Напрям, течія, стиль: як співвіднести твір із напрямом

Коли ти читаєш художній твір, ти помічаєш, що одні книжки схожі між собою за духом, а інші — зовсім різні. Це тому, що кожен твір належить до певного літературного напряму, течії й має свій стиль. Розберімося, чим вони відрізняються.

Літературний напрям

Літературний напрям — це сукупність спільних світоглядних і художніх засад, які об’єднують творчість письменників певної доби. Напрям визначає, які теми вважаються важливими, яким має бути герой і як варто зображувати дійсність. Програма НМТ називає п'ять напрямів: бароко, класицизм, реалізм, модернізм і постмодернізм.

Наприклад, реалізм вимагає зображувати життя таким, яким воно є, з типовими героями в типових обставинах. А модернізм, навпаки, зосереджується на внутрішньому світі людини, її настроях і переживаннях.

Течія

Течія — це різновид напряму, який має власні особливі риси. У межах одного напряму можуть співіснувати кілька течій. Найкраще це видно на прикладі модернізму: його течіями є імпресіонізм, експресіонізм, символізм, неоромантизм і неокласицизм.

Усі ці течії об'єднує модерністське прагнення оновити форму й заглибитися в психологію людини, але кожна робить це по-своєму. Імпресіонізм передає мінливі враження й настрої (як у новелі «Intermezzo» Михайла Коцюбинського), експресіонізм — напружені емоції через гротеск і контрасти (як у новелах Василя Стефаника), символізм — приховані смисли через образи-символи, неоромантизм — піднесену мрію й сильну особистість, а неокласицизм — орієнтацію на античні зразки й гармонію форми.

Стиль

Стиль — це сукупність художніх особливостей, які вирізняють манеру письма. Розрізняють індивідуальний стиль письменника й стиль доби.

Індивідуальний стиль — це те, що робить мову одного автора впізнаваною. Наприклад, Михайло Коцюбинський має стиль, насичений кольорописом і тонкими настроєвими нюансами: його пейзажі «дихають» і «живуть». Василь Стефаник, навпаки, будує стиль на лаконізмі, уривчастих фразах і внутрішній напрузі — кожне слово в нього важить багато.

Стиль доби — це риси, спільні для багатьох творів певного періоду. Наприклад, бароко називають і напрямом, і стилем, бо його контрастність, пишність і алегоричність пронизують усю культуру XVII–XVIII століть.

Схема: напрям → течії → індивідуальні стилі

Важливо не плутати напрям із літературним угрупованням. Угруповання (наприклад, київські неокласики або празька школа поетів) — це об'єднання митців, які мають спільні естетичні погляди, але вони не є окремим напрямом. Київські неокласики — це група в межах течії неокласицизму, яка, своєю чергою, належить до модернізму.

Таблиця: напрями, течії та стилі програми

У програмі НМТ з української літератури закріплено п'ять напрямів. Щоб упевнено співвідносити твір із напрямом, треба знати, коли кожен із них панував і які автори є його найяскравішими представниками. Погляньмо на хронологічну стрічку.

Бароко (XVII–XVIII століття)

Бароко — найдавніший напрям у програмі. Його провідні ознаки: контрасти (світло — тінь, земне — небесне), алегоричність, філософічність, пишна метафоричність. В українській літературі бароко найповніше репрезентує Григорій Сковорода — його вірші («Сад божественних пісень») і байки сповнені алегорій і глибоких філософських роздумів про сенс буття. Докладно цей напрям розглянуто в курсі «Давня українська література».

Класицизм (кінець XVIII – початок XIX століття)

Класицизм в українській літературі пов'язаний передусім з Іваном Котляревським. Його поема «Енеїда» (1798) і п'єса «Наталка Полтавка» — зразки класицистичної творчості. Класицизм сповідує культ розуму, орієнтується на античні зразки, дотримується правила трьох єдностей (часу, місця й дії) в драмі. Герої чітко поділені на позитивних і негативних. Докладно — у наступному юніті «Класицизм: ознаки й відлуння в «Енеїді» та «Наталці Полтавці».

Реалізм (друга половина XIX століття)

Реалізм прагне правдиво зображувати дійсність. Головний герой — типова людина в типових обставинах, її вчинки мотивовані соціальними умовами. В українській літературі реалізм представляють Іван Нечуй-Левицький («Кайдашева сім'я»), Панас Мирний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Іван Карпенко-Карий («Мартин Боруля», «Сто тисяч»). Автори детально описують побут, соціальне середовище й причиново-наслідкові зв'язки між обставинами й характером.

