Переяславська рада і «Березневі статті» 1654 р.

До 1653 р. Національно-визвольна війна тривала вже п'ятий рік. Українське військо здобуло блискучі перемоги під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями (1648), але війна виснажувала ресурси. Богдан Хмельницький добре розумів, що без надійного зовнішнього союзника втримати завойоване й продовжити боротьбу з Річчю Посполитою буде вкрай важко.

Ненадійність кримського союзника

Спочатку Хмельницький спирався на союз із кримським ханом Ісламом III Ґераєм. Татари допомогли здобути перемоги 1648 р., але щоразу діяли у власних інтересах. У 1649 р. під Зборовом хан примусив Хмельницького піти на переговори з королем, хоч українське військо вже оточило поляків. У 1651 р. під Берестечком кримська кіннота втекла з поля бою, захопивши в полон самого гетьмана. У 1653 р. під Жванцем татари знову зрадили й уклали сепаратну угоду з королем. Після трьох зрад Хмельницький остаточно втратив довіру до Криму.

Пошуки союзника: Московія та Османська імперія

Ще з 1648 р. Хмельницький вів переговори з Московським царством. Він надсилав послів до царя Олексія Михайловича, просив прийняти Військо Запорозьке «під високу руку» московського монарха. Водночас гетьман зондував ґрунт в Османській імперії — пропонував султанові стати васалом. Це була типова дипломатична гра: Хмельницький створював конкуренцію, щоб схилити Москву до рішення.

Цар Олексій Михайлович довго вагався. Московія боялася війни з Річчю Посполитою — могутньою державою. До того ж Московія ще не оговталася після Смутного часу. Однак у 1653 р. ситуація змінилася: польський король Ян II Казимир відновив воєнні дії, і Хмельницький опинився в критичному становищі.

Земський собор 1 жовтня 1653 р.

1 жовтня 1653 р. в Москві зібрався Земський собор — збори представників духовенства, боярства, дворянства й купецтва. Собор ухвалив: «Прийняти гетьмана Богдана Хмельницького й усе Військо Запорозьке з містами й землями під високу государеву руку» й почати війну з Річчю Посполитою. Це рішення відкрило шлях до Переяславської ради.

Мотиви Московії

Москва мала власні інтереси. По-перше, цар хотів повернути Смоленськ і Чернігово-Сіверщину — землі, втрачені під час Смути на початку XVII ст. По-друге, Московія прагнула послабити Річ Посполиту — свого давнього суперника. По-третє, прийняття українських земель під владу царя поширювало московський вплив на південь і захід. Спільна православна віра була зручним аргументом для обох сторін: Москва наголошувала на захисті «єдиновірців», а Хмельницький апелював до православного царя як до природного союзника.

Після рішення Земського собору до України вирушило велике посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. Метою посольства було привести Військо Запорозьке до присяги цареві Олексію Михайловичу.

Рада в Переяславі: 8 січня 1654 р.

8 січня 1654 р. (за старим стилем; за новим — 18 січня) у Переяславі зібралася Генеральна військова рада. У ній взяли участь старшина, козаки, міщани, а також селяни з навколишніх сіл. Богдан Хмельницький виступив перед присутніми й запропонував обрати одного з чотирьох правителів, під чию протекцію могло стати Військо Запорозьке: турецького султана, кримського хана, польського короля чи московського царя. Присутні одностайно вигукнули: «Волим під царя східного, православного!» — і висловилися за царя Олексія Михайловича.

Відмова Бутурліна присягати

Після проголошення рішення мала відбутися присяга. Українська сторона розраховувала на взаємну присягу — таку, як у Речі Посполитій, де король присягав шляхті на дотриманні її прав. Однак боярин Василь Бутурлін рішуче відмовився присягати від імені царя. Він заявив, що цар — самодержець і не присягає своїм підданим. Натомість він запропонував присягнути від імені царя «милостивим словом» — тобто обіцянкою царської ласки. Це обурило старшину: Хмельницький кілька разів виходив із церкви під час церемонії, але зрештою присягу все ж склали — односторонньо, лише з українського боку.

Хто відмовився присягати

Присягнули цареві далеко не всі. Відмовилися: полковник Іван Богун (один із найавторитетніших козацьких ватажків), частина старшини, а також митрополит Київський Сильвестр Косов і київське духовенство. Вони не визнавали зверхності московського царя над Українською церквою. Богун згодом брав участь в антимосковських виступах.

