Наука й культура УРСР у перші повоєнні роки

Після завершення Другої світової війни Україна лежала в руїнах. Відновлення науки й культури стало частиною загальної відбудови, але відбувалося в умовах жорсткого ідеологічного контролю. У цьому розділі ти дізнаєшся, як працювали наукові установи, що таке ждановщина, лисенківщина й боротьба з «космополітизмом» і чому Сталінські премії були не лише нагородою, а й інструментом управління митцями.

Відбудова наукових і культурних установ

Академія наук УРСР, яка під час війни перебувала в евакуації в Уфі (Башкирія), 1944 р. повернулася до Києва. Почалося відновлення вишів, театрів, бібліотек і музеїв. Президентом АН УРСР на той час був видатний патофізіолог Олександр Богомолець (1881–1946). Після його смерті в 1946 р. президентом став біохімік Олександр Палладін. Відбудова потребувала величезних ресурсів, але держава спрямовувала їх насамперед на важку промисловість, а не на гуманітарну сферу.

Ідеологічний контроль: ждановщина, лисенківщина, боротьба з «космополітизмом»

Як ти вже знаєш із попереднього уроку, повоєнні роки позначені низкою ідеологічних кампаній. Ждановщина — названа за прізвищем секретаря ЦК ВКП(б) А. Жданова — вимагала від літератури й мистецтва беззастережного служіння партії. Лисенківщина — псевдонаукова теорія агробіолога Т. Лисенка, яку влада насильно впроваджувала, знищуючи справжню генетику. Боротьба з «космополітизмом» — кампанія проти «низькопоклонства перед Заходом», що фактично ізолювала радянських науковців і митців від світової науки й культури. Усі ці кампанії мали одну мету: змусити інтелігенцію служити режимові.

Премії й посади як засіб контролю

Влада широко використовувала Сталінські премії (з 1966 р. — Державні премії СРСР) для заохочення «правильних» митців. Лауреатами ставали ті, хто оспівував радянський лад, колгоспне життя, «великого вождя». Однак той самий митець міг одночасно бути лауреатом і жертвою «проробки» — нищівної критики в пресі за найменший «ідейний відступ». Це створювало атмосферу постійного страху й самоцензури.

Таким чином, повоєнна наука й культура розвивалися в парадоксальних умовах: з одного боку, держава відбудовувала установи й давала премії, з іншого — душила будь-яку самостійну думку. Саме в цих умовах працювали герої наступних розділів.

Повоєнна українська наука дала світові кількох визначних діячів, чиї здобутки ти маєш упевнено розрізняти на НМТ. Розгляньмо трьох ключових науковців і додаткову постать для контексту.

Олександр Богомолець (1881–1946)

Олександр Богомолець — патофізіолог, президент Академії наук УРСР у 1930–1946 рр. Він створив антиретикулярну цитотоксичну сироватку, відому як «сироватка Богомольця». Цю сироватку в роки війни застосовували для прискореного загоєння ран і переломів. Крім того, Богомолець досліджував проблеми старіння й довголіття, заснував Інститут експериментальної біології та патології. Його праці з патофізіології стали фундаментом для багатьох медичних відкриттів.

Сергій Лебедєв (1902–1974)

Сергій Лебедєв — творець МЕСМ (Малої електронної лічильної машини). Цю машину розробили в Інституті електротехніки АН УРСР у Києві (місцевість Феофанія). 1951 р. МЕСМ ввели в експлуатацію — це була перша в континентальній Європі електронна обчислювальна машина. Згодом Лебедєва перевели до Москви, де він створив БЕСМ (Велику електронну лічильну машину). Запам’ятай: МЕСМ — київський проєкт, одна з найбільших гордощів української науки XX ст.

Не плутай: С. Лебедєв (МЕСМ, Київ, 1951) — це не С. Корольов (ракети й перший штучний супутник Землі, 1957). Корольов народився в Житомирі, Лебедєв — у Нижньому Новгороді (але МЕСМ створив у Києві); вони працювали в різних галузях.

Володимир Філатов (1875–1956)

Володимир Філатов — видатний офтальмолог з Одеси. Він розробив метод пересадки рогівки, що повернув зір тисячам людей. Також Філатов створив метод тканинної терапії — лікування шляхом пересадки консервованих тканин, і «філатовський стебель» — спосіб пластичної хірургії, який використовували для відновлення обличчя поранених воїнів. Заснований ним Інститут очних хвороб в Одесі досі носить його ім’я.

Для контексту: Євген Патон

Євген Патон — учений у галузі зварювання. Його найвідоміший повоєнний проєкт — суцільнозварний міст через Дніпро в Києві, відкритий 1953 р. (нині міст імені Є. Патона). Це був перший у світі суцільнозварний міст такої довжини. Хоча Патон не входить до обов’язкового переліку персоналій теми 27, знати його здобуток варто для загального контексту.

Повоєнна українська література — це історія талановитих поетів, які балансували між офіційним визнанням і цькуванням. Усі четверо — М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина й А. Малишко — отримували Сталінські премії, але майже кожен переживав «проробки» за «націоналізм». Розгляньмо їхні долі.