Модернізм (кінець XIX – початок XX століття, 1920-ті)

Модернізм — це напрям, який прийшов на зміну реалізму. Його головне завдання — зобразити внутрішній світ людини, її настрій, підсвідомість, мрії. Модерністи оновлюють форму: використовують символ, підтекст, фрагментарність, потік свідомості. Представники: Михайло Коцюбинський («Intermezzo», «Тіні забутих предків»), Василь Стефаник (новели), Ольга Кобилянська, Леся Українка, Микола Вороний, Олександр Олесь, Павло Тичина, Максим Рильський.

Саме в межах модернізму виокремлюються течії: імпресіонізм (Коцюбинський), експресіонізм (Стефаник), символізм (Вороний, Олесь), неоромантизм (Леся Українка), неокласицизм (Рильський, київські неокласики).

Постмодернізм (кінець XX – початок XXI століття)

Постмодернізм — найновіший напрям програми. Його ознаки: гра з читачем, іронія, цитатність (мозаїка з чужих текстів), змішування високого й низького, руйнування канонів. В українській літературі постмодернізм представляють Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан та інші. Докладно цей напрям розглянуто в курсі «Література еміграції та сучасний літературний процес».

Важливе застереження

Сентименталізму й романтизму в переліку понять програми НМТ немає. Хоч у шкільному курсі ти чув про романтизм (Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш) чи сентименталізм (Григорій Квітка-Основ'яненко), на НМТ ці поняття не перевіряють. Усі твори програми співвідносять лише з тими напрямами й течіями, які офіційно зазначені в програмі.

Коли на НМТ тобі трапляється завдання визначити напрям твору, дій за простим алгоритмом із трьох кроків. Він допоможе не заплутатися, навіть якщо твір незнайомий.

Крок 1 — час написання й автор

Подивися, коли написано твір. Це дасть перший орієнтир на хронологічній стрічці. Твір 1798 року — майже напевно класицизм. Твір 1878 року — реалізм. Твір 1908 року — модернізм. Твір 1990-х — постмодернізм.

Але час — не доказ, а лише підказка. На зламі XIX–XX століть реалісти й модерністи працювали одночасно. Наприклад, 1908 року виходять і реалістичні твори, і модерністське «Intermezzo» Коцюбинського. Тож дата — лише перший крок.

Крок 2 — тип героя й конфлікту

Запитай себе: хто головний герой і в чому суть конфлікту?

Крок 3 — спосіб зображення

Подивися, як написано твір. Які художні прийоми переважають?

• Розлогі побутові описи, деталі одягу й їжі, причиново-наслідкова мотивація вчинків — реалізм.

• Враження, настрій, символ, підтекст, фрагментарність, потік свідомості — модернізм.

• Гра з чужими текстами (цитати, алюзії), іронія, змішування високого й низького — постмодернізм.

• Алегорія, контрасти, філософічність, пишна метафорика — бароко.

• Чітка композиція, правило трьох єдностей, античні мотиви — класицизм.

Приклад застосування алгоритму

Твір: «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького (1878)

Крок 1: 1878 рік — друга половина XIX століття. Крок 2: головні герої — типові українські селяни, конфлікт — побутові сварки через землю, грушу, майно. Крок 3: автор детально описує хату, одяг, їжу, звичаї; вчинки героїв мотивовані соціальними умовами. Висновок: реалізм.

Твір: «Intermezzo» Михайла Коцюбинського (1908)

Крок 1: 1908 рік — злам XIX–XX століть, доба модернізму. Крок 2: герой — не селянин, а втомлений інтелігент, його конфлікт — внутрішній, боротьба з душевною втомою. Крок 3: автор передає враження від природи, настрій, використовує символічні образи (сонце, поле, зозуля), фрагментарну композицію. Висновок: модернізм, течія імпресіонізм.

Розгляньмо типові завдання НМТ, які перевіряють уміння співвідносити твір із напрямом. Кожен приклад розібрано покроково.

Приклад 1. Течією модернізму НЕ є…

Завдання: вибери один варіант (А–Д). Течією модернізму НЕ є:

• А) імпресіонізм

• Б) експресіонізм

• В) класицизм

• Г) символізм

• Д) неоромантизм

Розв'язання: Згадаймо, які течії належать до модернізму. Програма НМТ називає п'ять течій: імпресіонізм, експресіонізм, символізм, неоромантизм і неокласицизм. Класицизм — це окремий напрям, який хронологічно передує модернізму, а не його течія.

