Культура УРСР 1960–1980-х рр.

Поетичне кіно — це напрям в українському кінематографі 1960–1970-х рр., що розвивався на Київській кіностудії імені О. Довженка. Його головні риси: метафоричні образи, широке використання фольклору й обрядів, мальовнича природа, мало діалогів — усе це продовжувало традиції О. Довженка, закладені ще в «Землі» (1930). Замість прямолінійного сюжету режисери створювали візуальну поему, де кадр промовляв більше за слова.

«Тіні забутих предків» (1964) — С. Параджанов

Сергій Параджанов зняв цей фільм за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Це гуцульська історія кохання Івана (Іван Миколайчук) і Марічки. Фільм вражає яскравими обрядовими сценами — весілля, похорон, свято Івана Купала, гра на трембіті. Стрічку демонстрували українською мовою, що на той час було винятком. Вона здобула міжнародні нагороди, зокрема приз на кінофестивалі в Мар-дель-Плата (Аргентина). Прем'єра в київському кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 р. стала місцем протесту: перед показом І. Дзюба виступив проти арештів української інтелігенції, його підтримали В. Чорновіл і В. Стус (цей епізод вивчається в темі про дисидентів).

«Білий птах з чорною ознакою» (1971) — Ю. Іллєнко

Юрій Іллєнко — оператор «Тіней забутих предків» — зняв фільм про долю буковинської родини в роки Другої світової війни. Стрічка отримала головний приз Московського міжнародного кінофестивалю, але радянська влада звинуватила її в «націоналізмі» й поклала «на полицю» — майже не показували в прокаті.

«Камінний хрест» (1968) — Л. Осика

Леонід Осика екранізував новели Василя Стефаника. Фільм розповідає про галицького селянина, який прощається з рідною землею перед еміграцією до Канади. Мінімум слів, максимум емоції через крупні плани, карпатські краєвиди й символічний камінний хрест — усе це робить стрічку зразком поетичного кіно.

Іван Миколайчук — обличчя поетичного кіно

Іван Миколайчук (1941–1987) — актор, сценарист і режисер. Він зіграв головну роль Івана в «Тінях забутих предків», а згодом зняв власний фільм «Вавилон ХХ» (1979) за романом Василя Земляка. Миколайчук став символом українського кіно 1960–1970-х рр. 1973 р. С. Параджанова ув'язнили за сфабрикованою справою — після цього поетичне кіно як напрям згорнули.

Леонід Биков: «В бій ідуть лише «старики»»

Леонід Биков (1928–1979) — актор і режисер. Його найвідоміший фільм «В бій ідуть лише «старики»» (1973) — про льотчиків-винищувачів Другої світової війни. Стрічка стала культовою завдяки пісням («Смуглянка», «Ніч яка місячна») і щирому показу фронтового братерства. Биков також зняв «Ати-бати, йшли солдати…» (1976). Хоча його фільми не належать до поетичного кіно, вони є важливою частиною українського кінематографа 1970-х рр.

У 1960–1970-х рр. українська естрада пережила справжній розквіт. Попри курс на русифікацію, пісні українською мовою ставали всесоюзними хітами. Центром цього явища стала Буковина, а головним творцем — Володимир Івасюк.

Володимир Івасюк (1949–1979)

Композитор і поет, уродженець міста Кіцмань на Буковині. Наприкінці 1960-х — 1970 р. він написав пісні «Червона рута» й «Водограй», які стали символами української естради. «Червона рута» — про легендарну квітку, що приносить кохання, — миттєво підкорила слухачів по всьому СРСР. Івасюк поєднав народні мелодії з сучасним звучанням, створивши впізнаваний стиль.

Музичний фільм «Червона рута» (1971)

1971 року вийшов музичний фільм «Червона рута», де звучали пісні Івасюка. У ньому знялися Софія Ротару, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич. Фільм показав красу українських Карпат і зробив пісні Івасюка ще популярнішими. Вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» (керівник Левко Дутковський) супроводжував виконавців і поширював українську музику на всю країну.

