Леся Українка «Contra spem spero!»: мотиви й засоби

2 травня 1890 року дев'ятнадцятилітня Леся Українка, прикута до ліжка тяжкою хворобою (туберкульоз кісток), написала вірш, який став одним із найяскравіших маніфестів незламної волі в українській літературі. Цей вірш — «Contra spem spero!» — увійшов до першої збірки поетеси «На крилах пісень» (1893). Сама назва, написана латиною, перекладається як «Без надії сподіваюсь!».

Поєднання слів «без надії» й «сподіваюсь» — це оксиморон, тобто стилістична фігура, у якій поєднуються непоєднувані, суперечливі поняття. Як можна сподіватися, не маючи надії? Саме в цьому парадоксі — суть вірша: лірична героїня обирає боротьбу всупереч усьому, навіть коли жодних зовнішніх підстав для надії немає.

За тематичним різновидом це філософська й громадянська лірика: авторка розмірковує про сенс життя, волю, обов'язок творити й боротися попри фізичні страждання. Жанр — ліричний вірш. Ліричний герой — сильна особистість, яка свідомо обирає активну позицію, що є характерною ознакою неоромантизму. Неоромантичний герой не підкоряється обставинам, а перемагає їх силою духу.

Запам'ятай: «Contra spem spero!» — «Без надії сподіваюсь!». Це оксиморон. Вірш написано 2 травня 1890 року, коли Леся Українка тяжко хворіла. Збірка — «На крилах пісень».

Вірш починається з риторичного звертання: «Гетьте, думи, ви хмари осінні! / То ж тепера весна золота!». Лірична героїня проганяє сумні думки, уподібнюючи їх до осінніх хмар, і проголошує, що зараз — «весна золота». Це не календарна весна, а внутрішній стан: рішення жити й творити, незважаючи на біль.

Далі звучить риторичне запитання: «Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?». Відповідь — рішуче «Ні!» і ціла програма дій: «Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть, думи сумні!». Ключове «Жити хочу!» — це не просто бажання існувати, а жадання повноцінного, творчого життя.

Героїня обирає працю всупереч: «Я на вбогім сумнім перелозі / Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі…». «Вбогий сумний переліг» — це символ її хворого тіла й скрутних обставин, а «барвисті квітки» — її творчість, поезія. Вона готова лити на ці квіти «сльози гіркі», аби розтопити «кору льодовую, міцну» — символ недуги, байдужості, смерті, — і дочекатися «веселої весни».

Ще один промовистий образ — камінь, який лірична героїня підіймає «на гору круту крем'яную» з веселою піснею. Це пряма алюзія на міф про Сізіфа, який вічно котив угору камінь, що щоразу зривався вниз. Але, на відміну від Сізіфа, героїня Лесі Українки не приречена — вона робить це добровільно, з піснею, і вірить, що її зусилля мають сенс.

Образ «зірки провідної», «ясної владарки темних ночей» — це мета й надія, світло, яке веде героїню крізь пітьму. Фінал вірша повторює другу строфу майже дослівно, але з однією важливою зміною: замість «Жити хочу!» звучить «Буду жити!». Таке повторення з варіацією називають кільцевою композицією: вірш повертається до початкового мотиву, але на новому, вищому рівні — від бажання до ствердження.

У вірші «Contra spem spero!» Леся Українка використовує багатий арсенал художніх засобів. Розгляньмо кожен із них і те, як він працює на головну ідею — волю до життя всупереч обставинам.

Антитеза

Антитеза — це протиставлення понять, образів або явищ. У вірші вона пронизує майже кожну строфу:

• осінь, зима, мороз ↔ весна (життя перемагає смерть);

• сльози ↔ сміх (біль не вбиває радості);

• лихо ↔ пісня (страждання народжує творчість);

• темна ніч ↔ зірка провідна (у пітьмі є світло).

Кожна антитеза підкреслює, що героїня обирає світлий бік, не заплющуючи очей на темний. Найвідоміший приклад — рядки «Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні»: тут протиставлено сльози й сміх, лихо й пісню.

Оксиморон

Оксиморон — поєднання двох суперечливих понять в одному вислові. Головний оксиморон вірша — сама його назва: «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!»). У тексті він повторюється в рядку «Без надії таки сподіватись». Це не просто гра слів: оксиморон передає парадоксальну ситуацію, коли людина продовжує вірити й діяти, хоча розумом розуміє, що підстав для надії немає.