Рада — лише початок

Важливо розуміти: Переяславська рада не була самим договором. Вона лише засвідчила згоду українців перейти під зверхність царя. Конкретні умови, на яких Військо Запорозьке приймалося під царську руку, узгоджували пізніше — у Москві. Туди вирушило українське посольство, яке й виробило текст «Березневих статей».

Після Переяславської ради до Москви вирушило українське посольство, яке мало узгодити конкретні умови, на яких Військо Запорозьке переходило під зверхність царя. Ці умови дістали назву «Березневі статті» — за місяцем, коли їх затвердили.

Посольство до Москви

У березні 1654 р. до Москви прибули посли: генеральний суддя Самійло Богданович-Зарудний і переяславський полковник Павло Тетеря. Вони подали цареві Олексію Михайловичу проєкт договору з 23 пунктів. Цар затвердив більшість пунктів, дещо змінивши їх, і видав жалувані грамоти — офіційні документи, які підтверджували права Війська Запорозького.

Основні умови «Березневих статей»

Окремо цар підтвердив право київського митрополита зноситися з іншими православними церквами, але фактично Московський патріархат почав поступово підпорядковувати собі Київську митрополію.

Оцінки договору в історіографії

Історики по-різному оцінюють характер «Березневих статей». Одні вважають їх військово-політичним союзом двох держав — Війська Запорозького й Московського царства. Інші називають це протекторатом — формою залежності, за якої одна держава бере під захист іншу, зберігаючи її внутрішню автономію. Треті вбачають тут персональну унію — об'єднання під владою одного монарха. Радянська історіографія називала цю подію «возз'єднанням України з Росією», однак це ідеологічний міф: жодного «возз'єднання» не було, бо Україна ніколи раніше не входила до складу Московського царства. Насправді Москва згодом використала статті для поступової інкорпорації (поглинання) українських земель.

Порівняння реєстрів: Зборівський, Білоцерківський, «Березневі статті»

Ключовий параметр, за яким легко розрізнити ці договори, — чисельність козацького реєстру:

Крім реєстру, Зборівський договір передбачав три воєводства (Київське, Чернігівське, Брацлавське) під владою гетьмана, а Білоцерківський — лише Київське. «Березневі статті» не обмежували території, але вводили заборону на зносини з Польщею й Туреччиною без царського дозволу.

Укладення українсько-московського договору 1654 р. мало далекосяжні наслідки для всієї Східної Європи. Війна Московії з Річчю Посполитою, перехід Кримського ханства на бік Польщі та великі битви змінили розстановку сил у регіоні.

Війна Московії з Річчю Посполитою 1654–1667 рр.

Одразу після укладення договору Московське царство розпочало воєнні дії проти Речі Посполитої. Війна тривала 13 років і завершилася Андрусівським перемир'ям 1667 р. (цю подію вивчатимете в курсі про Руїну). Козацькі й московські війська воювали спільно на території Білорусі та Поділля. Москва повернула собі Смоленськ і Чернігово-Сіверщину, а також здобула Лівобережну Україну та Київ.

Перехід Криму на бік Речі Посполитої

У 1654 р. Кримське ханство, яке досі було союзником Хмельницького, перейшло на бік Речі Посполитої. Хан Іслам III Ґерай помер, а новий хан Мехмед IV Ґерай не бачив вигоди в союзі з козаками й Москвою. Польсько-татарські походи спустошили Брацлавщину — цілі міста й села були спалені, населення вирізане або забране в ясир.

Охматівська (Дрижипільська) битва, січень 1655 р.

У січні 1655 р. під Охматовом (на Брацлавщині) відбулася одна з найкривавіших битв цієї війни. Козацько-московське військо під командуванням Богдана Хмельницького й воєводи Василя Шереметьєва зіткнулося з польсько-татарською армією. Битва тривала кілька днів у жорстокий мороз, через що її називають також Дрижипільською (від «дрижати» — тремтіти від холоду). Обидві сторони зазнали величезних втрат, але козацько-московське військо витримало натиск і не дало противнику прорватися вглиб України.