Софія Ротару й Назарій Яремчук

Софія Ротару (нар. 1947) — співачка з буковинського села Маршинці, виконавиця пісень Івасюка («Червона рута», «Водограй»). Вона стала однією з найпопулярніших співачок СРСР. Назарій Яремчук (1951–1995) — соліст ансамблю «Смерічка», також прославився виконанням пісень Івасюка. Українськомовна естрада набула величезної популярності всупереч офіційному курсу на русифікацію.

Загибель В. Івасюка (1979)

24 квітня 1979 р. Володимир Івасюк зник, а 18 травня його тіло знайшли в Брюховицькому лісі під Львовом; обставини загибелі досі не з'ясовані. Офіційна версія — самогубство, але дослідники припускають причетність КДБ: композитор отримував погрози, його звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі». Похорон Івасюка у Львові став масовою мовчазною демонстрацією — тисячі людей прийшли попрощатися з митцем.

Запам'ятай: В. Івасюк — автор пісень «Червона рута» й «Водограй». Виконавці — С. Ротару, Н. Яремчук, В. Зінкевич. Ансамбль — «Смерічка». Загибель Івасюка 1979 р. — одна з трагічних сторінок української культури радянського періоду.

Українська література 1960–1980-х рр. розвивалася в умовах жорсткої цензури. Найсміливіші твори забороняли, а авторів цькували. Проте саме в цей період з'явилися тексти, що стали класикою.

Олесь Гончар і роман «Собор» (1968)

Олесь Гончар (1918–1995) — автор всесвітньо відомої трилогії «Прапороносці» (1946–1948) про Другу світову війну та роману «Тронка» (1963). У 1959–1971 рр. він очолював Спілку письменників України. 1968 р. вийшов його роман «Собор» — про боротьбу мешканців промислового міста за збереження старовинного козацького собору. Це глибокі роздуми про духовність, історичну пам'ять і нищення природи.

Реакція влади була миттєвою: партійне керівництво Дніпропетровщини побачило в романі «наклеп» на радянську дійсність. Книжку вилучили з бібліотек і майже 20 років не перевидавали. У самвидаві з'явився есей Євгена Сверстюка «Собор у риштованні», який захищав роман. Цькування «Собору» — яскравий приклад того, як влада душила українську культуру.

Григір Тютюнник (1931–1980)

Майстер малої прози, автор новел «Три зозулі з поклоном» і повісті «Климко». Тютюнник писав про повоєнне село, дітей війни, звичайних людей. Він не йшов на компроміси з цензурою, тому його твори часто затримували або скорочували. Його стиль — лаконічний, психологічно напружений, без зайвої патетики.

Ліна Костенко — «Маруся Чурай» (1979)

Ліна Костенко (нар. 1930) — поетеса-шістдесятниця, одна з найяскравіших постатей української літератури. 1979 р. вона завершила історичний роман у віршах «Маруся Чурай» — про легендарну співачку з Полтави XVII ст., авторку пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Костенко майстерно поєднала історичну правду з поетичним вимислом. 1987 р. роман отримав Шевченківську премію.

Запам'ятай: «Собор» (1968) — О. Гончар, цькування влади; Г. Тютюнник — новели «Три зозулі з поклоном», «Климко»; «Маруся Чурай» (1979) — Л. Костенко, історичний роман у віршах.

У 1960–1980-х рр. українське мистецтво й наука досягли значних висот, хоча й під пильним контролем влади. Народні художники, скульптори, лікарі й авіаконструктори створювали речі світового рівня.

Марія Приймаченко — «Гороховий звір»

Марія Приймаченко (1909–1997) — народна художниця із села Болотня на Київщині. Вона працювала в жанрі наївного мистецтва: малювала «фантастичних звірів» — казкових істот у яскравому декоративному орнаменті з рослинних мотивів. «Гороховий звір» — одна з найвідоміших її робіт, що є пам'яткою програми НМТ до теми 29. На картині зображено дивовижну тварину, вкриту горошинами й квітами, у характерному стилі Приймаченко. 1966 р. вона отримала Шевченківську премію.