Метафори й епітети

Метафори — це приховані порівняння. Епітети — художні означення. У вірші вони часто поєднані:

Анафора й риторичні фігури

Анафора — повторення слів на початку рядків. У третій строфі три рядки поспіль починаються наполегливим «Буду…» — двічі «Буду сіять…» і втретє «Буду лить…»: «Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, / Буду лить на них сльози гіркі». Це створює ефект невпинної дії, волі, спрямованої в майбутнє.

Риторичні звертання («Гетьте, думи…») і риторичні запитання («Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?») підсилюють емоційну напругу. Героїня ніби веде діалог із самою собою, долаючи сумніви.

Алюзія

Образ каменю, який героїня підіймає на круту гору з піснею, — це алюзія на давньогрецький міф про Сізіфа. Сізіф був приречений богами вічно котити камінь угору, який щоразу зривався. Леся Українка переосмислює цей міф: її героїня не приречена, а свідомо обирає боротьбу, і робить це з радістю.

Не плутай: означення антитези й оксиморона — це матеріал окремого юніта «Антитеза й оксиморон». Тут ми зосереджуємося на тому, як саме ці засоби працюють у вірші Лесі Українки.

Приклад 1. Назва поезії «Contra spem spero!» означає…

Завдання: вибери одну правильну відповідь із п'яти.

А) Про свободу; Б) Перерва між діями; В) Без надії сподіваюсь; Г) Меланхолійний вальс; Д) Пам'ятай про смерть.

Розв'язання крок за кроком:

• Згадай, що «Contra spem spero!» — латинська фраза. «Contra» — «проти» або «без», «spem» — «надія» (знахідний відмінок), «spero» — «сподіваюсь».

• Дослівний переклад: «Без надії сподіваюсь!».

• Перевір решту варіантів: «Про свободу» — це «De libertate» Григорія Сковороди; «Перерва між діями» — «Intermezzo» Михайла Коцюбинського; «Меланхолійний вальс» — «Valse melancolique» Ольги Кобилянської; «Пам'ятай про смерть» — «Memento mori» (латинський вислів, не з програми).

Відповідь: В) Без надії сподіваюсь.

Чому інші варіанти неправильні: А — це назва твору Сковороди; Б — це назва твору Коцюбинського; Г — це назва твору Кобилянської; Д — це інша латинська фраза, не пов'язана з Лесею Українкою.

Приклад 2. Провідний мотив рядків «Я на вбогім сумнім перелозі / Буду сіять барвисті квітки»

Завдання: вибери одну правильну відповідь із п'яти.

А) туга за коханим; Б) захоплення красою природи; В) праця й надія всупереч обставинам; Г) розчарування в житті; Д) заклик до помсти.

Розв'язання крок за кроком:

• Проаналізуй ключові слова: «вбогий сумний переліг» — це безплідна, занедбана земля, символ хвороби й скрути; «сіять барвисті квітки» — творити, створювати красу.

• Поєднання цих образів передає ідею: навіть на безплідному ґрунті (у важких обставинах) героїня сіятиме красу (творчість). Це і є праця й надія всупереч усьому.

• Перевір решту варіантів: у вірші немає згадки про коханого (А), описів природи заради неї самої (Б), розчарування (Г) чи заклику до помсти (Д).

Відповідь: В) праця й надія всупереч обставинам.

Приклад 3. Логічні пари: назва твору ↔ художні образи

Завдання: установи відповідність між назвою твору (1–4) та його характерними образами (А–Д).

1 «Contra spem spero!»; 2 «Лісова пісня»; 3 «Камінний хрест»; 4 «Чари ночі».

А переліг, кора льодова, зірка провідна; Б сопілка, верба, Лісовик; В горб, прощальна гостина; Г солов'ї, весняна ніч; Д орел, меч, сонце (зайве).

Розв'язання крок за кроком:

• Для 1 («Contra spem spero!») характерні образи: переліг (вбогий сумний переліг), кора льодова, зірка провідна. Отже, 1 → А.

• Для 2 («Лісова пісня») — образи лісового світу: сопілка, верба, Лісовик. Отже, 2 → Б.

• Для 3 («Камінний хрест») — образи, пов'язані з Іваном Дідухом: горб (на який він тягне хрест), прощальна гостина. Отже, 3 → В.

• Для 4 («Чари ночі» Олександра Олеся) — образи ночі: солов'ї, весняна ніч. Отже, 4 → Г.

• Варіант Д (орел, меч, сонце) — зайвий, він не відповідає жодному з названих творів.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Провідний художній засіб у рядках «Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні»

Завдання: вибери одну правильну відповідь із п'яти.

А) алегорія; Б) антитеза; В) гіпербола; Г) метонімія; Д) алітерація.