Відповідь: В) класицизм.

Чому інші варіанти неправильні: Імпресіонізм (А), експресіонізм (Б), символізм (Г) і неоромантизм (Д) — усі є течіями модернізму. Типова помилка — вважати імпресіонізм або символізм окремими напрямами, хоча в програмі вони зафіксовані саме як течії модернізму.

Приклад 2. Логічні пари «письменник ↔ напрям»

Завдання: установи відповідність між письменником і літературним напрямом.

Розв'язання: Співвідносимо письменників із напрямами за хронологією та провідними ознаками. Григорій Сковорода (XVIII ст.) — бароко, його творчість сповнена алегорій і філософських контрастів. Іван Котляревський (кінець XVIII – початок XIX ст.) — класицизм, його «Енеїда» орієнтована на античний зразок. Іван Нечуй-Левицький (друга половина XIX ст.) — реалізм, типовий герой у типових обставинах. Михайло Коцюбинський (злам XIX–XX ст.) — модернізм, заглиблення у внутрішній світ.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г. Варіант Д (постмодернізм) — зайвий.

Чому інші пари неправильні: Якщо сплутати Сковороду з класицизмом, то це помилка: бароко й класицизм — різні напрями: бароко належить до давньої літератури, а класицизм Котляревського відкриває нову українську літературу. Коцюбинського іноді помилково відносять до реалізму через реалістичні деталі в його творах, але провідний спосіб зображення в нього модерністський.

Приклад 3. Ознаки якого напряму виявлено в уривку?

Завдання: прочитай уривок і визнач, до якого літературного напряму він належить.

«…І тоді Еней, схопивши за руку Дідону, потяг її в сучасний київський бар, де замість нектару й амброзії подавали каву з львівським сиром і читали вголос уривки з «Енеїди» Котляревського, переплутані з рекламними слоганами. Дідона фиркнула: «Ти, Енею, не мій герой», — і зникла в хмарі попкорну…»

Розв'язання: Застосуймо алгоритм. Крок 1: сучасний текст (орієнтовно кінець XX – XXI ст.). Крок 2: герої — Еней і Дідона з античного міфу, але вони діють у сучасному барі. Крок 3: автор грає з відомими сюжетами (Енеїда, античні міфи), змішує високе (античні герої) з низьким (попкорн, реклама), використовує іронію й цитатність. Це класичні ознаки постмодернізму.

Відповідь: постмодернізм.

Чому інші варіанти неправильні: Класицизм теж використовує античні сюжети, але серйозно, без іронії. Реалізм зображує типових героїв у типових обставинах, а не міфічних персонажів у сучасному барі. Модернізм заглиблюється у внутрішній світ, а тут — гра з текстом, а не психологізм.

Приклад 4. Напрями в хронологічному порядку

Завдання: вибери рядок, у якому літературні напрями подано в хронологічному порядку (від найдавнішого до найновішого).

• А) класицизм → бароко → реалізм → модернізм → постмодернізм

• Б) бароко → класицизм → реалізм → модернізм → постмодернізм

• В) реалізм → бароко → класицизм → модернізм → постмодернізм

• Г) модернізм → бароко → класицизм → реалізм → постмодернізм

• Д) бароко → класицизм → модернізм → реалізм → постмодернізм

Розв'язання: Згадаймо хронологічну стрічку програми: бароко (XVII–XVIII ст.) → класицизм (кінець XVIII – початок XIX ст.) → реалізм (друга половина XIX ст.) → модернізм (кінець XIX – початок XX ст., 1920-ті) → постмодернізм (кінець XX – початок XXI ст.).

Відповідь: Б) бароко → класицизм → реалізм → модернізм → постмодернізм.

Чому інші варіанти неправильні: Варіант А плутає бароко й класицизм — бароко давніше. Варіант В ставить реалізм перед бароко. Варіант Г починає з модернізму. Варіант Д міняє місцями реалізм і модернізм.

На НМТ учні часто припускаються одних і тих самих помилок, коли визначають напрям твору. Ось найпоширеніші пастки — запам'ятай їх, щоб не втратити бали.