Пам'ятник засновникам Києва (1982)

Скульптор Василь Бородай створив монумент до 1500-річчя Києва. Пам'ятник встановлено на дніпровській набережній. Композиція — човен із кованої міді, на носі якого стоїть Либідь із розкинутими руками, а за нею — брати Кий, Щек і Хорив. Це одна з пам'яток програми НМТ. Не плутай її з монументом «Батьківщина-мати» (1981) — частиною меморіального комплексу історії Другої світової війни в Києві (автори Є. Вучетич і В. Бородай).

Микола Амосов — кардіохірург

Микола Амосов (1913–2002) — всесвітньо відомий кардіохірург. 1955 р. він першим в Україні почав хірургічно лікувати вади серця, одним із перших у СРСР застосував штучний кровообіг, а 1963 р. першим у СРСР здійснив протезування мітрального клапана. Розробляв штучні клапани серця й апарат штучного кровообігу. Його книжка «Думки і серце» (1964) стала бестселером. Амосов працював у Києві, в Інституті серцево-судинної хірургії.

Олег Антонов — авіаконструктор

Олег Антонов (1906–1984) — авіаконструктор, який очолював конструкторське бюро в Києві. Під його керівництвом створено літаки сімейства Ан: Ан-2 (сільськогосподарський «кукурудзник»), Ан-12 (військово-транспортний), Ан-22 «Антей» (найбільший у світі турбогвинтовий літак свого часу) та Ан-124 «Руслан» (найбільший серійний транспортний літак у світі). Не плутай О. Антонова з С. Корольовим (ракетно-космічна техніка, тема 28).

Запам'ятай: М. Приймаченко — «Гороховий звір» (наївне мистецтво); В. Бородай — пам'ятник засновникам Києва (1982); М. Амосов — кардіохірургія; О. Антонов — літаки Ан. Усі ці діячі працювали попри русифікацію й цензуру.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему культури УРСР 1960–1980-х рр.

Приклад 1. Вибір однієї відповіді за описом кадру

Завдання: «На екрані — гуцули в кептарях серед карпатських гір, лунає трембіта, яскраві обрядові строї, сцена весілля. Назвіть фільм і режисера.»

Розв'язання:

• Опис вказує на гуцульську тематику, обряди, Карпати, трембіту — це характерні риси фільму «Тіні забутих предків».

• Режисер — Сергій Параджанов.

• Відповідь: «Тіні забутих предків», С. Параджанов.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Камінний хрест» (Л. Осика) — про еміграцію галицького селянина, менше обрядовості, більше символізму.

• «В бій ідуть лише «старики»» (Л. Биков) — про льотчиків Другої світової, дія відбувається не в Карпатах.

• «Земля» (О. Довженко) — фільм 1930 р., не належить до поетичного кіно 1960-х, хоча й є його попередником.

Приклад 2. Відповідність «митець — твір»

Завдання: Установіть відповідність між митцем і його твором.

Розв'язання:

• В. Івасюк — автор пісні «Червона рута» (1 — А).

• О. Гончар — автор роману «Собор» (2 — Б).

• Л. Костенко — авторка роману у віршах «Маруся Чурай» (3 — В).

• Л. Биков — режисер фільму «В бій ідуть лише «старики»» (4 — Г).

• Д — картина «Хата в Богданівці» К. Білокур (тема 28) — зайва.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за описом пам'ятки

Завдання: «Човен на набережній Дніпра, на носі — дівчина з розкинутими руками, за нею три брати. Яку пам'ятку зображено?»

Розв'язання:

• Опис точно відповідає пам'ятнику засновникам Києва (скульптор В. Бородай, 1982).

• Відповідь: пам'ятник засновникам Києва (В. Бородай).

Чому інші варіанти неправильні:

• Монумент «Батьківщина-мати» — жіноча постать із мечем і щитом, без човна й братів.

• Пам'ятник Б. Хмельницькому — вершник на коні, Київ.

• Пам'ятник князю Володимиру — постать князя на п'єдесталі, Володимирська гірка.

Приклад 4. Відповідність «діяч — галузь»

Завдання: Установіть відповідність між діячем і галуззю його діяльності.

Розв'язання:

• М. Амосов — кардіохірург (1 — А).

• О. Антонов — авіаконструктор (2 — Б).

• М. Приймаченко — народна художниця (3 — В).

• І. Миколайчук — актор і режисер (4 — Г).

