм.

2. Чи це офіційна назва? Термін закріплений у словниках і стандартах, професіоналізм — неофіційний замінник терміна чи загальновживаного слова.

3. У якій ситуації? Розмовні слова звучать у невимушеному спілкуванні й стають помилкою в офіційному тексті.

Діалектизми — слова або їхні значення, поширені лише в певній місцевості, у говірках, і відсутні в літературній мові. Українські говірки об’єднано в три наріччя: північне (поліське), південно-західне й південно-східне. Основою літературної мови стали середньонаддніпрянські говірки південно-східного наріччя, тому слова інших говірок часто сприймаються як діалектні.

Діалектний статус таких слів фіксують словники: наприклад, у «Словнику української мови» в 11 томах ґазда, леґінь, ватра й маржина мають позначку діал. Натомість полонина й трембіта подано там без жодної позначки, як звичайні літературні слова.

Мовознавці розрізняють кілька видів діалектизмів. Найпростіше розпізнати лексичні: для того самого поняття в говірці є інше слово (когут — півень, бараболя — картопля). Етнографічні діалектизми називають місцеві реалії, яких немає деінде, тому літературного синоніма в них немає — лише пояснення: кептар — гуцульська хутряна безрукавка, оздоблена вишивкою; черес — широкий шкіряний гуцульський пояс.

Де діалектизми доречні? Насамперед у художній літературі. Вони передають місцевий колорит і мовлення персонажів. У повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» гуцульські слова (ґазда, ґаздиня, маржина) переносять читача в Карпати, а Василь Стефаник у новелах щедро використовував говірку рідного Покуття. У живому спілкуванні земляків діалектне слово теж природне.

А от у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному тексті діалектизм — помилка: «Цьогоріч урожай бараболі зріс на десять відсотків» у звіті слід виправити на «урожай картоплі». Пам’ятай також, що діалектизм — це слово сучасної говірки. Слова жупан чи сотник — не діалектизми, а застарілі слова (історизми), про них ідеться в уроці про застарілу лексику.

Термін — слово або словосполучення, яке точно називає поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва чи права. Ознаки терміна: він однозначний у межах своєї галузі, не має емоційного забарвлення, закріплений у словниках і стандартах. Терміни — основа наукового й офіційно-ділового стилів.

Зверни увагу: термін не обов’язково іншомовний. Підмет, присудок, дільник, рівняння, клітина, позивач — українські слова-терміни.

Термін може мати різні значення лише в різних галузях: корінь у мовознавстві — частина слова, у математиці — корінь рівняння, у ботаніці — підземний орган рослини; ключ у музиці — нотний знак, у техніці — інструмент. Той самий звуковий комплекс може бути й загальновживаним словом (ключ від дверей). Тому, щоб визначити, чи слово вжито як термін, дивись на контекст.

Професіоналізми — неофіційні, часто образні слова, якими користуються люди певної професії в невимушеному спілкуванні. Зазвичай вони мають офіційний відповідник — термін або загальновживане слово:

• у журналістів: шапка — заголовок над кількома матеріалами на всю ширину газетної шпальти; підвал — матеріал у нижній частині шпальти;

• у водіїв: баранка — кермо;

• у програмістів: баг — помилка в програмі; залізо — апаратне забезпечення комп’ютера.

Порівняй пари: кермо — офіційна назва, баранка — професіоналізм; помилка в програмі — офіційна назва, баг — професіоналізм. За стилем професіоналізми здебільшого розмовні, тому в тлумачних словниках вони часто мають позначку розм. (так позначено й баранку). До професіоналізмів їх зараховують за іншою ознакою — за сферою вживання: так говорять саме люди певної професії. Професіоналізм доречний у розмові колег і в художньому творі, коли автор показує, хто говорить. У документі, науковій статті, інструкції чи підручнику потрібен термін або загальновживане слово.

Розмовні слова властиві невимушеному, здебільшого усному спілкуванню: балакати (розмовляти), дременути (швидко втекти), морока (клопіт), здоровенний (дуже великий), тутечки (тут). Вони роблять мовлення жвавим і природним, але не належать до книжних стилів.

