Ліквідація Української греко-католицької церкви (1946)

Українська греко-католицька церква (УГКЦ) постала внаслідок Берестейської унії 1596 року, коли частина православних єпископів Київської митрополії визнала зверхність Папи Римського, зберігши східний обряд. У Галичині, яка після поділів Речі Посполитої опинилася під владою Австрійської імперії, УГКЦ поступово перетворилася на національну церкву українців. Вона стала опорою для товариства «Просвіта», українських шкіл, кооперативного руху та видавничої справи. Духовним провідником церкви в першій половині ХХ ст. був митрополит Андрей Шептицький (1900–1944), який заснував Національний музей у Львові, підтримував українські культурні й політичні інституції.

Для радянської влади, яка утвердилася в Галичині після 1939 року, УГКЦ становила серйозну загрозу з кількох причин. По-перше, це була незалежна від держави структура з власною ієрархією, яку не контролювала Москва. По-друге, УГКЦ зберігала зв'язок із Ватиканом — у розпал холодної війни це означало зв'язок із «ворожим Заходом». По-третє, греко-католицьке духовенство підтримувало український визвольний рух, зокрема Українську повстанську армію (УПА). Радянська пропаганда звинувачувала церкву в співпраці з нацистами під час окупації, хоча насправді багато священиків допомагали євреям і переховували переслідуваних.

Від 1943 року режим почав активно використовувати підконтрольну Російську православну церкву (Московський патріархат) як знаряддя для поглинання греко-католиків. План полягав у тому, щоб усіх віруючих Західної України «возз'єднати» з РПЦ, ліквідувавши саму УГКЦ. 1 листопада 1944 року помер митрополит Андрей Шептицький. Новим главою УГКЦ став митрополит Йосиф Сліпий. Уже в квітні 1945 року в пресі розгорнули масштабну пропагандистську кампанію проти церкви — зокрема вийшов памфлет Ярослава Галана «З хрестом чи з ножем?», який звинувачував греко-католицьке духовенство в зраді й співпраці з ворогами.

Після пропагандистської підготовки радянська влада перейшла до силових дій. 11 квітня 1945 року органи Народного комісаріату державної безпеки (НКДБ) заарештували митрополита Йосифа Сліпого та всіх єпископів УГКЦ у Галичині. Серед заарештованих були єпископи Микола Будка, Григорій Хомишин, Іван Лятишевський, Микита Чарнецький. Згодом заарештували також єпископа Йосафата Коциловського з Перемишля. Таким чином, церкву позбавили всього керівного складу — жоден греко-католицький єпископ не залишився на волі.

28 травня 1945 року влада створила так звану «Ініціативну групу з возз'єднання греко-католицької церкви з православною». Її очолив священник Гавриїл Костельник, а до складу ввійшли Михайло Мельник і Антон Пельвецький. Радянський уряд визнав цю групу єдиним керівним органом греко-католицької церкви, повністю проігнорувавши законну ієрархію УГКЦ на чолі з ув'язненим митрополитом Сліпим.

Далі розпочався масовий тиск на греко-католицьких священиків. Їх змушували підписувати заяви про приєднання до ініціативної групи, що фактично означало перехід у православ'я. Тих, хто відмовлявся, негайно арештовували й висилали разом із родинами до Сибіру або в табори ГУЛАГу. У 1946 році відбувся закритий суд над заарештованими єпископами. Йосифа Сліпого засудили до 8 років виправно-трудових таборів — згодом строки продовжували, і в підсумку він провів в ув'язненні 18 років. Більшість інших заарештованих єпископів загинули в ув'язненні.

8–10 березня 1946 року в соборі святого Юра у Львові відбувся «собор» греко-католицького духовенства, який в історію ввійшов як Львівський псевдособор. На нього зібралися 216 священиків і 19 мирян. Однак жодного греко-католицького єпископа серед присутніх не було — усіх їх на той час уже заарештували або вони перебували в ув'язненні. Двох членів ініціативної групи — Михайла Мельника й Антона Пельвецького — напередодні «собору» таємно висвятили на православних єпископів, але вони не мали жодних повноважень представляти УГКЦ.

Постанова «собору» містила три ключові пункти: скасувати Берестейську унію 1596 року, розірвати зв'язок із Ватиканом і «возз'єднатися» з Російською православною церквою (Московським патріархатом). Усі храми, майно, монастирі та навчальні заклади УГКЦ негайно передавалися РПЦ. Віруючих, які не визнавали цього рішення, оголошували «ворогами народу».