Максим Рильський (1895–1964)

Максим Рильський — поет-неокласик, академік АН УРСР, майстер сонета й перекладач. Саме він переклав українською «Пана Тадеуша» А. Міцкевича. 1947 р. Рильського піддали нищівній критиці за «націоналізм» у поемі «Мандрівка в молодість». Поет мусив публічно каятися, визнавати «помилки». Згодом він знову став офіційно визнаним, але цей епізод показує, як влада карала навіть найавторитетніших митців за найменший відступ від лінії партії.

Володимир Сосюра (1898–1965)

Володимир Сосюра — автор знаменитого вірша «Любіть Україну!» (1944), який став неофіційним гімном українського патріотизму. Як ти вже знаєш із попереднього уроку, 1951 р. газета «Правда» опублікувала статтю, де звинуватила Сосюру в «націоналізмі». Поета цькували, вимагали публічного каяття. Він мусив написати листа з осудом власного вірша — це було приниження, яке підірвало його здоров’я.

Павло Тичина (1891–1967)

Павло Тичина — поет, який пройшов шлях від символіста 1910-х років до офіційного радянського діяча. У 1943–1948 рр. він обіймав посаду міністра освіти УРСР, а в 1953–1959 рр. — голови Верховної Ради УРСР. Тичина — приклад митця, якого влада зробила офіційною постаттю, використовуючи його ім’я для легітимації режиму. Його пізня творчість — це здебільшого офіційні вірші про партію й вождів.

Андрій Малишко (1912–1970)

Андрій Малишко — поет, автор поеми «Прометей» (1946) про подвиг радянського солдата. Згодом він написав слова «Пісні про рушник» (1958, музика П. Майбороди), яка стала однією з найвідоміших українських пісень. Малишко також отримував Сталінські премії й офіційне визнання, але його творчість залишалася щирою й ліричною.

Спільне в долях поетів

Усі четверо поетів мали спільну рису: премії й високі посади поєднувалися з вимогою оспівувати партію, а найменший відступ оголошували «ідейною помилкою». Рильського й Сосюру цькували за «націоналізм». Тичина став частиною влади. Малишко знайшов компроміс у ліриці. Ця подвійність — офіційне визнання й постійний страх — визначала життя українських митців у перші повоєнні роки.

Картина «Хліб» (1949) київської художниці Тетяни Яблонської (1917–2005) — одна з небагатьох пам’яток образотворчого мистецтва, які входять до програми НМТ з історії України (тема 27). За це полотно мисткиня отримала Сталінську премію. Сьогодні картина зберігається в Третьяковській галереї в Москві.

Як розпізнати «Хліб»

Уяви собі: яскравий сонячний день, колгоспниці на току, серед гір золотого зерна й мішків. Жінки працюють із радісним поривом — вони віють, насипають, зважують зерно. На картині немає чоловіків: після війни саме жінки стали основною робочою силою на селі. Усе залите сонцем, кольори теплі, золотаві. Це — соціалістичний реалізм у чистому вигляді.

Соціалістичний реалізм — що це?

Соціалістичний реалізм — обов’язковий офіційний метод радянського мистецтва, запроваджений ще в 1930-х роках. Він вимагав зображати життя «оптимістично» й «героїчно»: праця має виглядати святом, колгосп — квітучим, а радянська людина — щасливою. Картина «Хліб» ідеально відповідає цьому канону. Вона мовчить про голод 1946–1947 рр., про злидні повоєнного села, про те, що хліб давався ціною неймовірних зусиль. Замість цього — гімн праці.

Як не сплутати з іншими пам’ятками

Запам’ятай: «Хліб» — це колгоспниці, зерно, сонце, радісна праця. «Хата в Богданівці» — квіти, мальовнича хата, народний стиль. «Гороховий звір» — фантастичні звірі, яскраві кольори, народний примітив. Не сплутай!

Розгляньмо чотири типові завдання, які можуть трапитися на НМТ. Кожне розібрано покроково.

Приклад 1. Відповідність «діяч — здобуток»

Установи відповідність між діячем і його здобутком.

Розв’язання: О. Богомолець — патофізіолог, створив сироватку для загоєння ран (1 → А). С. Лебедєв — творець МЕСМ, першої в континентальній Європі електронної обчислювальної машини (2 → Б). В. Філатов — офтальмолог, пересадка рогівки (3 → В). Т. Яблонська — авторка картини «Хліб» (4 → Г). Варіант Д («перший штучний супутник Землі») зайвий — це здобуток С. Корольова.

Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 2. Розпізнавання картини за описом

На репродукції зображено колгоспниць на току серед гір золотого зерна й мішків. Яскраве сонячне світло, радісний порив праці. Хто автор цієї картини й до якого періоду вона належить?

Розв’язання: Опис точно відповідає картині «Хліб» Т. Яблонської (1949 р., повоєнні роки, соціалістичний реалізм). Чому не К. Білокур? Її «Хата в Богданівці» — це квіти й хата, а не тік із зерном. Чому не М. Приймаченко? Вона малювала фантастичних звірів. Чому не М. Пимоненко? Він працював наприкінці XIX ст., а не в повоєнний час.