Суперечності з Москвою

Уже в перші місяці після договору почали проявлятися суперечності між Україною й Московією. Москва розмістила свою залогу в Києві на чолі з воєводою, що обмежувало владу гетьмана. Виникали суперечки через білоруські землі, які Хмельницький вважав сферою впливу Війська Запорозького, а Москва — своєю. Ці тертя стали підґрунтям для подальшої зовнішньої політики Хмельницького, який уже в 1656 р. намагався переглянути умови договору (окремий юніт).

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему Переяславської ради та «Березневих статей». Кожен приклад містить покроковий розв'язок і пояснення, чому інші варіанти відповіді неправильні.

Приклад 1. Вибір однієї відповіді за уривком джерела

«…гетьмана обирати Війську самому й повідомляти про це государя; з польським королем і турецьким султаном без указу государя не зноситися; реєстр — шістдесят тисяч».

Який документ описано в уривку?

Розв'язок:

Ключові маркери в тексті: «реєстр — шістдесят тисяч» (60 000) і «з польським королем і турецьким султаном без указу государя не зноситися». Саме «Березневі статті» 1654 р. встановлювали реєстр у 60 000 козаків і обмежували дипломатичні зносини лише Польщею й Туреччиною (з ними — тільки з дозволу царя).

Відповідь: «Березневі статті» 1654 р.

Чому інші варіанти неправильні:

• Зборівський договір (1649) — реєстр 40 000, не 60 000; не згадує обмежень зносин із Польщею й Туреччиною.

• Білоцерківський договір (1651) — реєстр 20 000, лише Київське воєводство; не містить заборони зносин.

• «Ординація» 1638 р. — ліквідовувала козацьке самоврядування, реєстр 6 000; не передбачала виборності гетьмана.

Приклад 2. Відповідність «договір — умова»

Установіть відповідність між договором (1–4) та його умовою (А–Д).

1 Куруківська угода 2 Зборівський договір 3 Білоцерківський договір 4 «Березневі статті»

А Реєстр 40 000 і три воєводства Б Реєстр 6 000 В Реєстр 20 000 і лише Київське воєводство Г Реєстр 60 000 і право зносин з іншими державами, крім Польщі й Туреччини Д Комісар замість гетьмана (зайвий)

Розв'язок:

1 — Б (Куруківська угода 1625 р. — реєстр 6 000). 2 — А (Зборівський договір 1649 р. — реєстр 40 000, три воєводства). 3 — В (Білоцерківський договір 1651 р. — реєстр 20 000, лише Київське воєводство). 4 — Г («Березневі статті» 1654 р. — реєстр 60 000, обмеження зносин). Варіант Д («комісар замість гетьмана») — зайвий, це умова «Ординації» 1638 р.

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В, 4–Г.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — Переяславська рада

Під час Переяславської ради 1654 р. посол В. Бутурлін…

Розв'язок:

Василь Бутурлін очолював московське посольство в Переяславі. Коли настав час присяги, українська сторона очікувала взаємної присяги — як у Речі Посполитій, де король присягав шляхті. Однак Бутурлін заявив, що цар — самодержець і не присягає підданим, і відмовився складати присягу від імені Олексія Михайловича.

Відповідь: відмовився присягати від імені царя.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Підписав «Березневі статті» від імені гетьмана» — статті підписували в Москві в березні 1654 р. посли Зарудний і Тетеря, а не Бутурлін.

• «Уклав Віленське перемир'я» — Віленське перемир'я 1656 р. укладали зовсім інші особи; це тема окремого юніта.

• «Очолив королівських комісарів» — Бутурлін був московським боярином, а не королівським комісаром.

Приклад 4. Відповідність «подія — наслідок»

Установіть відповідність між подією (1–4) та її наслідком (А–Д).

1 Ухвала Земського собору 1653 р. 2 Договір 1654 р. 3 Перехід Криму на бік Речі Посполитої 4 Охматівська битва

А Посольство Бутурліна до Переяслава Б Війна Московії з Річчю Посполитою В Польсько-татарські походи на Брацлавщину Г Великі втрати обох сторін Д Утворення Речі Посполитої (зайвий)

Розв'язок:

1 — А: Земський собор 1 жовтня 1653 р. ухвалив прийняти Військо Запорозьке під владу царя, після чого до Переяслава вирушило посольство Бутурліна. 2 — Б: договір 1654 р. спричинив війну Московії з Річчю Посполитою. 3 — В: перехід Криму на бік Польщі призвів до спустошливих польсько-татарських походів на Брацлавщину. 4 — Г: Охматівська битва (січень 1655 р.) завершилася великими втратами з обох боків. Варіант Д («утворення Речі Посполитої») — зайвий, бо Річ Посполита постала 1569 р. за Люблінською унією.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

Ось типові помилки в завданнях про Переяславську раду та «Березневі статті» — і правильний спосіб міркувати.