Чому цей собор називають псевдособором? По-перше, його скликала не церковна ієрархія, а державні органи під контролем НКДБ. По-друге, за канонами східної церкви, без участі єпископів собор не має права ухвалювати рішення про долю церкви — а на Львівському «соборі» не було жодного греко-католицького єпископа. Тому всі його рішення вважають неканонічними й недійсними. Це була інсценізація, покликана створити видимість «добровільного» повернення греко-католиків у православ'я.

Дата березень 1946 року — це офіційна дата ліквідації УГКЦ за програмою НМТ. Пізніше, 1949 року, за таким самим сценарієм ліквідували Мукачівську греко-католицьку єпархію на Закарпатті. Її єпископа Теодора Ромжу органи МДБ убили ще 1947 року, імітуючи нещасний випадок.

Після Львівського псевдособору 1946 року УГКЦ не припинила існування — вона пішла в глибоке підпілля, яке називають «катакомбною церквою». Цей термін походить від часів раннього християнства, коли віруючі збиралися таємно в катакомбах. В умовах радянської влади греко-католики проводили таємні богослужіння в приватних будинках, лісах, підвалах. Священиків і єпископів висвячували потай, діяли підпільні монастирі. За участь у таких богослужіннях віруючих переслідували, арештовували, звільняли з роботи, виселяли з помешкань.

Митрополит Йосиф Сліпий провів в ув'язненні 18 років — спершу у в'язницях Львова й Києва (згодом і Москви), потім у таборах ГУЛАГу в Сибіру й Мордовії та на засланні в Красноярському краї. Його звільнили 1963 року завдяки особистому клопотанню Папи Римського Івана XXIII і президента США Джона Кеннеді. Перед виїздом до Рима Сліпий таємно висвятив Василя Величковського на єпископа, щоб той очолив підпільну церкву в Україні.

У Римі Йосиф Сліпий заснував Український католицький університет, який став осередком української науки й культури в діаспорі. 1965 року Папа Павло VI призначив його кардиналом. Сліпий наполегливо домагався визнання патріархату УГКЦ, але Ватикан через тиск Москви не погоджувався. Помер кардинал Йосиф Сліпий 1984 року, а 1992 року його перепоховали в соборі святого Юра у Львові. На портретах Сліпого зазвичай зображують із сивою бородою, у кардинальському вбранні та високому клобуку.

УГКЦ залишалася в підпіллі понад 40 років. Лише 1989 року, в умовах перебудови в СРСР, відбулася легалізація УГКЦ — радянська влада офіційно визнала право греко-католиків на реєстрацію своїх громад. (Докладніше про легалізацію — у курсі «Відновлення незалежності й сучасна Україна».) Опорний хронологічний ряд для запам'ятовування: 1596 (Берестейська унія) — 1839 (ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі) — 1946 (Львівський псевдособор) — 1989 (легалізація УГКЦ).

Приклад 1. Визначте дату події за уривком

Прочитайте уривок з історичного документа й визначте, коли відбулася описана подія.

«Собор ухвалює: скасувати рішення Берестейського собору 1596 року, відірватися від Ватикану й повернутися до прабатьківської православної віри та Російської православної церкви».

Варіанти відповіді: 1596 р., 1839 р., 1946 р., 1989 р.

Розв'язання. У тексті згадано скасування Берестейської унії та «возз'єднання» з РПЦ. Це пряма цитата з постанови Львівського псевдособору, який відбувся 8–10 березня 1946 року. Отже, правильна відповідь — 1946 р.

Чому інші варіанти неправильні: 1596 р. — рік укладення Берестейської унії, а не її скасування; 1839 р. — ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі в Російській імперії, але це інша подія; 1989 р. — легалізація УГКЦ, а не її ліквідація.

Приклад 2. Хронологічна послідовність

Розташуйте події в хронологічній послідовності:

• А — Львівський церковний собор

• Б — легалізація УГКЦ

• В — Берестейська церковна унія

• Г — ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі

Розв'язання. Визначаємо дати кожної події: Берестейська унія — 1596 р. (В); ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі — 1839 р. (Г); Львівський церковний собор (псевдособор) — 1946 р. (А); легалізація УГКЦ — 1989 р. (Б). Правильна послідовність: В, Г, А, Б.

Пастка: деякі учні ставлять ліквідацію на Правобережжі (1839) після 1946 року, плутаючи дві різні події — ліквідацію в Російській імперії та ліквідацію за радянської влади.

Приклад 3. Упізнайте історичну постать за описом

Прочитайте опис портрета й біографії та визначте, про кого йдеться:

«Митрополит, 18 років провів у радянських таборах, звільнений 1963 року, кардинал, засновник Українського католицького університету в Римі».