Жаргонізми — слова певної соціальної чи вікової групи, які замінюють загальновживані назви. Наприклад, у студентському жаргоні пара — навчальне заняття у виші, шпора — шпаргалка, хвіст — академічна заборгованість. Жаргонізми виходять за межі літературної норми, тож у писемному мовленні доречні лише як засіб характеристики персонажа.

Головне вміння, яке перевіряють завдання, — оцінити доречність слова в тексті певного стилю:

Кілька прикладів недоречного вживання й виправлення:

• у звіті: «Комісія виявила в школі купу недоліків» — «Комісія виявила в школі багато недоліків» (купа в значенні «багато» — розмовне);

• у заяві: «Прошу дозволити мені пропустити пару» — «Прошу дозволити мені пропустити заняття» (пара — жаргонізм);

• у протоколі: «Водій не впорався з баранкою» — «Водій не впорався з керуванням» (баранка — професіоналізм);

• у новинах: «Селяни зібрали рекордний урожай бараболі» — «…урожай картоплі» (бараболя — діалектизм).

І навпаки: у репліці героя-гуцула слово ґазда цілком доречне, а в діалозі двох водіїв — баранка. Помилкою слово обмеженого вжитку стає тоді, коли не відповідає стилю й ситуації, а не саме собою.

Чотири завдання: одне на розподіл слів за групами і три у форматі НМТ з вибором однієї відповіді.

Приклад 1. Розподіл слів за групами

Завдання: розподіли слова на групи — бараболя, гіпотенуза, баранка, балакати, морфема, когут, баг, дременути.

Розв’язання: для кожного слова питаємо, хто так говорить і чи є офіційна назва.

Пастка тут — баранка й баг: за стилем вони розмовні, і їх легко записати до розмовних слів. Але групу за сферою вживання визначає те, хто так говорить: ці слова належать мовленню водіїв і програмістів, тож це професіоналізми. Розмовні балакати й дременути вживає будь-хто.

Приклад 2. Діалектизм у реченні

Завдання: «Діалектизм ужито в реченні».

• А Дід довго розповідав про козацьку старшину.

• Б Ґазда вийшов на поріг і привітав гостей.

• В У нашій групі шпаргалку називають шпорою.

• Г Турист довго милувався карпатською полониною.

• Д Учитель пояснив, що таке морфема.

Розв’язання:

1. А — старшина (козацька) — застаріле слово, історизм, а не діалектизм.

2. В — шпора — жаргонізм, а не слово певної місцевості.

3. Г — полонина (гірське пасовище) прийшла з карпатських говірок, але давно належить до літературної мови.

4. Д — морфема — термін мовознавства.

5. Б — ґазда (господар) — слово карпатських говірок, діалектизм.

Відповідь: Б.

Приклад 3. Доречність слова обмеженого вжитку

Завдання: «Недоречно вжито слово обмеженого вжитку в реченні».

• А У протоколі: «Водій не впорався з баранкою й виїхав на узбіччя».

• Б У вірші: «Горить ватра на полонині, співає леґінь до зорі».

• В У підручнику: «Гіпотенуза лежить проти прямого кута».

• Г У розмові програмістів: «Я знайшов баг у новій версії».

Розв’язання:

1. Б — художній текст: діалектизми ватра, леґінь створюють карпатський колорит. Доречно.

2. В — науковий стиль: гіпотенуза — термін. Доречно.

3. Г — розмова колег: професіоналізм баг природний. Доречно.

4. А — протокол належить до офіційно-ділового стилю, а баранка — професіоналізм. Треба: «не впорався з керуванням».

Відповідь: А.

Приклад 4. Термін чи загальновживане слово

Завдання: «Слово корінь ужито як мовознавчий термін у реченні».

• А Корінь старого дуба глибоко вріс у землю.

• Б У слові «переписати» корінь -пис-.

• В Знайдіть корінь рівняння.