• Д — ракетно-космічна техніка (С. Корольов, тема 28) — зайва.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

• Плутати режисерів поетичного кіно. Запам'ятай: «Тіні забутих предків» — С. Параджанов, «Білий птах з чорною ознакою» — Ю. Іллєнко, «Камінний хрест» — Л. Осика. Найчастіше помиляються, приписуючи «Тіні забутих предків» І. Миколайчуку.

• Вважати І. Миколайчука режисером «Тіней забутих предків». Насправді Миколайчук зіграв головну роль Івана, а режисером був С. Параджанов. Миколайчук сам зняв фільм «Вавилон ХХ» (1979).

• Плутати «Гороховий звір» М. Приймаченко з «Хатою в Богданівці» К. Білокур. «Гороховий звір» — фантастична тварина в орнаменті (наївне мистецтво, тема 29). «Хата в Богданівці» — реалістичний сільський пейзаж К. Білокур (тема 28).

• Плутати пам'ятник засновникам Києва з монументом «Батьківщина-мати». Пам'ятник засновникам Києва (В. Бородай, 1982) — човен з Либіддю та братами. «Батьківщина-мати» (1981) — жіноча постать із мечем і щитом.

• Вважати, що роман «Собор» вільно видавали. Після 1968 р. його вилучили з бібліотек і майже 20 років не перевидавали через цькування партійного керівництва Дніпропетровщини.

• Плутати О. Антонова (літаки) із С. Корольовим (ракети й космос). О. Антонов — авіаконструктор, КБ у Києві (Ан-2, Ан-124). С. Корольов — ракетно-космічна техніка, тема 28.

Тема 29 програми НМТ з історії України охоплює культуру 1960–1980-х рр. Ось що варто знати про формат перевірки.

Пам'ятки програми

• Марія Приймаченко «Гороховий звір» — наївне мистецтво.

• Пам'ятник засновникам Києва (скульптор В. Бородай, 1982).

Персоналії (підкреслені в програмі)

• С. Параджанов, І. Миколайчук, О. Гончар — підкреслені.

• Л. Биков, В. Івасюк, М. Амосов, О. Антонов — також у програмі теми 29.

Формати завдань

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) — 1 бал. Наприклад, розпізнати пам'ятку за описом або зображенням.

• Відповідність (завдання 21–24) — 4 пари, одна з п'яти відповідей зайва. 1 бал за кожну правильну пару, максимум 4 бали. Типові варіанти: «митець — твір», «діяч — галузь».

Що важливо знати

• У демоваріанті 2026 р. завдання 6 і 17 перевіряють пам'ятки за зображенням (теми 10 і 27).

• Дати створення пам'яток програма знати не вимагає — достатньо впізнати твір і співвіднести з автором.

• Стратегія: спочатку виконуй завдання на відповідність (21–24), де можна отримати до 4 балів за тему, потім — вибір однієї відповіді.

• Поетичне кіно: «Тіні забутих предків» (С. Параджанов, 1964), «Білий птах з чорною ознакою» (Ю. Іллєнко), «Камінний хрест» (Л. Осика). І. Миколайчук — актор і режисер («Вавилон ХХ»).

• Л. Биков: «В бій ідуть лише «старики»» (1973), «Ати-бати, йшли солдати…» (1976).

• В. Івасюк: автор пісень «Червона рута» й «Водограй». Виконавці — С. Ротару, Н. Яремчук, ансамбль «Смерічка». Загинув 1979 р. за нез'ясованих обставин.

• Література: «Собор» О. Гончара (1968, цькування влади), новели Г. Тютюнника («Три зозулі з поклоном», «Климко»), «Маруся Чурай» Л. Костенко (1979, історичний роман у віршах).

• Пам'ятки програми: «Гороховий звір» М. Приймаченко (наївне мистецтво), пам'ятник засновникам Києва (В. Бородай, 1982).

• Наука: М. Амосов — кардіохірургія, О. Антонов — літаки Ан (Ан-2, Ан-12, Ан-22, Ан-124).

• Умови: культура розвивалася попри русифікацію й цензуру — найкращі твори забороняли, митців цькували чи ув'язнювали.