Варіанти відповіді: Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Гавриїл Костельник, Любомир Гузар.

Розв'язання. Ключові маркери: 18 років у таборах, звільнення 1963 р., кардинал, заснував Український католицький університет у Римі — усе це стосується Йосифа Сліпого. Андрей Шептицький помер 1944 року, до арешту Сліпого. Гавриїл Костельник очолював ініціативну групу, не був у таборах. Любомир Гузар очолив УГКЦ уже після легалізації, у 2000-х роках.

Приклад 4. Визначте мету ліквідації УГКЦ

Яку мету переслідувала радянська влада, ліквідуючи Українську греко-католицьку церкву?

• А — зміцнити зв'язки з Ватиканом

• Б — створити незалежну українську православну церкву

• В — знищити незалежну від держави церкву, пов'язану з українським національним рухом і Ватиканом

• Г — запровадити свободу віросповідання

Розв'язання. Радянська влада вбачала в УГКЦ загрозу через її незалежність від держави, зв'язок із Ватиканом (Заходом) і підтримку українського визвольного руху. Метою ліквідації було знищити цю незалежну структуру й підпорядкувати віруючих контрольованій Москвою РПЦ. Правильна відповідь — В.

Чому інші варіанти неправильні: А — влада, навпаки, розривала зв'язки з Ватиканом; Б — влада не прагнула створити незалежну українську церкву, а підпорядкувати греко-католиків РПЦ; Г — ліквідація супроводжувалася масовими репресіями, а не свободою віросповідання.

• Плутати 1596 р. (Берестейська унія, утворення УГКЦ) і 1946 р. (ліквідація УГКЦ). Запам'ятай: 1596 — унія, 1946 — ліквідація.

• Вважати, що греко-католики добровільно «повернулися» до православ'я. Насправді «собор» організували органи держбезпеки, єпископів на ньому не було, а священиків змушували підписувати заяви під загрозою арешту.

• Плутати ліквідацію УГКЦ 1946 р. в Галичині з ліквідацією греко-католицької церкви на Правобережжі 1839 р. в Російській імперії. Це дві різні події з різними історичними контекстами.

• Вважати, що УГКЦ після 1946 р. зникла. Насправді вона понад 40 років діяла в підпіллі як «катакомбна церква» — таємні богослужіння, підпільні висвячення, переслідування віруючих.

• Плутати Й. Сліпого з А. Шептицьким. Шептицький помер 1 листопада 1944 р., до ліквідації церкви, і не був у радянських таборах. Сліпий — його наступник, який провів 18 років в ув'язненні.

• Датувати легалізацію УГКЦ 1991 р. чи 1946 р. Насправді її легалізовано 1989 р. в умовах перебудови.

Тема 27 програми НМТ з історії України передбачає знання дати «березень 1946 — ліквідація УГКЦ». Митрополит Йосиф Сліпий належить до підкреслених персоналій, тобто може пропонуватися для візуального розпізнавання за портретом. Також перевіряють уміння пояснювати причини ліквідації УГКЦ.

Завдання на хронологічну послідовність (номери 25–27 у тесті НМТ) оцінюють так: 3 бали за повністю правильний ряд, 2 бали — якщо правильно вказано першу й останню події, 1 бал — якщо правильно вказано або першу, або останню подію; 0 балів — якщо обидві неправильні. У демоваріанті 2026 року всі три завдання на послідовність побудовано на уривках джерел або плакатах.

Завдання з вибором однієї правильної відповіді з чотирьох (номери 1–20) оцінюють в 1 бал. У демоваріанті 2026 року візуальне розпізнавання підкреслених персоналій перевіряють завдання 11 (вибір однієї відповіді, теми 15, 17) і 30 («3 з 7», теми 29, 30).

• 1596 — Берестейська унія й утворення УГКЦ; березень 1946 — ліквідація; 1989 — легалізація.

• 11 квітня 1945 — арешт митрополита Й. Сліпого й усіх єпископів УГКЦ у Галичині.

• 28 травня 1945 — «ініціативна група» Г. Костельника під контролем органів держбезпеки.

• 8–10 березня 1946 — Львівський псевдособор: скасування унії, «возз'єднання» з РПЦ без жодного єпископа.

• УГКЦ понад 40 років діяла як «катакомбна церква» — таємні богослужіння, підпільні висвячення, переслідування віруючих.

• Й. Сліпий — 18 років ув'язнення, з 1963 р. у Римі, кардинал, засновник Українського католицького університету.