• Г Корінь проблеми — у браку часу.

Розв’язання:

1. А — ботанічне значення (підземна частина рослини).

2. В — математичний термін (значення змінної, що задовольняє рівняння).

3. Г — переносне значення «першопричина», загальновживане.

4. Б — частина слова, спільна для споріднених слів: це термін мовознавства.

Відповідь: Б. Один звуковий комплекс може бути терміном різних наук, тому галузь визначаємо за контекстом.

Найчастіші помилки в завданнях на лексику за сферою вживання:

• Плутати діалектизм і застаріле слово. Жупан, сотник, чумак записують до діалектизмів. Правильно: це історизми — назви зниклих реалій; діалектизм — слово сучасної говірки (когут, бараболя).

• Вважати діалектизмами слова, що стали літературними. Полонина, трембіта прийшли з говірок, але давно входять до літературної мови. Правильно: перевір, чи є в слова загальновживаний відповідник і чи вживають його в літературних текстах без обмежень.

• Думати, що термін завжди іншомовний. Учні не впізнають терміни підмет, дільник, клітина, позивач. Правильно: термін визначає точність і закріпленість у певній галузі, а не походження.

• Плутати професіоналізм і термін. Баранку вважають терміном, бо це «слово водіїв». Правильно: офіційна назва — кермо, а баранка — неофіційний професіоналізм.

• Плутати професіоналізм і розмовне слово. Баг записують до розмовних, бо звучить невимушено. Правильно: за стилем професіоналізми справді розмовні, але в поділі за сферою вживання вирішує, хто так говорить; баг прив’язаний до професії програміста, тож це професіоналізм.

• Вважати слова обмеженого вжитку помилкою всюди. Правильно: у художньому творі й у живій розмові вони доречні; помилка — у документі, науковій статті, новинах.

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на групи лексики за сферою вживання немає: розділ «Лексикологія. Фразеологія» представлено завданнями 10 і 14 (лексична помилка), 15 (синонім) і 26 («логічні пари» з фразеологізмами) — разом 7 із 45 балів. Проте програма прямо називає «загальновживані слова; професійну, діалектну, розмовну лексику; терміни», тож завдання з вибором однієї відповіді на кшталт «діалектизм ужито в реченні» може з’явитися. Воно коштує 1 бал і має 4 (А–Г) або 5 (А–Д) варіантів.

Ці знання працюють і в інших завданнях:

• лексична помилка (10, 14) — розмовне слово, жаргонізм чи професіоналізм в офіційному або науковому реченні є порушенням стилістичної доречності; за звітом УЦОЯО, пошук лексичної помилки в реченні у 2026 році правильно виконали лише 21,7 % учасників;

• синонім до слова (15) — до розмовного чи діалектного слова треба дібрати загальновживаний відповідник;

• текстовий блок (21–25) — у художніх і публіцистичних текстах трапляються діалектизми й терміни, які треба правильно зрозуміти.

Стратегія: у реченнях-варіантах спершу визнач стиль (звідки текст: документ, підручник, вірш, розмова), а потім оцінюй слово. На таке завдання — до хвилини: лексичні завдання мають іти швидко, щоб лишився час на «логічні пари» 26–30 по 4 бали.

• Загальновживана лексика зрозуміла всім і доречна в будь-якому стилі.

• Діалектизми — слова сучасних говірок (когут, бараболя, ґазда); у художньому тексті вони створюють колорит, в офіційному — помилка.

• Терміни — точні, однозначні в межах галузі назви понять; вони бувають і українськими (підмет, дільник).

• Професіоналізми — неофіційні назви в мовленні фахівців (баранка, баг, шапка); мають офіційний відповідник.

• Розмовні слова (балакати, дременути) і жаргонізми (шпора, пара) доречні лише в невимушеному спілкуванні та в мові персонажів.

• Термін визначаємо за контекстом: корінь буває мовознавчим, математичним, ботанічним.

• Доречність оцінюємо за стилем тексту, а не за словом окремо.