Ключ: Т. Яблонська, повоєнні роки (соціалістичний реалізм).

Приклад 3. Здобуток С. Лебедєва

Що створив у Києві колектив під керівництвом С. Лебедєва 1951 року?

Розв’язання: Колектив С. Лебедєва створив МЕСМ — Малу електронну лічильну машину, першу в континентальній Європі електронну обчислювальну машину. Чому не «перший штучний супутник Землі»? Це здобуток С. Корольова (1957). Чому не «суцільнозварний міст через Дніпро»? Це проєкт Є. Патона (1953). Чому не «сироватка для загоєння ран»? Це розробка О. Богомольця.

Ключ: МЕСМ — перша в континентальній Європі електронна обчислювальна машина.

Приклад 4. Цькування поета

Кого 1951 року звинуватили в націоналізмі за вірш «Любіть Україну!»?

Розв’язання: 1951 р. газета «Правда» звинуватила в націоналізмі В. Сосюру — автора вірша «Любіть Україну!» (1944). Чому не П. Тичина? Він був міністром освіти й головою Верховної Ради УРСР, його не цькували за цей вірш. Чому не А. Малишко? Він автор «Прометея» та «Пісні про рушник». Чому не М. Рильський? Його цькували 1947 р. за поему «Мандрівка в молодість», а не 1951 р. за «Любіть Україну!».

Ключ: В. Сосюру.

• Плутати С. Лебедєва (МЕСМ, Київ, 1951) із С. Корольовим (ракети й перший супутник, 1957). Запам’ятай: Лебедєв — обчислювальні машини, Корольов — ракетобудування.

• Плутати В. Філатова (офтальмолог з Одеси) з О. Богомольцем (патофізіолог, президент АН УРСР). Філатов — очі, Богомолець — сироватка для ран.

• Плутати «Хліб» Т. Яблонської (соцреалізм, повоєнні роки) з «Хатою в Богданівці» К. Білокур (народний декоративний живопис, тема 28). «Хліб» — зерно й колгоспниці; «Хата в Богданівці» — квіти й хата.

• Вважати, що офіційно визнаних поетів не переслідували. Насправді М. Рильського (1947) і В. Сосюру (1951) цькували за «націоналізм», хоча вони були лауреатами премій.

• Вважати соціалістичний реалізм вільним вибором митця. Це обов’язковий метод, що вимагав прикрашати радянську дійсність. Відступ карали.

• Думати, що МЕСМ створили в Москві. Її створили в Києві, в Інституті електротехніки АН УРСР (Феофанія). Лебедєв переїхав до Москви вже пізніше.

Тема 27 програми НМТ з історії України охоплює персоналії, які ми щойно розглянули: О. Богомолець, С. Лебедєв, В. Філатов, М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина, А. Малишко. Окрема пам’ятка — картина Т. Яблонської «Хліб».

У демоваріанті НМТ 2026 року завдання 17 — це вибір однієї відповіді з чотирьох за репродукцією картини (тема 27). За правильну відповідь дають 1 бал. Також завдання 6 і 17 перевіряють знання пам’яток тем 10 і 27.

Згідно з пояснювальною запискою програми, знати дати створення пам’яток необов’язково — достатньо знати автора, назву й період. Тобто для «Хліба» треба пам’ятати: Т. Яблонська, «Хліб», повоєнні роки (соціалістичний реалізм). Рік (1949) знати не вимагається, але він допомагає не сплутати з іншими творами.

Завдання на відповідність (у тесті — завдання 21–24) містять 4 позиції ліворуч і 5 праворуч, одна з яких зайва. Тип пар у них буває різним, тож пари «діяч — здобуток» можливі, але не гарантовані. Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал, максимум — 4 бали.

Стратегія: спочатку вивчи, хто є хто серед науковців (Богомолець — сироватка, Лебедєв — МЕСМ, Філатов — очі). Потім запам’ятай поетів і ключові твори (Сосюра — «Любіть Україну!», Рильський — «Мандрівка в молодість», Малишко — «Прометей»). Нарешті, навчись упізнавати «Хліб» за описом. На тесті тобі покажуть репродукцію або дадуть текстовий опис.

• О. Богомолець — патофізіолог, президент АН УРСР (1930–1946), створив «сироватку Богомольця» для загоєння ран.

• С. Лебедєв — творець МЕСМ (Київ, 1951), першої в континентальній Європі електронної обчислювальної машини.

• В. Філатов — офтальмолог з Одеси: пересадка рогівки, тканинна терапія, «філатовський стебель».

• М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина, А. Малишко — поети, чия доля поєднувала офіційне визнання (Сталінські премії) і цькування за «націоналізм».

• Т. Яблонська «Хліб» (1949) — соцреалістична картина про працю колгоспниць на току; обов’язкова пам’ятка програми НМТ.

• Ідеологічний контроль (ждановщина, лисенківщина, боротьба з «космополітизмом») гальмував науку й мистецтво, змушуючи митців служити партії.