• Називати імпресіонізм чи символізм окремим напрямом, а не течією модернізму. У програмі НМТ імпресіонізм, експресіонізм, символізм, неоромантизм і неокласицизм зафіксовані як течії модернізму. Якщо в завданні запитують: «Течією модернізму НЕ є…», а ти обираєш імпресіонізм — це помилка. Правильно: класицизм не є течією модернізму, бо це окремий напрям.

• Визначати напрям лише за датою. Час написання — важливий орієнтир, але не гарантія. На зламі XIX–XX століть реалізм і модернізм співіснували. Наприклад, 1908 року вийшло модерністське «Intermezzo» Коцюбинського, але того ж року могли друкуватися й реалістичні твори. Завжди перевіряй тип героя й спосіб зображення.

• Плутати стиль письменника з напрямом. Індивідуальний стиль (кольоропис Коцюбинського, лаконізм Стефаника) — це манера письма, а не напрям. Напрям об'єднує багатьох авторів, стиль вирізняє одного. Не кажи: «Твір належить до імпресіонізму, бо в ньому багато кольорів». Кольоропис — риса стилю Коцюбинського, а імпресіонізм — течія, до якої належить його творчість.

• Шукати у варіантах романтизм чи сентименталізм. У переліку понять програми НМТ цих напрямів немає. Якщо в завданні просять визначити напрям, правильною відповіддю буде лише напрям із програми: бароко, класицизм, реалізм, модернізм, постмодернізм. Романтизм і сентименталізм можуть трапитися хіба що як хибні варіанти.

• Вважати угруповання (київські неокласики, празька школа поетів) напрямами. Угруповання — це об'єднання митців, які мають спільні естетичні погляди, але вони не є окремим напрямом. Київські неокласики — група в межах течії неокласицизму, яка належить до модернізму. Празька школа — об'єднання поетів-емігрантів, а не напрям.

Щоб ефективно готуватися до НМТ, важливо знати, у якому форматі перевіряють уміння співвідносити твір із напрямом.

Формат завдань

• Завдання 1–25: вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Кожне таке завдання оцінюється в 1 бал. Саме в цьому форматі можуть подати уривок твору й попросити визначити напрям або течію.

• Завдання 26–30: «логічні пари» — установлення відповідності між двома множинами (наприклад, письменник ↔ напрям). Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал, максимум — 4 бали за завдання.

Що каже програма

Пункт 4 «Вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учасників НМТ» зазначає: «співвідносити літературний твір із відповідним літературним напрямом, стилем, течією». Рядок 0.6 переліку понять програми називає: бароко, класицизм, реалізм, модернізм (експресіонізм, імпресіонізм, символізм, неокласицизм, неоромантизм) і постмодернізм.

Приклад з демоваріанта 2026

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 15 (вибір однієї з п'яти, 1 бал) пропонує розпізнати ознаки постмодернізму серед прозових уривків. Це означає, що ти маєш не просто знати теорію, а впізнавати напрям за конкретними текстовими маркерами: іронією, цитатністю, грою з читачем.

Стратегія виконання

Коли бачиш завдання на визначення напряму:

1. Застосуй алгоритм із трьох кроків: час написання → тип героя й конфлікту → спосіб зображення.

2. Перевір, чи не підмінено напрям течією. Наприклад, якщо в завданні запитують «Течією модернізму НЕ є…», серед варіантів не може бути «модернізм» — там будуть назви течій і один напрям-дистрактор.

3. У завданнях на логічні пари спочатку зістав письменників із часами, коли вони творили, а потім — із напрямами.

4. Якщо уривок містить гру з відомими текстами, іронію, змішування стилів — це постмодернізм.

Тут зібрано відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають під час вивчення теми.

• Літературний напрям — спільні світоглядні й художні засади творчості письменників певної доби (бароко, класицизм, реалізм, модернізм, постмодернізм).

• Течія — різновид напряму з особливими рисами (імпресіонізм, експресіонізм, символізм, неоромантизм, неокласицизм — течії модернізму).

• Стиль — художня манера письменника (індивідуальний стиль) або риси, спільні для культури доби (стиль доби).

• Хронологічна стрічка програми: бароко → класицизм → реалізм → модернізм → постмодернізм.

• Імпресіонізм, експресіонізм, символізм, неоромантизм і неокласицизм — течії модернізму, а не окремі напрями.

• Алгоритм визначення напряму: час написання → тип героя й конфлікту → спосіб зображення.

• Романтизму й сентименталізму в переліку понять програми НМТ немає.

• Угруповання (київські неокласики, празька школа) — об'єднання митців, а не напрям.