• Плутати реєстр «Березневих статей» (60 тис.) і Зборівського договору (40 тис.). Запам'ятай: Зборівський договір (1649) — 40 000, Білоцерківський (1651) — 20 000, «Березневі статті» (1654) — 60 000. Найбільший реєстр — саме в «Березневих статтях».

• Вважати Переяславську раду самим договором. Рада 8 січня 1654 р. лише засвідчила згоду перейти під зверхність царя. Конкретні умови (реєстр, податки, зносини) узгоджували пізніше в Москві — це й є «Березневі статті» (березень 1654 р.).

• Думати, що присягали обидві сторони. Українська сторона справді розраховувала на взаємну присягу, як у Речі Посполитій. Однак посол Василь Бутурлін відмовився присягати від імені царя, заявивши, що «цар не присягає підданим». Присягу склали лише козаки.

• Вважати, що статті забороняли будь-які зовнішні зносини. Обмеження стосувалися лише польського короля й турецького султана — з ними треба було погоджувати контакти з царем. З іншими державами (наприклад, зі Швецією чи Кримом) гетьман міг зноситися вільно, повідомляючи про це царя.

• Повторювати радянську тезу про «возз'єднання» як наукову оцінку. Радянська історіографія називала подію 1654 р. «возз'єднанням України з Росією». Насправді Україна ніколи раніше не входила до складу Московського царства, тому жодного «возз'єднання» не було. Сучасні історики говорять про військово-політичний союз, протекторат або персональну унію.

• Вважати, що присягнули всі. Відмовилися присягати полковник Іван Богун, частина старшини, митрополит Сильвестр Косов і київське духовенство. Вони не визнавали зверхності московського царя.

Тема «Переяславська рада і «Березневі статті» 1654 р.» входить до теми 8 програми НМТ з історії України. Програма вимагає знати умови угод Війська Запорозького з Московією та відносини з Московським царством.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ 2026 р. тему 8 перевіряє завдання 5 — вибір однієї відповіді з чотирьох за уривком джерела. Таке завдання оцінюється в 1 бал. Уривок «Березневих статей» упізнаєш за числом 60 000 (реєстр) і забороною зносин із Польщею й Туреччиною.

Інший тип — завдання на відповідність (у демоваріанті 2026 р. — завдання 21–24). Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал, максимум — 4 бали. У демоваріанті 2026 р. є тип «подія ↔ наслідок». Зайвою буквою може бути договір чи умова з іншого року.

Стратегія підготовки

Найкраще запам'ятовувати реєстри козаків у хронологічній послідовності. Ось таблиця, яка допоможе:

Зверни увагу: реєстр «Березневих статей» (60 000) — найбільший за всю історію Війська Запорозького. Якщо в уривку згадано число 60 000 і заборону зносин із Польщею й Туреччиною — це майже гарантовано «Березневі статті».

• 1653 р. — Земський собор у Москві ухвалив прийняти Військо Запорозьке «під високу руку» царя й почати війну з Річчю Посполитою.

• 8 січня 1654 р. — Переяславська рада: козаки, міщани й старшина висловилися за перехід під зверхність московського царя.

• Посол Василь Бутурлін відмовився присягати від імені царя — присягу склали лише козаки, односторонньо.

• Березень 1654 р. — «Березневі статті»: реєстр 60 000, виборність гетьмана, право зносин з іншими державами, крім Польщі й Туреччини, збирання податків українською адміністрацією.

• Наслідки: війна Московії з Річчю Посполитою 1654–1667 рр., перехід Криму на бік Польщі, Охматівська битва (січень 1655 р.) з великими втратами обох сторін.

• Реєстри для запам'ятовування: Зборівський договір (1649) — 40 000 → Білоцерківський (1651) — 20 000 → «Березневі статті» (1654) — 60 000.

• Радянська теза про «возз'єднання» — ідеологічний міф; сучасні історики говорять про військово-політичний союз або протекторат.