Розв'язання крок за кроком:

• Поміть протиставлення в кожній парі слів: «сльози» ↔ «сміятись», «лихо» ↔ «пісні». Це протиставлення понять.

• Протиставлення понять, образів або явищ — це антитеза.

• Перевір решту варіантів: алегорія — це розгорнуте іносказання (тут його нема); гіпербола — перебільшення (тут усе реалістично); метонімія — перенесення назви за суміжністю (нема); алітерація — повторення звуків (не є провідним засобом у цих рядках).

Відповідь: Б) антитеза.

• Вважати вірш песимістичним через образи осені й сліз. Насправді головний мотив — воля до життя. Осінні хмари, сльози, мороз — це лише тло, на якому яскравіше звучить ствердження: «Жити хочу!» і «Буду жити!». Вірш — це гімн життєствердній силі духу.

• Плутати іншомовні назви творів програми. Запам'ятай розподіл: «De libertate» (Григорій Сковорода, латина), «Contra spem spero!» (Леся Українка, латина), «Intermezzo» (Михайло Коцюбинський, італійська), «Valse melancolique» (Ольга Кобилянська, французька). На НМТ можуть дати завдання на співвіднесення назви з автором або твором.

• Називати оксимороном будь-яке протиставлення. Оксиморон — це поєднання непоєднуваних понять в одному вислові («живий труп», «гірка радість»). Антитеза — це протиставлення двох окремих понять або образів. У рядку «крізь сльози сміятись» — антитеза (сльози ↔ сміх), а «Без надії таки сподіватись» — оксиморон (надія і її відсутність злиті в одному вислові).

• Визначати тематичний різновид як інтимну чи пейзажну лірику. У вірші немає любовної теми чи опису природи заради неї самої. Це філософська й громадянська лірика: авторка розмірковує про сенс буття, волю, обов'язок творити.

• Не впізнавати алюзії на Сізіфа в образі каменю на горі. Рядки про камінь, який героїня підіймає на круту гору з піснею, — це свідоме звернення до міфу про Сізіфа. На НМТ можуть запитати, який міфологічний сюжет використано.

• Приписувати вірш збірці «Відгуки» чи датувати його 1911 роком. «Contra spem spero!» ввійшов до першої збірки «На крилах пісень» (1893). Збірка «Відгуки» вийшла пізніше. 1911 рік — це час написання «Лісової пісні», а не цього вірша.

Програма НМТ з української літератури передбачає тему 4.4 — лірика Лесі Українки. Ти маєш уміти визначати мотиви й образи її поезії, зокрема «Contra spem spero!». Рядок 0.11 програми вимагає знання художніх засобів: антитези, оксиморона, риторичного звертання й запитання, метафори, епітета, алюзії, анафори.

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 28 — це «логічні пари» (формат «назва твору ↔ художні образи»), яке оцінюють до 4 балів (по 1 балу за кожну правильну пару). Серед творів, які там фігурують, — і тема 4.4. Завдання 19 і 24 у тому ж демоваріанті перевіряють уміння визначати провідний художній засіб у фрагменті твору.

Форми завдань:

• Вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д) — 0 або 1 бал.

• Логічні пари (1–4 → А–Д) — 1 бал за кожну правильно встановлену пару, максимум 4 бали.

Стратегія підготовки: запам'ятай «ключ образів» вірша — хмари осінні, переліг, квіти на морозі, кора льодова, камінь на горі, зірка провідна. Якщо в завданні бачиш ці образи, одразу впізнаєш «Contra spem spero!». Так само тримай у пам'яті переклад назви — «Без надії сподіваюсь!» — і те, що це оксиморон.

• Назва: «Contra spem spero!» — «Без надії сподіваюсь!» (оксиморон). Вірш написано 2 травня 1890 року, увійшов до збірки «На крилах пісень».

• Провідний мотив: воля до життя й боротьби всупереч хворобі й обставинам.

• Ключові образи: хмари осінні, весна золота, квіти на морозі, камінь на горі, зірка провідна.

• Художні засоби: антитеза (сльози ↔ сміх, лихо ↔ пісня), оксиморон (назва), риторичні звертання й запитання, метафори, епітети, анафора («Буду сіять…», «Буду лить…»), алюзія на Сізіфа.

• Композиція: кільцева — фінал повторює другу строфу, але «Жити хочу!» змінюється на «Буду жити!».

• Літературна течія: неоромантизм — сильна особистість, яка свідомо обирає боротьбу й перемагає обставини силою духу.

• Тематичний різновид: філософська й громадянська лірика.